Рішення

від 07.02.2024 по справі 357/5196/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/5196/23

Провадження № 2/376/141/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участю секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської радипро позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22.05.2018, шлюб, зареєстрований 23 листопада 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1786, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим, Україна, РНОКПП невідомий, щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів проводити в особі матері, ОСОБА_4 , починаючи з 20.02.2018 року.

З часу фактичного припинення шлюбних відносин у 2017 році і до моменту звернення з позовом до суду ОСОБА_2 понад шість років не бачився та не спілкувався з дитиною, не приймав жодної участі у її житті та вихованні. Відповідач перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим та не має бажання її покидати з погляду власних міркувань. ОСОБА_5 за багато років не отримала від батька жодного подарунку до дня народження або інше свято. Біологічний батько дитини не надає жодної матеріальної допомоги на утримання доньки, рішення суду щодо стягнення аліментів не виконується через те, що боржник проживає на тимчасово окупованій території.

Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі.

Спілкування з батьком дитини з моменту розірвання шлюбу здійснювалося іноді по телефону. Після розмови з батьком дитина почувалася пригніченою, мала нервовий зрив, що призводило замкнутості, що в свою чергу мало наслідком звернення за професійною допомогою до невролога (неврозоподібний стан).

Дитина за багато років не отримала від біологічного батька жодного подарунку на день народження або інше свято. Відповідач абсолютно не цікавиться життям, не відвідував і не відвідує дитину, не приймає участі у справах дитини в школі.

Крім того, на даний час ОСОБА_6 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 . ОСОБА_8 ставиться до ОСОБА_7 як до рідного батька, до того ж ОСОБА_7 бажає отримати можливість офіційно удочерити ОСОБА_9 .

Таким чином, позбавлення батьківських прав відповідача не лише позбавить дитину негативного впливу абсолютно байдужої до неї людини, а й надасть можливість юридично оформити для дитини повноцінну родину.

Очевидно, що наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, призводить до негативних наслідків у житті дитини.

Стаття 164 СК України встановлює, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Також, ОСОБА_2 не надав та не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

22.05.2018 року Сквирським районним судом Київської області видано виконавчий лист по справі 376/330/18 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

У зв`язку з тим, що про доходи відповідача не має жодної інформації, а реальні витрати на дитину непомірно більше за встановлені судом аліменти та зважаючи на положення ст. 182 СК України, яка встановлює, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також на підставі вимог ст. ст. 184,192 СК України позивачка вважає за необхідне встановити новий розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі - 4000 грн.

З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просить суд:

Позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Змінити розмір аліментів, визначений за рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22.05.2018, та стягувати з ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання дочки в розмірі 4000,00 гривень починаючи з дати подання позову і до досягнення дитиною 18 - річного віку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду з письмовою заявою про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та просить не проводити фіксування судового засідання технічними засобами (а.с. 41).

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 судове засідання не з`явився, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався. Письмових заяв чи клопотань не надав (а.с. 43, 46).

Представник третьої особи - служби у справах дітей Білоцерківської міської радив судове засідання не з`явився, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення, про причини неявки до суду не повідомив. 03.01.2024 року надіслали до суду висновок органу опіки та піклування з вирішення даного спору - рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.12.2023 №1045 «Про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » (а.с. 47-49).

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1441, видано Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 12.05.2012 (а.с. 11).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22.05.2018 року, шлюб, зареєстрований 23 листопада 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1786, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим, Україна, РНОКПП невідомий, щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів проводити в особі матері, ОСОБА_4 , починаючи з 20.02.2018 року (а.с. 12-14).

ОСОБА_2 понад шість років не бачився та не спілкувався з дитиною, не приймав жодної участі у її житті та вихованні. Відповідач перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим та не має бажання її покидати з погляду власних міркувань. Кіра за багато років не отримала від батька жодного подарунку до дня народження або інше свято. Біологічний батько дитини не надає жодної матеріальної допомоги на утримання доньки, рішення суду щодо стягнення аліментів не виконується через те, що боржник проживає на тимчасово окупованій території.

Відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків: не цікавиться станом здоров`я дитини, не бере участь у вихованні та матеріальному утриманні, свідомо ухиляється від спілкування з нею, виявляючи байдужість до долі дочки, що також не заперечується учасниками справи.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.12.2023 №1045 затверджено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с 48-49), а саме Виконавчий комітет міської ради дійшов висновку, що ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доцільним і відповідає інтересам дитини.

Малолітня ОСОБА_3 , 2012 року народження, перебуває на утриманні матері та потребує матеріальної допомоги, витрати на її утримання, навчання збільшилися, аліменти визначені за рішенням суду є недостатніми, відповідач добровільно не надає кошти на утримання дочки, тому позивач вважає за необхідне змінити та встановити новий розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України .

У статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української PCP від ??27 лютого 1991 року N 789-XII та вибрано чинність для України від 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, містяться вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які доповнюють її благополуччя, забезпечуючи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які застосовуються до неї за законом, і з цією послугою здійснюються всі відповідні законодавчі акти. і адміністративних заходів.

Відповідно до частин першої та другої статті 27, названої Конвенцією, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, не несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, переважно для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Таким чином, держава визнає захист прав і свобод дитини одним із пріоритетів своєї політики та гарантує дитині рівень життя, необхідний для гармонійного розвитку.

У частинах 8, 9 статті 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не страждає на обсяг їхніх прав і не звільняється від обов`язків щодо дитини.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх одночасно чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечити такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають обґрунтування на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 статті 155 СК України).

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, прерогатива обрання способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням, належить одержувачу аліментів.

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення,

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вимога позивача про перехід зі стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) є зміненим способом стягнення аліментів, а не збільшенням розміру аліментів.

Суд, враховуючи збільшення витрат на утримання дитини, вважає змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати на утримання ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 4000,00 гривень, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог та зміни способу стягнення аліментів, слід відкликати виконавчий документ, виданий Сквирським районним судом Київської області на виконання рішення від 22.05.2018 у цивільній справі №376/330/18.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

У ст. 155 СК України вказано, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 1, 2 ст. 157 СК України).

Відповідно до ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із змінами, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надаються дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, та і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Суд дійшов висновку, що відповідач безвідповідально ставиться до питання виховання своєї дитини та її матеріального забезпечення.

Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують посилання позивачки на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків та не приймає участі в житті дитини.

Протягом розгляду справи відповідач для себе належних висновків не зробив.

Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні відповідачем його малолітньоїдочки, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об`єктивних даних, які б вказували на те, що відповідач намагався виконувати батьківські обов`язки. Відповідач формально ставиться до необхідності виконання обов`язку щодо утримання дитини, сплати аліментів.

На переконання суду позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньоїдочки, не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 2147,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 2,4,5,12,13,76,81,128,141,223,247,258,259,263 - 265,351,352,354,430 ЦПК України, ст. ст. 15,16 ЦК України, ст. ст. 7,14,141,150,151,155,157,164,180,181,182,183,192 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3,27 Конвенціі ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської радипро позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів - задовольнити в повному обсязі.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Петрівка, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим, Україна, РНОКПП невідомий, відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження №1441, складений 12.05.2012 Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 травня 2018 року у цивільній справі №376/330/18.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим, Україна, РНОКПП невідомий, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , щомісячно аліменти в розмірі 4000,00 гривень на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у новому розмірі проводити з дня набрання рішенням суду законної сили.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відкликати виконавчий документ, виданий Сквирським районним судом Київської області на виконання рішення від 22.05.2018 у цивільній справі №376/330/18.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка, Красногвардійського району, Автономної Республіки Крим, Україна, РНОКПП невідомий, судовий збір у сумі 2147,20 гривень.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко