Рішення

від 29.03.2024 по справі 583/6430/23

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/6430/23

2/583/223/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникової Н.Б.

при секретарі Шевченко Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

ОСОБА_1

до Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області

про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2023року представникпозивача ОСОБА_1 адвокатАбрамович О.В.звернувся досуду зпозовом провизнання прававласності намайно занабувальною давністю,в якійпросить визнатиза ОСОБА_1 правоприватної власностіна житловийбудинок зприбудовою літ.«А-1ж,а»,загальною площею46,4кв.м.та житловоюплощею 24,6кв.м.та господарськібудівлі таспоруди:погріб літ.«Б»,сарай зприбудовою літ.«В,в»та огорожа№ 1-2,які знаходятьсяза адресою АДРЕСА_1 .Свої вимогимотивує тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 ,яка булавласником житловогобудинку по АДРЕСА_1 .Після їїсмерті ІНФОРМАЦІЯ_2 померладонька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . У ОСОБА_3 була дочка ОСОБА_4 ,яка у1995році виїхаладо Ізраїлюна постійнепроживання та померлатам 11.06.2020року.Близьких тарідних у ОСОБА_2 вУкраїні незалишилося. ОСОБА_1 єдочкою ОСОБА_5 ,який єплемінником чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_6 . Позивачка з 1999 р. доглядає за домоволодінням, обробляє город, користується садком, тримає свій господарський інвентар. До будинку підведена електроенергія та газопостачання. Позивачкою ОСОБА_1 укладено договори на постачання електроенергії та газопостачання та оплачуються відповідні рахунки. Після смерті ОСОБА_2 ніхто не приймав спадщину, спадкоємці відсутні. Позивачка добросовісно, відкрито та безперервно користується будинком з 1999 року, тому просить визнати за нею право власності на вказаний будинок за набувальною давністю в судовому порядку.

Позивачка та її представник - адвокат Абрамович О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити. Позивачка також пояснила, що після смерті власника будинку - ОСОБА_2 , вона (позивачка) з 1999 року добросовісно користується спірним житловим будинком. Після сметрі ОСОБА_2 майже відразу померла дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . На її похорони приїжджала дочка померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка постійно проживала в Ізраїлі. Вона (позивачка) говорила ОСОБА_4 , щоб та подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Однак спадщину після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніхто не прийняв, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На спірний житловий будинок ніхто не претендує, вона (позивачка) більше 10 років добросовісно користується спірним житловим будинком, тому просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, просить рішення прийняти відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, покази свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що станом на 31.12.2012 р. право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_7 3/4 згідно договору дарування, посвідченого Охтирською держнотконторою 21.12.1965 р, реєстр № 7-1829, та 1/4 згідно рішення Охтирського райнарсуду Сумської області від 24.08.1965 р., що підтверджується довідкою КП ОМР «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» № 4 від 04.01.2024 р., копією рішення Охтирського райнарсуду Сумської області № 2-779 від 24.08.1965 р., копією договору дарування від 21.12.1965 р., посвідченого нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори за реєстровим № 7-1829 (а.с. 48-51).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 22.02.1999 р. (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що чоловік ОСОБА_7 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повідомлення Охтирського райвійськкомату Сумської області № 7/827 від 11.04.1944 р. (а.с. 10, 11).

Донька ОСОБА_7 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 79).

У ОСОБА_3 народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 14.08.1974 р. (а.с. 14).

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , який є племінником померлого ОСОБА_9 чоловіка власниці житлового будинку ОСОБА_7 (а.с. 7-9).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 21.06.2017 р. (а.с. 6).

Відповідно до інформаційних довідко зі Спадкового реєстру від 10.01.2024 р. та від 19.03.2024 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкові справи не заводилися (а.с. 46, 82).

Згідно з довідкою квартального комітету «Центральний» від 09.01.2024 р. після смерті ОСОБА_7 з квітня 1999 р. і по даний час ОСОБА_1 володіє та користується добросовісно, відкрито та безперервно домоволодінням по АДРЕСА_1 , доглядає за будівлею та садком, обробляє огород (а.с. 45).

21.05.2016 р. позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір № 182051506 п з ПАТ «Сумиобленерго» про користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_1 та здійснювалася оплата за користування електричною енергією, що підтверджується копією договору від 21.05.2016 р. та квитанціями (а.с. 21-24, 27). Також позивачкою оплачуються послуги з розподілу газу в домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок на яке оформлено на імя позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 25-26).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч.ч. 1 та 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц (провадження №61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

В постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №214/3083/18 (провадження № 61-4186св21) вказано, що окрім того, враховуючи положення частин першої та третьоїстатті 1277 ЦК України, слід дійти висновку, що уразі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно -за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку. З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Встановлені судами обставини свідчать про те, що позивач була обізнана про те, що власникомквартири АДРЕСА_1 , яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був ОСОБА_2 , тому не можна вважати володіння позивачем квартирою, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , добросовісним. Смерть ОСОБА_2 та відсутність спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після смерті останнього, не давали ОСОБА_1 підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 (провадження № 61-2924св21).

Таким чином, судом встановлено, що власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_7 . Матеріали справи не містять підтвердження, що вона відмовлялася від належного їй нерухомого майна. Спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_7 була її дочка - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і не встигла прийняти спадщину після смерті матері. Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину не прийняла. Ці обставини були відомі позивачці, вона була обізнана, що власником житлового будинку, який є предметом спору, та на який вона просить визнати право власності за набувальною давністю, була ОСОБА_7 , а тому не можна вважати володіння позивачем нерухомим майном, яке залишилась після смерті ОСОБА_7 , добросовісним. Смерть ОСОБА_7 та не оформлення іншими спадкоємцями права на спадщину після смерті останньої не давали позивачу підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.

Доводи позивачки та її представника про те, що позивачка більше 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володіла спірним майном, сплачувала комунальні послуги обробляла город, а тому є всі підстави для визнання за нею права власності на вказаний житловий будинок за набувальною давністю, безпідставні. Сам по собі факт користування позивачкою будинком та проведення господарських робіт у ньому не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою не доведено усіх обставин, передбаченихстаттею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, позивачка не є добросовісним набувачем спірного житлового будинку протягом 10 років, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правиламистатті 344 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю у порядку ч. 1 ст. 344 ЦК України.

На підставі викладеного, ст. 344ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 03.04.2024 р.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова