Рішення

від 22.03.2024 по справі 368/1609/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1609/23

2/368/225/24

Рішення

Іменем України

"22" березня 2024 р. Кагарлицький районний суд

Київської області в складі головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду та просила визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності як на спільне майно подружжя на наступне нерухоме майно:

-1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності як спадкове майно після ОСОБА_4 на наступне нерухоме майно:

-1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/6 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/6 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувала заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , про що Виконавчим комітетом Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області було внесено актовий запис про смерть №28 та видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.

За життя на ім`я ОСОБА_4 було зареєстроване наступне нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,1100 га, з кадастровим номером 3222285600:02:010:0016 за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,2300 га, з кадастровим номером 3222285600:02:010:0002 за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1959 га, з кадастровим номером 3222285601:01:338:0015 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 (далі - Позивач) є дружиною померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 24.03.1979 року, виданим Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Згідно ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч. З ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За час спільного шлюбу Позивач та її померлий чоловік набули спільне майно подружжя, а саме житловий будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, вказане вище нерухоме майно - житловий будинок та земельні ділянки, що було набуте у спільному шлюбі ОСОБА_4 та Позивачем, є їхньою спільною власністю. Інше нерухоме майно - земельні ділянки входять до спадщини ОСОБА_4 . Із житлового будинку та земельних ділянок увійшли лише 1/2 частина зазначеного вище майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За життя ОСОБА_4 заповіту на належне йому майно складено не було.

Згідно з ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, Позивач, яка є дружиною померлого ОСОБА_4 , є спадкоємцем його майна за законом першої черги. Крім Позивача, іншими спадкоємцями першої черги за законом до майна ОСОБА_4 є його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - Відповідачі).

Таким чином, Позивач як дружина та спадкоємець першої черги має право на 3/4 частини житлового будинку та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1

Згідно зі ст. 1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно набувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в Постанові „ Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року в п.23, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Необхідно зазначити, що Позивач не може в нотаріальному порядку оформити спадщину свого померлого чоловіка, у зв`язку з чим вимушена звернутися з даним питанням до суду.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має з`ясовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пунктом 9 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, оскільки Позивач не має іншого шляху для захисту її права, то наявні усі підстави для визнання за Позивачем як за дружиною та спадкоємцем першої черги права власності на 3/4 частину житлового будинку та земельних ділянок, що були набуті нею та ОСОБА_4 у спільному шлюбі, а саме:

- 3/4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 3/4 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 3/4 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позов підтримала та просила задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, а тому розгляд справи проведено у її відсутність.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , про що Виконавчим комітетом Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області було внесено актовий запис про смерть №28 та видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.

За життя на ім`я ОСОБА_4 було зареєстроване наступне нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,1100 га, з кадастровим номером 3222285600:02:010:0016 за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,2300 га, з кадастровим номером 3222285600:02:010:0002 за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1959 га, з кадастровим номером 3222285601:01:338:0015 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 (далі - Позивач) є дружиною померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 24.03.1979 року, виданим Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Згідно ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За час спільного шлюбу Позивач та її померлий чоловік набули спільне майно подружжя, а саме житловий будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, вказане вище нерухоме майно - житловий будинок та земельні ділянки, що було набуте у спільному шлюбі ОСОБА_4 та Позивачем, є їхньою спільною власністю. Інше нерухоме майно - земельні ділянки входять до спадщини ОСОБА_4 . Із житлового будинку та земельних ділянок увійшли лише 1/2 частина зазначеного вище майна.

Відповідно до ст. 60 СК України, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до ст. 28 Кодексу законів про шлюб та сім`ю України , в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Разом з тим, Позивач, будучи власником частини житлового будинку, має право на визнання за ним права власності на пропорційну частину земельної ділянки, що знаходиться під цим будинком.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

З наведених норм вбачається, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права власності на земельну ділянку в разі набуття, права власності на об`єкт нерухомості, який на ньому розташований, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі

Відповідно до п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула y власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 809/48/18, набуття речового права на земельну ділянку особою, яка набула права власності на розміщене на ній нерухоме майно, відбувається шляхом переходу від попереднього власника (користувача) земельної ділянки.

Таким чином, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі або споруди. Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю, що на ній розташована.

Відповідно до ст. 28 Кодексу законів про шлюб та сім`ю України , в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя і їх частки визнаються судом рівними і . Відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України позивач не надав доказів про можливі варіанти поділу спірного майна шляхом виділення його в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За життя ОСОБА_4 заповіту на належне йому майно складено не було.

Згідно з ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, Позивач, яка є дружиною померлого ОСОБА_4 , є спадкоємцем його майна за законом першої черги. Крім Позивача, іншими спадкоємцями першої черги за законом до майна ОСОБА_4 є його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - Відповідачі). Вказані спадкодавці прийняли спадщину протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини яким є день смерті спадкодавця шляхом подання кожним заяви державному нотаріусу про прийняття спадщини, що підтверджується спадковою справою після смерті ОСОБА_4 і їх частки у спадковому майні є рівними по 1/6 частці у кожного.

Позов слід задоволити частково та визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право на частку у спільному майні подружжя на наступне нерухоме майно:

- 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 106.4 кв.м., житловою площею 70.5 кв.м;

- 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право на частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 на наступне нерухоме майно:

- на 1/6 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 106.4 кв.м., житловою площею 70.5 кв.м;

- на 1/6 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на 1/6 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині позову про визнання права власності на майно відмовити так як позивачем не надано доказів відповідно до ст.372 ч.1 ЦК України про можливість поділу в натурі майна , що є у спільній сумісній власності подружжя. І позивачем не надано доказів відповідно до ст.367 ч.1 ЦК України про можливість поділу в натурі майна, що є у спільній частковій власності спадкоємців.

Керуючись 1 ст. 377, 1256,1261,1268-1270 ЦК України , ст.ст.22,28 Кодексу законів про шлюб та сім`ю України, ст.ст. 88,120 ЗК України, ст.ст.76, 81,263-265, 273 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право на частку у спільному майні подружжя на наступне нерухоме майно:

-1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 106.4 кв.м., житловою площею 70.5 кв.м;

-1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право на частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 на наступне нерухоме майно:

-на 1/6 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 106.4 кв.м., житловою площею 70.5 кв.м;

-на 1/6 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0028 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-на 1/6 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2135 га, з кадастровим номером 3222285601:01:363:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині позову про визнання права власності на вказане майно - відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 01.04.2024 року.

Суддя В.І. Кириченко