Рішення

від 01.04.2024 по справі 910/19904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/19904/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/19904/23

За позовом Фермерського господарства "Миколайця Олександра Дмитровича";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"</a>;

про стягнення 46 023,07 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Миколайця Олександра Дмитровича" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"</a> 46 023,07 грн заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції від 02.08.2023 № 82155, а саме пеню у розмірі 32 445,43 грн, 3% річних в сумі 5 198,89 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 378,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору поставки сільськогосподарської продукції від 02.08.2023 № 82155 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19904/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/19904/23 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"</a>: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 30/10, кв. 2А, що підтверджується рекомендованим повідомленням поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Крім того, вказана ухвала суду була доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"</a> в електронний кабінет ЄСІТС, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.08.2023 між Фермерським господарством "Миколайця Олександра Дмитровича" (далі також - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг" (далі також, відповідач покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 82155 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, найменування, загальна кількість та ціна якої визначається у специфікації до даного правочину, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пунктів 4.1. - 4.3. договору, умови поставки товару визначаються сторонами в специфікації до договору на відповідну партію продукції. Поставка товару здійснюється окремими частинами (партіями) автомобільним транспортом на умовах EXW, FCA, СРТ (у розумінні правил "Інкотермс-2010"). Граничний строк поставки товару узгоджується сторонами в специфікації. Після закінчення терміну поставки продавець не звільняється від обов`язку поставити продукцію на суму отриманої від покупця передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання недопоставленого товару, письмово попередивши про це продавця.

Для підтвердження поставки продавець надає наступні документи: рахунок-фактуру на товар, що поставляється за договором, із зазначенням кількості товару, його ціни (без ПДВ, суми ПДВ, та всього до сплати); видаткову накладну на товар; податкову накладну, виписану на товар та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідно до діючого законодавства України; товарно-транспортну накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства України (пункт 4.8. договору).

За умовами пунктів 5.1.-5.3. договору, якщо інші умови оплати не погодженні сторонами в додатковій угоді, покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості продукції на поточний рахунок позивача в наступному порядку: 86% від вартості товару покупець сплачує протягом 3-х робочих днів з дати поставки, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару, підписання сторонами специфікації до договору, отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної; 14% від вартості товару сплачується протягом 3-х робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної та отримання покупцем суми бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з позивачем у рамках виконання даного правочину, відповідно до порядку, визначеного статтею 200 Податкового кодексу України. Якщо за результатами перевірки контролюючим органом буде відмовлено покупцю в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з продавцем, 14% від вартості товару не сплачується до моменту отримання бюджетного відшкодування. Зобов`язання покупця по сплаті за поставлений товар вважається виконаним у момент списання коштів з його банківського рахунку відповідно до реквізитів, вказаних у рахунку-фактурі.

Згідно з пунктом 9.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання сторонами.

У специфікації від 02.08.2023 № 1 між сторонами було узгоджено асортимент, кількість, якість та вартість товару, умови та строк його поставки, зокрема: пшениця (4 клас), у кількості 204 тони 83 кг, загальною вартістю 1 118 834,47 грн з ПДВ. Строк поставки - до 02.08.2023 включно. Умови поставки: СРТ (у розумінні правил "Інкотермс-2010") за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, с. Чотирбоки, вулиця Привокзальна, 1.

У специфікації від 04.08.2023 № 2 сторони узгодили асортимент, кількість, якість та вартість товару, умови та строк його поставки, зокрема: пшениця (4 клас), у кількості 101 тонна 225 кг, загальною вартістю 538 118,28 грн з ПДВ. Строк поставки - до 04.08.2023 включно. Умови поставки: СРТ (у розумінні правил "Інкотермс-2010") за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, с. Чотирбоки, вулиця Привокзальна, 1.

Позивач, звертаючись до господарського суду вказує, що відповідач не в повній мірі розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"</a> було нараховано пеню у розмірі 32 445,43 грн за період з 11.08.2023 по 25.12.2023, 3% річних у розмірі 5 198,89 грн за період з 11.08.2023 по 25.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 8 378,75 грн за період вересень 2023 року - листопад 2023 року.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №21377944/01 від 08.03.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/14814/23, позов Фермерського господарства "Миколайця Олександра Дмитровича" задоволено повністю, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"</a> на користь Фермерського господарства "Миколайця Олександра Дмитровича" 462 781 грн 57 коп. основної заборгованості та 6 941 грн 72 коп. судового збору.

Вказаним рішенням суду встановлено, що на виконання умов договору та специфікацій позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 1 656 953,46 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: видаткових накладних: від 02 серпня 2023 року № 6 на суму 1 118 835,35 грн та від 04 серпня 2023 року № 7 на суму 538 118,11 грн, підписаних уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень щодо кількості та якості товару; рахунків-фактур: від 02 серпня 2023 року № 6 на суму 1 118 835,35 грн та від 04 серпня 2023 року № 7 на суму 538 118,11 грн; товарно-транспортних накладних: від 02 серпня 2023 року №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, від 3 серпня 2023 року №№ 9, 10, від 08 серпня 2023 року №№ 4, 12.

Також судом у рішенні від 27.11.2023 у справі № 910/14814/23 встановлено, що під час складання та оформлення товарно-транспортних накладних від 03 серпня 2023 року №№ 9, 10 та від 08 серпня 2023 року №№ 4, 12 було допущено технічно помилку, у зв`язку з чим належною датою складання вказаних документів слід вважати 04 серпня 2023 року.

У вказаному рішенні, суд прийшов до висновку, що всупереч положенням вищенаведеного правочину покупець взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару в повному обсязі не виконав, заборгувавши таким чином продавцеві 462 781,57 грн.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд вказує, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/14814/23 набрало законної сили 19.12.2023.

Таким чином, розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"</a> перед Фермерським господарством "Миколайця Олександра Дмитровича" встановлено у рішенні суду, яке набрало законної сили, а відтак не підлягає доказуванню.

Крім того судом встановлено, що 25.12.2023 відкрито виконавче провадження ВП № 73674975 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/14814/23.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2023, виконавче провадження ВП № 73674975 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/14814/23 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Також з вказаної постанови вбачається, що відповідачем фактично сплачено заборгованість з договором лише 25.12.2023.

Тобто, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за період з 11.08.2023 по 25.12.2023.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 198,89 грн за період з 11.08.2023 по 25.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 8 378,75 грн за період вересень 2023 року - листопад 2023 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 наказу Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, а також положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 8 378,75 грн інфляційних втрат та 5 198,89 грн трьох процентів річних, відповідно за визначений позивачем період.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 32 445,43 грн за період з 11.08.2023 по 25.12.2023.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 445,43 грн пені підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явкино Холдинг"</a> (01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 30/10, квартира 2А, ідентифікаційний код 43877851) на користь Фермерського господарства "Миколайця Олександра Дмитровича" (31400, Хмельницька область, Хмельницький район, село Уласово-Русанівка, вулиця Барвінкова, будинок 1б, ідентифікаційний код 35173514) 8 378 (вісім тисяч триста сімдесят вісім) грн 75 коп. інфляційних втрат, 5 198 (п`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн 89 коп. трьох процентів річних, 32 445 (тридцять дві тисячі чотириста сорок п`ять) грн 43 пені та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко