Ухвала

від 28.03.2024 по справі 914/1860/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.03.2024 Справа № 914/1860/23

м.Львів

За заявою: Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 18.03.2024р. (вх.№1045/24 від 19.03.2024)

про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 914/1860/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів», м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Моршин Стрийського району Львівської області

про: стягнення заборгованості. Ціна позову: 14 298 344,36 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Бауман Ю.Т. представник

Суть спору:

19.03.2024, за вх.№1045/24, на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 18.03.2024, яка містить вимоги:

- зупинити стягнення за наказом Господарського суду Львівської області, що виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 року в справі №914/1860/23, до вирішення судом питання про відстрочення виконання рішення на підставі поданої заяви;

- відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 року в справі №914/1860/23 про стягнення з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (82482, Львівська область, Стрийський район, м.Моршин, вул.Паркова площа, буд.3; ідентифікаційний код 02649905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (79018, м.Львів, вул.Героїв УПА, 72, ідентифікаційний код 39674924) 11 020 945,25 грн. боргу за надані послуги, 3 073 018,03 грн. пені, 184 381,08 грн. 3% річних, 214175,17 грн. судового збору строком на 1 рік.

Ухвалою суду від 22.03.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено розгляд заяви на 28.03.2024. Відмовлено в частині зупинення стягнення за наказом Господарського суду Львівської області, що виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 року в справі №914/1860/23, до вирішення судом питання про відстрочення виконання рішення на підставі поданої заяви.

26.03.2024,за вх.№№8388/24, 8396/24, через систему «Електронний суд» від позивача поступило заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення.

27.03.2024,за вх.№8455/24, від відповідача поступило клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 28.03.2024 позивач не з`явився.

У судове засідання 28.03.2024 з`явився представник відповідача, вимоги заяви про відстрочку виконання рішення підтримав.

Розглянувши подану заяву від 18.03.2024 ( вх.№1045/24 від 19.03.2024), суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 року позов задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» 11 020 945,25 грн. боргу за надані послуги, 3 073 018,03 грн. пені, 184 381,08 грн. 3% річних, 214175,17 грн. судового збору та провадження у справі в частині стягнення 20000,00 грн. основного боргу закрито.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №914/1860/23 апеляційну скаргу ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 року залишено без змін.

13.03.2024 Господарським судом Львівської області видано наказ на примусове виконання рішення у даній справі.

У поданій до суду заяві боржник просить відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

В обгрунтування поданої заяви, відповідач зазначає, що 14.03.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Макухіною І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №74461265) на виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.03.2024 року.

14.03.2024 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області винесла постанову про арешт коштів боржника, якою наклала арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника ДП «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця».

Відповідач зазначає, що основним завданням діяльності ДП «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» є реалізація оздоровчих продуктів від початку війни багато профспілкових санаторіїв в Україні знищено, а інша їх частина використовується для проживання внутрішньо-переміщених осіб, які втратили своє житло внаслідок збройної агресії російської федерації.

Заявник просить врахувати Закон України від 24.02.2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан.

Одночасно заявник посилається на те, що на території України, у зв`язку із збройною агресією російської федерації, діють форс-мажорні обставини.

Також, боржник зазначає, що 25.02.2022 року Виконавчий комітет Моршинської міської ради звернувся з листом до відповідача з проханням сприяти безоплатному наданню приміщень санаторію «Світанок» корпуси №2, з метою забезпечення тимчасового проживання осіб, які вимушено залишили житло внаслідок воєнних дій.

За результатами розгляду листа ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» забезпечило громадян України житлом.

Забезпечення безоплатного тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб здійснювалось на підставі звернень міського голови Моршинської міської ради №121 від 25.02.2022 року та №167 від 11.03.2022 року.

09.02.2023 року між ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ІНФОРМАЦІЯ_1 та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною було укладено договір про спільне безоплатне користування нерухомим майном.

Відповідно до укладеного сторонами договору ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав у безоплатне користування 9 корпусів ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАт «Укрпрофоздоровниця», а також їдальню Дністер та базу матеріально-технічного забезпечення загальною площею 2288,24 м2.

Заявник зазначає, що у нього відсутні кошти, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» №296/99 від 18.03.2024 року.

Відтак, у даній ситуації, яка склалася поза волею ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофздоровниця», стверджує заявник підприємство знаходиться у скрутному становищі у зв`язку з несприятливими тенденціями на ринку оздоровчо-лікувальних послуг України та збуту (продажу) таких послуг громадянам України, а тому враховуючи вищенаведені обставини просить задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення строком на 1 рік.

Позивач у справі (ТзОВ «Енергозбереження Львів») подав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення (вх.8388/24 від 26.03.2024) вважає, що боржником не подано належних та достатніх доказів на підтвердження скрутного фінансового стану підприємства.

Позивач зазначає, що ТОВ «Енергозбереження Львів» є суб`єктом господарювання, що здійснює виключно ліцензовану діяльність з виробництва, постачання і транспортування теплової енергії на установах з використанням альтернативних видів палива і постачанні її для потреб об`єктів соціально-важливої інфраструктури, а також інших бюджетних та комунальних установ. Підприємство надає послуги, які є необхідними для забезпечення належного функціонування соціально-важливих об`єктів, а також життєдіяльності населення.

Стягувач посилається, на особливі умови та його (стягувача) функціональні обов`язки в (особливий період) за договором від 15.05.2023 року №М/28ДСК та стверджує, що невиконання зобов`язань з боку Боржника по сплаті заборгованості та відстрочка виконання рішення ставлять під загрозу як належне виконання завдань, так і діяльність підприємства в цілому.

Крім цього, позивач зазначає про те, що невиконання боржником рішення суду у цій справі чи відстрочення його виконання призведе до збитків стягувача, адже ТОВ «Енергозбереження Львів» для виконання взятих на себе зобов`язань змушене залучати додаткові обігові кошти на платній основі, що підтверджується договором про надання фінансового кредиту №12-01/2024-01 від 12.01.2021, укладеного між стягувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг», де строк погашення встановлено до 12.04.2024.

Таким чином, незадовільний фінансовий стан боржника, а також несприятливі тенденції на ринку оздоровчо-лікувальних послуг України та збуту (продажу) таких послуг громадянам України, на які вказує боржник, не є підставами для відстрочення виконання рішення суду у даній справі, адже сторони перебувають у рівних умовах та надання боржнику відстрочення виконання рішення поставить сторони у нерівне майнове становище та порушить баланс інтересів сторін.

Стягувач стверджує, що він не перебуває в кращому становищі порівняно з боржником, з огляду на запровадження в державі правового режиму воєнного стану, тобто такі обставини стосуються обох сторін договору.

Стягувач (Позивач) вважає, що документи, які долучені до заяви про відстрочення виконання рішення відповідачем про розміщення внутрішньо переміщених осіб у приміщенні ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», датовані лютим-березнем 2022 року та не підтверджуються ані кількістю осіб, ані тривалістю проживання, ані факту безоплатності такого розміщення.

Також, позивач спростовує заяву боржника щодо знищення частини інфраструктури підприємства внаслідок повномасштабного збройного вторгнення російської федерації, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження цього.

Стягувач вказує, що до Договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 №35/2021 в жовтні 2023 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №4 щодо оплати компенсацій за комунальній послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб, а відтак, боржником отримано відповідні компенсації від держави та органів місцевого самоврядування. Дані кошти перераховані стягувачу за послуги з постачання теплової енергії, отримані у жовтні 2023 року.

Щодо безоплатного використання майна боржника ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звертає увагу на те, що умовами договору №73 ДП 11/Г-23 про спільне безоплатне користування нерухомим майном від 09.02.2023 передбачено компенсацією вартості всіх комунальних послуг з боку користувачів, однак боржник жодним чином не згадує і не надає договори про відшкодування вартості комунальних послуг.

Поряд з цим, згідно листа Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) №682 від 20.03.2024 до ТОВ «Енергозбереження Львів» заборгованість користувачів майном за послуги теплопостачання перед заявником є меншою, аніж заборгованість заявника перед ТОВ «Енергозбереження Львів».

Відповідно до листа Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) №1955 станом на 22.09.2023 заборгованість за послуги теплопостачання взагалі була відсутня, а борг ДП «Санаторій «Моршинкурорт» перед ТОВ «Енергозбереження Львів» становив 11 020 945,25 грн.

Також стягувач звертає увагу на те, що боржником не обгрунтовано необхідність у відстроченні виконання рішення суду на один рік, оскільки відсутні розрахунки можливості погашення заборгованості у вказаний строк, що свідчить про відсутність реального наміру виконувати рішення суду у цій справі.

Дослідивши матеріали справи та заяву про відстрочку виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується дана заява та об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

За таких обставин, окрім винесення законного рішення у справі суд має забезпечити й сприяти фактичному виконанню такого рішення.

Як передбачено ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому господарський суд не зобов`язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали виключно за фактом такого звернення сторони.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами, відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявник вважає, що існують об`єктивні, непереборні, виняткові обставини, що ускладнюють для нього вчасне виконання рішення суду у даній справі. Такими обставинами, на переконання заявника, є наступні обставини.

Відсутність коштів на рахунках Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Зазначену обставину заявник підтверджує довідкою АБ «Укргазбанк» №296/99 від 18.03.2024 та довідкою АТ КБ «Приватбанк» №08.7.0.0.0/240319173249 від 19.03.2024.

Довідка АБ «Укргазбанк» №296/99 від 18.03.2024 надана ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» в тому, що в АБ «Укргазбанк» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , валюта гривня та що станом на 15:15 год. 18.03.2024 залишок грошових коштів становив 0,00 (нуль гривень 00 копійок).

Довідка АТ КБ «Приватбанк» №№08.7.0.0.0/240319173249 від 19.03.2024 надана ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» в тому, що станом на 19.03.2024 17:32:12 год. залишок коштів на його рахунку № НОМЕР_2 , валюта становив 0,00 (нуль гривень 00 копійок).

При цьому, надані довідки показують стан рахунків підприємства в межах одного конкретного дня та станом на певну годину, а саме в АБ "Укргазбанк" за 18.03.2024 (станом на 15:15 год.) та в АТ КБ «Приватбанк» за 19.03.2024 (станом на 17:32:12 год.). Інформації щодо стану рахунків та руху коштів на них за період з ухвалення рішення суду в даній справі та станом на дату формування довідок, з якої можливо було б встановити надходження/ненадходження коштів на рахунки та, відповідно, можливість/неможливість заявника погасити заборгованість, до суду не надано. Тобто, не надано належних доказів на підтвердження недостатності коштів у підприємства для погашення боргу з моменту ухвалення рішення суду.

При цьому суд враховує, що згадана довідка №296/99 отримана Боржником за день до стягнення коштів згідно виконавчого документу (платіжна інструкція №288 від 19.03.2024) та не може об`єктивно свідчити про відсутність надходжень на рахунки Боржника чи неможливість виконувати рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що заявником не надано інформації та доказів того, що він має лише два рахунки, з яких надані довідки. Адже, як підтверджують наявні у справі матеріали, у договорі від 15.12.2021 №35/21 про надання послуг з постачання теплової енергії, який був підставою заявлених позовних вимог, Додаткових угодах №1 від 15.09.2021 та №2 від 01.11.2022 до договору від 15.12.2021 №35/21, ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» вказував про наявний у нього розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк». Однак про даний рахунок у заяві про відстрочку виконання рішення заявник не згадує та не надає інформації щодо стану рахунку та руху коштів по цьому рахунку.

Щодо тверджень заявника (боржника) про введення на території України воєнного стану, то вказане є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі.

Також заявник посилається на загальновідому обставину в Україні, а саме на те, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації діють форс-мажорні обставини, які внаслідок введення воєнного стану мають негативний вплив на ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, у тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин має бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Боржник не надав до суду доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини, засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, поширюються саме на боржника.

Так само, боржником не доведено, що форс-мажорні обставини впливають у даному конкретному випадку на виконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань у розділі «Види економічної діяльності» до видів діяльності відповідача за відповідними КВЕД є: 86.10 Діяльність лікарняних закладів (основний); 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 86.21 Загальна медична практика; 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я; 90.04 Функціювання театральних і концертних залів; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 56.29 Постачання інших готових страв; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів); 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 73.11 Рекламні агентства; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Твердження заявника про те, що у Дочірнього підприємства тимчасово відсутні грошові кошти, оскільки господарська діяльність зазнала негативного впливу внаслідок військової агресії російської федерації проти України, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення, оскільки не спростовують вищенаведених судом висновків, а також зважаючи господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик.

Суд звертає увагу на те, що враховуються матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, і може призвести до негативних наслідків у його діяльності. Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Стягувач та боржник знаходяться в рівних економічних умовах, а відстрочення виконання рішення суду в даному випадку призведе до надання переваг боржнику у порівнянні зі стягувачем за відсутності для цього виключних підстав.

Щодо безоплатного використання майна ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» ІНФОРМАЦІЯ_1 , як виняткової обставини, що як стверджує заявник, унеможливлює, ускладнює виконання рішення суду.

Так, заявник посилається на умови договору, укладеного 09 лютого 2023 р. між ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ІНФОРМАЦІЯ_1 та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною про спільне безоплатне користування нерухомим майном і стверджує, що відповідно до цього договору ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав у безоплатне користування 9 корпусів ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», а також їдальню Дністер та базу матеріально-технічного забезпечення загальною площею 2288,24 м2.

Однак, як вбачається зі змісту договору №73 ДП 11/Г-23 про спільне безоплатне користування нерухомим майном від 09.02.2023, його умовами чітко передбачено компенсацію вартості всіх комунальних послуг з боку користувачів на користь боржника (відповідача). Вказане зобов`язання зокрема закріплене у Розділі 3 цього договору.

Боржник жодним чином не згадує і не надає договори по відшкодування вартості комунальних послуг. Згідно листа Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) № 684 від 20.03.2024, до стягувача, заборгованість користувачів майном за послуги теплопостачання перед Заявником є в рази меншою, аніж заборгованість Заявника перед стягувачем. Відповідно до листа Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) №1955, станом на 22.09.2023 заборгованість за послуги теплопостачання взагалі була відсутня, а борг заявника перед стягувачем в цей же час становив 11 020 945,25 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів у справі 31.10.2023 між стягувачем і боржником було укладено Додаткову угоду №4 до Договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 №35/2021, зі змісту якої відслідковується отримання боржником відповідних компенсацій від держави та органів місцевого самоврядування за комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб.

Даною угодою встановлено, що погоджені в ній кошти будуть спрямовані на погашення заборгованості на теплопостачання за жовтень 2023 року.

Отже твердження, заявника щодо безоплатного використання його майна, як виняткової обставини, що унеможливлює виконання рішення суду та потребує його розстрочення спростовується матеріалами справи.

Щодо інших обставин, викладених у заяві про відстрочку виконання рішення, які заявник пов`язує з державною таємницею, то з цього приводу суд вважає за потрібне зазначити, шо не вбачає за доцільне викладати в даній ухвалі такі обставини та зауважує, що жодних клопотань заявника про розгляд заяви про відстрочку виконання рішення у закритому судовому засіданні до суду не поступило.

Поряд з цим, суд погоджується з доводами стягувача, що заявник не може посилатись на обставини, які стосуються діяльності інших юридичних осіб (зокрема АТ «Укрпрофоздоровниця»), оскільки кожен суб`єкт господарювання здійснює свою діяльністю самостійно та на власний ризик.

Так, при розгляді даної заяви суд враховує, що відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків із кредиторами чи інших заходів щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. Не міститься у заяві про відстрочення виконання рішення жодного обґрунтованого плану дій, яким би визначалося за рахунок яких заходів та ресурсів відповідач збирається у разі відстрочення виконання рішення покращувати своє матеріально-фінансове становище та здійснювати виконання судового рішення.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього заборгованості є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018р. у справі № 813/8842/13-а.

Суд враховує, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Ясюнієне проти Литви").

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають стан господарської діяльності відповідача на певний момент, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.

При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Суд зазначає, що скрутний фінансовий стан в будь-якому разі не є безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Заява сторони про відстрочення виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які мають бути визначені з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов`язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв`язок.

Натомість, боржник, як на підставу необхідності у відстроченні виконання рішення посилається на скрутне фінансове становище підприємства,

Однак, така підстава як скрутне фінансове становище не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання. Відповідачем не доведено вжиття жодних заходів, за рахунок яких він збирається погашати заборгованість перед ТзОВ «Енергозбереження Львів» у разі відстрочення виконання рішення.

Суд звертає увагу на те, що судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду, також порушує матеріальні інтереси стягувача, що призведе до негативних наслідків у його діяльності. Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Стягувач та боржник знаходяться в рівних економічних умовах, а відстрочення виконання рішення суду в даному випадку призведе до надання переваг боржнику у порівнянні зі стягувачем за відсутності для цього виключних підстав.

З огляду на викладене, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення суду доводи суд дійшов висновку, що вони самі по собі не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки або наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги недоведеність відповідачем наявність виняткових обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги відсутність згоди стягувача для надання відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Керуючись нормами ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 18.03.2024р. (вх.№1045/24 від 19.03.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/1860/23 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 02.04.2024.

Суддя Кітаєва С.Б.