Рішення

від 01.03.2024 по справі 911/2674/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/2674/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдсістемсекспорт» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Авіаторів, буд. 61, оф.32)

до Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, вул. Гоголя, 62-а)

про стягнення заборгованості за Договором №09/2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.09.2022,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдсістемсекспорт» до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 1004503,21 грн заборгованості за Договором №09/2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.09.2022.

Господарський суд ухвалою від 01.09.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 18.09.2023 на 16:30. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 18.09.2023 був присутній представник позивача. Враховуючи те, що строк на подання відзиву відповідачем ще не сплив станом на день судового засідання, суд відклав розгляд справи на 23.10.2023 на 15:00, для надання можливості відповідачу реалізувати своє право на подання відзиву у справу в строк встановлений судом.

Також, суд, з метою додержання процесуальних строків, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

У судовому засіданні 23.10.2023, що відбулося у режимі відеоконференції, суд, з огляду на подання відповідачем відзиву, встановив строк для надання відповіді на відзив до 30.11.2023 та строк для надання заперечень до 06.11.2023. Засідання у справі відкладено на 06.11.2023 на 16:30.

У судовому засіданні 06.11.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ ЗПК «Інзерноекспорт», оскільки відсутні підстави вважати, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки такої особи.

Також суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, враховуючи недотримання заявником положень статті 81 ГПК України, зокрема щодо дій, що самостійно вчинялися особою для отримання таких доказів, які б забезпечили отримання доказів позивачем без участі суду або довели неможливість отримання наведених доказів вчиняючи достатньо заходів для цього.

Разом з тим, суд поновив позивачу строк для подання доказів та долучив до справи докази, що подані разом з відповіддю на відзив. Враховуючи те, що позивач повідомив суд, що вживає дій з самостійного отримання частини доказів шляхом направлення адвокатських запитів, суд відклав судове засідання у справі на 01.12.2023 на 16:30.

У судове засідання 01.12.2023, що відбулось у режимі відеоконференції, з`явились представники сторін. До суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у відповідача ДП «Чайка». Дослідивши вказане клопотання у судовому засіданні суд задовольнив останнє та зобов`язав відповідача та ТОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт" до 18.12.2023 надати витребувані документи (договір, накладні, підтвердження розвантаження, рахунки, акти). Справа призначена судом до розгляду на 20.12.2023 на 15:30.

У зв`язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного Суду, що в свою чергу призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань, судове засідання 20.12.2023 у справі №911/2674/23 не відбулося. Cуд констатував неподання ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" витребуваних ухвалою документів. З цих підстав суд повторно витребував докази у строк до наступного судового засідання.

Розгляд справи відкладено на 10.01.2024 на 14:30.

Враховуючи, що ТОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» не подало докази, витребувані п. 2 резолютивної частини ухвали від 01.12.2023 та п.1 резолютивної частини ухвали від 20.12.2023 про повторне витребування доказів та не надано витребувані документи у строк до 08.01.2024, та, отримавши відповідну ухвалу у строк, встановлений ч.8 ст. 81 ГПК України, не повідомило про неможливість подати відповідні докази, суд ухвалою від 10.01.2024 наклав на ТОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» штраф у розмірі п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на день, коли мала бути виконана ухвала суду (08.01.2024) складає 15140 грн.

При цьому суд повторно зобов`язав ТОВ Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" невідкладно виконати вимоги п.2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2023 та п.1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 20.12.2023 та надати витребувані докази. Судом встановлено строк для виконання ухвали до 26.01.2024 та оголошено перерву у судовому засіданні до 29.01.2024.

Ухвалою від 29.01.2024 суд наклав на ТОВ ЗПК "Інзерноекспорт" штраф у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на момент вчинення порушення складає 30280 грн, за повторне невиконання вимог суду.

Судом повторно зобов`язано товариство виконати ухвалу суду про витребування доказів. У судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2024.

До суду 02.02.2024 надійшов лист ТОВ ЗПК "Інзерноекспорт", яким товариство повідомило про відсутність у нього витребуваних документів. Ухвалою від 08.02.2024 суд скасував ухвалу від 29.01.2024 в частині про накладення на ТОВ ЗПК "Інзерноекспорт" штрафу.

У судовому засіданні 19.02.2024 брали участь в режимі відеоконференції представники сторін. Суд долучив до матеріалів справи лист ТОВ ЗПК "Інзерноекспорт", надісланий на виконання вимоги ухвали суду від 10.01.2024. Враховуючи закінчення строку підготовчого провадження суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 27.02.2024.

У судовому засіданні 27.02.2024, в якому брали участь представники позивача та відповідача, позивач просив суд долучити до справи докази. Враховуючи значний вплив наданих позивачем доказів на предмет спору, суд поновив строк для долучення наданих до справи документів. При цьому суд встановив строк відповідачу для надання пояснень про факти, які підтверджують долучені докази до 01.03.2024. Розгляд справи відкладено до 01.03.2024.

Відповідачем подано до справи пояснення, які прийняті судом. У судовому засіданні 01.03.2024 суд прийняв рішення по справі.

Зміст позовних вимог

Звертаючись до господарського суду ТОВ "Трейдсістемсекспорт" просило стягнути з ДП "Чайка" заборгованість за договором № 09/2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.09.2022, що складається з 902688,09 грн основного боргу, 78542,06 грн інфляційного збільшення суми боргу та 23273,06 грн трьох відсотків річних.

Позивач звертав увагу суду на те, що 01.09.2022 між ДП "Чайка", як замовником, та ТОВ "Трейдерсістемекспорт", як перевізником, було укладено Договір № 09/2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.

Позивач вказував, що ним належно та у повному обсязі надано послуги перевезення у відповідності до договору та вимог чинного законодавства, що підтверджується наступними долученими до позову товарно транспортними накладними, підтвердженнями розвантаження та посвідченнями про якість зерна.

За словами позивача, рахунки за надані послуги перевезення виставлялись шляхом надіслання їх сканованих копій на електронну пошту підприємства, контактній особі з боку відповідача - Владиславу Єгорову ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) засобами месенджерів. В подальшому оригінали документів, згідно переліку, що визначався у пункті 3.3 договору, було передано замовнику (в тому числі акти приймання-здачі наданих послуг).

У відповідності до виставлених засобами електронного зв`язку рахунків відповідач 23.09.2022 здійснив лише три платежі за рахунками № 21 від 17.09.2022, № 22 від 17.09.2022, № 23 від 16.09.2022 на суми 191861,59 грн, 45827,90 грн та 166888,30 грн.

Вказане на думку позивача свідчить, що відповідач фактично підтвердив отримання ним рахунків засобами електронної пошти, визнав вказану адресу листування як таку, що використовується ним в межах договору перевезення. Разом з тим, позивач зауважував, що електронного зв`язку здійснювалось погодження сторонами кількості автотранспорту за попереднім договором перевезення.

Однак, з вересня 2022 року замовник перестав виконувати свої зобов`язання за договором та допустив формування основної заборгованості на суму 902688,08 грн.

З огляду на прострочення здійснення оплат, позивач також нарахував відповідачу інфляційні та три відсотки річних у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України.

Позивач зазначав, що ним вживалися заходи досудового врегулювання спору, було подано дві претензії, які проігноровані відповідачем - претензія-вимога про оплату боргу за договором № 09/2022 № 10 від 12.07.2023 (з додатками: акт звірки та повторно повним пакетом документів згідно переліку п. п. 3.3. Договору), претензія № 1 по договору № 09/2022 від 01.09. 2022 на суму 993078,79 грн вих. № 27 від 28.07.2023 з додатками.

Позиція відповідача

Відповідач повністю заперечив заявлені до нього вимоги та стверджував про безпідставність заявленого позову.

Відповідач підтвердив, що претензія вих. № 10 від 12.07.2023, що була адресована директору ДП «Чайка» ОСОБА_1 , який був звільнений 10.11.2022 (про що свідчить наказ про звільнення № 180 к/тр від 10.11.2022) отримана 17.07.2023. ДП "Чайка" вказує, що документи, які були разом вимогою вих. № 10 були підписані тільки з боку позивача, в реквізитах містили дані вже звільненого директора ДП "Чайка".

Претензія № 1 вих. № 27 була адресована вже діючому директору ДП "Чайка" ОСОБА_2 , надійшла 02.08.2023. Претензія № 1 вих. № 27 від 28.07.2023 була в новій редакції та містила інформацію, що документи, які підтверджують вимоги перевізника наявні у замовника, ДП «Чайка». Однак у ДП "Чайка" не міститься жодного документу, який би підтвердив факт надання послуг позивачем за договором № 09/2022 про перевезення вантажів у міському сполучені та який би був підписаний з обох сторін.

За переконаннями відповідача, жодних первинних документів, актів надання послуг, позивачем раніше ніж в липні 2023 року не надавалися відповідачу, і при цьому, направлені в липні 2023 року документи не відповідають встановленим ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам, адже не містять підпису Генерального директора ДП «Чайка» ОСОБА_1 , який був підписантом у спірний період вересень-грудень 2022 року, а отже був відповідальним за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Відповідач зауважував, що позивачем не надано доказів відправлення на адресу відповідача первинних документів (актів надання послуг) саме в вересні-грудні 2022 року, тобто в період протягом якого начебто позивачем надавалися відповідачу послуги, а також у пізніший період, тобто з грудня 2022 року по липень 2023 року.

Відтак, відповідач переконаний, позивачем не надано жодного підтвердження про направлення актів надання послуг на адресу відповідача з моменту підписання Договору № 09/2022 від 01.09.2022 та до липня 2023 року, також й не надано жодної аргументованої відмови відповідача від підписання актів надання послуг в рамках договору № 09/2022 від 01.09.2022, яка б підтверджувала б факт направлення таких актів.

При цьому відповідач зауважував, що претензія-вимога вих. 10 від 12.07.2023 та претензія № 1 вих. № 27 від 28.07.2023 була проаналізована діючим керівником ДП "Чайка" ОСОБА_2 та, відповідно, проінформовано Державне управління справами. Така необхідність щодо повідомлення Державного управління справами про отриману вимогу від ТОВ «Трейдсістемсекспорт» виникла у зв?язку з відсутністю у розпорядженні ДП «Чайка» будь-яких належним чином оформлених документів, які б містили відомості про фактично виконану господарську операцію, а саме надання послуг зі сторони позивача на користь відповідача згідно Договору № 09/2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполучені від 01.09.2022. Також згідно наказу №80-ктр авд 07.08.2023 було призначено службове розслідування.

ДП "Чайка" посилається на те, що пунктом 1.1 договору № 09/2022 передбачено, що замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник - приймати їх за номенклатурою і в обсягах, обумовлених цим договором згідно специфікацій, що є невід?ємною частиною цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що перевезення вантажів виконується перевізником на підставі заявок, що подає замовник у письмовому вигляді не пізніше 16 години дня, що передує дню перевезення.

Однак в матеріали справи не містять жодної специфікації та доказів подання відповідачем заявок у письмовому вигляді. Також відповідач вказував, що позивачем не вжито жодних дій щодо реєстрації податкових накладних, навіть на суми передоплати про які він вказував у позові.

ДП "Чайка" також наголошувало, що офіційною електронною поштою підприємства для листування є dspchayka@ukr.net, що міститься Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, саме ця електронна адреса була визначена сторонами для листування в договорі № 09/2022 від 01.09.2022. Таким чином, будь-яка інша електронна пошта не є офіційною поштою ДП «Чайка», тому направлені документи чи інформація на іншу електронну пошту не можуть породжувати правових наслідків для підприємства.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України (яка узгоджується зі статтею 307 ГК України та статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт") визначено: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

До позову долучено копію договору № 09/2022, що датований 01.09.2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні. Суд дослідив наданий договір та встановив, що його підписано та скріплено печатками позивача (перевізника) та відповідача (замовника).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник приймати їх за номенклатурою і в обсягах, обумовлених цим договором (згідно специфікацій, що є невід?ємною частиною цього договору).

В силу пункту 1.4 договору перевізник зобов?язаний виконувати перевезення, а замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів протягом строку зазначеного у специфікаціях.

Відповідно до пункту 1.6 договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором обумовлюється специфікаціями, що є невід?ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 2.1 договору перевезення вантажів виконуються перевізником на підставі заявок, що подає замовник у письмовому вигляді не пізніше 16 години дня, що передує дню перевезення. У разі термінового перевезення вантажів за згодою перевізника замовник подає заявку в той самий день. За узгодженням із перевізником заявка на перевезення вантажів може бути подана телефоном або по факсу із повідомленням усіх потрібних відомостей.

Розділом 3 договору визначено порядок розрахунків. Відповідно до пункту 3.1 розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов`язані з перевезенням вантажу визначаються сторонами специфікацією довільної форми, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.2 розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом перерахування замовником належної суми коштів на розрахунковий рахунок перевізника за виконану роботу відповідно до виставлених рахунків не пізніше трьох банківських днів після отримання рахунку.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата здійснюється в наступному порядку:

80% від загальної суми за наявності сканкопій правильно оформлених бухгалтерських документів (договір, специфікація, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товарно-транспортна накладна на завантаження товару та товарно-транспортна накладна на розвантаження товару, засвідчені підписом та печаткою перевізника);

20% від загальної суми за наявності оригіналів вище перерахованих документів.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Відтак, на підтвердження обставини виконання свого обов`язку за договором, надання послуг перевезення, позивачем до справи подано копії товарно-транспортних накладних, які складені у вересні 2022 року. У означених накладних зафіксовано відомості про те, якими автомобілями здійснювалися поставки (марка та державний номерний знак), вказано перевізника (позивач), замовника (відповідач), вантажовідправника та вантажоодержувача, ПІБ та посвідчення водіїв, пункти завантаження та розвантаження, найменування та масу вантажу. Також, до копії кожної товарно-транспортної накладної додано квитанцію, що підтверджує розвантаження товару в пункті призначення.

Вбачається, що всі перевезення були здійснені за маршрутом: ТОВ «Волиця-Агро (09100, Київська область, Біла Церква вул. Леваневського, 66) - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе.

В той же час у справі не міститься жодної специфікації до договору № 09/2022, які передбачені його умовами, укладення яких допускається у довільній формі. Такі специфікації відповідно до пунктів 1.6 та 3.1 договору мали б не меті погодити вартість перевезення, а також номенклатуру та обсяги вантажу. Разом з тим, до справи долучено додаток № 1 до договору "Протокол погодження цін". Суд зазначає, що наведена в протоколі таблиця, незважаючи на наявність граф "найменування послуги", "одиниця виміру" та "всього з ПДВ, грн/тонну" не заповнена замовником і перевізником повністю, оскільки не містить жодних записів щодо вартості перевезення. Тож, суд не може сприймати такий протокол, як специфікацію за договором, а доходить до висновку про відсутність будь-яких узгоджень вартості перевезень за договором № 09/2022.

Незважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили узгодження вартості перевезень, позивач долучив до справи рахунки, які виставлені ДП "Чайка" як замовнику за договором № 09/2022. Зокрема, до суду подані копії рахунків № 21 від 17.09.2022 на суму 166888,33 грн, № 22 від 17.09.2022 на суму 191861,59 грн, № 23 від 16.09.2022 на суму 45827,90 грн, за якими, як стверджував позивач, було проведено оплату. Вказане на думку позивача свідчить про факт отримання відповідачем виставлених рахунків та їх погодження.

Слід відмітити ту обставину, що ціна за одиницю перевезення вантажу у наданих позивачем рахунках за перевезення кукурудзи, які були оплачені відповідачем, різниться у різних документах - 1916,67 грн за тонну або 1583,33 грн за тонну. При цьому позивачем належним чином не обгрунтовано підстав формування різної вартості за кожне окреме перевезення.

Так в наведених рахунках, оплата яких не заперечується сторонами, було зокрема визначено наступне

у рахунку № 21 від 17.09.2022 за договором № 09/2022 від 01.09.2022 вказано, що перевезення кукурудзи здійснювалося за маршрутом с. Зваричі - Одеський морський торговельний порт, об`ємом 72,56 тонни, ціна за одиницю 1916,67 грн. Сума без ПДВ 139073,58 грн та 166888,30 грн з ПДВ;

у рахунку № 22 від 17.09.2022 за договором № 09/2022 від 01.09.2022 вказано, що перевезення кукурудзи здійснювалося за маршрутом м. Біла Церква - Одеський морський торговельний порт, об`ємом 100,98 тонн, ціна за одиницю 1583,33 грн. Сума без ПДВ 159884,66 грн та 191861,59 грн з ПДВ;

у рахунку № 23 від 16.09.2022 за договором № 09/2022 від 01.09.2022 вказано, що перевезення кукурудзи здійснювалося за маршрутом м. Біла Церква - Одеський морський торговельний порт, об`ємом 24,12 тонн, ціна за одиницю 1583,33 грн. Сума без ПДВ 38189,92 грн та 45827,90 грн з ПДВ.

Також суд вважає зупинитися на тому, що в силу пункту 2.1 договору перевезення вантажів виконуються перевізником на підставі заявок, що подає замовник у письмовому вигляді.

Суд враховує те, що договором передбачено, що заявка на перевезення вантажів може бути подана телефоном або по факсу із повідомленням усіх потрібних відомостей. В контексті цього, оцінюючи долучені позивачем знімки листування у месенджері вайбер, суд вважає, що з поданих знімків екрану не вбачається належного підтвердження наявності обсягу повноважень в осіб, що ведуть переписку. Також відповідно до реквізитів сторін у договорі, відомостей про офіційну електронну пошту відповідача у справі, суд не може прийняти, як належний доказ, що впливає на предмет спору, роздруківки електронного листування між представником позивача ( Юлія Безрукова ) та імовірним представником відповідача (Владислав Єгоров), електронна поштова скринька якого не зазначалася ані в договорі, ані в реєстрі юридичних осіб, як офіційна електронна пошта відповідача.

Статтею 76 ГПК України "належність доказів" передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У процесі розгляду справи, на етапі розгляду справи по суті позивачем було надано копії письмових листів-заявок щодо відвантаження зерна, які долучені судом до справи. Вбачається, що вказані докази позивач отримав у відповідь на адвокатський запит разом з листом від 20.02.2024 № 20.24, яким ТОВ "Волиця-Агро" повідомляло про те, що запитувані за запитом ТТН у товариства відсутні. Водночас ТОВ "Волиця-Агро" надало позивачу копії листів заявок за договором складського зберігання. Судом досліджено вказані листи-заявки ДП "Чайка" та з`ясовано наступне. Вкзані листи були адресовані директору ТОВ "Волиця-Агро" з приводу відвантаження зерна. Всього до справи подано п`ять листів-заявок, відповідно до яких ДП "Чайка" просило ТОВ "Волиця-Агро" відвантажити 22, 23, 24, 26 та 27 вересня 2022 року зерно кукурудзи згідно договору складського зберігання № 23/2021 від 17.11.2021 у пункті розвантаження: Одеса, ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл".

Кожен з цих листів також містив додатки, де наводилися дані про перевізника вантажу, марку, номер автомобіля та причепа, відомості про водіїв. Перевізником згідно наданих додатків вказано ТОВ "Трейдсістемсекспорт".

ДП "Чайка" у письмових поясненнях від 01.03.2024 вказало, що не заперечує виконання ТОВ "Трейдсістемсекспорт" зобов`язань за вказаними листами заявками. Однак, відповідач наголошував на тому, що у листах відсутні посилання на договір від 01.09.2022 № 09/2022, що є підставою для подання позову.

З цих підстав суд констатує, що наявними матеріалами справи підтверджується факт здійснення перевезень позивачем продукції відповідача за маршрутом ТОВ «Волиця-Агро (09100, Київська область, Біла Церква вул. Леваневського, 66) - Одеський морський торговельний порт, Олімпекс Купе.

Суд також відмічає, що на виконання ухвали суду про витребування доказів за заявою позивача, до суду ДП "Чайка" було подано проект договору (що відповідає змісту договору № 09/2022) без номеру, без дати без підпису та печатки перевізника та проект протоколу погодження цін (додаток №1). Вказані документи підписані та скріплені печаткою з боку замовника (відповідача). При цьому відповідач зазначав, що вказані документи не зареєстровані у відповідача, не містять вартості послуг, що мають надаватися, а сторонами договору, який планувався укладати не погоджено істотних умов, у зв`язку з чим не можна вважати його укладеним. Також відповідач запевняв суд, що у нього відсутні накладні, підтвердження розвантаження, рахунки, акти виконаних робіт за договором, які витребовувалися судом тією ж ухвалою.

Варто зазначити, що визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суд повинен проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

Укладення договору є певним процесом, який може бути охарактеризований його початком, перебігом, завершенням, власною динамікою та певними етапами. Поведінка кожної зі сторін майбутнього договору впливає на визначення його змісту та умов, відповідно, вона може бути оцінена судом у разі, якщо відносини сторін будуть розвиватися з будь-якими суперечностями, що призведе до виникнення між ними юридичного спору.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до того, що між позивачем не відбулося погодження вартості надання послуг перевезення за договором № 09/2022 ні у, власне, договорі, ні в заявках, ні в специфікаціях, ні у протоколі погодження цін, ні в будь-який інший документально засвідчений спосіб, окрім погодження ціни перевезення за оплаченими рахунками-фактурами, позаяк суд сприймає оплату кожного конкретного рахунку-фактури, як погодження відповідної вартості саме того перевезення, якого стосується рахунок. Суд не може констатувати, що проведені оплати підтверджують факт згоди з ціною перевезення за неоплаченими рахунками, оскільки не надано доказів погодження сталої вартості перевезення за договором.

Також долучені до справи накладні не містять відсилок до договору, відтак, відсутні підстави вважати, що надані до суду, складені позивачем рахунки були сформовані у відповідності до договору за погодженою вартістю надання послуг з перевезення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Тож суд приходить до висновку, що позивачем у повній мірі не доведено порушення його права на отримання саме визначеної в неоплачених рахунках плати за перевезення вантажів. При цьому суд зазначає, що окрім відсутності узгодженої вартості перевезення заявками чи специфікаціями до справи також не подано актів виконаних робіт, податкових накладних, які є необхідними для виникнення у замовника обов`язку здійснити оплату відповідно до пункту 3.3 договору 09/2022.

Принагідно суд констатує, що за наявних обставин справи, з огляду на підтвердження факту надання послуг з перевезення продукції відповідача за маршрутом без узгодження сторонами вартості послуг з перевезення, доказом у даній справі міг би бути експертний висновок щодо середньозваженої ціни перевезення аграрної продукції на ринку перевезень у спірний період відповідним транспортом та за відповідним маршрутом, проте такого доказу суду надано не було, так само як і не було надано відповідного клопотання про призначення судом такого експертного дослідження, що є правом позивача в частині обрання способу доказування в межах поданого позову.

З огляду на це, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі, як щодо вимоги про стягнення основної заборгованості, так і щодо похідних вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань, враховуючи те, що позивачем не доведено виникнення у нього права на отримання грошових коштів за договором саме в тому розмірі, який вказаний в неоплачених рахунках, і судом не встановлено порушення таких прав відповідачем, зокрема щодо прострочення здійснення оплат, позаяк вартість перевезення за договором №09/2022 сторонами узгоджена не була.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі - витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз