Ухвала

від 01.04.2024 по справі 910/3741/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/3741/24

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УАНПРАЙС ДИСТРИБЬЮШЕН»

про видачу судового наказу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРША АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» звернулось Господарського суду міста Києва із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УАНПРАЙС ДИСТРИБЬЮШЕН» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 227 188,89 грн.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Частиною 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в т.ч. електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 2 та п. 3 ч. 2 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

заяві повинно бути зазначено, зокрема, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на те, що між ним та боржником 16.08.2023 року було укладено Договір поставки товару №16-08/23. Як вбачається з долучених до матеріалів заяви видаткових накладних №20 від 07.09.2023та №22 від 13.09.2023, на виконання умов договору заявник здійснив поставку товару. Як вказує заявник, боржник не виконав покладені на нього договірні зобов`язання, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРША АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ», суд встановив, що заявник не долучив до заяви копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості у розмірі 227 188,89 грн.

Частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Таким чином вимоги заявника не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження, оскільки в матеріалах заяви відсутній укладений договір, а під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Оскільки заявником не дотримано вимог ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, а отже відсутня безспірність вимог заявника, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» про видачу судового наказу.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що за приписами ч. 2 ст. 153 ГПК України

відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРША АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» у видачі судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УАНПРАЙС ДИСТРИБЬЮШЕН» про стягнення заборгованості у розмірі 227 188,89 грн.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Літвінова М.Є.