Постанова

від 18.03.2024 по справі 910/14155/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа№ 910/14155/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023

у справі № 910/14155/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Вест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення 1 030 677, 71 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Вест" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 1 030 677, 71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар (водоочисники, змінні фільтруючі модулі) на загальну суму 4 326 029,03 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви, а відповідач тривалий час не виконує умови Договору в частині оплати фактично прийнятого товару.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що строк оплати поставленого товару не настав, оскільки відповідач не отримав повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в п. 2.9 Договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/14155/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Вест" основний борг в розмірі 1 030 677,71 грн та судовий збір у розмірі 15 460,17 грн.

Рішення мотивоване тим, що за умовами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували сплату за поставлений товар не надав, доводів позивача не спростував, то вимога про стягнення грошових коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

А саме апелянт посилається на те, що:

- строк оплати поставленого товару не настав, оскільки відповідач не отримав повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в п. 2.9 Договору;

- відсутність пакету документів перешкоджає відповідачу здійснювати вільний обіг такого Товару (неможливість здійснення роздрібного продажу в мережі власних магазинів), тому, на думку відповідача, визначений договором граничний строк виконання зобов`язання з оплати товару не сплив;

- суд першої інстанції помилково взяв до уваги долучену до позовної заяви виписку з електронної бази відповідача з інформацією про залишок нереалізованих товарів позивача по Договору №16/02/21 від 16.02.2021, оскільки позивачем не надано доказів, що цей доказ має відношення до відповідача;

- судом першої інстанції помилково було встановлено, що строк оплати поставленого товару настав, не взято до уваги наявність відкладальних обставин відповідно до ст. 212 ЦК України, що, на думку відповідача свідчить про формальний підхід суду до вирішення справи;

- позов є передчасним.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- відповідач, заявляючи що позивач не виконав умови договору щодо передачі відповідачу повного пакету документів на товар, передбачених п. 2.9. Договору, відповідач не вказує, яких саме документів не було надано позивачем та не надає доказів на підтвердження факту ненадання позивачем цих документів;

- відповідач, спотворюючи фактичні обставини справи, не бажаючи сплачувати борг, вводить суд в оману та заявляє, в тому числі в апеляційній скарзі, що отриманий відповідачем товар ще не реалізований і його неможливо реалізувати через відсутність повного комплекту документів;

- відповідач в апеляційній скарзі посилається на формальний та шаблонний підхід суду першої інстанції до вирішення справи, в той час коли, як зазначає позивач, відповідач умисно спотворює фактичні обставини з метою уникнути стягнення боргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14155/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

18.01.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 23 190,26 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

31.01.2024 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/14155/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/14155/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 18.03.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 11.03.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.03.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/14155/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

Явка представників учасників справи

Представник сторін в судове засідання 18.03.2024 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в "Електронному кабінеті", про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідки про доставку електронного документа до електронного кабінету позивача та відповідача.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Позивачем до відзиву № 13 від 26.02.2024 долучено додаткові докази, а саме копії електронного листування з відповідачем зі звітами про реалізацію товарів та залишки товарів від 14.09.2023, 26.07.2023, 06.06.2023, 01.05.2023, 17.03.2023, 03.03.2023, 02.02.2023, 05.01.2023, 05.12.2022, 03.11.2022, 06.10.2022, 04.08.2022, 25.04.2022, 02.02.2022, 12.01.2022, 06.12.2021, 02.11.2021, 04.10.2021, 19.09.2021, 03.08.2021, 02.07.2021, 29.06.2021, 05.04.2021, календар за дні з 16.01.2021-31.01.2021, з 01.02.2021-15.02.2021, 16.02.2021-28.02.2021, 01.03.2021-15.03.2021, 16.03.2021-31.03.2021.

Дослідивши означені документи, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказані докази позивач мав би надати суду ще під час подання позовної заяви та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Подаючи відповідні докази до суду апеляційної інстанції, позивач не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання їх до суду першої інстанції. Відтак, в порядку частини 3 статті 269 ГПК України, колегія відмовляє у їх прийнятті, тому ці письмові докази не враховується при розгляді справи.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквафор-Вест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" був укладений Договір №16/02/21.

Згідно умов якого Постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність Покупця Товар, а саме побутові прилади для очищення води, а Покупець зобов`язувався прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. (п. 1.1 Договору)

Пунктом 2.1 Договору визначено, що Товар поставляється партіями. Номенклатура партії Товару, його кількість і ціна встановлюються за погодженням Сторін на підставі заявки Покупця на поставку відповідної партії Товару, далі - "Заявка", і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у вивантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, які є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 2.2 Договору, Покупець направляє Постачальнику заявку із зазначенням номенклатури, кількості та очікуваного терміну поставки. Заявка на поставку відповідної партії Товару може направлятися всіма доступними засобами зв`язку (телефоном (усна телефонограма), факсом, електронною поштою, поштовим зв`язком та ін.).

Відповідно до пункту 2.4 Договору, виставлення Постачальником покупцеві рахунку-фактури, прийняття Покупцем відповідної партії Товару (підписання Сторонами вивантажувальних документів (видаткових накладних) і подальша його оплата вважається досягненням Сторонами згоди в частині номенклатури (предмета і асортименту), кількості, ціни товару.

Пунктом 2.6 Договору визначено, що доставка до місця постачання і приймання Товару (партії Товару) оплачується Постачальником.

На виконання Договору, позивач поставив відповідачу Товар (водоочисники, змінні фільтруючі модулі) на загальну суму 4 326 029,03 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви.

Таким чином, свої зобов`язання з поставки Товару відповідачу позивач виконав повністю.

Додатковою угодою від 16 лютого 2021 до Договору №16/02/21 від 16.02.2021 змінено пункт 3.5 Договору щодо оплати товару і викладено пункт 3.5 Договору в наступній редакції: Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого Товару протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати реалізації відповідної партії Товару роздрібному споживачу, але в кожному разі, не раніше дати отримання повного комплекту документів на Товар (партію Товару), зазначеного в пункті 2.9 цього Договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок.

За весь період дії Договору станом на дату підписання цієї позовної заяви Відповідач сплатив Позивачу коштів за отриманий товар загалом на суму 3 267 349,21 грн, що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені до позовної заяви.

Додатковою угодою від 16 лютого 2021р. до Договору №16/02/21 від 16.02.2021 визначено, що Покупець не рідше двох разів на місяць (станом на середину місяця та станом на кінець місяця) інформує Постачальника про хід реалізації Товару роздрібному споживачу шляхом направлення відповідної інформації по факсу чи електронній пошті.

Відповідач надіслав позивачу на електронну пошту інформацію про залишок нереалізованого Товару станом на 28.08.2023 в сумі 28 002,11 грн, в зв`язку з чим позивач не заявляє до стягнення вказану суму.

Позивач зазначає, що відповідач тривалий час не виконує умови Договору в частині оплати фактично прийнятого Товару, який в подальшому був реалізований кінцевим споживачам, тобто Товар відповідач продав але кошти за нього позивачу не перераховує.

16.03.2023 за №36 позивач надіслав відповідачу претензію з копіями підписаних обома сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період 2022 станом на 31.12.2022 та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2023, які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем по Договору №16/02/21 від 16.02.2021 в сумі 987 255,60 грн.

Вказана претензія була отримана відповідачем 23.03.2023, однак заборгованості за цією претензією відповідач не сплатив, а сплатив лише частково кошти в сумі 145 000,00 грн і не надав відповіді на претензію.

Після поданої позивачем претензії від 16.03.2023 за №36 позивачем ще поставлено для відповідача Товару на суму 142 011,30 грн за видатковою накладною № АВ 000001375 від 19.04.2023.

26.07.2023 за №97 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованих коштів по Договору №16/02/21 від 16.02.2021 в сумі 1 026 839,29 грн, яку відповідач отримав 31,07.2023, однак борг не сплатив.

Заборгованість відповідача перед позивачем по Договору №16/02/21 від 16.02.2021 становить 1 030 677,71 грн.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з частиною другою наведеної статті.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За умовами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в підтвердження обставин поставки товару надано видаткові накладні:

- № 2450 від 04.06.2021 на суму 30 823,20 грн;

- № 2564 від 10.06.2021 на суму 41170,04 грн;

- № 2669 від 17.06.2021 на суму 93 729,94 грн;

- № 2914 від 05.07.2021 на суму 123 724,08 грн;

- № 3147 від 19.07.2021 на суму 87 301,20 грн;

- № 3250 від 23.07.2021 на суму 40 616,75 грн;

- № 3348 від 30.07.2021 на суму 109 206,96 грн;

- № 3556 від 09.08.2021р. на суму 51742,13 грн;

- № 3798 від 26.08.2021 на суму 135 407,33 грн;

- № 4121 від 03.09.2021 на суму 96 572,52 грн;

- № 4437 від 17.09.2021 на суму 130 364,14 грн;

- № 4706 від 30.09.2021 на суму 105 632,70 грн;

- № 5093 від 18.10.2021 на суму 111 785,16 грн;

- № 5353 від 28.10.2021 на суму 98 940,42 грн;

- № 5607 від 08.11.2021 на суму 444 178,30 грн;

- № 5837 від 18.11.2021 на суму 56 448,00 грн;

- № 6530 від 08.12.2021 на суму 261 412,02 грн;

- № 6851 від 22.12.2021 на суму 226 078,80 грн;

- №170 від 13.01,2022 на суму 114 506,09 грн;

- № 327 від 21.01.2022 на суму 93 027,31 грн;

- №517 від 28.01.2022 на суму 85 072,38 грн;

- № 682 від 03.02.2022 на суму 76 149,00 грн;

- № 968 від 18.02.2022 на суму 79 763,70 грн;

- № 1327 від 30.05.2022 на суму 259 242,24 грн;

- № 1660 від 28.06.2022 на суму 181 980,84 грн;

- № 2007 від 21.07.2022 на суму 174 383,88 грн;

- № 2825 від 16.09.2022 на суму 300 034,80 грн;

- № 2961 від 29.09.2022 на суму 124 977,60 грн;

- № 3485 від 16.11,2022 на суму 164 575,80 грн;

- № 3623 від 16.11.2022 на суму 145 401,60 грн;

- № 4164 від 16.11.2022 на суму 139 768,80 грн;

- № 1375 від 19.04.2023 на суму 142 011,30 грн.

Зі змісту вказаних видаткових накладних слідує, що товар відповідачу поставлено на суму 4 326 029,03 грн.

Колегією суддів встановлено, що у вищенаведених видаткових накладних у графі "отримав" міститься підпис та печатка Покупця.

Таким чином, свої зобов`язання з поставки товару відповідачу позивач виконав повністю, а відповідачем не виставлено позивачу претензій до отриманого товару.

Згідно п. 2.9 Договору Постачальник разом з Товаром зобов`язується передати Покупцеві наступні документи:

оригінал рахунку-фактури із зазначенням Товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії Товару. Рахунок-фактура, який виставляється Постачальником, якщо дозволяють технічні можливості Постачальника, повинен містити посилання на номер та дату укладення цього Договору;

товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ;

видаткову накладну (при розбіжностях у фактичній кількості прийнятого Товару з кількістю Товару, зазначеного в супровідній документації, невід`ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою Сторонами в Додатку № 1 до Договору);

копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності продукції вимогам технічних регламентів по кожному найменуванню Товару). При наступних поставках таких найменувань Товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, що містять відомості про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін дії, орган видачі), паспорт якості, санітарно-гігієнічне свідоцтво, екологічні висновки, якщо такі документи потрібні до певного виду Товару відповідно до законодавства України;

інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю Товару; інструкцію експлуатації українською мовою на кожну одиницю Товару; документи, які підтверджують якість Товарі документи, необхідні відповідно до чинного законодавства України).

Твердження відповідача про відсутність повного пакету документів на товар (партію товару), зазначеного в п. 2.9 Договору, колегія відхиляє, оскільки відповідач не вказав, яких саме документів позивачем не надано та щодо якого саме товару, а також не долучив жодних доказів на підтвердження своїх тверджень.

Відповідач, під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи, не надав доказів того, що станом на момент отримання товару у 2021-2023 роках (згідно видаткових накладних), а також у подальшому під час його реалізації (до подачі позову), він вимагав у позивача документів на товар (партію товару), зазначених в п. 2.9 Договору.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивач передчасно звернувся з позовом, оскільки ним не надано документів згідно п. 2.9 Договору, а тому строк оплати поставленого товару не настав, що є відкладальною обставиною згідно ст. 212 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. (ч. 3 ст. 212 ЦК України).

При цьому статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Отже, посилання скаржника на те, що строк оплати у зв`язку із ненаданням позивачем відповідних документів не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити отриманий товар.

В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У змісті доводів та аргументів апеляційної скарги апеляційна інстанція зазначає, що відповідач жодними засобами доказування не спростував обставин щодо невиконання своїх зобов`язань за договором.

Також, слід зазначити, що до позовної заяви долучено виписку з електронної бази відповідача з інформацією про залишок нереалізованих товарів позивача по Договору №16/02/21 від 16.02.2021, оскільки відповідач надіслав позивачу на електронну пошту інформацію про залишок нереалізованого Товару станом на 28.08.2023 в сумі 28 002,11 грн.

Наведений документ позивачем подано на підтвердження суми у розмірі 28 002,11 грн, яку він не заявляє до стягнення з відповідача. Тому, доводи відповідача щодо помилкового врахування судом першої інстанції цього доказу при задоволенні позову є безпідставними.

Резюмуючи, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з поставки отриманого відповідачем товару за видатковими накладними в загальній сумі 1 030 677,17 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/14155/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 02.04.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова