Ухвала

від 01.04.2024 по справі 308/5516/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5516/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ,від іменіякої напідставі довіреностідіє представник- ОСОБА_2 доВеликодобронської сільськоїради Ужгородськогорайону Закарпатськоїобласті про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діє представник - ОСОБА_2 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Так, відповідно ч.7 ст.177ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповіно доч.1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Частинами 1,2 статті 58 ЦПК України, передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Згідно ч.2ст.60ЦПК України, під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених устатті 61цього Кодексу.

Відповідно доч.ч.1,2ст.62ЦПК України, повноваженняпредставників сторінта іншихучасників справимають бутипідтверджені такимидокументами: 1)довіреністю фізичноїабо юридичноїособи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.

Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Представник, через якого має право здійснювати свою участь сторона - є самостійним учасником процесу, який по суті наділений такими ж повноваженнями, як і особа, яку він представляє, саме тому довіритель у спеціально виданій йому довіреності визначає для представника обсяг повноважень, які останній має право здійснювати для представництва у будь-якому органі від імені довірителя. До того ж довіритель має право обмежити чи розширити коло повноважень представника та надати йому право на вчинення окремих процесуальних дій, які належать до спеціальних прав сторони.

Таким чином, єдиною підставою для підтвердження у представника обсягу повноважень, наданих йому довірителем є належним чином оформлена від імені довірителя довіреність із спеціальним визначенням кола повноважень, які має здійснювати представник від імені довірителя.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 810/739/15.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16; від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16).

Урішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Обов`язоксуду перевіритиналежність доказівнаявності упредставника прававчиняти конкретнупроцесуальну діюзумовлений,головним чиномтим,що такийпредставник виступаєсамостійно всуді відімені довірителя(особи,яка відмовиласязахищати всуді своїправа впорядку самопредставництва)і виконуєпроцесуальні діївиключно вінтересах довірителя,набуваючи (змінюючи,припиняючи)для нього права та обов`язки.

Постановою ВеликоїПалати ВерховногоСуду усправі від13березня 2018року усправі № 910/23346/16 визначено, що чітка та передбачувана вимогастатті 131-2 Конституції Українищодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованомустаттею 59 Конституції Україниправу на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду.Відтак дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, навіть правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Відповідно до наявної в матеріалах позовної заяви довіреності, на підставі якої діє представник, окрім іншого він має право на «подачі та підпису заяв, позовних та інших необхідних документів…»

Разом із тим, серед переліку повноважень представника ОСОБА_2 , якими його наділила ОСОБА_1 - позивач, не вказано право представника на підпис від імені ОСОБА_1 саме позовної заяви.

Окрім того, варто зауважити, що відповідно до наведених вище норм, під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених устатті 61цього Кодексу.

Даний спірне стосуєтьсятрудових відносин.Так,позивачем оспорюютьсядії органумісцевого самоврядування,а самещодо:визнання противноювідмову Відповідачав затвердженнітехнічної документаціїіз землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 2122787800:10:102 0325, площею 0,2121 га та передачі земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , так як вказану земельну ділянку включено землі загального користування - проїзд до будівлі комунальної власності (об`єкту громадського призначення); визнання недійсним п. 1, 2 рішення Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22 вересня 2023 року № 638 про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 2122787800:10:102:0325, площею 0,2121 га та передачі земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , так як вказану земельну ділянку включено землі загального користування - проїзд до будівлі комунальної власності (об`єкту громадського призначення); та рекомендації проектній організації внести зміни до технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної ділянки загального користування для надання доступу до об`єкту громадського призначення.

Згідно п. 1 ч.1, ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ.

Для цілейцього Кодексумалозначними справами(ч.6ст.19)є: справи незначноїскладності,визнані судоммалозначними,крім справ,які підлягаютьрозгляду лишеза правиламизагального позовногопровадження,та справ,ціна позовув якихперевищує двістіп`ятдесят розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб; справипро стягненняаліментів,збільшення їхрозміру,оплату додатковихвитрат надитину,стягнення неустойки(пені)за простроченнясплати аліментів,індексацію аліментів,зміну способуїх стягнення,якщо таківимоги непов`язані ізвстановленням чиоспорюванням батьківства(материнства); справи про розірвання шлюбу;

Відповідно до п.1ч.1,ч.2ст.274ЦПК України, упорядкуспрощеного позовногопровадження розглядаютьсясправи: малозначні справи;

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.3вказаної норми,при вирішенніпитання пророзгляд справив порядкуспрощеного абозагального позовногопровадження судвраховує: 1)ціну позову; 2)значення справидля сторін; 3)обраний позивачемспосіб захисту; 4)категорію таскладність справи; 5)обсяг тахарактер доказіву справі,в томучислі чипотрібно усправі призначитиекспертизу,викликати свідківтощо; 6)кількість сторінта іншихучасників справи; 7)чи становитьрозгляд справизначний суспільнийінтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як передбаченоч.4ст.274ЦПК України,в порядкуспрощеного позовногопровадження неможуть бутирозглянуті справиу спорах: 1)що виникаютьз сімейнихвідносин,крім спорівпро стягненняаліментів,збільшення їхрозміру,оплату додатковихвитрат надитину,стягнення неустойки(пені)за простроченнясплати аліментів,індексацію аліментів,зміну способуїх стягнення,розірвання шлюбута поділмайна подружжя; 2)щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно доглави 12цього розділу; 5)в якихціна позовуперевищує двістіп`ятдесят розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Зі змісту позовної заяви, її прохальної частини, не надається за можливе встановити, що дана справа може бути віднесена до справ спрощеного провадження. Відповідного клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження та обґрунтування віднесення даної справи до категорії спрошеного провадження матеріали позову не містять.

Окрім того, варто зауважити, що згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить суд:

«Визнати протиправною відмову Добронської сільської ради, Ужгородського району Закарпатської області у наданні ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2121 га, кадастровий номер земельної ділянки 2122787800:10:102:0325.

Визнати недійсним рішення Добронської сільської ради, Ужгородського району Закарпатської області від 22.09.2023 року № 638 про відмову у затвердженні технічної документації та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,2121 га з кадастровим номером 2122787800:10:102:0325 та зобов`язати Добронську сільську раду, Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути, у відповідності до вимог законодавства, заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельне і ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельної ділянки площею 0,2121 га з кадастровим номером 2122787800:10:102:0325 з передачею у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).»

За нормами п. «б» ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із ч. 7 цієї статті ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 10 ст. 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно п.1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод коженмає право на справедливий розгляд його справи судом, встановленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановленийзаконом»стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Згідно зістаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка узаконіна вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1статті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частина першастатті 2 КАС Українивизначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першоїстатті 4 КАС Українисуб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції судів загальної юрисдикції належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. (ч.1,3 ст. 13 ЦПК України).

Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.

Заявляючи цей позов до суду, представником позивача, необґрунтовано звернення саме до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області як до суду загальної юрисдикції, та що даний спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Право на доступ до суду не єабсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27) та від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31)).

Також суд зазначає, що частиною п`ятою статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина перша, друга статті 95 ЦПК України).

Згідно зп.5.26ДСТУ 4163:2020Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів від 01.07.2020 № 144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Однак, документи, які додані позивачем до позовної заяви, а також документи, які додані до копії позовної заяви для відповідача, належним чином у встановленому законом порядку не засвідчені. Зокрема наявні відмітки на копіях документів доданих до матеріалів позовної заяви з відомостями «Копія вірна», разом з тим відсутні відомості ким завірені вказані копії (ініціали, прізвище), а доданий витяг про право власності не містить підпису особи, яка засвідчує копію. Крім того, долучені до матеріалів позову копії документів є неналежної якості, зокрема відсутня частина тексту таких документів, що позбавляє можливості встановити їх зміст.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву повторно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діє представник - ОСОБА_2 до Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош