Постанова

від 01.04.2024 по справі 916/4310/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4310/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Колцун В.В.,

за участю представників:

від Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області - Іщенко В.О.,

від Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ" - Косинський Є.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 про забезпечення позову, прийняту суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса,

у справі №916/4310/23

за позовом: Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області

до відповідача: Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ"

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 р. Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області звернулася з позовом до Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ", в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Чеботаренко Катерини Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63017627 від 24.01.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю проведення за відповідачем державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку площею 0,7307 га з кадастровим номером 5123755800:02:005:3061.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 16.10.2023 відкрито провадження у справі №916/4310/23.

Одночасно з поданням позовної заяви Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області було подано заяву про забезпечення позову б/н та б/д (вх.№2-1481/23 від 03.10.2023), в якій остання просила:

-накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 0,7307 га, кадастровий номер: 5123755800:02:005:3061, місце розташування: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір", СК САДОВОД ОСГІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2564149251100);

-заборонити Садівничому кооперативу "САДІВНИК ОСГІ", а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду даної справи та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання земельної ділянки площею 0,7307 га, кадастровий номер: 5123755800:02:005:3061, місце розташування: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір", СК САДОВОД ОСГІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2564149251100);

-заборонити Садівничому кооперативу "САДІВНИК ОСГІ", а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7307 га, кадастровий номер: 5123755800:02:005:3061, місце розташування: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір", СК САДОВОД ОСГІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2564149251100);

-заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,7307 га, кадастровий номер: 5123755800:02:005:3061, місце розташування: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір", СК САДОВОД ОСГІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2564149251100).

В обґрунтування даної заяви позивач послався на те, що, з огляду на існування реальної загрози відчуження, поділу або об`єднання спірної земельної ділянки, здійснення на ній нового будівництва з подальшим введенням новостворених об`єктів в експлуатацію та реєстрацією на них права власності під час розгляду цієї справи, невжиття обраних Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав заявника, за захистом яких звернутися до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 у справі №916/4310/23 (суддя Смелянець Г.Є.) задоволено заяву Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про забезпечення позову б/н та б/д (вх.№2-1481/23 від 03.10.2023); вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,7307 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:3061, місце розташування: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір", СК САДОВОД ОСГІ" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2564149251100); заборонено Садівничому кооперативу "САДІВНИК ОСГІ", а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду даної справи та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання земельної ділянки площею 0,7307 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:3061, місце розташування: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір", СК САДОВОД ОСГІ" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2564149251100); заборонено Садівничому кооперативу "САДІВНИК ОСГІ", а також іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7307 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:3061, місце розташування: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір", СК САДОВОД ОСГІ" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2564149251100); заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,7307 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:3061, місце розташування: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір", СК САДОВОД ОСГІ" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2564149251100).

Вказана ухвала суду мотивована існуванням взаємозв`язку між обраними позивачем заходами забезпечення позову та предметом позову, а також наявністю обґрунтованого припущення, що невжиття вказаних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав та інтересів Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, за захистом яких остання звернулася до суду в межах даної справи.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Садівничий кооператив "САДІВНИК ОСГІ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 про забезпечення позову у справі №916/4310/23 скасувати.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на недоведеності позивачем наявності правових підстав для вжиття у даній справі обраних ним заходів забезпечення позову, а також на тому, що перевірка місцевим господарським судом доводів Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, наведених в обґрунтування заяви про забезпечення позову, фактично призвела до вирішення спору у даній справі по суті, що є неприпустимим. Крім того, апелянт стверджує про те, що заява Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про забезпечення позову підписана та подана неуповноваженою особою.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 11.03.2024 (вх.№282/24Д2 від 11.03.2024) Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області просить апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 про забезпечення позову у справі №916/4310/23 - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що надання судом першої інстанції оцінки доводам, які вказані у заяві про забезпечення позову та підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів, жодним чином не призвело до вирішення спору між сторонами по суті, а додані до позову докази оформлені належним чином, у зв`язку з чим є належними та достовірними. Позивач також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що наявна у матеріалах справи виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджує повноважність представника Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, який підписав та подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 26.02.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 19.03.2024 призначено справу №916/4310/23 до розгляду на 27.03.2024 о 10:15.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 27.03.2024 шляхом постановлення протокольної ухвали було вирішено розглянути апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 про забезпечення позову у справі №916/4310/23 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також оголошено перерву до 11:00 год 01.04.2024.

У судовому засіданні 01.04.2024 представник Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ" апеляційну скаргу підтримав; представник Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Чеботаренко Катерини Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 63017627 від 24.01.2022, на підставі якого за відповідачем зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,7307 га з кадастровим номером 5123755800:02:005:3061.

Отже, апеляційний господарський суд враховує, що у даній справі заявник звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, а відтак у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Таким чином, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до істотного ускладнення чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Колегія суддів вбачає, що в обґрунтування заяви б/н та б/д (вх.№2-1481/23 від 03.10.2023) позивач послався на те, що, з огляду на існування реальної загрози відчуження, поділу або об`єднання спірної земельної ділянки, здійснення на ній нового будівництва з подальшим введенням новостворених об`єктів в експлуатацію та реєстрацією на них права власності під час розгляду цієї справи, невжиття обраних Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав останньої, за захистом яких вона звернулася до суду з позовом у цій справі.

Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися спірним майном (земельною ділянкою), яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що, в свою чергу, унеможливить ефективний захист прав позивача в межах даної справи, якщо судове рішення по суті спору буде ухвалене на його користь.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчила б про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може продати майно, знецінити його тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Невжиття власником об`єкта нерухомого майна активних дій, які могли б підтвердити його намір відчужити такий об`єкт, не спростовують наявності у особи, яка є одноособовим власником можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Подібна правова позиція Верховного Суду міститься у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно спірного майна.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Можливість накладення арешту на земельну ділянку з одночасною забороною вчиняти будь-які дії щодо її поділу/об`єднання, в результаті яких спірне майно перестане існувати як об`єкт цивільних прав, спір про власності на яке підлягає вирішенню у цій справі, а також з забороною здійснювати будь-які будівельні роботи на відповідній земельній ділянці, реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію є додатковою гарантією того, що у випадку прийняття позитивного для позивача рішення суду, останній отримає задоволення своїх вимог без ініціювання жодних додаткових спорів.

При цьому запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не призводять до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у володінні зареєстрованого власника, а фактично обмежується лише можливість розпоряджатися нею.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження того, що заявлені позивачем та, відповідно, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності відповідача, беручи до уваги те, що у випадку, якщо до закінчення розгляду справи спірна земельна ділянка буде відчужена, поділена, об`єднана або забудована, Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області у разі задоволення позову не зможе захистити/поновити свої права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду (зокрема, без звернення з позовами про витребування спірного майна у нових набувачів, про знесення тощо), що, в свою чергу, фактично знівелює мету судового захисту та принцип процесуальної економії, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок Господарського суду Одеської області про те, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є адекватними та такими, що забезпечують збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідносяться із заявленою позивачем вимогою та гарантують досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вищенаведені заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та мають наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог задля досягнення легітимної мети - збереження спірного майна у його теперішньому стані (зокрема, без додаткової забудови) до визначення його подальшої юридичної долі.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Твердження апелянта про те, що перевірка місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали доводів Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, наведених в обґрунтування заяви про забезпечення позову, фактично призвела до вирішення спору у даній справі по суті, відхиляються колегією суддів з огляду на їх безпідставність, адже вказані посилання Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ" спростовуються безпосередньо самим змістом оскаржуваної ухвали, яка не містить жодних висновків Господарського суду Одеської області щодо незаконності рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Чеботаренко Катерини Андріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) з індексним номером 63017627 від 24.01.2022, натомість всі висновки суду стосуються виключно можливості забезпечення заявленої позовної вимоги у запропонований позивачем спосіб, а не розгляду цієї вимоги по суті.

Доводи скаржника про неповноважність особи, яка від імені Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області підписала та подала заяву про забезпечення позову, а саме: ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань №262932418243 від 09.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 має право вчиняти юридичні дії від імені позивача без довіреності (самопредставництво юридичної особи) згідно з рішенням Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, копія якого в редакції рішення №605-VIII від 27.04.2023 міститься у матеріалах оскарження ухвали та підтверджує обсяг повноважень зазначеного представника. За таких обставин, апелянт безпідставно посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, яка не є релевантною до обставин даної справи, оскільки у справі №303/4297/20 на підтвердження повноважень заявником було подано лише довіреність, у зв`язку з чим підписант виступав від імені відповідної юридичної особи як довірителя, а не як особа, що діє за правилами про самопредставництво.

З огляду на викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з законним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про забезпечення позову б/н та б/д (вх.№2-1481/23 від 03.10.2023).

Таким чином, враховуючи те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 05.10.2023 про забезпечення позову у справі №916/4310/23 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Садівничого кооперативу "САДІВНИК ОСГІ" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 про забезпечення позову у справі №916/4310/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир