Рішення

від 02.04.2024 по справі 910/288/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024Справа № 910/288/24за позовом Комунального підприємства "Теплогарант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВХ2000»

про стягнення 1 272 824,10 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Теплогарант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВХ2000» про стягнення 1 272 824,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю товару №90 від 26.05.2022 у частині повернення попередньої оплати вартості товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 1 272 824,10 грн, з яких: 1 260 000,00 грн основного боргу, 6 524,10 грн 3% річних та 6 300,00 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху.

16.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2022 між Комунальним підприємством "Теплогарант" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВХ2000» (постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю товару №90 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Твердопаливний котел потужністю 0,7 МВт, код ДК 021: 2015-44620000-2 «Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі», (далі - товар), визначений у Специфікації (Додаток 1), до Договору що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Згідно з п. 3.3. Договору сума Договору становить 1 260 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

У п. 5.2. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 5 від 27.03.2023 до Договору) сторони узгодили, що строк поставки: по 31 серпня 2023 року включно. Гарантія на строк 3 роки від протікання. Строк експлуатації 5 років.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов до висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору покупець сплатив постачальнику 1 260 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №624 від 31.05.2022.

У подальшому, 31.08.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду №6 про розірвання Договору про закупівлю товару №90 від 26.05.2022, у якій зазначено, зокрема, наступне: « 1. Враховуючи зміну істотних обставин, якими Сторони керувались під час укладення Договору, а саме відсутність у Покупця подальшої потреби у закупівлі твердопаливного котла потужністю 0,7 МВт, що обґрунтовується переглянутими виробничими пріоритетами підприємства з урахуванням технічних характеристик котелень, теплових мереж та необхідних для виробництва обсягів теплової енергії, Сторонами досягнуто взаємної згоди розірвати з « 01» вересня 2023 року Договір про закупівлю товару № 90 від « 26» травня 2022 року» (п.1 Додаткової угоди №6).

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №6, 100% передплата в сумі 1 260 000,00 грн проведена Покупцем « 31» травня 2022 року платіжним дорученням № 624, підлягає поверненню Постачальником на рахунок КП «Теплогарант» не пізніше 31.10.2023 року.

У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з неповерненням коштів покупець звернувся до постачальника з листом №703 від 06.11.2023 в якому просив вжити невідкладних заходів щодо виконання договірних зобов`язань - повернення коштів на рахунок підприємства (докази направлення містяться в матеріалах справи).

Відтак, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю товару №90 від 26.05.2022 у частині повернення попередньої оплати вартості товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 1 272 824,10 грн, з яких: 1 260 000,00 грн основного боргу, 6 524,10 грн 3% річних та 6 300,00 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір про закупівлю товару №90 від 26.05.2022, на виконання якого покупець сплатив постачальнику 1 260 000,00 грн попередньої оплати.

У п. 5.2. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 5 від 27.03.2023 до Договору) сторони узгодили, що строк поставки: по 31 серпня 2023 року включно. Гарантія на строк 3 роки від протікання. Строк експлуатації 5 років.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п .7.8. Договору сторони узгодили, що якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений Договором строк, Покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідно до Додаткової угоди №6 від 31.08.2023 сторони дійшли згоди розірвати Договір, а також погодили, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу передплату в сумі 1 260 000,00 грн не пізніше 31.10.2023.

Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 1 260 000,00 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 1 260 000,00 грн, а відтак, задоволення зазначених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 524,10 грн 3% річних та 6 300,00 грн інфляційних втрат за період з 31.10.2023 по 01.01.2024 грн, які нараховано на суму 1 260 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що обґрунтованим періодом нарахування є з 01.11.2023 (перший день прострочення) по 01.01.2024 (як визначено в позовній заяві).

Здійснивши перерахунок 3% річних суд зазначає, що сума становить 6 420,54 грн, з огляду на що позовна вимога в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню, у визначеному розмірі.

Водночас, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 6 300,00 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВХ2000" (01133, місто Київ, вул. Болбочана Петра, будинок 6-А; ідентифікаційний код: 44591688) на користь Комунального підприємства "Теплогарант" (41615, Сумська обл., Конотопський р-н, місто Конотоп, вул. Садова, будинок 39А; ідентифікаційний код: 32325215) 1 260 000 (один мільйон двісті шістдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 6420 (шість тисяч чотириста двадцять) грн 54 коп. 3% річних, 6 300 (шість тисяч триста) грн 00 коп. інфляційних втрат, 19 090 (дев`ятнадцять тисяч дев`яносто) грн 81 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева