Рішення

від 07.12.2023 по справі 911/1424/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. м. Київ Справа №911/1424/23

За позовом Переяславської міської ради (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25)

до Дочірнього підприємства «Сітібуд» Приватного акціонерного товариства «Будівельник-14» (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Альтицька, 2)

про стягнення 333410,89 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Кулик А.С.

від відповідача: Карман Ю.В.

Обставини справи:

Переяславська міська рада (далі позивач) звернулась до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Сітібуд» Приватного акціонерного товариства «Будівельник-14» (далі відповідач) про стягнення 333410,89 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в 2013 році набув у власність від ВАТ «Будівельник-14» нежитлові будівлі, а саме двоповерхову будівлю за адресою: м.Переяслав, вул.Богдана Хмельницького, 38-а, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3211000000:01:060:0126, та комплекс нежитлових будівель за адресою: м.Переяслав, вул.Солонці, 9, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061. Позивач зазначає, що вказані земельні ділянки раніше перебували в оренді у ВАТ «Будівельник-14» на підставі договорів оренди від 27.07.2005, однак в подальшому відповідач, набувши від ВАТ «Будівельник-14» у власність нежитлові будівлі, які розташовані на вказаних земельних ділянках, не оформив право власності або право користування вказаними земельними ділянками. Тобто, як зазначає позивач, відповідач є фактичним користувачем земельних ділянок, який без достатніх правових підстав за рахунок власника цієї земельної ділянки позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельними ділянками. Згідно з розрахунком позивача за період користування земельними ділянками без достатніх правових підстав з 15.08.2019 по 15.08.2022 відповідач повинен був сплатити грошові кошти у сумі 172760,35 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:060:0126 та у сумі 160650,54 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, що разом становить 333410,89 грн безпідставно збережених коштів, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2023 відкрито провадження у справі №911/1424/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.06.2023, встановлено сторонам строки для вчинення необхідних процесуальних дій.

У підготовче засідання 08.06.2023 сторони не з`явились, від позивача надійшло клопотання про відкладення засідання, ухвалою суду від 08.06.2023 підготовче засідання відкладено на 20.07.2023.

У підготовче засідання 20.07.2023 з`явились сторони, від відповідача надійшло клопотання про відкладення засідання, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 03.08.2023.

У підготовче засідання 03.08.2023 з`явився позивач, відповідач не з`явився, відзив на позов не подав, але подав вдруге клопотання про відкладення засідання. Враховуючи, що раніше підготовче засідання вперше вже було відкладено внаслідок неявки в т.ч. самого відповідача (08.06.2023) та вдруге було відкладено за клопотанням самого відповідача (20.07.2023) і таким чином неявка відповідача не перешкоджає проведенню підготовчого засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.09.2023.

14.09.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов, а також письмові пояснення відповідача, які за своїм змістом дублювали поданий відповідачем 14.09.2023 до суду відзив на позов. У відзиві на позов та письмових поясненнях відповідач проти позову заперечив, пославшись на:

(1) відсутність підстав, на думку відповідача, для об`єднання в одному провадженні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:060:0126 разом з аналогічною вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061. Відповідач при цьому послався на те, що ці позовні вимоги обґрунтовуються різними підставами та різними доказами, а тому відповідач вважає, що позивач порушив правила об`єднання позовних вимог;

(2) ту обставину, що відповідач є не одноособовим власником комплексу будівель за адресою: м.Переяслав, вул.Солонці, 9, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, а має у власності 96/100 частки вказаного комплексу, іншим співвласником (у розмірі 4/100 частки) вказаного комплексу будівель є Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту». При цьому відповідач вважає, що при вирішенні спору суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно та наявності порядку користування вказаною земельною ділянкою, а оскільки позивачем не надано до суду в якості доказу угоду, якою визначено порядок спільного користування відповідачем з іншим співвласником комплексу земельною ділянкою під цим комплексом, та позивачем не надані докази встановлення розміру орендної плати за період з 15.08.2019 по 15.08.2022, то відповідач вважає вимоги позивача недоведеними;

(3) відповідач вважає, що необхідно перевірити: (3.1) чи не приймалось позивачем рішення про встановлення понижуючих коефіцієнтів нормативної грошової оцінки у спірному періоді з 15.08.2019 по 15.08.2022; та (3.2) перевірити технічну документацію на земельну ділянку, для того щоб переконатись, що застосований позивачем коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельних ділянок (Кф) і зазначений у витягах із технічної документації, відповідає самій технічній документації. Як стверджує відповідач з цього приводу, в деяких випадках інформація щодо Кф у витягу із технічної документації може не співпадати із інформацією щодо Кф у технічній документації. Разом з тим, у відзиві відповідач не стверджував про наявність такої невідповідності у даному конкретному спорі стосовно конкретних земельних ділянок з кадастровими номерами 3211000000:01:060:0126 та 3211000000:01:067:0061;

(4) не укладення між сторонами договору оренди спірних земельних ділянок було викликано бездіяльністю позивача внаслідок не набрання необхідної кількості голосів на сесії міської ради (позивача) для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою;

(5) позивачем, який звернувся з позовною заявою до суду в травні 2023, пропущений трирічний строк позовної давності в частині вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 15.08.2019 по травень 2020.

Разом з відзивом на позов відповідач подав до суду також клопотання про витребування у позивача документів, які відповідач відповідно до відзиву вважає за необхідним дослідити з метою перевірки відповідачем правильності розрахованого позивачем розміру безпідставно збережених коштів, а саме копій рішень про встановлення ставок орендної плати, копій рішень про встановлення понижуючих коефіцієнтів нормативної грошової оцінки, копій технічної документації із нормативної грошової оцінки.

У судове засідання 14.09.2023 з`явились сторони, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву на 05.10.2023 з метою надання можливості позивачу подати свої пояснення у зв`язку з поданим відповідачем 14.09.2023 відзивом на позов.

02.10.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив доводи відповідача у відзиві, пославшись на те, що:

(1) у позивача були підстави для об`єднання в одному провадженні вимог про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування відповідачем земельними ділянками з кадастровими номерами 3211000000:01:060:0126 та 3211000000:01:067:0061. Позивач при цьому навів приклад розгляду судами в одному провадженні спору з вимогами, які стосувались 78 земельних ділянок одночасно;

(2) позивач визнає, що відповідач не є одноособовим власником комплексу будівель на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061 та має у власності 96/100 частки вказаного комплексу, а співвласником (у розмірі 4/100 частки) комплексу є інша особа, тим не менше позивач стверджує, що належні відповідачу 96/100 частки вказаного комплексу знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, а належні іншому співвласнику 4/100 частки комплексу знаходяться за межами цієї земельної ділянки, і тому позивачем заявлені вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за користування вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061 в повному обсязі лише з відповідача;

(3) позивач повідомив суд, що: (3.1) позивачем не приймалось рішення про встановлення понижуючих коефіцієнтів нормативної грошової оцінки у спірному періоді з 15.08.2019 по 15.08.2022; (3.2) наявні у матеріалах справи витяги про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок були видані компетентним органом та позивач вважає їх належним доказом нормативної грошової оцінки;

(4) для вирішення даного спору про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування відповідачем земельними ділянками не має значення конкретна причина не укладення між сторонами договору оренди спірних земельних ділянок (причина не оформлення відповідачем правовстановлюючого документа на право користування земельними ділянками), оскільки відсутність укладеного між сторонами договору оренди не надає відповідачу права на безоплатне використання земельної ділянки та не звільняє відповідача від обов`язку вносити відповідну плату;

(5) позивачем заявлено вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів за період три роки, а саме з 15.08.2019 по 15.08.2022, а тому позивач не вважає трирічний строк позовної давності пропущеним.

Позивачем до відповіді на відзив були додані також письмові докази щодо встановлення ставок орендної плати та ставок місцевих податків та зборів на території міста Переяслав, про витребування яких раніше у поданому відзиві на позов просив сам відповідач.

У судове засідання 05.10.2023 з`явились сторони, позивач ще раз в судовому засіданні пояснив, що ним не приймалось рішення про встановлення понижуючих коефіцієнтів нормативної грошової оцінки у періоді з 15.08.2019 по 15.08.2022, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 19.10.2023 для надання відповідачу можливості подати суду пояснення щодо поданої позивачем відповіді на відзив.

У судове засідання 19.10.2023 та 16.11.2023 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольними ухвалами в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно на 16.11.2023 та 07.12.2023.

16.11.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач послався на те, що позивач протягом дії карантину та воєнного стану неодноразово звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, однак ці позовні заяви були повернуті позивачу судом без розгляду, а тому відповідач вважає, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності без поважної причини.

В судове засідання 07.12.2023 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, за результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 07.12.2023 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та інші заяви по суті справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Відповідач Дочірнє підприємство «Сітібуд» Приватного акціонерного товариства «Будівельник-14» є власником нежитлової будівлі загальною площею 847,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.09.2013, виданим реєстраційною службою Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, індексний номер 9542041, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2017 №104523213, сформованим державним реєстратором виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Боднар Людмилою Василівною (копії в матеріалах справи). Відповідно до зазначеного витягу від 21.11.2017, датою реєстрації права власності відповідача на вказану нежитлову будівлю є 10.09.2013, колишнім власником вказаної нежитлової будівлі було ВАТ «Будівельник-14».

Позивач та відповідач не оспорюють ту обставину, що вказана належна відповідачу на праві власності нежитлова будівля за адресою: м.Переяслав, вул.Богдана Хмельницького, 38-а розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3211000000:01:060:0126.

Крім того, відповідач є співвласником (розмір частки власності відповідача 96/100) комплексу нежитлових будівель за адресою: м.Переяслав, вул.Солонці, 9. Зазначене підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.09.2013, виданим реєстраційною службою Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, індексний номер 9547733, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2017 №104521309, сформованим державним реєстратором виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Боднар Людмилою Василівною (копії в матеріалах справи). Відповідно до зазначеного витягу від 21.11.2017, датою реєстрації права власності відповідача (із часткою власності відповідача 96/100) на вказаний комплекс нежитлових будівель є 10.09.2013, колишнім власником вказаного комплексу нежитлових будівель було ВАТ «Будівельник-14».

Позивач та відповідач не оспорюють ту обставину, що вказаний комплекс нежитлових будівель за адресою: м.Переяслав, вул.Солонці, 9, повністю або частково розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061. Позивач при цьому стверджує, що 96/100 частки цього комплексу розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, а решта (4/100 частки) комплексу знаходяться за межами вказаної земельної ділянки.

Вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3211000000:01:060:0126 та 3211000000:01:067:0061 є земельними ділянками комунальної власності та перебували в оренді у ВАТ «Будівельник-14» на підставі договорів оренди від 27.07.2005, укладених між позивачем в якості орендодавця та ВАТ «Будівельник-14» в якості орендаря та зареєстрованих 29.08.2005 відповідно за №337 та №336 (копії договорів оренди від 27.07.2005 містяться в матеріалах справи). В подальшому відповідач, набувши від ВАТ «Будівельник-14» у власність нежитлові будівлі, які розташовані на вказаних земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 321100000:01:060:0126 та 3211000000:01:067:0061, право власності або право користування вказаними земельними ділянками не оформив, а саме відповідач не уклав ні договір (договори) оренди вказаних земельних ділянок, ні договір (договори) купівлі-продажу (викупу) відповідачем у позивача вказаних земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам, суд зазначає, що вказані обставини набуття відповідачем у власність об`єктів нерухомого майна, які розташовані на вказаних земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 3211000000:01:060:0126 та 3211000000:01:067:0061, підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

При цьому, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. 14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач, після набуття в 2013 році у власність нежитлової будівлі за адресою: м.Переяслав, вул.Богдана Хмельницького, 38-а, та у співвласність (із часткою права власності відповідача 96/100) комплексу нежитлових будівель за адресою: м.Переяслав, вул.Солонці, 9, фактично використовує земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 32104000000:01:008:0125 та 3211000000:01:067:0061, на яких розташовані вказані нежитлові будівлі відповідача, без оформлення у встановленому порядку правовстановлюючих документів на такі земельні ділянки (договору оренди або договору купівлі-продажу) та не вносячи при цьому плату за використання землі, що є порушенням ст. 206 Земельного кодексу України з боку відповідача.

Доводи відповідача у спорі, який, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність підстав для об`єднання в одному провадженні вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за користування відповідачем двома земельними ділянками з кадастровими номерами 3211000000:01:060:0126 та 3211000000:01:067:0061, суд відхиляє з огляду на таке.

По-перше, суд зауважує, що питання дотримання або недотримання позивачем передбачених статтею 173 Господарського процесуального кодексу України правил об`єднання позовних вимог, не звільняє відповідача від виконання передбаченого статтею ст. 206 Земельного кодексу України обов`язку по внесенню плати за використання землі. В той же час, за змістом статті 173 Господарського процесуального кодексу України та ч.5 статті 174 цього Кодексу порушення передбачених статтею 173 цього Кодексу правил об`єднання позовних вимог може бути підставою для роз`єднання цих позовних вимог або для повернення позовної заяви заявнику, але само по собі не є підставою для відмови в позовних вимогах.

По-друге, суд відмічає, що об`єднання декількох вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, є відповідно до ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України безумовним правом самого позивача при поданні позовної заяви. Позивачем у справі №911/1424/23 правила об`єднання позовних вимог були дотримані, оскільки у цій справі позивачем заявлені однорідні позовні вимоги до відповідача, які пов`язані між собою спільними доказами зокрема, рішеннями органу місцевого самоврядування про встановлення ставок орендної плати та ставок місцевих податків та зборів на території міста Переяслава, враховуючи, що обидві спірні земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3211000000:01:060:0126 та 3211000000:01:067:0061 розташовані в межах міста Переяслава і нарахування розміру безпідставно збережених коштів позивачем здійснено щодо цих двох земельних ділянок за один і той самий період (з 15.08.2019 по 15.08.2022), тобто даний спір між позивачем та відповідачем передбачає дослідження одних і тих самих (спільних для обох позовних вимог) доказів та розгляд однорідних позовних вимог. При цьому, відповідно до п.6 ч.3 ст.2 та ст.15 Господарського процесуального кодексу України однією із засад (принципів) господарського судочинства є пропорційність. Також, як зазначав Верховний Суд (постанова від 30.01.2019 у справі №912/2185/1619), принцип процесуальної економії господарського судочинства це загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

За вказаних обставин суд зазначає, що позивачем не порушені правила об`єднання в одному провадженні вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за користування відповідачем двома земельними ділянками комунальної власності (з кадастровими номерами відповідно 3211000000:01:060:0126 та 3211000000:01:067:0061), які розташовані в межах одного міста, і, крім того, таке об`єднання позивачем позовних вимог відповідає принципу пропорційності та процесуальної економії, оскільки дозволяє дослідити одні і ті ж самі (спільні) докази та розглянути вказані однорідні позовні вимоги та заперечення відповідача проти них в межах одного провадження без необхідності їх штучного поділу та збільшення кількості судових справ.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідач не є одноособовим власником комплексу будівель за адресою: м.Переяслав, вул.Солонці, 9, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, а має у власності 96/100 частки вказаного комплексу, а іншим співвласником (у розмірі 4/100 частки) вказаного комплексу будівель є Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту», та доводів позивача про те, що належні такому співвласнику 4/100 частки комплексу знаходяться за межами цієї земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача в частині того, що при вирішенні даного спору суд повинен виходити в т.ч. з наявності порядку користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, визначеного між відповідачем (як власником 96/100 частки комплексу будівель) із іншим співвласником (власником 4/100 частки цього комплексу будівель), і що позивачем не надано до суду угоду, якою визначено порядок користування спільною земельною ділянкою, і тому вимоги позивача, як стверджує відповідач, є недоведеними, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та не приховувати докази.

Крім того, передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції. Як вказував з цього приводу Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Отже, якщо відповідач стверджує, що між відповідачем (як власником 96/100 частки розташованого на земельній ділянці комплексу будівель) та іншим співвласником цього комплексу (власником 4/100 частки цього комплексу) існує певний погоджений (встановлений) порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, який, як стверджує відповідач, суд повинен був брати до уваги при вирішенні спору, то в такому випадку саме відповідач відповідно до ст.13 та ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України повинен був надати суду відповідний доказ - угоду, якою визначено порядок користування спільною земельною ділянкою (у разі її наявності).

В той же час, представник відповідача, стверджуючи, що при вирішенні спору суд повинен виходити із наявності порядку користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061 між відповідачем (як власником 96/100 частки комплексу) та іншим співвласником комплексу (власником 4/100 частки комплексу) і що позивачем не надано до суду в якості доказу таку угоду між відповідачем та іншим співвласником цього комплексу про встановлення поряду користування земельною ділянкою, сам таку угоду суду в процесі розгляду справи також не надав, рівно як і не надав суду будь-яких інших доказів наявності такої угоди взагалі. Тому доводи відповідача про необхідність врахування судом встановленого між співвласниками комплексу будівель порядку користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061 є хибними, оскільки самим відповідачем не надано суду доказів встановлення (погодження) порядку користування земельною ділянкою між співвласниками цього комплексу, а сама по собі відсутність такого визначеного порядку користування земельною ділянкою оренди не надає відповідачу права на безоплатне використання спірної земельної ділянки та не звільняє відповідача від обов`язку вносити відповідну плату за використання земельної ділянки, як це передбачено статтею 206 Земельного кодексу України.

Разом з тим, суд погоджується з відповідачем в тому, що оскільки відповідач є власником 96/100 частки комплексу будівель, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, а іншим співвласником (власником 4/100 частки цього комплексу будівель) є інша особа, то, за відсутності доказів встановлення між співвласниками комплексу будівель порядку користування земельною ділянкою, відповідач повинен був сплачувати плату за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061 пропорційно до частки права власності відповідача (96/100) на комплекс будівель, які розташовані на цій земельній ділянці.

Так, відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Оскільки відповідач не є одноособовим власником комплексу будівель за адресою: м.Переяслав, вул.Солонці, 9, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, а має у власності 96/100 частки вказаного комплексу, та іншим співвласником (у розмірі 4/100 частки) є інша особа, то, за відсутності доказів встановлення між співвласниками комплексу будівель порядку користування земельною ділянкою, було би несправедливим плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований комплекс будівель, покладати лише на одного із співвласників цього комплексу будівель.

Посилання позивача на те, що 96/100 частки вказаного комплексу знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, а належні іншому співвласнику 4/100 частки комплексу знаходяться за межами цієї земельної ділянки, суд вважає недоведеними з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Порядок здійснення спільної часткової власності визначений в ст. 358 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Аналізуючи доводи позивача про те, що 96/100 частки вказаного комплексу знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, а належні іншому співвласнику 4/100 частки комплексу знаходяться за межами цієї земельної ділянки, суд зауважує, що тим не менш позивачем не надано суду доказів того, що саме відповідач є одноособовим володільцем та користувачем тієї частки вказаного комплексу, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061. Так, відповідно до обставин справи частка відповідача (96/100) у спільній часткові власності в натурі не була виділена, а позивач не надав суду яких-небудь доказів з приводу того, що співвласники комплексу (відповідач із часткою 96/100 та інший співвласник із часткою 4/100) домовились про порядок володіння та користування комплексом, що є їхньою спільною частковою власністю, або будь-яких інших доказів про те, що саме лише відповідач одноосібно здійснює володіння та користування тими будівлями (частинами будівель) в складі комплексу, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому, враховуючи, що відповідач є співвласником (із часткою 96/100) комплексу будівель та у цього комплексу є також інший співвласник (із часткою 4/100), і сторонами не надано суду ні доказів того, що саме лише відповідач одноосібно здійснює володіння та користування тими будівлями (частинами будівель) в складі комплексу, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, ні доказів встановлення між співвласниками комплексу будівель порядку користування земельною ділянкою під будівлями цього комплексу, то суд приходить до висновку про те, що за користування такою земельною ділянкою відповідач повинен був сплачувати плату пропорційно до частки права власності відповідача (96/100) на комплекс будівель, які розташовані на цій земельній ділянці.

Щодо доводів відповідача про необхідність перевірки того, чи не приймалось позивачем рішення про встановлення понижуючих коефіцієнтів нормативної грошової коефіцієнт, та перевірити відповідність коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельних ділянок (Кф) і який зазначений у витягах із технічної документації, то суд повторює правовий висновок про те, що сторони не можуть будувати власну позицію на концепції негативного доказу, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. В той же час передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору і передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Позивач в процесі розгляду справи повідомив суд, що позивачем не приймалось рішення про встановлення понижуючих коефіцієнтів нормативної грошової оцінки у періоді з 15.08.2019 по 15.08.2022, а наявні у матеріалах справи витяги про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок були видані компетентним органом та є належним доказом нормативної грошової оцінки.

Відповідач, в свою чергу, доказів про наявність рішення про встановлення понижуючих коефіцієнтів нормативної грошової оцінки суду не надав, наявні у матеріалах справи витяги про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок не спростував, у зв`язку з цим доводи відповідача в цій частині спору є неспроможними та судом відхиляються.

Відповідно до наявних у матеріалах справи витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданих ГУ Держгеокадастру у Київській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:060:0126 становить: 1088262,66 грн станом на 2019 рік (витяг від 26.08.2022 №24728) та 1197077,46 грн станом на 2022 рік (витяг від 10.08.2022 №23613).

Відповідно до наявних у матеріалах справи витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданих ГУ Держгеокадастру у Київській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 321000000:01:067:0061 становить: 2883486,29 грн станом на 2019 рік (витяг від 26.08.2022 №24729) та 3171804,52 грн станом на 2022 рік (витяг від 10.08.2022 №23612).

Суд зазначає, що вказані витяги є належними доказами нормативної грошової оцінки спірних земельної ділянки і відповідачем не спростовані.

Щодо посилання відповідача на те, що не укладення між сторонами договорів оренди спірних земельних ділянок було викликано бездіяльністю позивача внаслідок не набрання необхідної кількості голосів на сесії міської ради, то суд зазначає, що для вирішення даного спору про стягнення безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельними ділянками конкретна причина не укладення між сторонами договорів оренди не має значення, оскільки в будь-якому разі відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Тому доводи відповідача в цій частині не впливають на вирішення спору, а тому суд при розгляді даної справи не досліджує конкретні причини не укладення між сторонами договорів оренди.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач звернувся з позовною заявою до суду в травні 2023 і тому відповідач вважає пропущеним трирічний строк позовної давності в частині вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 15.08.2019 по травень 2020, то суд вказані доводи відхиляє з огляду на таке.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Однак, суд звертає увагу, що пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на усій території України було встановлено карантин, який був скасований лише з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Оскільки позивач звернувся з позовною заявою до суду в травні 2023 з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 15.08.2019 по 15.08.2022, а з 12.03.2020 по 30.06.2023 діяв карантин (на період дії якого строк позовної давності продовжується в силу законодавства), то позивачем трирічний строк позовної давності не пропущений.

В матеріалах справи міститься розрахунок від 22.11.2022 №23-06/38, виконаний Відділом земельних ресурсів Управління містобудування, архітектури та використання земель Виконавчого комітету Переяславської міської ради, суми безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по вул.Богдана Хмельницького, 38-а, площею 1305 кв.м., кадастровий номер 3211000000:01:060:0126, на загальну суму 172760,35 грн (період розрахунку з 15.08.2019 по 15.08.2022), надалі розрахунок від 22.11.2022 №23-06/38. В основі цього розрахунку покладено нормативну грошову оцінку земельної ділянку, яка зазначена у вищевказаних витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:060:0126, наданих ГУ Держгеокадастру у Київській області. Застосовані у цьому розрахунку ставки орендної плати відповідають ставкам орендної плати (земельного податку), які діяли у періодах з 15.08.2019 по 15.08.2022 відповідно до наявних у матеріалах справи копій рішень Переяславської (раніше - Переяслав-Хмельницької) міської ради про встановлення ставок орендної плати (земельного податку) з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

В матеріалах справи міститься також розрахунок від 22.11.2022 №23-06/37, виконаний Відділом земельних ресурсів Управління містобудування, архітектури та використання земель Виконавчого комітету Переяславської міської ради, суми безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по вул.Солонці, 9, площею 13370 кв.м., кадастровий номер 3211000000:01:067:0061, на загальну суму 160650,54 грн (період розрахунку з 15.08.2019 по 15.08.2022), надалі розрахунок від 22.11.2022 №23-06/37. В основі цього розрахунку покладено нормативну грошову оцінку земельної ділянку, яка зазначена у вищевказаних витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, наданих ГУ Держгеокадастру у Київській області. Застосовані у цьому розрахунку ставки орендної плати відповідають ставкам орендної плати (земельного податку), які діяли у періодах з 15.08.2019 по 15.08.2022 відповідно до наявних у матеріалах справи копій рішень Переяславської (раніше - Переяслав-Хмельницької) міської ради про встановлення ставок орендної плати (земельного податку) з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, у т.ч. розрахунку позивача розміру збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17.

Так, відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої та другої ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Отже, є підстави для висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18).

Крім того, із постанови Верховного Суду в аналогічній справі № 922/981/18 від 10.02.2020 вбачається, що для застосування вказаних положень ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок від 22.11.2022 №23-06/38 безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:060:0126 на загальну суму 172760,35 грн, суд зазначає, що вказаний розрахунок відповідає обставинам справи та вказаним нормам законодавства, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок від 22.11.2022 №23-06/37 безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061 на загальну суму 160650,54 грн, суд зазначає, що вказаний розрахунок в цілому відповідає обставинам справи та вказаним нормам законодавства, однак не враховує, що відповідач є не одноособовим власником (а співвласником із часткою 96/100) комплексу будівель, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061, про що судом зазначалось вище в рішенні. Оскільки суд дійшов висновку про те, що за користування вказаною земельною ділянкою відповідач повинен був сплачувати плату пропорційно до частки права власності відповідача (96/100) на комплекс будівель, які розташовані на цій земельній ділянці, то визначена у розрахунку від 22.11.2022 №23-06/37 сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:067:0061 на загальну суму 160650,54 грн (яка була розрахована безвідносно до розміру частки права власності відповідача на комплекс будівель) для цілей її стягнення з відповідача як співвласника комплексу будівель підлягає обчисленню пропорційно до частки права власності відповідача (96/100) на цей комплекс будівель, які розташовані на вказані земельній ділянці: 160650,54 грн х 96: 100 = 154224,52 грн.

Отже, вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 154224,52 грн, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6426,02 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати необхідно відмовити (160650,54-154224,52=6426,02).

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог сукупно в сумі 326984,87 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (172760,35 + 154224,52 =326984,87) та про відмову в позові в частині стягнення 6426,02 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір в сумі 5001,16 грн покладається судом на відповідача в сумі 4904,77 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України (326984,87 х 5001,16 : 333410,89=4904,77).

Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Переяславської міської ради до Дочірнього підприємства «Сітібуд» Приватного акціонерного товариства «Будівельник-14» про стягнення 333410,89 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сітібуд» Приватного акціонерного товариства «Будівельник-14» (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Альтицька, 2, ідентифікаційний код 32458745) на користь Переяславської міської ради (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25, ідентифікаційний код 04054978) 326984 (триста двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 87 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 4904 (чотири тисячі дев`ятсот чотири) грн 77 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог Переяславської міської ради до Дочірнього підприємства «Сітібуд» Приватного акціонерного товариства «Будівельник-14» в частині стягнення 6426,02 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2024.

Суддя О.О. Третьякова