Рішення

від 02.04.2024 по справі 903/1352/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2024 року Справа № 903/1352/23Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури: Козачук Н.І. - службове посвідчення №071826 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1352/23 за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради про стягнення 110899,80 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури надіслав до суду позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради про стягнення110899,80 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду надіслана на електронну адресу відповідача (uprgumpol@ukr.net) 08.01.2024 о 15:35 год.

Отже, строк для подачі відзиву до 23.01.2024.

Відзив на адресу суду не надходив.

Протокольною ухвалою від 13.02.2024 відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 27.02.2024 о 12:45 год.

Протокольною ухвалою від 27.02.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 02.04.2024 о 11:00 год. Ухвала повідомлення від 27.02.2024 про час та дату розгляду справи надіслана відповідачу на електронну та поштову адресу, та отримана 05.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600252251038.

01.04.2024 представник позивача сформувала в системі «Електронний суд» заяву, в якій просила суд розгляд справи проводити за відсутності представника. Позовні вимоги підтримала повністю.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.

Представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Волинській області, в період з 07.02.2022 по 18.02.2022, на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 47, згідно річною плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2022 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 29.11.2021 № 521, наказу від 03.02.2022 №50/22-22 та направлення від 04.02.2022 №31/20-22 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавств управлінням тумані гарної політики Любешівської селищної ради.

За результатами перевірки складено акт від 18.02.2023 № 57/02.22, в якому, серед іншого, зазначено про порушення вимог водного законодавства, зокрема, зазначено, що на балансі Управління знаходиться 20 закладів загальної середньої освіти та 21 заклад дошкільної освіти.

Водопостачання 16 закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО «Березичівський ліцей», ЗЗСО «Великокурінський ліцей», ЗЗСО «Деревківський ліцей», ЗЗСО «Судченський ліцей», ЗЗСО «Гірківський ліцей», Опорний ЗЗСО «Люб`язівський ліцей», «Хоцунська гімназія», ЗЗСО «Берсзновільська гімназія», ЗЗСО «Дольська гімназія», ЗЗСО «В`язівненська гімназія», ЗЗСО «Любешівськоволянська гімназія», ЗЗСО «Угриничівська гімназія», ЗЗСО «Мукошинська гімназія», ЗЗСО «Цирська гімназія», ЗЗСО «Рудківська початкова школа», ЗЗСО «Прохідська початкова школа») та 8 закладів дошкільної освіти (СудчснськийЗДО «Ясла-садок « Дзвіночок», Великокурінський ЗДО «Ясла - садок «Казка», Цирський ЗДО «Ясла-садок «Пролісок», Любешівсько-Волянський ЗДО, Залізницький ЗДО «Дитячий садок «Сонечко», Бихівський ЗДО «Дитячий садок «Казка», Бірківський ЗДО «Ясла-садок «Сонечко», Березичівський ЗДО «Дитячий садок «Берізка», Прохідський ЗДО «Дитячий садок «Сонечко») здійснювалось за відсутності дозволу на спецводокористування.

Дозволи на спеціальне водокористування, видані 21.11.2011 Судченській ЗОШ І-ІІІ ст. (№ 849 Вол), Великокурінській ЗОШ І-ІІІ ст. (847 Вол), Деревківській ЗОНІ І-ІІІ ст. (№ 878 Вол), В`язівненській ЗОШ І І-ІІ ст. (№ 889 Вол), Любешівсько-Волянській ЗОШ І-ІІ с. (№ 842 Вол), Угриничівській ЗОШ І-ІІІ ст. (№ 875 Вол), Березинівській ЗОШ І-ІІІ ст. (№ 844 Вол), а також відділу освіти Любешівської райдержадміністрації, втратили чинність з 01.01.2020.

Облік забору та використання води засобами вимірювальної техніки, у тому числі ароматизованими, не здійснюється.

Управління не подає щорічні звіти форми 2-ТП водгосп про здійснене водо користування.

Згідно наданої в межах згаданої вище перевірки Управлінням довідки від 18.02.2022 №113/01-11/2-22 закладами освіти за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 здійснено забір та використання 20,1691 тис м3 підземної води без дозволу на спеціальне водокористування, а саме:

- з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно 6,5754 тис.м3

- 3 01.01.2021 по 31.12.2021 включно 12,5867 тис.м3;

- з 01.01.2022 по 18.02.2022 включно 1,007 тис.м3.

На підставі вказаної довідки, згідно п. 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природної о середовища від 20.07.2009 № 389, Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено відповідний розрахунок та встановлено, що в результаті самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування Управлінням спричинено збитки державі в сумі 110899,8 грн.

01.12.2022 Державною екологічною Інспекцією у Волинській області до Управління скеровано претензію № 4-2/1960 на загальну суму 110899,8 грн.

Згідно інформації органу контролю та Управління результати перевірки та розмір нарахованих збитків у відомчому та судовому порядку не оскаржувались, вказані збитки залишаються невідшкодованими.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водокористування це використання води (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Частина 1 ст. 49 Водного кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно зі ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов`язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (ч. 2 ст. 49 Водного кодексу України).

Згідно з вимогами ст. ст.66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків с, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до положень ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин 4, 5 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишньої о природною середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишньою природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічну правову позицію щодо презумпції вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу додержана у постанові КГС у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №925/119/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційною господарського суду у складі Верховною Сулу від 25.06.2018 у справі №910/8682/16, факт самовільного використання водним ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом ( самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Пунктом 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009, встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і а раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільною використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Вказана Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства (п. 1.4).

Згідно з Методикою (п. 1.7) водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільською господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів):

- спеціальним водокористуванням є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів;

- самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів здійснюється згідно пункту 9.1 Методики за формулою:

Зсам - 5 х W х Тар (грн), (23)

де: W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціальною дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, мЗ;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати та спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м , води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м , води, яка входить до складу напоїв, - грн/м ). Для морської води та води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об`єкти», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Отже, Управління як суб`єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність у тому числі із водокористування, допустило самовільне водокористування/використання водних ресурсів за вказаний вище період при відсутності спеціального дозволу, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду державі.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства. Розмір спричиненої шкоди та вина відповідача підтверджуються:

- актом за результатами проведення планового заходу державною нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог' законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 18.02.2022 № 57/02.22;

- довідкою про об`єм використаної води від 18.02.2022 №113/01-1 1/2-22;

- розрахунком розміру збитків, обумовлених самовільним використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) та претензією від 01.12.2022 №4-2/1960.

За таких обставин наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена вимога щодо стягнення з відповідача збитків підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 110899,80 грн.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що зазначені законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення по суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального Кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Для фінансування заходів щодо охорони навколишньою природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим і а місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди, серед іншого, за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природної о середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно і з законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Згідно ч.6 ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, лісорозведення на землях державної та комунальної форм власності, здійснення лісовпорядкування, викуп земельних ділянок приватної форми власності з метою ведення лісового господарства або створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких грунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджет них коштів.

Згідно Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28 лютого 2019 року № 2697-VІІІ, першопричинами екологічних проблем України, у тому числі, є недостатнє фінансування з державного та місцевих бюджетів природоохоронних заходів, фінансування таких заходів за залишковим принципом.

Незаконне та безоплатне використання природних ресурсів ослаблює економічні основи держави, а ненадходження до державною та місцевих бюджетів коштів грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, позбавляє уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування використовувати такі кошти на відповідні природоохоронні заходи. Дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, змінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Додержання органами місцевою самоврядування вимог законодавства про охорону, використання та відтворення водних ресурсів є предметом державного контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів, який уповноважена здійснювати Державна екологічна інспекція у Волинській області.

Попри це, при наявності невідшкодованих Управлінням збитків Державною екологічною інспекцією у Волинській області, як органом державного контролю у вказаній сфері заходи позовного характеру з метою їх стягнення у примусовому порядку не вживались.

Листом від 19.10.2023 № 13-5/2483 Державна екологічна інспекція у Волинській області повідомила, що причиною пред`явлення позову до Управління є те, що вирішення питання стосовно звернення до суду з позовом здійснюється у порядку черговості, залежно від часу виявлення порушень, з урахуванням строків позовної давності та наявних коштів для сплат судовою збору та/або очікуваних надходжень. Разом з цим, у даному листі зазначено, що орган контролю не заперечує проти пред`явлення окружною прокуратурою даної позовної заяви.

З наведеного вище вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Волинській області, як спеціально уповноваженим державою органом на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, упродовж тривалого часу не вжито відповідних заходів з метою стягнення з Управління шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності позивача про наявні порушення інтересів держави, а також беручи до уваги характер наданих на запити прокуратури відповідей, наявний виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Наведені прокурором обставини відповідно до ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчать про наявність підстав для представництва прокурором права та інтересів держави у суді.

Згідно частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на останнього.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (вул.Незалежності,53, смт Любешів, Волинська обл, 44201, код ЄДРПОУ 42043220) на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області (вул.Степана Бандери,20, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 38009738) 110899,80 грн (сто десять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 80 коп) збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (вул.Незалежності,53, смт Любешів, Волинська обл, 44201, код ЄДРПОУ 42043220) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.04.2024.

Суддя І. О. Гарбар