Рішення

від 27.03.2024 по справі 369/17918/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/17918/23

Провадження № 2/369/2668/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Петрівський квартал 2» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що 10 грудня 2017 року між ним та ТОВ «Петрівський квартал 2» було укладено договір № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру. На виконання вказаного договору купівлі-продажу майнових прав Позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 1 335 243,53 грн. Тобто за укладеним договором він виконав свої зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується попередньою довідкою ТОВ «Петрівський квартал 2» від 30.03.2023 року.

За умовами договору, будинок мав бути збудованим у строк до 31 грудня 2018 року. У порушення своїх зобов`язань відповідачем не здійснюється будівництво, що створює реальну та об`єктивну загрозу залишитись і без коштів та без квартири.

24 жовтня 2023 року позивачем направлено лист на адресу відповідача про розірвання укладеного договору купівлі-продажу майнових прав. На час подання позову до суду, відповідач жодним чином не відреагував на його вимоги, договір не розірвав, сплачені ним грошові кошти не повернув.

Враховуючи порушення зобов`язання щодо будівництва квартири, бездіяльність відповідача, на думку позивача, договір має бути розірваний в судовому порядку зі стягненням сплачених ним коштів з ТОВ «Петрівський квартал 2» у сумі 1 335 243, 53 грн.

Враховуючи, що будівництво не закінчено до 31 грудня 2018 року як те передбачено умовами договору, а наразі таке будівництво фактично зупинено та не здійснюється, позивач просив суд також стягнути з ТОВ «Петрівський квартал» три відсотки річних в розмірі 120 152, 14 грн та інфляційні втрати в розмірі 622 874, 51 грн. Крім того, на підставі ст. 549 ЦК України та п. 6.2 договору купівлі-продажу майнових прав, на думку позивача, ТОВ «Петрівський квартал 2» зобов`язаний сплатити пеню за період з 27 жовтня 2022 року по 26 жовтня 2023 року в розмірі 487 363, 89 грн.

Отже, позивач просив суд розірвати Договір № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 2», та стягнути з останнього на користь Позивача грошові кошти у сумі 2 565 634, 07 грн, з яких: 1 335 243, 53 грн - сплачених на виконання Договору купівлі-продажу майнових прав; 487 363, 89 грн - пені; 622 874, 51 грн - інфляційних втрат; 120 152, 14 грн - 3 % річних. Крім цього, Позивач також просив стягнути з ТОВ «Петрівський квартал 2» моральну шкоду у розмірі 50 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 38 400 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.10.2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву на позов з дня вручення ухвали.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання представник ОСОБА_1 не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання представник ТОВ «Петрівський квартал 2» не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзив подано не було.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Щодо вимоги позивача про розірвання оспорюваного договору та стягнення з відповідача сплачених на його виконання позивачем коштів суд вирішив наступне.

В силу приписів ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При розгляді справи судом встановлено, що 10 грудня 2017 року між ТОВ «Петрівський квартал 2» та ОСОБА_1 було укладено договір № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначений цим договором.

Пунктом 4.5. договору купівлі-продажу майнових прав передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.

Відповідно до п. 4.5.1, при цьому 10 % від фактично отриманих коштів продавцем від покупця за цим договором зараховуються в якості оплати штрафу за цим договором. Продавець зобов`язаний повернути покупцю одержані від нього кошти, що були сплачені покупцем (за вирахуванням неустойки, зазначеної в п. 4.3. цього договору у разі наявності прострочених платежів), протягом 30 (тридцяти) робочих днів, з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання та додатково окремої заяви покупця про перерахування коштів на рахунок відповідної банківської установи.

Відповідно до п. 8.1 договору купівлі-продажу майнових прав, будь-які повідомлення, що повинні направлятися сторонами відповідно до умов цього договору, якщо інше не передбачене цим договором, повинні бути здійснені у письмовій формі і направлені іншій стороні поштовими відправленнями у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними у цьому договорі, або вручені особисто сторонам чи їх уповноваженим представникам. Копії всіх повідомлень, що будуть направлятися за цим договором, можуть бути направлені на електронні адреси сторін, якщо такі визначені в цьому договорі.

24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направлено до ТОВ «Петрівський квартал 2» повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, повернення грошових коштів, що передбачено п. 4.5. договору купівлі-продажу майнових прав.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору від 10 грудня 2017 року сторони передбачили можливість його розірвання шляхом відмови покупця від виконання цього договору, вчиненої ним письмово та надісланої продавцеві у будь-який момент строку дії договору, що реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.

Позивач виявив бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір, у зв`язку з чим 24 жовтня 2023 року направив до ТОВ «Петрівський квартал 2» заяву про його розірвання, яка станом на момент подачі позову відповідачем була проігнорована. Таким чином, відповідач в добровільному порядку не виконав положення п. 4.3. договору купівлі-продажу майнових прав на вимогу позивача. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували заперечення відповідача щодо реальної та об`єктивної неможливості розірвати укладений договір.

Окремо суд зазначає, що звертаючись з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не виконує взяті на себе обов`язки, передбачені умовами укладеного договору, не підписує угоду про розірвання спірного договору та вцілому ним було допущено істотне порушення умов Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що є підставою для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 2. ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Суд вважає за необхідне зазначити також те, що оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття покупцем права власності на квартиру, яка буде здана в експлуатацію у визначений договором термін, то в цих відносинах позивач виступає споживачем, а тому на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічна правова позиція висловлена, в постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду по справі № 755/3509/18 від 07 жовтня 2020 року, № 524/8390/20 від 16 лютого 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Під час розгляду справи судом встановлено, що об`єкт будівництва наразі не побудований, а знаходиться на початковому етапі - влаштування монолітних залізобетонних конструкцій і при цьому виконання будівельних робіт тимчасово призупинене.

За таких обставин, та враховуючи, що строк готовності Об`єкта будівництва до експлуатації - 31 грудня 2018 року (з врахуванням того, що такий строк може бути в односторонньому порядку змінений ТОВ «Петрівський квартал 2» на три місяці і це не буде вважатись порушенням умов договору), суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , що йому завдано такої шкоди, за якої він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав, а саме: отримати у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що зазначена обставина є істотним порушенням договору купівлі-продажу майнових прав, а тому, керуючись ч. 2 ст. 651 ЦК України, вбачає за можливе його розірвати.

При вирішенні справи в цій частині суд враховує також і протиправну поведінку відповідача, яка проявляється у перешкоджанні реалізації позивачу його права на розірвання спірного договору.

Одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Ефективний захист прав особи має бути спрямованим на відновлення справедливості.

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин та вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Так, згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11 серпня 2021 року в справі № 723/826/19 (провадження № 61-8810св20) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Враховуючи, що відповідними умовами спірного договору позивачу надано право у будь-який момент строку дії договору відмовитись від його виконання шляхом надіслання письмової відмови, і позивач скористався наданим йому правом, однак не може його реалізувати виключно через штучне перешкоджання відповідачем, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог у частині щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів, які були сплачені позивачем на його виконання залишається єдиним способом відновлення порушених прав ОСОБА_1 як споживача.

Одночасно з цим, зазначені позивачем обставини, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, щодо значного порушення строків будівництва, знецінення грошових коштів, що були сплачені на виконання умов оспорюваного договору, на думку суду, в своєї сукупності є істотними порушеннями відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу майнових прав.

Суд зауважує, що такі обставини свідчать про те, що позивачу було завдано такої шкоди, за якої він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору купівлі-продажу майнових прав, а саме: отримати у власність квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, фактично досягти мети задля якої укладався Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру неможливо.

З огляду на що, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, розірвати Договір № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10.12.2017 року в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнути сплачені на виконання умов вищезазначеного договору позивачем грошові кошти.

Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох відсотків річних суд вирішив наступне.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру передбачено, що ціна майнових прав на Квартиру на момент підписання Договору становить: 1 282 675, 50 грн (один мільйон двісті вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят п`ять гривень 50 копійок), в тому числі ПДВ 213 779,25 грн (двісті тринадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 25 копійок), що еквівалентно 50 301,00 дол. США (п`ятдесят тисяч триста один долар США 00 центів США). Ціна майнових прав встановлена в доларах США та оплачується в національній валюті України - гривні.

Встановлено, що ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Петрівський квартал 2» грошові кошти в розмірі 1 335 243, 53 грн. Оскільки ТОВ «Петрівський квартал 2» порушило умови договору, який розривається в судовому порядку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування позивачу інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Перевіривши поданий суду розрахунок, суд приходить до висновку, що з ТОВ «Петрівський квартал 2» підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 622 874, 51 грн. та три відсотки річних в розмірі 120 152, 14 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Петрівський квартал 2» пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

В силу вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 2.4. Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, орієнтовний строк прийняття Об`єкта будівництва (Квартири) в експлуатацію - 31 грудня 2018 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін готовності до експлуатації Об`єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов Договору.

У відповідності до п. 6.2. договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, сторони домовились, що у разі недотримання Орієнтовного строку готовності Об`єкта будівництва понад три місяці орієнтовного строку готовності Об`єкта будівництва до експлуатації (п. 2.4. Договору), Продавець сплачує пеню Покупцю у розмірі 0,1% від суми Ціни майнових прав на Квартиру за кожен день прострочення. За перші три місяці періоду прострочення від орієнтовного строку готовності Об`єкта будівництва до експлуатації, пеня не нараховується та не сплачується.

Згідно статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: 1) строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; 2) термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи зазначені положення, суд вважає, що термін готовності об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру визначено конкретною датою - 31 грудня 2018 року. При цьому, суд вважає, що формулювання «орієнтовний строк» вказує виключно на те, що зміна терміну готовності об`єкта будівництва на строк до трьох місяців не буде вважатися порушенням умов цього договору.

Та обставина, що строк готовності об`єкта будівництва до експлуатації, названо в договорі купівлі-продажу майнових прав як орієнтовний, обумовлено лише тим, що в цьому ж пункті договору купівлі-продажу майнових прав передбачено право продавця в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін готовності до експлуатації об`єкта будівництва на строк до трьох місяців і це не буде вважатися порушенням.

Враховуючи зазначене, граничним строком виконання продавцем своїх зобов`язань по завершенню будівництва є 31 березня 2019 року та саме з цієї дати позивач правомірно міг би почати нарахування пені.

До суду позивач звернувся 26 жовтня 2023 року, та згідно позовних вимог просив стягнути пеню за рік, що передував зверненню до суду, а саме з 27 жовтня 2022 року по 26 жовтня 2023 року, тобто в межах строку спеціальної позовної давності.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ТОВ «Петрівський квартал 2» пені у розмірі 487 363, 89 грн.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Петрівський квартал 2» суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Встановивши, що невиконанням взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, життя позивача було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями, які призвели до позбавлення Позивача можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на захист своїх порушених прав у судовому порядку, суд робить висновок, що позивачу дійсно була завдана моральна шкода.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач, вимог розумності та справедливості, суд вбачає підстави для часткового задоволення вимоги про відшкодування позивачу від ТОВ «Петрівський квартал 2» моральної шкоди, а саме в розмірі 25 000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу (правову) допомогу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 10 жовтня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «ЛЕЗО» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги № 10/10/2023-1.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 предметом даного договору є надання Адвокатським Об`єднанням усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з представництвом інтересів, захистом та відновлення порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Сторони погодили, що конкретно визначений переліком послуг, які АО надає клієнту, визначається в Додаткових угодах до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1.1 АО зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Відповідно до п. 2.3.1 клієнт зобов`язаний сплатити гонорар АО в розмірі та в строки погоджені між ними, про що між сторонами буде підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2 Гонорар АО погоджується за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 10 жовтня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 10/10/2023-1 від 10.10.2023 року клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо надання усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги Клієнту у досудовому врегулюванні та у разі необхідності судовому спорі (спорах) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» щодо розірвання (припинення) Договору № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на Квартиру від 10.12.2017 року, повернення Клієнту сплачених коштів на користь ТОВ «Петрівський квартал 2» та будь-якими іншими завданнями Клієнта в межах даних правовідносин.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди сторони спільно визначили і погодили, що вартість години роботи АО становить 1 200 грн.

Відповідно до п. 5 сторони узгодили, що розмір гонорару АО за надання правничої допомоги за додатковою угодою буде визначений сторонами після надання правової допомоги та буде підрахований з урахуванням витраченого часу на правову допомогу, внаслідок чого між сторонами буде підписано Акт надання послуг.

Відповідно до п. 6 сторони дійшли згоди, що клієнт здійснює оплату за надану правничу (правову) допомогу протягом 10-ти днів з моменту повного виконання рішення суду (отримання повної суми коштів на рахунок Клієнта), або ж добровільного виконання контрагентом за договорами/угодами клієнта (ТОВ «Петрівський квартал 2») вимог клієнта, якщо інше не буде обумовлене сторонами шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 26 жовтня 2023 року до додаткової угоди № 1 від 10.10.2023 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 10/10/2023-1 від 10.10.2023 року вбачається, що загальна вартість робіт складає 38 400,00 грн.

Тобто, загальна кількість витрат на правову допомогу, які поніс позивач у цій справі складає 38 400,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 3 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 (провадження № 61-9690св20) звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Дослідивши, додані представником позивача докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, а також враховуючи складність даної цивільної справи та часом витраченим адвокатом, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.), серія A,303-A, п. 29).

Відповідно до вимог частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати Договір № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 2».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 565 634,07 гривень (два мільйони п`ятсот шістдесят п`ять тисяч шістсот тридцять чотири гривні 07 копійок), з яких: 1 335 243,53 грн (один мільйон триста тридцять п`ять тисяч двісті сорок три гривні 53 копійки) сплачених на виконання Договору № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10.12.2017 року; 487 363,89 грн (чотириста вісімдесят сім тисяч триста шістдесят три гривні 89 копійок) пені за Договором № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10.12.2017 року; 622 874,51 грн (шістсот двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні 51 копійка) інфляційних втрат за Договором № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10.12.2017 року; 120 152,14 грн (сто двадцять тисяч сто п`ятдесят дві гривні 14 копійок) 3 % річних за Договором № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10.12.2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 за неналежне виконання зобов`язань за Договором № 14/ЛУ26-Б купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10.12.2017 року моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 38 400,00 грн (тридцять вісім тисяч чотириста гривень 00 копійок).

В решті вимог відмовити.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 10.09.2002 р. Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», ідентифікаційний код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ - 40616059; місцезнаходження: 08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 2В.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 03.04.2024 року.

Суддя А.В. Янченко