Рішення

від 01.04.2024 по справі 918/172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. м. РівнеСправа №918/172/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Фелікс"

про стягнення 57 867,29 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (відповідач) про стягнення в сумі 57 867,29 грн, з яких: 51 040,00 грн основного боргу, 5 202,00 грн пені, 863,66 грн 3% річних та 761,54 грн інфляційних за договором поставки № 1/07/2023 від 19.07.2023.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 19.07.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки (договір), за умовами якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупця зернові відходи кукурудзи (товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у строки і на умовах, що передбачені договором та специфікаціями, а також додатками до договору та його невід`ємними частинами. На виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар у кількості 179,36 тонн на загальну суму 269 040,00 грн, що підтверджується видатковою накладною. Проте відповідач за отриману продукції розрахувався частково, сплативши 218 000,00 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 51 040,00 грн. Крім того, за період прострочення виконання відповідачем зобов`язань позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 5 202,00 грн пені, 863,66 грн 3% річних та 761,54 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 509, 526, 530, 610, 625, 629 ЦК України тощо.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України та ухвалою суду від 16.02.2024, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

При цьому суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, яка зазначена в договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 16.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.03.2024.

18.03.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Після звернення позивачем до суду відповідач основний борг в розмірі 51 040,00 грн сплатив, у зв`язку з чим ухвалою суду від 01.04.2024 закрито провадження у справі в цій частині.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

19.07.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 1/07/2023 (договір), за п. 1.1. якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати (поставити) у власність покупця зернові відходи кукурудзи (товар), а покупець - прийняти й оплатити товар у строки і на умовах, що передбачені цим договором та специфікаціями і додатками до договору та його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 1.2. договору якість, термін поставки, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість та вартість товару узгоджуються сторонами договору та зазначаються у специфікаціях, які є додатками до договору та його невід`ємними частинами.

У розділі 2 договору обумовлені якість та кількість товару. Якість кожної партії повинна відповідати загальновстановленим вимогам до такого роду товару. Розмір партії (кількість товару) визначається у метричних тоннах, у специфікаціях на кожну партію товару окремо. За відсутності окремої специфікації до договору, видаткова накладна вважається специфікацією на відповідну партію товару. Остаточна кількість товару по кожній партії може відрізнятися від кількості, яка зазначена в специфікації. Остаточна кількість товару по кожній партії визначається у видатковій накладній, яка формується за фактом поставки такої партії товару. Загальна кількість товару за договором дорівнює загальній кількості товару, яка зазначається у видаткових накладних, згідно з якими зроблена поставка товару протягом строку дії договору.

За п. 3.1., 3.2., 3.5. договору вартість однієї тонни товару на кожну конкретну партію товару вказана в специфікаціях чи видаткових накладних. Сторони домовилися, що з моменту досягнення усіх домовленостей стосовно вартості товару, вона не може змінюватися в бік збільшення. Точна вартість кожної партії товару визначається у видатковій накладній за фактом кожної поставки. Загальна ціна товару за договором дорівнює загальній вартості товару, яка зазначається у видаткових накладних, згідно з якими зроблена поставка товару протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.4. договору постачальник зобов`язується здійснити поставку кожної партії товару на умовах, що передбачені у відповідній специфікації. Датою поставки товару та перехід права власності відбувається в момент його передачі, що оформлюється видатковою накладною та іншими супроводжуючими документами. Постачальник зобов`язаний передати покупцю такі документи: товарно-транспортну накладну, оформлену відповідно до Правил перевезення вантажів автомобіль транспортом України, в редакції, що діє на момент виконання договору, видаткову накладну. За згодою сторін товар, визначений у специфікації, може передаватися частинами з межах такої специфікації, але не пізніше відповідного терміну, зазначеного в специфікації.

Згідно з п. 5.1. договору постачальник зобов`язався передати покупцеві товар, на умовах цього договору, забезпечити покупця відповідними первинними документами щодо товару у відповідності до чинного законодавства, виконати в повному обсязі істотні умови договору, а покупець у свою чергу - прийняти товар, що відповідає умовам договору та оплатити його, виконати в повному обсязі істотні умови договору.

Оплата товару проводиться в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Можлива часткова або повна попередня оплата товару. У специфікаціях сторони можуть погодити інший порядок розрахунків. Моментом оплати товару є дата списання коштів з поточного рахунку покупця. Покупець за фактом поставки кожної партії товару сплачує 80% від вартості товару, яка зазначена у видатковій накладній. Ще 20% від вартості поставленого товару покупець сплачує протягом двох робочих днів з моменту здійснення постачальником реєстрації податкової накладної на поставлений товар у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни, що не містить помилок та дає код товару за УКТЗЕД. Сторони домовились, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН постачальнику, покупець вправі притримати оплату за товар (партію товару) у розмірі 20% від вартості товару (партії товару) до поновлення реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Оплату залишку 20 % від вартості товару, у разі поновлення реєстрації податкових накладних постачальнику, покупець гарантує протягом двох робочих днів після повідомлення постачальника (п.3.3., 3.4., 3.6. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2023, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

19.07.2023 між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, згідно з якою сторони погодили поставку товару (кукурудза відходи) в кількості 200 тонн на суму 300 000,00 грн.

За п. 2, 3 специфікації № 1 до договору поставка товару мала бути здійснена у строк до 30.07.2023 на умовах самовивозу зі складу постачальника за адресою: с. Сидорівка Звенигородського району Черкаської області.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, 20.07.2023 позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, визначений специфікацією - 179,36 тонн кукурудзи (відходи) на загальну суму 269 040,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 370 від 20.07.2023 та товарно транспортними накладними № 7-АФК/20.07.2023, № 6-АФК/20.07.2023, № 5-АФК/20.07.2023, № 4-АФК/20.07.2023, № 3-АФК/20.07.2023, № 2-АФК/20.07.2023, № 1- АФК/20.07.2023.

20.07.2023 позивачем складено та зареєстровано податкову накладну № 9 на поставлений товар у Єдиному реєстрі податкових у встановлені законодавством терміни, що підтверджується податковою накладною № 9 від 20.07.2023 та квитанцією № 1.

Отже, на виконання умов п. 3.6. договору відповідач зобов`язаний був оплатити 80% вартості товару у сумі 215 232,00 грн з ПДВ 21.07.2023, а 20% в сумі 53 808,00 грн - 25.07.2023.

Відповідач станом на дату звернення до суду частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 218 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6104 від 20.07.2023 на суму 213 000,00 грн та № 6679 від 18.08.2023 на суму 5 000,00 грн. Відтак заборгованість відповідача перед позивачем становила 51 040,00 грн.

Заразом відповідач після звернення позивача до суду сплатив суму основного боргу в розмірі 51 040,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 10136 від 16.02.2024 на суму 4 000,00 грн, № 10174 від 19.02.2024 на суму 4 000,00 грн, № 10204 від 20.02.2024 на суму 4 000,00 грн, № 10230 від 21.02.2024 на суму 4 000,00 грн, № 10255 від 22.02.2024 на суму 3 000,00 грн, № 10288 від 23.02.2024 на суму 3 000,00 грн, № 10309 від 26.02.2024 на суму 3 000,00 грн, № 10349 від 27.02.2024 на суму 3 000,00 грн, № 10379 від 29.02.2024 на суму 4 000,00 грн, № 10420 від 01.03.2024 на суму 3 000,00 грн, № 10448 від 04.03.2024 на суму 4 000,00 грн, № 10478 від 05.03.2024 на суму 4 000,00 грн, № 10528 від 07.03.2024 на суму 3 000,00 грн, № 10557 від 08.03.2024 на суму 4 000,00 грн, № 10575 від 12.03.2024 на суму 2 040,00 грн, отже, основний борг відсутній.

За невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 6.4. договору у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару (її частини), покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої партії товару (її частини) за кожен день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором позивач нараховував та заявив до стягнення, крім основного боргу, 5 202,00 грн пені, 863,66 грн 3% річних та 761,54 грн інфляційних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням договору поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлену продукцію, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, срямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно нарахувань 3% річних, інфляційних та пені, то слід зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що 3% річних становлять 863,66 грн (при заявленому - 863,66 грн), а других - 761,63 грн (при заявленому - 761,54 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Здійснивши перерахунок пені, суд установив, що її розмір становить 9 525,53 грн (при заявленому - 5 202,00 грн) (розрахунок додається), а відтак пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правову допомогу орієнтовно в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як зазначалося, провадження у справі в частині основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як установлено судом, позивач у цій справі за звернення до суду сплатив судовий збір в мінімально необхідному розміру. Розгляд справи завершився ухваленням рішення суду в частині несплачених позовних вимог про стягнення 5 202,00 грн пені, 863,66 грн 3% річних та 761,54 грн інфляційних, що становить 6 827,20 грн. При зверненні до суду як з цими вимогами, так і вимогами з урахуванням основного боргу (первісними вимогами), позивач у будь-якому випадку мав би сплатити судовий збір в мінімальному розмірі, визначеному законом. Таким чином забезпечується належний баланс між інтересами держави в стягненні збору, з одного боку, та позивача в можливості звернення до суду з другого.

Отже, судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, ураховуючи завершення розгляду справи ухваленням рішення суду, тобто здійсненням правосуддя шляхом розгляду справи по суті, мав бути сплачений до Державного бюджету України.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору пропорційно розміру вимог, щодо яких провадження у справі закрито.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" про стягнення 57 867,29 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул. Кременецька, буд. 52, ідентифікаційний код 41684989) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" (19400, Черкаська область, Черкаський район, м. Корсунь Шевченківський, вул. Симоненка, 42, ідентифікаційний код 32012939) 51 040,00 грн основного боргу, 5 202,00 грн пені, 863,66 грн 3% річних та 761,54 грн інфляційних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул. Кременецька, буд. 52, ідентифікаційний код 41684989) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" (19400, Черкаська область, Черкаський район, м. Корсунь Шевченківський, вул. Симоненка, 42, ідентифікаційний код 32012939) 3 028,00 грн судового збору.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" (19400, Черкаська область, Черкаський район, м. Корсунь Шевченківський, вул. Симоненка, 42, ідентифікаційний код 32012939).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" (35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул. Кременецька, буд. 52, ідентифікаційний код 41684989).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 03.04.2024.

Суддя О.Андрійчук