Рішення

від 29.03.2024 по справі 908/99/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/18/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2024 Справа № 908/99/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362 (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1, ідентифікаційний код 03116878)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926)

про стягнення 23 867,80 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 105/08-08/24) Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362 до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення 23 867,80 грн заборгованості за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов`язання за Договором в частині оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.01.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/99/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків до 22.01.2024 включно.

22.01.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 23 867,80 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/99/24; присвоєно справі номер провадження 19/18/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

05.02.2024 позивачем через підсистему «Електронний суд» подані клопотання про долучення доказів про надання правової допомоги, однак, в даних клопотаннях відсутні докази надсилання відповідачу таких клопотань.

27.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 33-33/17 від 26.02.2024, відповідно до якого останній просив суд поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

При цьому, за приписами ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Відповідач просить визнати поважною причину пропуску процесуального строку для подання відзиву, в зв`язку з тим, що юрисконсульт знаходився на лікарняному.

Враховуючи наявність підстав для визнання поважною причину пропуску процесуального строку, а також те, що одночасно із проханням про поновлення процесуального строку для подання відзиву подано сам відзив, зважаючи на нетривалий строк прострочення подачі зазначених документів, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву.

Судом також враховано, що відповідачем надіслано відзив до початку розгляду справи по суті в 30 денний строк з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до відзиву, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову та зазначив, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин існують реально об`єктивні чинники, які наразі ускладнюють належне виконання зобов`язання за договором. Форс-мажорні обставини суттєво впливають на господарську діяльність ПАТ Запоріжжяобленерго, при цьому, Товариство не може вплинути на розрахунки споживачів за надані послуги з розподілу електричної енергії, а також виконання господарських зобов`язань через активні бойові дії на території Запорізькій області, наслідком чого це призводить до прострочення оплати за укладеним договором. Відповідно до інформації зі звернення споживача до відділу НКРЕКП у Запорізькій області, 20.12.2022 було здійснено припинення розподілу електричної енергії на електроустановки субспоживача ТОВ «Укрпромвентиляція» від КТП-1313 основним споживачем ПАТ «АТП 12362». Між ТОВ «Укрпромвентиляція» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 10755. Відповідно до актів розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін та однолінійних схем КТП-1313 знаходиться на балансі Власника мереж (ПАТ «АТП 12362»). Жодних повідомлень про переривання в електропостачанні від КТП-1313 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не отримувало. Листом від 04.01.2023 № 007-65/54 ПАТ «Запоріжжяобленерго» направило звернення до ПАТ «АТП 12362» з вимогою терміново підключити субспоживача ТОВ «Укрпромвентиляція» та письмово повідомити про причини припинення розподілу електричної енергії на електроустановки споживача від КТП-1313. Проте, на даний момент відповідь так і не отримана. 30.01.2023 та 17.02.2023 персоналом ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснено перевірки з виїздом на місце, однак в порушення п. 2.5 та 5.4 Договору персонал не було допущено до КТП-1313 споживача ПАТ «АТП 12362», про що складені відповідні акти про недопуск.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/99/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 29.03.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

30.12.2016 між Публічним акціонерним товариством Автотранспортне підприємство 12362 (Власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго) (Користувач) укладено Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 2-49 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі - Субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 Однолінійна схема, наданого Власником мереж, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, яка наведена у додатку № 2 Перелік точок приєднання електроустановок Користувача та Субспоживачів до технологічних електричних мереж Власника мереж.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Користувач зобов`язується: здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до п. 7.3 Договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду Власник мереж у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим направляє Користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-передачі наданих послуг». Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача.

Згідно з п. 7.5 Договору встановлено, що оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власникоммереж рахунка та оформленого Акту прийому-передачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 Договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2017. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. (п. 11.5. договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення Договору.

Позивач посилався на те, що відповідачем не здійснено оплату за спільне використання технологічних мереж за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 в розмірі 23 867,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, позивач звертався до відповідача із претензією щодо необхідності сплати заборгованість за спільне використання технологічних мереж за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 в розмірі 23 867,80 грн, надсилання на адресу відповідача якої підтверджується відповідним фіскальним чеком та описом, які містяться в матеріалах справи.

Відповіді на вказану вище претензію від відповідача матеріали справи не містять.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати заборгованість за спільне використання технологічних мереж стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять акти приму-здачі наданих послуг за період з січня 2023 по листопад 2023, на загальну суму 23 867,80 грн, які підписані з боку позивача та відповідача без заперечень та зауважень.

Однак, доказів оплати Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго заборгованості в розмірі 23 867,80 грн, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 23 867,80 грн заборгованості є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо настання форс-мажорних обставин, суд зазначає, що підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення саме від відповідальності за порушення зобов`язань, а не підставою для звільнення від обов`язку виконання основного зобов`язання. Також суд зазначає, що введення на території України воєнного стану та військові дії РФ є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі. Щодо посилань відповідача на те, що на електроустановці позивача припинено розподіл електричної енергії ТОВ «Укрпромвентиляція», суд зазначає, що такі твердження не стосується саме даного спору, рім того, позивачем подано лист від 12.03.2024 адресований відповідачу, що підключення ТОВ «Укрпромвентиляція» з боку позивача неможливе, оскільки відключення відбулось співробітниками ПАТ «Запоріжжяобленерго», у зв`язку з заборгованістю Споживача.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, твердження відповідача спростовується вищевикладеним та матеріалами справи.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що позивачем в позовній заяві не зазначено орієнтовну суму витрат на правничу допомогу.

Зі змісту поданих позивачем клопотання вбачається сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Проте, позивачем не заявлено в прохальній частині остаточної суми витрат на правничу допомогу, яку останній просить стягнути.

В підтвердження виконання послуг з надання правової допомоги подано акт приймання виконаних робіт, квитанцію до прибуткового ордеру та ордер на надання правової допомоги. Однак, укладений між позивачем та адвокатом Договір на надання правової допомоги матеріали справи не містять.

Таким чином, судові витрати на професійну правничу допомогу не розподіляються.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За таких обставин, позивач не обмежений правом, в порядку ст. 244 ГПК України, на звернення до суду, у встановлений чинним Господарським процесуальним кодексом України строк, з відповідним клопотанням про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362 (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1, ідентифікаційний код 03116878) 23 867 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 80 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362 (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1, ідентифікаційний код 03116878) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 03.04.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.