Рішення

від 01.04.2024 по справі 382/740/23

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/740/23

Провадження № 2/382/47/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

01 квітня 2024 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Русу В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготині Київської області справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним договору на право користування земельною ділянкою та скасування його державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним договору на право користування земельною ділянкою та скасування його державної реєстрації, відповідно до вимог якого просила: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.09.2011, видане на ім`я ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 2,88 га, кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Годунівської сільської ради Яготинського району Київської області та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( договір емфітевзису) від 12.09.2018 укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Земля і Воля» на земельну ділянку площею 2,88 га, кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Годунівської сільської ради Київської області, скасувавши його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Судові витрати покласти на відповідачів.

Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до часу відкриття спадщини.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,88 га, кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Годунівської сільської ради Київської області.

Вказане рішення набрало законної сили 22.01.2022.

Однак, під час звернення до державного реєстратора з питанням проведення державної реєстрації права власності за вищевказаним судовим рішенням позивачці стало відомо про те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заявлене право зареєстровано за особою відмінною від заявника, реєстраційний номер ОНМ: 1332835532255, номер запису про право власності: 21980977 від 18.08.2017, на підставі свідоцтва про право на спадщину №1057 від 18.09.2011 виданого приватним нотаріусом Ізяславського нотаріального округу ОСОБА_5, та інше речове право, номер запису: 28824879 від 03.11.2018 на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), б/н від 12.09.2018. Відтак, з огляду на вказані обставини позивачці державним реєстратором було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3225581200:01:004:0007, зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2011, видавник: приватний нотаріус Ізяславського нотаріального округу ОСОБА_5 та передана у користування на підставі договору емфітевзису строком до 26.06.2118, з правом пролонгації, ТОВ «Земля і Воля».

Разом з тим, ОСОБА_3 не являється родичем ОСОБА_4 та позивачу вона взагалі невідома.

Крім того, як відомо позивачу, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася, відтак видача свідоцтва про право на спадщину за законом на дане майно не можлива.

До того ж, як вбачається з реєстру приватних нотаріусів приватний нотаріус ОСОБА_5 діяльність не здійснює.

В той же час, реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 створює перешкоди позивачу у реалізації своїх спадкових справ, а тому вона вимушена звернутися до суду.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При цьому, враховуючи те, що на момент передання вищевказаної земельної ділянки у користування (емфітевзис) Товариству з обмеженою відповідальністю «Земля і Воля» ОСОБА_3 немала правових підстав для її набуття, вважаємо договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб емфітевзис від 12.09.2018 недійсним.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 07.08.2023 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень. Зобов`язано приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Черних О. В. надати до суду належним чином завірену інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо реєстрації спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано державного реєстратора Яготинської міської ради Київської області Сидоренко Я. Г., надати до суду належним чином завірену сканкопію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2011 на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,88 га., кадастровий номер 3225581200:01:004:007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Годунівської сільської ради Бориспільського району Київської області за ОСОБА_3 , а також сканкопію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,88 га., кадастровий номер 3225581200:01:004:007, який було укладено між ОСОБА_3 та ТОВ "Земля і Воля".

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 25.10.2024 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду. Зобов`язано Орган реєстрації Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області надати на електронну адресу суду витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2011 на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,88 га., кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Годунівської сільської ради Бориспільського району Київської області за ОСОБА_3 , а також сканкопію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,88 га., кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, який було укладено між ОСОБА_3 та ТОВ "Земля і Воля".

Представник позивача звернувсь із заявою про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ч. 8 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України, також заяв та клопотань на адресу суду не надходило. Крім того, задля забезпечення принципу диспозитивності, змагальності, відкритості інформації, щодо справи та належного повідомлення відповідача про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник відповідача ТОВ "Земля і Воля" повторно в судове засідання не з`явився, про день та час повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, заяв та клопотань не надходило.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.12).

Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до часу відкриття спадщини. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,88 га, кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Годунівської сільської ради Київської області (а.с.13).

Під час звернення до державного реєстратора з питанням проведення державної реєстрації права власності за вищевказаним судовим рішенням позивачці стало відомо про те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заявлене право зареєстровано за особою відмінною від заявника, реєстраційний номер ОНМ: 1332835532255, номер запису про право власності: 21980977 від 18.08.2017, на підставі свідоцтва про право на спадщину №1057 від 18.09.2011 виданого приватним нотаріусом Ізяславського нотаріального округу ОСОБА_5, та інше речове право, номер запису: 28824879 від 03.11.2018 на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), б/н від 12.09.2018. Відтак, з огляду на вказані обставини позивачці державним реєстратором було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с.14).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3225581200:01:004:0007, зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2011, видавник: приватний нотаріус Ізяславського нотаріального округу ОСОБА_5 та передана у користування на підставі договору емфітевзису строком до 26.06.2118, з правом пролонгації, ТОВ «Земля і Воля» (а.с.15-16).

Згідно реєстру приватних нотаріусів, приватний нотаріус ОСОБА_5 діяльність не здійснює (а.с.17).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що спадкова справа відносно ОСОБА_4 не заводилася (а.с.42).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2011 року було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,88 га., кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Годунівської сільської ради Бориспільського району Київської області за ОСОБА_3 , проте дане свідоцтво не містить іденьтифікаційного номера ОСОБА_3 , та договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,88 га., кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, який було укладено між ОСОБА_3 та ТОВ "Земля і Воля" 12.09.2018 року (а.с.56-61).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України оставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Стаття 41 Конституції України, гарантує кожному права володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Європейський Суд з прав людини у ряді випадків вбачав порушення ст. 1 Протоколу навіть тоді, коли не було юридичного позбавлення права власності на майно, але через ті або інші обставини людина була позбавлена практичної можливості користуватися своєю власністю.

В рішенні по справі «Онер`їлдіз проти Туреччини» Європейський суд висловився наступним чином: «Справжнє, ефективне здійснення права, що охороняється цією нормою, не залежить від одного обов`язку держави не втручатися і може вимагати забезпечення позитивних заходів щодо захисту, особливо, якщо існує позитивний зв`язок між заходами, здійснення яких заявник вправі очікувати від державних органів, і ефективним користуванням його майном...»

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право користуватися нею на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Прицьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Як вбачається із роз`яснень, викладених в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з виданою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1952), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знесення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За частиною першою статті 11 Закону № 1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації.

Частиною восьмою статті 18 Закону № 1952 передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до пункту 4 частини першої та частини другої статті 24 Закону № 1952 однією із підстав для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Положеннями статті 26 Закону № 1952 передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.

У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованим відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з пунктами 9, 14 частини першої статті 27 Закону № 1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.

Згідно з пунктами 9, 14 частини першої статті 27 Закону № 1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Таким чином враховуючи вище викладене, та з огляду на матеріали, що містяться у даній справі, враховуючи відсутність відкриття спадкової справи нотаріусом, а також враховуючи чітко визначену законодавцем процедуру здійснення скасування державної реєстрації вказаного свідоцтва та договору, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 15, 78, 81, 82, 258-259, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, ст. ст. 328, 373, 1216, 1217, 1222, 1225, 1261, 1268, 1270, 1301 ЦК України, ст. 79-1 ЗК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля" про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним договору на право користування земельною ділянкою та скасування його державної реєстрації, задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.09.2011 року, видане на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2, 88 га, кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробницва та розташована на території Годунівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для господарських потреб (договір емфітевзису) від 12.09.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Земля і Воля" на земельну ділянку, площею 2, 88 га, кадастровий номер 3225581200:01:004:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробницва та розташована на території Годунівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі ч апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 03 квітня 2024 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.04.2024 року.

Суддя Кисіль О.А.