Ухвала

від 01.04.2024 по справі 907/1194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"01" квітня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/1194/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши заяву представника Акціонерного товариства Сенс Банк, м. Київ б/н від 28.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2459/24 від 28.03.2024) про забезпечення позову у справі №907/1194/23

За позовом Акціонерного товариства Сенс Банк, м. Київ

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Фрукту, с. Горбки Берегівського району Закарпатської області

до відповідача 2 ОСОБА_1 , с. Горбки Берегівського району Закарпатської області

до відповідача 3 ОСОБА_2 , с. Горбки Берегівського району Закарпатської області

до відповідача 4 ОСОБА_3 , с. Горбки Берегівського району Закарпатської області

до відповідача 5 ОСОБА_4 , м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області

про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 105 145,17 Євро та 44 068,97 грн, у тому числі 98 936,09 Євро заборгованості за кредитом, 6209,08 Євро заборгованості за відсотками та 44 068,97 грн заборгованості по комісії за управління кредитом,

шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 2121281903:00:005:0035, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2036730421212, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Фрукту; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 29,8 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2026686521212, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Фрукту; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 2121210100:00:002:0275, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 188458521212, яка належить на праві власності ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,4497 га, кадастровий номер 2121285001:00:001:0051, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1925482121212, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 2121210100:00:006:0349, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 405646521212, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; квартиру загальною площею 69,9 кв.м., житловою площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1398891221212, що належить на праві власності ОСОБА_4 ; заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно вищевказаних об`єктів нерухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Господарського суду Закарпатської області (суддя Пригара Л.І.) перебуває справа №907/1194/23 за позовом Акціонерного товариства Сенс Банк, м. Київ до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Фрукту, до відповідача 2 ОСОБА_1 , до відповідача 3 ОСОБА_2 , до відповідача 4 ОСОБА_3 та до відповідача 5 ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 105 145,17 Євро та 44 068,97 грн, у тому числі 98 936,09 Євро заборгованості за кредитом, 6209,08 Євро заборгованості за відсотками та 44 068,97 грн заборгованості по комісії за управління кредитом.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подав заяву б/н від 28.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2459/24 від 28.03.2024) про забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 2121281903:00:005:0035, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2036730421212, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Фрукту; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 29,8 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2026686521212, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Світ Фрукту; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 2121210100:00:002:0275, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 188458521212, яка належить на праві власності ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,4497 га, кадастровий номер 2121285001:00:001:0051, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1925482121212, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 2121210100:00:006:0349, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 405646521212, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; квартиру загальною площею 69,9 кв.м., житловою площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1398891221212, що належить на праві власності ОСОБА_4 ; заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно вищевказаних об`єктів нерухомого майна.

Оцінюючи заяву представника Акціонерного товариства Сенс Банк, м. Київ про забезпечення позову у справі №907/1194/23, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача покликається на те, що предметом спору в даній справі є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Додатковим договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021057 до Договору на комплексне банківське обслуговування №42184692 від 07.08.2020, яка станом на момент звернення позивача до суду із позовною заявою складається із сум 105 145,17 Євро та 44 068,97 грн.

Представник позивача звертає увагу на те, що відносно відповідачів 1, 2 та 3 порушено низку позовних проваджень про стягнення заборгованості (справи №907/165/24 та №907/1124/23, де відповідачем є ТОВ Світ Фрукту; справа №299/1267/24, де відповідачем є ОСОБА_1 та справа №299/12/24, де відповідачем є ОСОБА_2 ).

Покликаючись на долучений до матеріалів заяви про забезпечення позову звіт про фінансові результати ТОВ Світ Фрукту за 9 місяців 2023 року, представник позивача наголошує, що сума зобов`язань останнього збільшилась із 9 824 800 грн до 16 058 300 грн, а відтак, у випадку ухвалення судом рішення в даній справі на користь АТ Сенс Банк, відповідачі будуть і далі уникати повернення коштів, і така ситуація матиме наслідком завдання значної матеріальної шкоди позивачеві та неспроможність виконувати останнім зобов`язань із контрагентами.

Представник позивача наголошує, що в даному випадку між сторонами виник спір у частині існування у відповідачів обов`язку сплатити заборгованість за кредитним договором, який не забезпечений заставою майна, а виконання в майбутньому судового рішення в цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

За твердженням представника позивача, накладення арешту на грошові кошти відповідачів здатне суттєво погіршити їх майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, щодо якого відсутні обтяження, мінімально виливатиме на повсякденну роботу ТОВ Світ Фрукту, не ускладнюючи його господарську діяльність, та, відповідно, не вплине на доходи інших відповідачів фізичних осіб.

За наведених обставин, представник позивача вважає, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належить відповідачам на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами в даній справі та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав останніх, оскільки у випадку арешту майна, воно фактично перебуватиме у володінні власників, а обмежуватиметься лише можливість його розпорядження.

Представник позивача звертає увагу, що можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача про те, що рішення суду в разі задоволення позову буде реально виконане, і боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно.

Водночас представник позивача зазначає, що в даному випадку відсутня необхідність визначення та застосування зустрічного забезпечення, оскільки в разі задоволення заяви про забезпечення позову відповідачі жодних збитків не зазнають.

Проаналізувавши доводи, викладені представником позивача в заяві про забезпечення позову, суд вважає за доцільне відзначити наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; - забороною відповідачу вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; - зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; - зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; - арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; - іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема, заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому, може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову в даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому, забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічних висновків притримується і Верховний Суд у постанові від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).

Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є заявлені позивачем вимоги майнового характеру, а саме, стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням останніми взятих на себе зобов`язань за Додатковим договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLMB2021057 до Договору на комплексне банківське обслуговування №42184692 від 07.08.2020.

Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/2239/22).

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими визначеними в ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, такими, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, таке судове рішення стає обов`язковим до виконання до його апеляційного перегляду.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається в заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17).

У даному контексті суд зазначає, що обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами, а не про наявність обставин, які би свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ж істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в межах обраного ним способу захисту.

При цьому, проаналізувавши доводи, викладені представником позивача в заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що останнім документально не підтверджено вчинення позичальником (відповідачем 1) та поручителями (відповідачами 3, 5) будь-яких дій, спрямованих на відчуження належних їм об`єктів нерухомого майна (реалізація таких чи вчинення підготовчих дій до їх реалізації, укладення договорів поруки чи застави тощо). Аналогічно не містять матеріали заяви і доказів щодо підготовки відповідачами 1, 3, 5 до вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно належного їм на праві власності нерухомого майна.

Разом з тим, пред`являючи вимогу про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна відповідачів 1, 3 та 5, представник позивача не вказує на необхідність застосування такого заходу забезпечення позову саме в межах ціни позову; при цьому, в матеріалах справи відсутня інформація щодо вартості об`єктів нерухомого майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Водночас суд критично оцінює посилання заявника на звіт про фінансові результати ТОВ Світ Фрукту за 9 місяців 2023 року в якості доказу ймовірного утруднення виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позову, оскільки як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач 1 не перебуває у стані припинення, а відтак, провадить власну господарську діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Крім того, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову майже аналогічного змісту при поданні позовної заяви в даній справі, представник позивача зазначав, що збиток відповідача 1 за 9 місяців 2023 року становив суму 13 156 600 грн, у той же час, в тексті заяви від 28.03.2024 останнім наголошено на збільшенні обсягу фінансових зобов`язань ТОВ Світ Фрукту за 9 місяців 2023 року із 9 824 800 грн до 16 058 300 грн.

Водночас згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.09.2020 у справі №910/1762/20, посилання на наявність інших судових справ про стягнення заборгованості з відповідачів не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, на яку покликається представник позивача, викладено правовий висновок про можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, оскільки інше наявне у відповідача майно вже перебуває в заставі, а тому такий захід забезпечення позову є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Суд зазначив, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, на яку покликається представник позивача, викладено правовий висновок про можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на єдине майно відповідача за умови документального підтвердження намагання відповідача відчужити це майно. За наявності підтвердження вартості майна на яке накладено арешт, суд дійшов до висновку, що обраний вид заходу забезпечення позову є співмірним, оскільки не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та не перешкоджатиме його господарській діяльності.

Разом з тим, суд відхиляє посилання заявника на те, що заходи забезпечення позову у справах №908/2382/21 та №381/4019/18 вживались за аналогічних до даної справи обставин, оскільки представником позивача не доведено належними та допустимими доказами вартість нерухомого майна, на яке він просить накласти арешт, відсутність у відповідачів грошових коштів, а також те, що останні намагаються відчужити єдине наявне в них майно.

Необґрунтованим є також і покликання заявника на постанову Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, оскільки предметом розгляду в межах такої виступало питання правомірності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належні відповідачеві грошові кошти, а не на об`єкти нерухомого майна, як це має місце в даному випадку.

Крім того, оскільки предметом позову в даній справі є солідарне стягнення з відповідачів спірної суми заборгованості, позивач у випадку ухвалення судом рішення на його користь не позбавлений права стягнути таку з відповідачів 2 та 4, щодо нерухомого майна яких питання про накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій заявником не ставиться.

У даному контексті суд також зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Зазначені заявником у заяві обставини є лише припущеннями представника позивача та не свідчать про неможливість виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову без застосування відповідних заходів його забезпечення.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, представник позивача не навів обставин та не подав належних доказів, з якими законодавство пов`язує необхідність їх вжиття, незважаючи на те, що ухвалою суду від 16.01.2024 в задоволенні майже аналогічної заяви представника позивача відмовлено з викладенням відповідних мотивів та обґрунтувань такої відмови.

З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що представник позивача не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом. Відтак, суд не вбачає наявності достатніх підстав для задоволення заяви представника Акціонерного товариства Сенс Банк, м. Київ б/н від 28.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2459/24 від 28.03.2024) про забезпечення позову у справі №907/1194/23, що є підставою для відмови в їх застосуванні шляхом постановлення відповідної ухвали.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 79, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви представника Акціонерного товариства Сенс Банк, м. Київ б/н від 28.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2459/24 від 28.03.2024) про забезпечення позову у справі №907/1194/23 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати сторонам спору.

3. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 03.04.2024.

Суддя Пригара Л.І.