Рішення

від 02.04.2024 по справі 916/5243/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5243/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/5243/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" /ЄДРПОУ 00131771, адреса - 73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Кайлас Про" /ЄДРПОУ 33930300, адреса - 73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, 8, e-mail: kailaspro1@gmail.com/

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 54 999,14 грн

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 5826/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю "Кайлас Про" про стягнення суми основного боргу у розмірі 54 999,14 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 185 про надання послуг з постачання теплової енергії у приміщення за адресами: 73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, 8, площею 70,50 кв.м., від 01.11.2020.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 526, 530, 632 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України.

Ухвалою суду від 15.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5243/23; поставлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 15.12.2023 у справі № 916/5243/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, 8, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

26.12.2023 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.12.2023 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/5243/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Також копія ухвали була направлена відповідачу на електронну пошту, вказану у позові: kailaspro1@gmail.com. Так, згідно довідки про доставку електронного листа відповідачк до електронної скриньки15.12.2023 доставлено документ.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, АТ "Херсонська ТЕЦ" (позивач), є юридичною особою, яка відповідно до Статуту здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Судом встановлено, що між АТ "Херсонське теплоелектроцентраль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кайлас Про" /споживач/ укладено договір № 185 з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, що визначені цим договором /п. 1 договору/.

Інформація про споживача: адреса - Херсон, вул. Залаегерсег, 8 (кв. 10); опалювальна площа приміщення споживача - 70,50 кв.м. /п. 3 договору/.

Обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку /п. 13 договору/.

Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020 /п. 55 договору/.

Згідно з п. 38 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктом 45 Договору встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, Договір вважається продовженим на черговий однорічний строк ( п.56 Договору).

Матеріали справи містять договір оренди нежитлового приміщення від 25.06.2012, за умовами якого відповідач є орендарем приміщення за адресою: Херсон, вул. Залаегерсег, 8.

Судом досліджено надані позивачем акти за виконані роботи та рахунки:

- За листопад 2021 року на суму 1 709,76 грн;

- За грудень 2021 на суму 6578,29 грн;

- За січень 2022 на суму 8056,72 грн;

- За лютий 2022 на суму 6429,10 грн;

- За березень 2022 на суму 7035,90 грн;

- За грудень 2022 на суму 6118,87 грн;

- За січень 2023 на суму 5914,92 грн;

- За лютий 2023 на суму 6832,74 грн;

- За березень 2023 на суму 6322,84 грн;

У зв`язку підвищення вартості природного газу у відповідності до Постанови КМУ №1209 від 10.11.2021 проведено донарахування в розмірі в період за грудень 2021 р. - 1989,13, січень 2022 р. - 3008,65 грн., лютий 2022 р. - 2400,84 грн. , березень 2022 р. - 2038,81 грн. 1989,13 грн. + 3008,65 грн. + 2400,84 грн. + 2038,81 грн. = 9437,43 грн.

Матеріали справи також містять відомість-звіт про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника.

Таким чином заборгованість за спожиту теплову енергію складає 54 999,14 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується також розрахунком спожитої теплової енергії за період листопад 2021 по березень 2023; а також довідкою позивача щодо руху заборгованості за період з 01.01.2021 по 01.09.2023.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату спожитої теплової енергії у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем вартість спожитої теплової енергії була сплачена частково, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 134 094,71грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81 зазначеної постанови) вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вказаного, судом встановлено, що у період з листопада 2021 по березень 2023 року відповідач спожив теплову енергію на суму 54 999,14 грн, при цьому матеріали справи не містять доказів оплати. Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за спожиту теплову енергію в матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

При цьому суд зауважує, що відповідачем всупереч положень ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано жодних доводів та доказів на їх підтвердження, зокрема, щодо спростовання обставин, встановлених судом у ході розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 147,20 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 129 від 01.12.2023.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кайлас Про" /ЄДРПОУ 33930300, адреса - 73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, 8, e-mail: kailaspro1@gmail.com/ на користь акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" /ЄДРПОУ 00131771, адреса - 73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1/ заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 54 999,14 грн /п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 14 копійок/ та судовий збір у розмірі 2 147,20 грн /дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 02.04.2024.

Суддя Н.Д. Петренко