Рішення

від 03.04.2024 по справі 916/89/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/89/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКЛОНДАЙК ЛТД» про стягнення 111458,64 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (далі - АБ "УКРГАЗБАНК", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" (далі - ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД", Відповідач) 111458,64 грн заборгованості, з яких строкової заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи - 150,00 грн, простроченої заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи - 25950,00 грн, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період з 11.12.2022 р. по 11.12.2023 р. - 45807,00 грн, заборгованість по штрафу за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи - 12975,00 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи 3% річних, згідно ст.625 ЦК України - 5449,14 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи, інфляційні нарахування - 21127,50 грн, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 10.09.2008 р. договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 4023/08 зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 р. позовній заяві АБ "УКРГАЗБАНК" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/89/24 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2024 р. прийнято позовну заяву АБ "УКРГАЗБАНК" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/89/24, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 11.01.2024 р. до електронного кабінету АБ "УКРГАЗБАНК" доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Надіслана ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

Окрім того, з метою повідомлення ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" про судове провадження господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України.

Розгляд справи відбувався поза межами строку, встановленого частиною 1 статті 248 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану.

Приписам частини 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Пункт ж 2 частини 6 передбачає, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 р. у справі № 910/10569/21).

Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил. Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі надсилались на адресу ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте отримання її Відповідачем знаходиться поза межами контролю суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Письмового відзиву від ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами. Так само жодна із сторін не зверталась із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.

Дослідивши надані докази, суд встановив:

10.09.2008 р. між АБ "УКРГАЗБАНК" (Зберігач) та ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" (Депонент) укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 4023/08 (Договір), за умовами пункту 1 якого Депонент доручає, а Зберігач зобов`язується надавати Депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (надалі ЦП), зберігання належних Депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 року за № 999, внутрішньому положенню Зберігача ЦП та Інших внутрішніх документах Зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень Депонента.

Зберігач зобов`язаний: відкрити Депоненту рахунок у ЦП протягом трьох робочих днів, після подання Депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами Зберігача та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік ЦП Депонента, що зберігаються у Зберігача; здійснювати ведення рахунку в ЦП шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами Зберігача, якщо порядок виконання операцій но суперечить чинному законодавству України (пункт 2.1).

Депонент сплачує послуги Зберігача згідно з даним Договором та у відповідності з затвердженими тарифами Зберігача (дод.№1), котрі с невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг Зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідна з тарифами Зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих Депоненту згідно з даним Договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують Сторони. Плата за послуги надані Зберігачем, вноситься Депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяця, в якому надавалися послуги згідно Акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках Акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю Сторін. Згідно з п.2.2. абзацом 4-им даного Договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватись, про що Зберігач зобов`язаний письмово сповістити Депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів. У випадку, якщо Сторони не дійдуть спільної згоди щодо нових тарифів, Депонент має право розірвати Договір в порядку зазначеному в п.7 даного Договору (пункт 3).

У випадку невиконання або неналежного виконання однією з Сторін своїх обов`язків, передбачених даним Договором або чинним законодавством України, винна Сторона несе майнову відповідальність за нанесені збитки Іншій Стороні та повинна усунути дані порушення в найкоротші строки. У випадку затримки сплати вартості наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані Депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів то така дія Депонента вважається відмовою під виконання умов даного Договору, та зобов`язує Депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості Депонента, визначеної на день фактичної сплати. До моменту погашення заборгованості Депонентом, Зберігач призупиняє виконання операцій по рахунку в ЦП Депонента за що Зберігач не несе будь-якої відповідальності. Виплата штрафу та/або пені не звільняє Сторони від виконання умов по даному Договору (пункт 6).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами.

Строк дії Договору один рік. У випадку, коли строк дії Договору закінчуватиметься, а Сторони не виявлять письмового бажання розірвати Договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати договір повинна письмово повідомити іншу Сторону за сорок п`ять днів до моменту розірвання із зазначенням причини. Договір може бути розірваним лише за умови відсутності на рахунку Депонента ЦП. За три робочі дні до моменту розірвання даного Договору Депонент зобов`язаний оплатити Зберігачу всі надані але неоплачені послуги, а також закрити рахунок до моменту розірвання даного Договору (пункт 7).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

Відповідно до представленого АБ "УКРГАЗБАНК" витягу з тарифів за послуги зберігача цінних паперів (Додаток № 1 до Договору) за зберігання цінних паперів на рахунку сплачується 150 грн за повний або неповний місяць.

АБ "УКРГАЗБАНК" представлено виписку по операціям з цінними паперами на рахунку ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" протягом 10.09.2008 р. - 11.10.2013 р., окрім того відповідно до виписки станом на 19.12.2023 р. на рахунку ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" обліковуються цінні папери (акції прості іменні).

АБ "УКРГАЗБАНК" представлено акти-рахунки прийому здачі депозитарних послуг за укладеним із ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" Договором протягом січня 2016 р. - листопада 2023 р., за якими тариф за зберігання цінних паперів становить 150 грн у місяць, разом із доказами їх надсилання Відповідачу.

Відповідно до представленого розрахунку заборгованості комісійної винагороди депозитарній установі депонентом - ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД", за останнім станом на 11.12.2023 р. обліковується 111458,64 грн заборгованості, з яких строкової заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи - 150,00 грн, простроченої заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи - 25950,00 грн (за період лютий 2012 р. - грудень 2023 р.), заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період з 11.12.2022 р. по 11.12.2023 р. - 45807,00 грн, заборгованість по штрафу за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи - 12975,00 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи 3% річних, згідно ст.625 ЦК України - 5449,14 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи, інфляційні нарахування - 21127,50 грн.

Дослідивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» встановлено, що депонент - власник цінних паперів, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесено цінні папери, яким рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах та/або договору депозитарного обліку цінних паперів на рахунку умовного зберігання в цінних паперах (рахунка ескроу в цінних паперах) (далі - договір рахунка ескроу в цінних паперах), а також депозитарна установа, яка відкриває собі рахунок у цінних паперах на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи. Національний банк України може бути депонентом у випадках, передбачених цим Законом; депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, депонентів, номінальних утримувачів, здійснення обліку часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Приписами статті 4 вказаного закону встановлено, що система депозитарного обліку цінних паперів (далі - система депозитарного обліку) - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією.

Згідно із положеннями статті 6 закону депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі. При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

При цьому стаття 8 закону визначає, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів, які обліковуються на рахунку номінального утримувача, є документ, який згідно із законодавством держави реєстрації номінального утримувача або клієнта номінального утримувача підтверджує право власності на цінні папери та видається номінальним утримувачем або клієнтом номінального утримувача (залежно від місця обліку прав на цінні папери) на вимогу власника цінних паперів на підставі відповідного договору.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 р. у справі № 917/1746/20).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір від 10.09.2008 р. № 4023/08 про відкриття рахунку в цінних паперах, строк дії якого слід вважати продовженим у зв`язку із наявність станом на 19.12.2023 р. цінних паперів (акцій простих іменних) на рахунку ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД", відкритому в АБ "УКРГАЗБАНК".

При цьому АБ "УКРГАЗБАНК" як Зберігачем доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов`язків та надання послуг відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах протягом 10.09.2013 р. - 19.12.2023 р., що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення виписками по операціях з цінними паперами на рахунку ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД", згідно яких на рахунку Відповідача станом на 19.12.2023 р. обліковується цінні папери (акції іменні прості).

В свою чергу, ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" як Депонентом в порушення приписів статей 525,526,610,629 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору зобов`язань із внесення плати за зберігання цінних паперів протягом лютого 2012 р. - листопада 2023 р. не виконано, не дивлячись на те, що строк виконання щомісячних зобов`язань по внесенню відповідних платежів розміром 150 грн настав. При цьому умовами пункту 3 Договору передбачено, що кошти підлягають внесенню до 15 числа наступного місяця, у той же час розрахунок Позивача включає наявність заборгованості у Позивача розміром 4800,00 грн станом на лютий 2012 р. Так само Відповідачем не виконано обов`язку із оплати вартості наданих у грудні 2023 р. послуг Позивача.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" на користь АБ "УКРГАЗБАНК" строкової заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи розміром 150,00 грн, простроченої заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи розміром 25950,00 грн, іншого ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" суду не доведено, так само як і не представлено доказів своєчасної оплати.

АБ "УКРГАЗБАНК", окрім заявлених до стягнення 26100 грн заборгованості з ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД", просить стягнути 45807,00 грн пені, 12975,00 грн штрафу, 5449,14 грн 3% річних та 21127,50 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із порушенням строків своєчасної оплати вартості послуг за Договором.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У той же час статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, умовами пункту 3 Договору передбачено, що у випадку затримки сплати вартості наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані Депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів то така дія Депонента вважається відмовою під виконання умов даного Договору, та зобов`язує Депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості Депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зробивши перерахунок, господарський суд погоджується із нарахованими та заявленими до стягнення 45807,00 грн пені, 12975,00 грн штрафу, 5449,14 грн 3% річних та 21127,50 грн інфляційних нарахувань, оскільки розрахунки виконано у відповідності до методології чинного законодавства. Однак стягненню з ТОВ "АГРОКЛОНДАЙК ЛТД" на користь АБ "УКРГАЗБАНК" 45807,00 грн пені на переконання господарського суду, унеможливлюється наступним.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Приймаючи до уваги те, що АБ "УКРГАЗБАНК" не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення Відповідачем строків виконання зобов`язання, те, що розмір пені становить не значну частину від розміру основного боргу за Договором, а перевищує розмір основного боргу, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд реалізуючи наявні в нього дискреційні повноваження зменшує належну до стягнення суму пені до 15000,00 грн, оскільки у відповідності до викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 висновків неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКЛОНДАЙК ЛТД» про стягнення 111458,64 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКЛОНДАЙК ЛТД» (65000, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 18, Код ЄДРПОУ 35912016) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, email contactcentre@ukrgasbank.com, Код ЄДРПОУ 23697280) строкової заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи - 150/сто п`ятдесят/грн 00 коп., простроченої заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи - 25950/двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят/грн 00 коп., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період з 11.12.2022 р. по 11.12.2023 р. - 15000/п`ятнадцять тисяч/грн 00 коп., заборгованість по штрафу за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи - 12975/дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять/грн 00 коп., заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи 3% річних, згідно ст.625 ЦК України - 5449/п`ять тисяч чотириста сорок дев`ять/грн 14 коп., заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи, інфляційні нарахування - 21127/двадцять одну тисячу сто двадцять сім/грн 50 коп. та 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 03 квітня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут