Рішення

від 03.04.2024 по справі 609/271/24

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/271/24

2-а/609/8/2024

03 квітня 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Семенюк О.І.

представника позивача, адвоката Сідорова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шумськ в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Національної поліції в Тернопільській області

третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідача: Шумський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)

про: скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1239217 від 17 листопада 2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1.21лютого 2024року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Сідоров Віталій Михайлович звернувся до суду із позовом до Головного управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобласті (далі відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Шумський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з вимогою скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1239217 від 17 листопада 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.

2. Позов обґрунтований тим, що 17 листопада 2023 року інспектор відділення поліції №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старший лейтенант поліції Грицаюк С.А. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1239217, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 17 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 здійснила неправдивий виклик спецслужб, а саме, поліції, повідомивши про подію, яка свого підтвердження не знайшла.

Представник позивача зазначає, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові та не підтверджується жодними іншими належними та допустимими доказами.

Вказує, що 17 листопада 2023 року ОСОБА_1 зателефонувала на лінію «102» у зв`язку з тим, що протягом декількох годин навколо її будинку ходив невідомий їй чоловік. Позивач хвилювалась за свою безпеку та вважала, що у нього виник намір на проникнення до її житла з метою крадіжки. У телефонній розмові із диспетчером поліції, позивач повідомила правдиву інформацію, адже на той час чоловік все ще перебував перед будинком, а тому у ОСОБА_1 не було умислу для безпідставного виклику працівників поліції.

Вважає вказану постанову такою, що винесена незаконно, упереджено, з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Окрім того, при винесенні оскаржуваної постанови працівником поліції було порушено права позивача, які передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: знайомитись з матеріалами справи, подавати покази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватись юридичною допомогою, а вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові та не підтверджується жодними іншими доказами. За наведених обставин просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 15 березня 2024 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю такого. Свій відзив мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, зателефонувавши на лінію «102», чим порушила вимоги ст. 183 КУпАП, у зв`язку із чим на останню складено постанову серії ЕГА № 1239217 від 17.11.2023 р. згідно якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Долучений ГУНП в Тернопільській області в якості доказу диск з аудіо записом обставин події був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення для розгляду справи та на якому зафіксовано факт звернення позивача на лінію 102. Також, під час винесення постанови позивач не висловлювала скарг.

22 березня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 через систему Електронний суд подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник вказує на те, що при винесенні вказаної постанови посадовою особою не з`ясовано всіх обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно вимог ст. 280 КУпАП. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові та не підтверджується жодними іншими належними і допустимими доказами.

Вважає, що відеозапис надісланий відповідачем на адресу суду, не є належним та допустимим доказом та поданий з порушенням процесуального законодавства.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сідоров В.М. позовні вимоги підтримав повністю із підстав зазначених у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Шумський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, у заяві від 08 березня 2024 року просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 22 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 06 березня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1239217 від 17.11.2023 р. задоволено.

Поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом, прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 21 березня 2024 року, у зв`язку із клопотанням представника відповідача судовий розгляд справи відкладено на 03 квітня 2024 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

5. Судом встановлено, що 17 листопада 2023 року інспектором відділення поліції №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Грицаюком Сергієм Андрійовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1239217, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Згідно мотивувальної частини постанови слідує, що 17 листопада 2023 року ОСОБА_1 здійснила неправдивий виклик спецслужб, а саме, поліції, повідомивши про подію, яка свого підтвердження не знайшла.

Судом досліджено аудіозапис, долучений представником відповідача до відзиву, яким зафіксовано спілкування позивача з працівниками поліції.

6. Постановою державного виконавця Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романюком Р.В. 17 січня 2024 року відкрито виконавче провадження № 73878741 з примусового виконання постанови серії ЕГА № 1239217 від 17 листопада 2023 року.

7. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Управлінням соціального захисту населення позивач ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю з дитинства 2 групи.

ІV. Оцінка Суду.

8. Статтею 3Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

9. Положеннями статті 55Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

10. За змістом 2 Закону України«Про Національнуполіцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

11. Відповідно до статті 8цього Закону поліцейський, серед іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних обов`язків), наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які перебувають у безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я.

12. У відповідності до ст.23Закону України«Про Національнуполіцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

13. Також згідно з п. 9 ст.31Закону України«Про Національнуполіцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

14. Відповідно до частини першої ст.40Закону України«Про Національнуполіцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

15. Відповідно до ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

16. Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

17. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

18. Згідно зі ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

19. За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

20. Статтею 183КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

21. Диспозиція ст.183КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

22. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

23. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статті 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

24. У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

25. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

26. Згідно зі ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

27. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

28. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

29. Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

30. У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст.252КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13.03.2020 року справа №234/6323/17, від 31.10.2019 року справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 року справа №337/3389/16-а.

31. Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Зі змісту позову вбачається, що позивач здійснила виклик працівників поліції, оскільки вважала, що до її помешкання проникли невідомі особи.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам, які зумовили позивача зателефонувати на лінію «102».

Окрім того, з оспорюваної постанови вбачається, що інспектор поліції не відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не встановлював свідків правопорушення і не відібрав у них покази, у підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, не зазначив про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При цьому, на думку суду, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції.

32. Відповідно до ч. 1, 2 ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

33. Згідно зі ст.ст. 73, 74КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

34. Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах КАС ВС від 08.11.2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 року по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17.

35. Статтями 245-246КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

36. Відповідно до ч. 1 ст.99КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На підтвердження вини позивача представником відповідача разом з відзивом, у якому викладені доводи, що не відповідають обставинам справи (зазначено про те, що «зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційне документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») на адресу суду надіслано аудіозапис, яким зафіксовано спілкування ймовірно позивача з працівниками поліції, яка повідомила, що в с. Вовківці по вул. Миру, 56, а саме, адресою за якою проживає позивач, троє осіб, яких вона знає, розпилюють її січкарню. При цьому із аудіозапису прослуховується, що відповідач була перелякана та схвильована.

Однак вказані обставини під час винесення оскаржуваної постанови працівником поліції взяті до уваги не були, поліцейський не здійснив перевірку та не встановив дійсних обставин ситуації та на переконання суду, передчасно прийняв рішення про завідомо неправдивий виклик поліції.

Інших доказів на спростування обставин справи матеріали справи не містять.

При цьому в контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

37. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

38. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

39. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

40. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

41. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу проадміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від22грудня 2010року №23-рп/2010Конституційного СудуУкраїни дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).

Суд зазначає, що обов`язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

42. В силу приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1).

43. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

За таких обставин, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

44. Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку відповідачем не було доведено обставин, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, не надано до суду інших доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на її користь в силу дії презумпції невинуватості.

Наявність обставин, яким обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

45. Згідно ст.242КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

46. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

47. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕГА № 1239217 від 17 листопада 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

48. Відповідно до частини 5 статті 139КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач відповідно допосвідчення серії НОМЕР_1 виданого Управліннямсоціального захистунаселення являєтьсяособою зінвалідністю ІІгрупи та звільнена від сплати судового збору, а тому, на виконання вимог ст. 139 КАС України, та враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 14, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 286, 295-297 КАС України, ст.ст. 7, 33, 183, 254, 258, 268, 276, 280, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача: Шумський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1239217 від 17 листопада 2023 року задовольнити.

2. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1239217 від 17 листопада 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.

3. Закрити провадженняу справіпро адміністративнеправопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь держави (ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходівбюджету 22030106) судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду складено 03 квітня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України з безконтактним носієм № НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місце знаходження: 46001, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 40108720.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Шумський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місце знаходження: вул. Шевченка, 3, м. Шумськ, Кременецького району Тернопільської області.

Суддя: М.В. Харлан