Постанова

від 25.03.2024 по справі 740/3262/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 740/3262/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.03.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 (суддя Демидова М.О., повний текст рішення складено та підписано 18.07.2023)

за позовом Керівника Ніженської місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі: Вертіївської сільської ради Ніжинського району

до 1. Ніжинської районної державної адміністрації

2. ОСОБА_1

третя особа на стороні відповідача: Приватне підприємство "Агрофірма "Кладьківка"

про визнання недійсними розпорядження та договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

Керівник Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району (далі - позивач) до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Ніжинської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 647 від 27.12.2012 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду;

- визнання недійсним договору оренди укладеного 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:24:001:0011 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 128,9420 га, строком на 25 років; (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013).

- визнання недійсним договору оренди укладеного 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:31:001:0002 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 77,4810 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013).

- визнання недійсним договору оренди укладеного 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:27:001:0015 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 50,1230 га, строком на 25 років (зареєстрований в 000 Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013).

- визнання недійсним договору оренди укладеного 31.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:30:001:0008 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 146,5473 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2013).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області зазначив, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації від 24.10.2012 №508 отримав у користування вісім земельних ділянок для ведення фермерського господарства, після чого 12.12.2012 створив ФГ "Північ-Агро". У подальшому, 27.12.2012 Ніжинською районною державною адміністрацією видано розпорядження №647, яким у користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства незаконно, повторно, без проведення земельних торгів, передано п`ять земельних ділянок площею 578,2418 га. На підставі вказаного розпорядження, ОСОБА_1 та Ніжинська районна державна адміністрація уклали договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7423381900:31:001:0001, 7423381900:24:001:0011, 7423381900:31:001:0002, 7423381900:27:001:0015, 7423381900:30:001:0008. Підставою для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок є також відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок на момент укладення оспорюваних правочинів.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.02.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.08.2021 скасовано. Провадження у даній справі закрито, позивачеві роз`яснено, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21.02.2023 за заявою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури справу №740/3262/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Чернігівської області.

26.04.2023, на електронну адресу суду від Ніжинської окружної прокуратури надійшла заява №52-75-2949вих-23 від 26.04.2023 про відмову від позову в частині позовних вимог. У поданій заяві прокурор просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 647 від 27.12.2012 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду, вирішити питання повернення Чернігівській обласній прокуратурі з Державного бюджету 50% судового збору в частині зазначених вимог, сплаченого при поданні позову у сумі 1051 грн. Прокурор підтримує позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди землі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави вважати, що земельні ділянки згідно із розпорядженням Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 647 від 27.12.2012 і договорами оренди виділялась для того ж самого Фермерського господарства «Північ-Агро» і що обов`язки землекористувача земельних ділянок після укладення договорів оренди і до укладення договорів суборенди з ПП «Агрофірма «Кладьківка» здійснювало Фермерське господарство «Північ-Агро», а не ОСОБА_1 .

Також суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності необхідно відраховувати з 24.10.2012 та 27.12.2012, тобто з дат прийняття Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області розпорядження про передачу в оренду відповідачу-2 спірних земельних ділянок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 скасувати та ухвалити нове, яким позов керівника Ніженської місцевої прокуратури Чернігівської області (змінено назву на Ніжинська окружна прокуратура Чернігівської області) в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району до Ніжинської районної державної адміністрації; ОСОБА_1 ; третя особа на стороні відповідача: Приватне підприємство "Агрофірма "Кладьківка" про визнання недійсними розпорядження та договорів оренди землі, задовольнити. Стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції не надано оцінку обставинам, що входять до предмету доказування, висновок, викладений в оскаржуваному рішенні про необґрунтованість позовних вимог, не відповідає встановленим обставинам, судом першої інстанції не застосовано норми Земельного та Цивільного кодексів України, Закону України «Про фермерське господарство» до спірних правовідносин.

Також прокурор зазначає, що з огляду на те, що ОСОБА_1 є засновником ФГ «Північ-Агро», який отримав земельні ділянки для створення фермерського господарства в жовтні 2012 року, повторне одержання ним у грудні 2012 року земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на поза конкурсній основі суперечить законодавству.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

01.08.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2842/23 від 07.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №9740/3262/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 07.08.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/2 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Чернігівської області надіслати матеріали справи №740/3262/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

18.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №740/3262/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №974/3262/20 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 05.09.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20. Розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 призначено на 24.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А.І. Розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 призначено в режимі відеоконференції на 12.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 на 30.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 на 28.02.2024.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 21.02.2024 по 01.03.2024, суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 27.02.2024 по 01.03.2024, тому судове засідання, яке призначене на 28.02.2024 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 призначено на 25.03.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 25.03.2024 з`явилися прокурор та представник відповідача-2, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 25.03.2024 не з`явилися, проте в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника відповідача, а позивач та третя особа про дату, час та місце судового повідомлені належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 24.10.2012 розпорядженням Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 508 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, та надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 416,0821 га на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу Кукшинської сільської ради.

16.11.2012 між Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди, згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 24.10.2012 № 508 про орендарем в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які знаходяться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Кукшинська сільська рада, строком на 25 років, площею 36,7563 га з кадастровим номером 7423385600:03:002:0001, площею 66,9338 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0004, площею 57,7267 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0005, площею 57,3394 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0006.

26.11.2012 між Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 24.10.2012 № 508 укладено договори оренди про прийняття орендарем в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Земельні ділянки знаходяться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Кукшинська сільська рада, строком на 25 років, площею 39,5473 га з кадастровим номером 7423385600:03:002:0002, площею 32,3091 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0002, площею 72,8378 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0003, площею 52,6317 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0007.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство «Північ-Агро» (ідентифікаційний код юридичної особи 38314298) зареєстровано як суб`єкт господарювання 12.12.2012, дата запису 10511020000000798, засновником вказаного фермерського господарства є ОСОБА_1 , про що внесено відповідну інформацію.

Розпорядженням Ніжинської районної державної адміністрації від 27.12.2012 №647 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на основі оренди, виготовлений ФОП Вовкогон С.Ф. на земельку ділянку площею 578,2418 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Вертіївської сільської ради, надано на умовах оренди - терміном на 25 років ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 578,2418 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Вертіївської сільської ради.

28.12.2012 між Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:31:001:0001, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 175,1485 га строком на 25 років. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

28.12.2012 Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:24:001:0011, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 128,9420 га, строком на 25 років. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

28.12.2012 Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:31:001:0002, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 77,4810 га строком на 25 років. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

28.12.2012 Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:27:001:0015, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 50,1230 га строком на 25 років. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

31.12.2012 між Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:30:001:0008, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 146,5473 га строком на 25 років. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2013.

17.01.2020 рішенням Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області 71 позачергової сесії 7 скликання надано згоду ОСОБА_1 на укладення договорів суборенди з ПП «Агрофірма «Кладьківка» відносно спірних земельних ділянок.

Як свідчить інформація Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.02.2020, земельні торги у формі аукціону за земельними ділянками, переданими в оренду ОСОБА_1 , у тому числі з кадастровими номерами 7423381900:31:001:0001, 7423381900:24:001:0011, 7423381900:31:001:0002, 7423381900:27:001:0015, 7423381900:30:001:0008, не проводились, оскільки ділянки передано в оренду до прийняття Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18.02.2016 №1012-VIII.

За інформацією Головного управління ДПС у Чернігівської області станом на 05.06.2020 ОСОБА_1 не має заборгованості за платежем 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) по Вертіївській сільській раді. Фермерське господарство «Північ-Агро» станом на 05.06.2020 не має заборгованості за платежем 18010600 (орендна плата з юридичних осіб).

За доводами прокурора звернення ОСОБА_1 до Ніжинської районної державної адміністрації щодо отримання в користування спірних земельних ділянок було повторним, оскільки він вже скористався правом на безоплатне набуття в користування на праві оренди восьми земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на території Чернігівської області. Крім того, на час повторного звернення ОСОБА_1 уже створив юридичну особу Фермерське господарство «Північ-Агро», а тому спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного законодавства, а Ніжинська районна державна адміністрація ще на стадії передачі земельних ділянок ОСОБА_1 не перевірила відповідність орендаря вимогам земельного законодавства та спеціальним нормам Закону України «Про фермерське господарство».

Підставою для визнання недійсним договорів оренди є порушення процедури отримання земельних ділянок без проведення земельних торгів, а також відсутність нормативної грошової оцінки оспорюваних земельних ділянок на момент укладення оскаржуваних правочинів.

Розглядаючи матеріали даної справи, оцінюючи доводи сторін та докази, які подані учасниками справи, перевіривши аргументи суду першої інстанції, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Чернігівської обласної прокуратури підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі колегія суддів зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені

Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з;ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді, проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Прокурор, звертаючись з цим позовом, зазначив, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Вказане свідчить про беззаперечну наявність інтересу держави по відношенню до законності передачі в користування та безпосереднього використання землі. Недотримання встановленої процедури набуття права користування на землю суперечить державному, а як наслідок і суспільному інтересу.

Правовідносини, пов`язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення державного органу, на підставі якого земельна ділянка державної чи комунальної власності використовується суб`єктом господарювання, такому суспільному інтересу не відповідає. Порушення порядку набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обмежує державу, територіальні громади в особі уповноважених органів у її використанні та залученні якнайбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу прав на неї на земельних торгах (аукціоні), позбавляє можливості інших фізичних та юридичних осіб реалізувати свої законні права на отримання земельної ділянки у користування, отримавши перемогу у відповідних торгах.

За доводами прокурора з викладеих ним обставин вбачається порушення інтересів держави в особі Вертіївської сільської ради, що полягають у протиправному набутті ОСОБА_1 прав на земельні ділянки, які згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 21.12.2018 №25-10016/14-18-сг та акту приймання-передачі передано до комунальної власності Вертіївської ОТГ.

Інтереси держави полягають також у захисті прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 114, 116 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері регулювання, зокрема, земельних відносин.

За доводами прокурора, цей позов, як захід прокурорського реагування, подано в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району, яка є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. У даному випадку звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності, можливості органу місцевого самоврядування володіти, користуватись та розпоряджатись земельними ділянками в інтересах територіальної громади на підставі та у спосіб визначений чинним законодавством.

Заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури листом №66-5507вих-20 від 15.05.2020 звернувся до Вертіївського сільського голови з проханням проінформувати, чи було відомо сільській раді про отримання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок в користування без проведення земельних торгів та чи вживалися заходи щодо пред`явлення позовної заяви до суду стосовно вказаних порушень та чи будуть вживатися в майбутньому.

Вертіївська сільська рада Ніжинського району у листі №03-05/1035 від 09.06.2020 повідомила заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області, що законність надання земельних ділянок на умовах оренди ОСОБА_1 не є в компетенції Вертіїівської сільської ради.

Таким чином, після інформування місцевою прокуратурою про установлений факт порушення вимог законодавства при наданні спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , Вертіївською сільською радою Ніжинського району належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади не було вжито і вжиття таких заходів не планувалося.

Листом №66-7140вих-20 від 23.07.2020 Ніжинська місцева прокуратура повідомила Вертіївську сільську раду Ніжинського району про подання позову в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради про визнання недійсними розпорядження та договорів оренди землі.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах, що спростовує доводи відповідача-2 про відсутність у прокуратури підстав для представництва та звернення до суду.

Щодо суті позовних вимог колегія суддів дійшла наступних висновків.

У даній справі на розгляд суду поставлені питання про:

- законність рішення розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, яким за відсутності належної перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передано права користування земельними ділянками загальною площею 578,2418 га фізичній особі ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, при тому що на момент отримання цією особою спірних земельних ділянок у грудні 2012 році, ним вже було створено фермерське господарство «Північ-Агро», для ведення якого ОСОБА_1 у жовтні цього ж року отримав інші земельні ділянки загальною площею 416,0821 га в оренду;

- застосування до оспорюваних договорів наслідків порушення встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства, у тому числі за результатом наданої судом оцінки розпорядженню Ніжинської районної державної адміністрації, яке стало підставою для укладення між Ніжинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договорів оренди землі.

Щодо вищевикладеного колегія суддів зазначає таке.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-ІV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 973-ІV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-ІV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 973-ІV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-ІV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-ІV).

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціальною щодо статті 123 Земельного кодексу України.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №924/863/17, від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №627/1351/18).

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації щодо передачі ОСОБА_1 у користування спірних земельних ділянок було повторним, оскільки в жовтні 2022 року він вже скористався правом на безоплатне набуття в користування на праві оренди 8 земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної форми власності на території Чернігівської області.

Крім цього, на час повторного одержання ще 5 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства із земель державної власності, позивач був засновником Фермерського господарства «Північ-Агро» (код ЄДРПОУ 38314298), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата та номер запису у реєстрі - 12.12.2012, 10511020000000798.

У свою чергу, для створення фермерського господарства «Північ -Агро» ОСОБА_1 одержав в оренду наступні земельні ділянки:

- 7423385600:03:002:0001, площею 36,7563 га (договір оренди землі від 16.11.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ніжинському районі, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.11.2012 за №742330004007236);

- 7423385600:03:001:0002, площею 39,5473 га (договір оренди землі від 16.11.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ніжинському районі, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.11.2012 за №742330004007238);

- 7423385600:04:001:0002, площею 32,3091 га (договір оренди землі від 26.11.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ніжинському районі, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.11.2012 за №742330004007239);

- 7423385600:04:001:0003, площею 72,8378 га (договір оренди землі від 26.11.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ніжинському районі, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.11.2012 за №742330004007240);

7423385600:04:001:0004, площею 66,9338 га (договір оренди землі від 16.11.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ніжинському районі, цро що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.11.2012 за №742330004007233);

7423385600:04:001:0005, площею 57,7267 га (договір оренди землі від 16.11.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ніжинському районі, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.11.2012 за №742330004007235);

7423385600:04:001:0006, площею 57,3394 га (договір оренди землі від 16.11.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ніжинському районі, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.11.2012 за №742330004007234);

7423385600:04:001:0007, площею 52,6317 га (договір оренди землі від 26.11.2012, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ніжинському районі, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.11.2012 за №742330004007237).

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин може використати право на отримання земельної ділянки державної власності один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участі торгах, а фермерське господарство після державної реєстрації має право отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є засновником ФГ «Північ-Агро», який отримав земельні ділянки для створення фермерського господарства в жовтні 2012 року, повторне одержання ним у грудні 2012 року земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі, на переконання колегії суддів, суперечить зазначеним правовим нормам.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванню завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт порушення передбаченої Земельним кодексом України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства):7423381900:31:001:0001 площею 175,1485 га, 7423381900:24:001:0011 площею 128,9420 га, 7423381900:31:001:0002 площею 77,4810 га, 7423381900:27:001:0015 площею 50,1230 га, 7423381900:30:001:0008 площею 146,5473 га, які розташовані в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району, розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації №647 від 27.12.2012 про передачу ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення є незаконним.

При цьому, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 05.10.2022 у справі №922/1830/19, (прокурор, звертаючись із позовом в інтересах держави, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади, у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявления вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані) суд має надати оцінку законності прийнятого рішення без визнання його незаконними та скасування.

Одночасно з метою відновлення порушеного права позивача, у позові заявлено вимогу про визнання недійсними укладених правочинів.

Так, згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки, як встановлено вище колегією суддів, відповідачами допущено порушення встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства, а також те, що спірне розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації, яке стало підставою для укладення оспорюваних договорів оренди землі, прийняті з порушенням Земельного та Цивільного кодексів України, Закону України «Про фермерське господарство», за висновками суду апеляційної інстанції, такі договори оренди спірних земельних ділянок, підлягають визнанню недійсними.

Натомість у своєму рішенні суд першої інстанції досліджував обставини допустимості/недопустимості ототожнення ОСОБА_1 з ФГ «Північ-Агро», доведеності/недоведеності передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_3 для діяльності ФГ «Північ - Агро», у тому числі з врахуванням подальшого розпорядження вказаними земельними ділянками шляхом їх передачі в суборенду ПП «Агрофірма «Кладьківка» ОСОБА_1 , а не створеному ним фермерському господарству.

Таким чином, не встановивши обставини, які мали значення для правильного вирішення справи, а натомість поклавши в основу прийнятого рішення власні висновки, які не входять до предмету доказування, місцевий господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин вищевказані положення статей 31, 123, 124, 134, 152 Земельного кодексу України, статей 1,7,8 Закону України «Про фермерське господарство», статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №627/1351/18), постановах Верховного Суду України від03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 19.05.2016 у справі №6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №924/863/17, від 14.11.2018 у справі №314/3881 /15-ц, в результаті чого дійшов передчасного та помилкового висновку про необґрунтованість поданого позову.

Щодо заяви відповідача-2 про пропуск строку позовної давності на звернення з даним позовом колегія суддів зазначає таке.

Так у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності необхідно відраховувати з 24.10.2012 та 27.12.2012, тобто з дат прийняття Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області розпорядження про передачу в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок.

Обґрунтовуючи такий висновок, місцевий господарський суд зазначив, що «…у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою з Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області та згодом на Вертіївську сільську раду не змінює порядку позовної давності.

З матеріалів справи наявні підстави вважати, що прокурор, зважаючи на наявність у нього відповідних повноважень на перевірку стану додержання вимог земельного законодавства, передбачених Законом України «Про прокуратуру», міг раніше, ніж держава в особі Вертіївської сільської ради при отриманні за актом-прийому передачі від 21.12.2018 та реєстрації за нею речових прав на нерухоме майно 05.09.2019, довідатись про порушення вимог земельного законодавства, які, на його думку, допущені під час передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок.

Твердження прокурора про те, що про порушення земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 прокуратурі стало відомо під час отримання 18.02.2020 листа з ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №10-25-0.3-842/2-20 від 17.02.2020, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки із вказаного листа вбачається, що він наданий на виконання запиту прокуратури щодо вивчення стану законності використання земель сільськогосподарського призначення у м. Ніжині та Ніжинському районі».

Водночас, на переконання колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції суперечать положенням норм законодавства щодо порядку обчислення строку позовної давності, та прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права (статей 256, 257, 261, 267 ЦК України), які викладені в постановах Верховного Суду у справах №№ 916/2828/18, 57/314-6/526-2012, 372/1387/13-ц, 488/6479/14-ц, 488/5476/14-ц.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У своїй постанові від 06.02.2020 по справі № 916/2828/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо визначення «можливості особи довідатись про порушення права».

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

При цьому Верховний Суд у іншому рішенні дійшов висновку про відсутність у органів виконавчої влади та місцевого самоврядування законодавчої можливості самостійного встановлення факту порушення інтересів держави.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 по справі № 372/13 87/13-ц сформулювала наступну правову позицію.

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що державі через утворені нею органи, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення - є неправильними.

Київська ОДА та Обухівська РДА (органи виконавчої влади у коментованому рішенні) згідно з наданими їм повноваженнями не мали можливості самостійно встановити зазначені обставини, а тому довідалися або могли довідатись про зазначені порушення лише після проведення відповідної перевірки уповноваженим державним органом контролю, а саме ДІСГ в Київській області.

У свою чергу правовий висновок про обсяг зобов`язання прокурора, як міру належної поведінки при реалізації завдань та функцій прокуратури, що може бути використано як доказ обізнаності уповноважених органів держави про порушення їх прав, Верховний Суд сформував у своїх постановах від 27.01.2020 по справі № 488/6479/14-ц та від 21.02.2018 по справі № 488/5476/14-ц зазначивши, що :

- Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що позовна давність обчислюється з моменту коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме позивач, а не прокурор. У матеріалах справи відсутні докази того, що Миколаївська обласна державна адміністрація чи ДП «Миколаївське лісове господарство» довідались або могли довідатись про оскаржуване рішення Миколаївської обласної ради до проведення перевірки у серпні 2014 року. З урахуванням встановлених судами обставин, досліджених і оцінених доказів сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав. Тому доводи касаційної скарги щодо можливості прокурора довідатися про порушене право державної власності на спірну земельну ділянку в момент винесення Миколаївською міською радою оскаржуваних рішень є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях (справа № 488/6479/14-ц);

- Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) перевірка відповідності актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам є предметом прокурорського нагляду. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагаються прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Положення зазначеного Закону не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав. Ураховуючи наведене, доводи касаційних скарг щодо можливості прокурора довідатись про порушене право державної власності на спірну земельну ділянку в момент винесення оскаржуваного рішення Миколаївськоюміською радою, чи при проведенні перевірки прокуратурою за власною ініціативою до 2014 року, ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить положенням частини четвертої статті 60 ЦПК України (у редакції, що діяла на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) (справа № 488/5476/14-ц).

Таким чином висновок місцевого господарського суду у даній справі про те, що строк позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду слід відраховувати із дати винесення незаконного розпорядження, оскільки з цього часу у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава в особі уповноважених органів на розпорядження спірною земельною ділянкою (Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області та Вертіївської сільської ради) є безпідставним з огляду на відсутність доказів у справі про обізнаність цих уповноважених органів із порушенням інтересів держави, та відсутність у вказаних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування законодавчої можливості самостійного встановлення факту порушення інтересів держави.

У свою чергу є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що прокурор, зважаючи на наявність у нього відповідних повноважень на перевірку стану додержання вимог земельного законодавства, передбачених Законом України «Про прокуратуру», міг раніше, ніж держава в особі Вертіївської сільської ради довідатись про порушення вимог земельного законодавства, які допущені під час передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок, з огляду на відсутність доказів у справі про обізнаність прокурора із порушенням інтересів держави, проведення перевірки, розгляду звернень з цих питань, тощо, а також з урахуванням того, що положення Закону України «Про прокуратуру» (в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи про порушення земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками сiльськогосподарського призначення ОСОБА_1 прокуратурі стало відомо пiд час отримання 18.02.2020 листа з ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №10-25-0.3-842/2-20 вiд 17.02.2020, у той час як з відповідним позовом прокурор звернувся 31.07.2020, отже в даному випадку заява відповідача-2 про пропуск строку позовної давності на звернення з даним позовом задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, у зв`язку із чим такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 , Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2023 по справі №740/3262/20 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним договір оренди укладений 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:31:001:0001 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 175,1485 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013).

5. Визнати недійсним договір оренди укладений 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:24:001:0011 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 128,9420 га, строком на 25 років; (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013).

6. Визнати недійсним договір оренди укладений 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:31:001:0002 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 77,4810 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013).

7. Визнати недійсним договір оренди укладений 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:27:001:0015 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 50,1230 га, строком на 25 років (зареєстрований в 000 Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013).

8. Визнати недійсним договір оренди укладений 31.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:30:001:0008 розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 146,5473 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2013).

9. Стягнути з Ніжинської районної державної адміністрації (16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Батюка, 5-А, код ЄДРПОУ 04061636) на користь Чернігівської обласної прокуратури 5030 (п`ять тисяч тридцять) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 7545 (сім тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури 5030 (п`ять тисяч тридцять) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 7545 (сім тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

11. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

12. Матеріали справи №740/3262/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв