Рішення

від 26.03.2024 по справі 278/5239/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/5239/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Приватне підприємство "Миролюбівське" про конфіскацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою, в якій просить припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0048 площею 4,2888 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, сільська рада Коднянська, шляхом конфіскації даної земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Також просить стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, громадин російської федерації ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 492 від 21.07.2021 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0048.

Згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей із Державного земельного кадастру, дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 23).

У письмових поясненнях представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській області просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та проводити розгляд справи без його участі (а.с. 33-34).

У судове засідання сторони або їх представники не з`явились.

Прокурором подано заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 48).

Відповідач про розгляд справи сповіщався в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 27, 36, 53), оскільки дипломатично-консульські відносини з російською федерацією припинені, Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року на сьогодні у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь не застосовуються.

З розмішеного на сайті АТ «Укрпошти» повідомлення вбачається, що підприємство поштового зв`язку припинило доставку до/з росії та білорусії поштових відправлень з перших днів війни.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Правом на подання відзиву на позовні заяву відповідач не скористався.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 31-32, 44, 46-47, 55-56); причини неявки суду не відомі. Письмових пояснень від зазначених осіб по суті спору до канцелярії суду не надходило.

У зв`язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів № 350502627 від 16.10.2023 року (а.с. 6) ОСОБА_1 , громадянин російської федерації, є власником частки земельної ділянки за кадастровим номером 1822083500:01:001:0048 площею 4,2888 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с/рада Коднянська; державна реєстрація здійснена 21.07.2021 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер 492, видане 21.07.2021 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Андрусом А. В., номер запису про право: 24835821 (а.с. 9). З данної інформації з Державного реєстру речових прав від 16.10.2023 року також вбачається, що іншим власником вказаної спірної земельної ділянки на її 1/2 частку є ОСОБА_2 (а.с. 6).

Крім того, згідно запису про інше речове право за № 29117747 від 23.11.2018 року проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, укладеного 20.07.2018 року між ПП «Миролюбівське» та ОСОБА_2 .

Зазначене також підтверджується інформацією ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 8).

Згідно довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27.04.2023 року оціночна вартість вище зазначеної земельної ділянки становить 53633,23 грн (а.с. 15).

IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Вирішуючи питання щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, суд зважує на наступне.

Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України,ст.23Закону України«Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відповідності до положень ст. 145 Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, наділене правом на подання такого роду позовів, на повідомлення прокурора від 20.04.2023 року № 51-84-2937вих-23 про виявлені порушення із вимогою вжити заходів щодо їх усунення у тому числі в судовому порядку (а.с. 12-13), у листі від 25.04.2023 року № 10-6-0.6-1472/2-23 повідомили прокуратуру про неподання позову щодо усунення даних порушень у зв`язку з відсутністю коштів та не заперечує проти звернення з позовом органів прокуратури (а.с. 14).

Отже, у відповідності до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.56ЦПК України маються всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 за схожих обставин.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексуУкраїни (далі ЗК України), земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. 319, 321ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.38Закону України«Про міжнароднеприватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Оскільки спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч. 1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, відтак на них поширюється дія права України.

У відповідності до ч. 5 ст.22ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Приписами ст.378ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістом ст.13Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Аналогічне положення передбачено щодо таких стратегічно важливих об`єктів, як надра, атмосферне повітря, води та ін.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст.373ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Іноземці (особи без громадянства) підпадають під дію національного права, що регулює правовідносини з приводу набуття права власності, з окремими винятками (ст. 374 ЦК України). Зокрема, це обмеження права іноземців на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення, передбачені ст. 22, 81 ЗК України.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Відтак, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності та у взаємозв`язку з положеннями ст. 319, 321, 374, 378 ЦК України, ст. 22, 81, 143, 145 ЗК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства як іноземець, тому він протягом року з часу державної реєстрації права на землю повинен був відчужити, однак цей свій обов`язок не виконав.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2ст. 145 ЗК Україниу разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на частки земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером: 1822083500:01:001:0048 площею 4,2888 га, яка розташована на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, її не відчужив, то право власності на зазначену частку спірної земельної ділянки слід примусово припинити шляхом конфіскації.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до моменту звернення позивача до суду земельну ділянку не відчужила. Зазначений перебіг подій порушує вимоги земельного законодавства України, а відтак потребує відповідного втручання у право власності відповідача задля відновлення порушеного законодавства.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23 січня 2018 року (провадження № 61-1390 св 17).

V. Висновок суду.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно дост. 348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Враховуючи наведене, позовні вимоги заступника керівника Житомирської окружної прокуратури підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі, в силу ст.141ЦПК України з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури слід стягнути 2684,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, ЦПК України, ст. 8, 13, 14, 41,1 31-1 Конституції України, ст. ст. 5, 319, 321, 346, 373, 374, 378 ЦК України, ст. 22, 81, 143, 145, 148 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Приватне підприємство "Миролюбівське" про конфіскацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення - задовольнити.

Припинити право власності громадянину російської федерації ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0048 площею 4,2888 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, сільська рада Коднянська, шляхом конфіскації даної земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Стягнути з громадянина російської федерації ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Житомирської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 03.04.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік