Рішення

від 03.04.2024 по справі 910/19018/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2024Справа № 910/19018/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської обласної державної адміністрації)

про стягнення 260 802,36 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.05.2019 року № 2116-1 (далі - Договір), яка виникла у період з 09.06.2020 року по 23.02.2022 року, в загальному розмірі 260 802,36 грн.

Ухвалою від 18.12.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/19018/23 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін. Крім того, цією ухвалою суд залучив до участі у справі Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

10.01.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Департаменту, в яких останній зазначив про наявність, на його думку, правових підстав для задоволення вимог Підприємства. Означені пояснення прийняті судом до розгляду.

02.02.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства від 01.02.2024 року № 01/24, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на фактичну повну оплату відповідачем належних до сплати протягом спірного періоду орендних платежів за Договором, що зафіксовано, зокрема, у підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків за Договором станом на 01.01.2023 року.

09.02.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Підприємства від 09.02.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє зазначило, що актом від 05.07.2023 року обстеження нежилих приміщень загальною площею 139,10 м2 у будинку № 13 літера Ж на вулиці Хоткевича Гната встановлено, що орендовані відповідачем нежилі приміщення використовуються останнім не за цільовим призначенням, а саме для розміщення станції технічного обслуговування автомашин.

Разом із тим, за умовами пункту 8.5 Договору в разі виявлення факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням, Договір може бути розірвано, а орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором за весь період оренди.

Враховуючи наведене, позивач на виконання доручення Департаменту від 09.10.2023 року № 062/05-13-5414 у жовтні 2023 року виконав новий розрахунок орендної плати із застосуванням інших орендних ставок, передбачених Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 (зі змінами), а саме: на площу 139,10 м2 (для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів, у т.ч. авто мийок та/або послуг шиномонтажу) - 10 % від експертної вартості, що становить 69,18 грн. за 1 м2, або 9 623,28 грн. за місяць (пункт 8 позиція 2 Таблиці 2 Додатку 1 до рішення Київської міської ради від 08.02.2018 року № 21/4085).

Підприємство також зазначило, що про факт донарахування орендної плати та необхідність сплати відповідних сум грошових коштів позивач повідомив відповідача листом від 30.10.2023 року № 062/15/1/05-2943.

До відповіді на відзив на позовну заяву Підприємство долучило копії листа позивача від 30.10.2023 року № 062/15/1/05-2943 та відповідного розрахунку орендної плати за Договором з 31.05.2019 року по 06.06.2023 року включно разом з доказами направлення цих документів на адресу Товариства, листа Департаменту від 09.10.2023 року № 062/05-13-5414, акту обстеження нежилих приміщень у будинку 13 літера Ж на вулиці Хоткевича Гната від 05.07.2023 року, а також виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У той же час, суд зазначає таке.

Пунктом 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З відповідних положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент подання до суду позовної заяви, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на позивача.

Проте, Підприємством у передбаченому законом порядку не було доведено належними доказами неможливості подання вищенаведених доказів у встановлений законом строк (разом з поданням позовної заяви) з об`єктивних причин, письмово не повідомлено суд та не зазначено конкретних доказів, які не можуть бути подані, причин, з яких ці докази (датовані липнем-жовтнем 2023 року) не можуть бути подані у зазначений строк. Також позивачем не надано й доказів на підтвердження здійснення Підприємством всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання вказаних доказів.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні заяви чи клопотання відповідача з викладенням обставин, зі змісту яких Підприємство могло дізнатися про необхідність подання додаткових доказів, раніше не долучених до позовної заяви.

За умовами частин 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Проте жодних заяв чи клопотань про поновлення або продовження процесуального строку на подання долучених до відповіді на відзив документів Підприємством заявлено не було.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки Підприємство у передбаченому законом порядку не обґрунтувало неможливості подання долучених до відповіді на відзив документів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття до розгляду поданих позивачем доказів, а саме: копій листа позивача від 30.10.2023 року № 062/15/1/05-2943 та відповідного розрахунку орендної плати за Договором з 31.05.2019 року по 06.06.2023 року включно разом з доказами направлення цих документів на адресу Товариства; листа Департаменту від 09.10.2023 року № 062/05-13-5414; акту обстеження нежилих приміщень у будинку 13 літера Ж на вулиці Хоткевича Гната від 05.07.2023 року; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, за змістом статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як було зазначено вище, у позові Підприємство, посилаючись на положення пунктів 3.1, 3.2, 3.6, 3.7, 4.2.2 Договору, просило суд стягнути з Товариства заборгованість зі сплати орендної плати за Договором, яка виникла у період з 09.06.2020 року по 23.02.2022 року, в загальному розмірі 260 802,36 грн.

У той же час, зі змісту поданої позивачем відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що Підприємство у цій заяві по суті справи фактично змінило підстави позову, оскільки, посилаючись на положення пунктів 4.2.1, 8.1, 8.3, 8.5 Договору та долучені до відповіді на відзив листи та акт обстеження нежилих приміщень, просило суд стягнути з Товариства донараховані позивачем суми орендної плати за Договором, заявлені до стягнення внаслідок нецільового використанням Товариством об`єкта оренди за весь період оренди.

Згідно з частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до частини 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що ухвалою від 18.12.2023 року господарський суд міста Києва вирішив здійснювати розгляд справи справі № 910/19018/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін, позивач мав право змінити підстави позову шляхом подання відповідної письмової заяви у строк до 12.01.2024 року.

Разом із тим, відповідь Підприємства на відзив на позовну заяву надійшла до суду лише 09.02.2024 року, тобто поза межами вищенаведеного строку, тоді як позивач жодним чином не обґрунтував наявності підстав для викладення у відповіді на відзив нових підстав позову, а матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких об`єктивних причин, які б свідчили про реальну неможливість належного визначення Підприємством всіх дійсних підстав позову під час підготовки та подання позовної заяви та вчасного подання доказів на їх підтвердження.

16.02.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства від 16.02.2024 року № 1, в яких останнє навело додаткові аргументи на спростування обґрунтованості вимог Підприємства. Означена заява по суті справи прийнята судом до розгляду.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.05.2019 року між Департаментом (орендодавець), Товариством (орендар) та Підприємством (балансоутримувач) укладено Договір, за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 26.03.2019 № 14/149 (п. 73) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок № 13, літера Ж, для розміщення складу.

Означена угода підписана уповноваженими представниками її сторін, а також скріплена печатками наведених суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 2.1 Договору об`єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 139,10 м2, у т.ч. 1 поверх - 139,10 м2 згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину Договору. Вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 11.01.2019 року висновком про вартість майна станом на 30.11.2018 року, становить: за 1 м2 - 7 961,89 грн., всього: 1 107 500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Департамент за відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна передав, а відповідач прийняв у орендне користування приміщення у нежитловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 139,10 м2.

За умовами пункту 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 року № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 року № 253/6304, та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2019 року: 41 грн. 51 коп. за 1 м2, що в цілому складає: 5 773,97 грн. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.5 цієї угоди).

У пункті 3.6 Договору його сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача (Підприємства), починаючи з дати підписання цього Договору.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць (пункт 3.7 Договору).

Пунктами 9.1, 9.7 Договору передбачено, що останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 31.05.2019 року до 29.05.2022 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, Підприємство у позовній заяві, посилаючись на положення пунктів 3.1, 3.2, 3.6, 3.7, 4.2.2 Договору, вказувало на наявність правових підстав для стягнення з Товариства заборгованості зі сплати орендної плати за Договором, яка виникла у період з 09.06.2020 року по 23.02.2022 року, в загальному розмірі 260 802,36 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою Договір є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між його сторонами, регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

На підтвердження наявності та дійсного розміру заборгованості відповідача перед балансоутримувачем за Договором у період з 09.06.2020 року по 23.02.2022 року Підприємство надало суду розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна (яка за базовий місяць розрахунку квітень 2019 року склала 5 773,97 грн.), а також довідку заборгованості Товариства за Договором на загальну суму 260 802,36 грн. (із зазначенням нарахувань орендної плати, починаючи з червня 2019 року, в розмірі 9 787,55 грн. та збільшенням орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригуванням відповідної плати на індекс інфляції).

Проте у позовній заяві Підприємство жодним чином не обґрунтувало та не підтвердило будь-якими доказами наявності правових підстав для нарахування з червня 2019 року орендної плати у майже вдвічі більшому розмірі, ніж це передбачено розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна та пунктом 3.1 Договору.

Разом із тим, до відзиву на позовну заяву Товариство долучило копії відповідних платіжних доручень про оплату орендарем протягом спірного періоду погоджених у Договорі орендних платежів, які підтверджують відсутність у Товариства заборгованості по орендній платі у цей період. Крім того, відповідач надав суду копію підписаного представниками Підприємства та Товариства і скріпленого відбитками їх печаток акту звіряння розрахунків за Договором, за змістом якого заборгованість відповідача перед балансоутримувачем за цією угодою станом на 01.01.2023 року - відсутня.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що лише у відповіді на відзив позивач вказав на те, що сума заявлених до стягнення у даній справі грошових коштів у розмірі 260 802,36 грн. фактично є не заборгованістю з орендної плати, а становить суму донарахованих Товариству на підставі пункту 8.5 Договору платежів внаслідок нецільового використанням ним об`єкта оренди.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що за змістом поданої позивачем відповіді на відзив останній фактично змінив підстави позову, оскільки, посилаючись на положення пунктів 4.2.1, 8.1, 8.3, 8.5 Договору та долучені до відповіді на відзив листи та акт обстеження нежилих приміщень (які не прийняті судом до розгляду), просив суд стягнути з Товариства донараховані суми орендної плати за Договором, заявлені до стягнення внаслідок нецільового використанням Товариством об`єкта оренди за весь період оренди.

Разом із тим, відповідь Підприємства на відзив на позовну заяву надійшла до суду поза межами строку, встановленого законом на зміну підстав позову, тоді як позивач жодним чином не обґрунтував наявності підстав для викладення у відповіді на відзив нових підстав позову, а матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких об`єктивних причин, які б свідчили про реальну неможливість належного визначення Підприємством всіх дійсних підстав позову під час підготовки та подання позовної заяви та вчасного подання доказів на їх підтвердження.

Відтак, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву доводи Підприємства в рамках даної справи не беруться судом до уваги.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, які розглядаються в межах даної справи, а також враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався у позовній заяві як на підставу своїх вимог до Товариства (наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за Договором в розмірі 260 802,36 грн., що виникла у період з 09.06.2020 року по 23.02.2022 року), у задоволенні позову Підприємства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача компенсації останньому не підлягають та залишаються за Підприємством.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.04.2024 року.

Суддя В.С. Ломака