Рішення

від 02.04.2024 по справі 910/13812/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 910/13812/23

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Приватного акціонерного товариства «Київський Електротехнічний завод „Транссигнал» (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 97, код ЄДРПОУ 00260652)

до Приватного підприємства «Нікольська Пустинь» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 12, офіс 21А, код ЄДРПОУ 42937385)

про стягнення 712969,35 грн заборгованості за договором оренди №231 від 16.07.2019,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Нікольська Пустинь" про стягнення 712969,35 грн заборгованості за договором оренди №231 від 16.07.2019. Розглянувши матеріали позовної заяви, Господарський суд м. Києва прийшов до висновку, що матеріали позовної заяви підлягають передачі на розгляд до Господарського суду Київської області про що винесено відповідну ухвалу.

Матеріали позову надійшли до Господарського суду Київської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, позовну заяву передано на розгляд судді Черногузу А.Ф. Ухвалою від 07.11.2023 суд відкрив провадження у справі. Встановив строк для подання відповідачу відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

До суду 22.12.2023 надійшла заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи. Представник відповідача 03.01.2024 ознайомився з матеріалами справи. Від відповідача 22.01.2024 надійшов відзив, в якому останній, зокрема зазначив, що не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню зважаючи на виникнення форс-мажорних обставин та неможливість користування орендованим приміщенням протягом певного періоду.

Зміст позовних вимог

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача 378008,13 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди, що укладений між ним та відповідачем за період з січня 2022 року по липень 2023 року, 120540,43 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 11010,83 грн трьох відсотків річних, 82544,22 грн штрафу у розмірі 15% за прострочення внесення орендної плати більше одного місяця та 120856,74 грн неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованого нерухомого майна.

Позивач повідомляв, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди від 16.07.2019 №231, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв за Актом приймання-передавання нерухомого майна від орендодавця орендарю нерухоме майно: будівлі та споруди бази відпочинку «Десна» загальною площею 1395,9 кв. м., згідно з переліком, зазначеним в Акті та розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, що перебуває на балансі позивача відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 11.09.2001 Nє 439 «Про безоплатну передачу об?єктів соціально-культурного призначення господарським товариствам, що створені в процесі корпоратизації державних підприємств об?єднання «Укрзалізпром»" та Акту передачі об?єктів соціально-культурного, побутового призначення та оздоровчих закладів в безоплатне користування відкритому акціонерному товариству «Київський ЕТЗ «Транссигнал», що є додатком до зазначеного вище Наказу.

Зважаючи на те, що протягом 2022-2023 років, за словами позивача, відповідач неналежним чином виконував свої обов`язки по своєчасній та повній сплаті орендної плати, позивач звернувся до відповідача із претензією від 04.04.2023 №1, отриманою представником відповідача. Відповіді на претензію позивачем не отримано. Також відповідачу було повідомлено, що у відповідності до договору він не звільняється від обов`язку по сплаті заборгованості та повинен сплатити орендну плату.

У зв?язку з несплатою орендної плати та наявністю значної заборгованості, керуючись умовами укладеного договору, позивач висловив у листі № 323 від 18.08.2023 вимогу про дострокове розірвання договору з 26.06.2023. Однак, відповідач не вживав жодних заходів з повернення орендованого нерухомого майна.

За твердженнями позивача, станом на 27.07.2023 відповідачем заборгованість по орендній платі не сплачена, Акти прийому-передачі орендованого майна не підписано, а орендоване майно ПрАТ «Київський Електротехнічний завод „Транссигнал» не передано. Згідно розрахунку суми дебіторської заборгованості за період з лютого 2022 року по червень 2023 року із нарахованих 587310,12 грн орендної плати, а відповідачем сплачено лише 6045,97 грн.

Заперечення відповідача

Відповідач заперечив проти позову та просив врахувати повідомлення Торгової Промислової Палати, розміщене на сайті ТПП 15.01.2024 про розміщення 28.02.2022 загального офіційного листа ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

На думку відповідача вимоги про стягнення орендної плати, пені, штрафу, відсотків та неустойки за несвоєчасне внесення орендної плати не є обгрунтованими та не можуть бути задоволені судом з огляду на підтвердження Торговою Промисловою Палатою форс мажорних обставин, що виникли з 24.02.2022 та неможливість використання майна через обставини за які він не відповідає. Отже, враховуючи положення статей 617 та 762 ЦК України, реальне існування форс-мажорних обставин, неможливість використання майна, на думку відповідача, орендар звільняється від будь-якої відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання договору оренди.

Фактичні обставини спірних правовідносин

На підставі поданих до справи доказів, суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №231, що датований 16.07.2019, відповідно до преамбули якого ПрАТ КЕЗ "Транссигнал" виступав, як орендодавець, а ПП "Нікольська Пустинь", як орендар за договором.

Відповідно до розділу 1 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування нерухоме майно будівлі та споруди бази відпочинку "Десна" площею 1395,9 кв.м., що розміщене за адресою: Київська область, район, Новосілківська сільська рада, що перебуває на балансі ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» та входить до його статутного фонду. Право власності на майно орендодавця отримане на підставі наказу № 241 від 23.04.2001 Міністерства транспорту України, копія якого також долучена до справи.

Розділом 3 договору узгоджено порядок визначення орендної плати та порядок розрахунків, розділами 5 та 6 обов`язки та права орендаря, розділами 7 та 8 обов`язки і права орендодавця, розділом 9 відповідальність і вирішення спорів за договором, а десятим розділом строк чинності, умови зміни та припинення договору.

Відповідно до акту прийому передачі орендованого майна, що складений 16.07.2019, орендодавець передав, а орендар отримав у строкове платне користування майно, яке відповідно до договору оренди знаходиться у Київській області, Вишгородському районі, Новосілківській сільській раді будівлі та споруди Бази відпочинку «Десна» загальною площею 1395,9 кв.м.

Протягом строку дії договору орендодавець виставляв орендарю акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких долучені до справи.

Додатковою угодою № 3 від 27.07.2022 сторони погодили, що орендна плата за березень 2022 року - 1 грн, за квітень 2022 року - 1 грн, за травень 2022 року - 1 грн, а починаючи з 01.06.2022 100%. Додатковою угодою № 5 від 01.12.2022 погоджено що з 01.12.2022 по 01.03.2022 оплата орендної плати становить 50 %, а з 01.03.2023 - 100%.

Претензією № 1 від 04.04.2023 № 2023 з огляду на невиконання орендарем своїх обов`язків з оплати, орендодавець повідомив про наявність боргу. Також позивач повідомив відповідача, що у разі невиконання вимог претензії, орендодавець буде змушений у односторонньому порядку розірвати договір. До претензії долучено копію акту звірки.

Листом № 323 від 18.05.2023 позивач повідомив орендаря про припинення дії договору оренди з 26.06.2023. При цьому було надіслано проекти додаткової угоди. Вказаний лист відправлено на адресу орендаря 22.05.2023, що вбачається з доданих копій накладної та опису вкладення до відправлення № 0103283919114.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі, зазначено у ст. 286 ГК України.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч.5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи наказу Міністерства транспорту України № 439 від 11.07.2001 та акту «передачі об`єктів соціально-культурного, побутового призначення та оздоровчих закладів в безоплатне користування ВАТ «Київський ЕТЗ Транссигнал», що є додатком до наказу № 439, об`єкт оренди є майном, що є у загальнодержавній власності та передано орендодавцю на умовах повного господарського відання.

З огляду на викладене регулювання правовідносин стосовно оренди майна вказаного в договорі оренди № 231 від 16.07.2019 здійснюється нормами спеціального законодавства, що регулює оренду державного та комунального майна.

До спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності. Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 наявні підстави для висновку про автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов: строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону № 157-ІХ.

Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абзац 6 пункту 5 Постанови № 634 від 27.05.2022).

Враховуючи що пунктом 10.1 зазначено про строк укладення договору на 2 роки 364 дні, що діє з 16.07.2019 року до 14.07.2022 включно, дія договору продовжувалася автоматично.

Судом з`ясовано, що за договором, що укладений між позивачем та відповідачем, на відповідача, як орендаря державного майна, покладено обов`язок сплачувати орендні платежі щомісяця.

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Відповідно до пункту 3.6 договору, орендар до 12 числа поточного розрахункового періоду здійснює попередню оплату за поточний місяць згідно з виставленим орендодавцем рахунком-фактурою платежем розміром 100% орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що орендодавець виставляв акти здачі-приймання робіт, орендарю в останній день місяця. На підставі цих актів орендар міг здійснювати остаточний розрахунок за договором.

Щодо тверджень відповідача про неможливість використання майна, що за його словами підтверджується загальним офіційним листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022, суд звертає увагу останнього на те, що постановою Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 було сформовані наступні висновки: ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Зміст цього листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Цей лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин

Тож суд наголошує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові КГС ВС від 06.07.2023 № 910/4234/22.

При цьому до відзиву не було долучено жодних доказів, які б підтверджували твердження відповідача про дію на нього форс-мажорних обставин. Суд наголошує, що статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, суд відхиляє аргументи відповідача про неможливість використання орендованого майна у спірний період та щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за несплату орендних платежів.

При цьому, незважаючи на укладення між сторонами додаткових угод про зміну розміру орендної плати через введення воєнного стану, слід відзначити, що орендодавцем при нарахуванні вартості оренди не було застосовано положень Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 при нарахуванні орендної плати орендарю.

Судом з`ясовано, що на території села Новосілки, де розташоване орендоване майно, не проводилися воєнні (бойові) дії, територія не перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також вона не була включена до переліку відповідних територіальних громад, затверджених Наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022.

Однак, слід врахувати, що орендоване майно було у державній власності, воно розміщене на території Київської області, а договір був чинним станом на 24.02.2022. З огляду на це, орендодавець державного майна (позивач) мав забезпечити нарахування орендної плати орендарю (відповідачу) з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, тобто з 24.02.2022 по 30.09.2022 не нараховувати відповідачу орендної плати, що відбувається без окремого рішення, а після 30.09.2022 нараховувати орендну плату у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди з урахуванням її індексації.

Суд зазначає, що враховуючи звільнення відповідно до постанови № 634 відповідача від орендної плати з 24.02.2023, орендна плата нарахована за лютий має визначатися пропорційно за 23 днів користування майном.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Суд зазначає, що відповідач до відзиву не додав інших доказів, які б вказували на те, що ним здійснювалися оплати за договором, про які не повідомляв позивач. Тож суд має змогу враховувати лише ті платежі за договором, які відображені у доказах, що надані позивачем. Такими доказами, що підтверджують проведення певних платежів:

акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 29.03.2023 за підписом головного бухгалтера позивача станом на 29.03.2023 у якому зафіксовані проведені 31.01.2022 орендарем платежі, а також розмір боргу станом на початок січня 2022 року;

розрахунок заборгованості за договором № 231 від 16.07.2019 за період з 2020 по 2023 роки (підписано головним бухгалтером С.В. Сазоновою та директором С.О. Бондаренком ПрАТ "КЕЗ "Трассигнал"), у якому зафіксовано дані про щомісячні нарахування вартості оренди та відомості про операції з оплати, які здійснювалися, зокрема у спірний період (31.01.2022, 12.05.2023, 30.05.2023, 01.06.2023, 02.06.2023, 14.06.2023, 22.06.2023, 02.07.2023, 22.07.2023), а також суму боргу станом на кожен день оплати та нарахування (сальдо початкове та кінцеве).

Відповідно до листа позивача про припинення дії договору оренди позивач у травні 2023 року скористався наданим йому правом та листом № 323 від 18.05.2023 припинив дію договору з 26.06.2023 через наявність заборгованості. Таке право передбачено пунктами 8.4 та 10.6 договору, де закріплено, що договір може бути розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар ??не сплачує орендну плату протягом одного місяця. Враховуючи обставину непроведення жодних платежів за договором з лютого 2022 року по квітень 2023 року, суд констатує, що договір припинив свою дію 26.06.2023, а відтак, орендна плата могла нараховуватися позивачем до цієї дати.

Варто зазначити, що право на розірвання договору виникло у позивача у зв`язку з наявним періодом неоплати понад місяць за оренду у січні та лютому 2022 року, з жовтня по грудень 2022 року та з січня по квітень 2023 року, не дивлячись на те, що у подальшому оплати все ж були здійснені.

Судом враховано пункт 3.10 договору відповідно до якого орендна плата нараховується у разі припинення чи розірвання договору до повернення майна. Водночас, суд також бере до уваги те, що орендодавець заявив до суду вимогу про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за неповерення майна, яка є взаємовиключним правом позивача з нарахуванням орендних платежів після припинення дії договору.

Зважаючи на все вищевикладене у спірний період вартість оренди за розрахунком суду становила:

у січні 2022 року неоплаченою лишалася сума 3486,90 грн;

у лютому 2022 року вартість оренди за 23 дні становила 32149,75 грн;

з 24.02.2023 по вересень 2022 року включно оренда не нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022;

з жовтня 2022 року по червень 2023 року вартість оренди у 50 %, тобто

жовтень 2022 року 23992,18 грн, листопад 2022 року 24730,67 грн, грудень 2022 року 24479,89, січень 2023 року 24651,25, лютий 2023 року 24872,78, березень 2023 року 24924,32 грн, квітень 2023 року 25544,33 грн, травень 2023 року 25595,42;

за оренду в червні 2023 року вартість оренди визначається пропорційно за 25 днів користування і становить 21436,16 грн.

Судом взято до уваги проведені відповідачем розрахунки за договором у 2023 році:

12 травня 195,68 грн, 27,17 грн та 7592,63 грн;

30 травня 695,04 грн, 24872,78 грн, 1871,09 грн;

1 червня 19000 грн;

2 червня 5651,25 грн, 14900 грн, 24479,89 грн

14 червня 34561,34 грн,

22 червня 18000 грн, 47984,36 грн,

2 липня 21500 грн, 28730,68 грн,

22 липня 24542,58

Оскільки відповідно до проведеного розрахунку суду вартість оренди за весь спірний період становила суму 255863,65 грн, а здійснені орендарем платежі становили 274604,49 грн, то вбачається, що орендна плата відшкодована в повному обсязі, при цьому наявна переплата у розмірі 18740,84 грн.

З огляду на це, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення основної заборгованості.

В той же час, враховуючи ту обставину, що орендні платежі були проведені з значним простроченням, суд вважає за можливе перейти до розгляду вимог про стягнення відсотків річних, пені та штрафу.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням проведення відповідачем часткових оплат у спірний період та зважаючи на неправильне зазначення позивачем вартості оренди у поданих до суду розрахунках, суд здійснив власний розрахунок трьох відсотків річних за кожен окремий місяць, за яким виникав обов`язок сплати боргу, та встановив, що розмір трьох відсотків річних у заявлений період становить 3292,68 грн. Тож вказана вимога підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 3.7 договору оренди вказано, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Суд зауважує, що у відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, провівши розрахунок пені з урахуванням всіх наведених вище аспектів, враховуючи дійсний вартість оренди, проведення платежів за договором, суд встановив, що підставний для стягнення розмір пені становить 46956,58 грн. Таким чином вказана вимога підлягає частковому задоволенню.

В силу пункту 3.11 договору оренди у разі прострочення оплати більше ніж на 1 (один) місяць орендар також сплачує штраф розмірі 15% від суми заборгованості. Беручи до уваги те, що відповідно до розрахунку суду відповідач прострочив сплату оренди, що нараховувалася у січні та лютому 2022 року, за жовтень-грудень 2022 та січень-квітень 2023 року відповідно до розрахунку суму загальна сума штрафу становить 31324,81 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення неустойки, слід зауважити, що вище встановлено судом, що договір припинено з 26.06.2023. Відповідно до пункту 10.9 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає орендодавцю. Таким чином, відповідач був зобов`язаний повернути орендоване майно до 29.06.2023. Пунктом 10.10 договору визначено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання орендодавцем акта приймання-передавання. Доказів повернення майна за актом до суду не надано, а відтак, суд констатує, що з 30.06.2023 у позивача виникло право нарахувати неустойку.

Пунктом 10.11 договору передбачено, що якщо орендар не виконує обов?язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, що відповідає положенням частини 2 статті 785 ЦК України.

Так, відповідно до положень ч. 2 статті 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Таким чином, суд констатує, що неустойка може бути нарахована за 30.03.2023 (1 день червня) та за липень 2023 року. З огляду на те, що розмір неустойки становить подвійну орендну плату, орендна плата відповідно до постанови сплачується за ставкою у 50%, то загальна сума неустойки за заявлений період (червень-липень 2023 року) дорівнює 53276,26 грн, а вказана вимога підлягає частковому задоволенню.

Поряд з тим, враховуючи те, що судом встановлено обставину, що за відповідачем обліковується переплата оренди у розмірі 18740,84 грн, беручи до уваги, що характер неустойки в цьому випадку подвійна орендна плата, суд вважає за можливе врахувати здійснені відповідачем надмірні орендні платежі у рахунок заявленої до стягнення неустойки. З огляду на це сума неустойки зменшується до 34535,42 грн, що є різницею між визначеним судом можливим розміром неустойки у вигляді подвійної орендної плати (53276,26 грн) та переплатою орендних платежів (18740,84 грн).

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1741,64 грн

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Нікольська Пустинь» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 12, офіс 21А, код ЄДРПОУ 42937385) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський Електротехнічний завод „Транссигнал» (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 97, код ЄДРПОУ 00260652) 3292,68 грн трьох відсотків річних, 46956,58 грн пені, 31324,81 грн штрафу, 34535,42 грн неустойки та 1741,64 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз