Постанова

від 03.04.2024 по справі 569/4397/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/4397/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О. В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у якому просить скасувати постанову серії RVN №032639 від 27.02.2024, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 680 гривень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради відносно нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фотозйомки серії RVN №032639. Відповідно до постанови, позивачем нібито було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 27.02.2024 о 10:43 годині у м. Рівне по вул. Квітки-Основ`яненка, 10, порушив правила стоянки, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушив п.15.10«в» ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 500. Зазначає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідач надав суду відзив, в якому вимоги позову не визнав та зазначив, що автомобіль позивача був розташований на тротуарі де для руху пішоходів залишилося менше 2 метрів, вказане правопорушення зафіксовано у фотознімках доданих до відзиву, вимір проводився лазерним вимірювачем BOSCH GLM 500.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої повністю заперечує стосовно доводів, викладених відповідачем у відзиві та вважає, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 122 КАС України є можливим у випадку, якщо зупинка чи стоянка транспортного засобу здійснена з порушенням правил дорожнього руху, і що такі зупинка чи стоянка створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Якщо ж немає факту створення транспортним засобом перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, то відповідальність за порушення правил зупинки чи стоянки транспортного засобу наступає за частиною 1 статті 122 КУпАП. Просить позов задовольнити.

Крім того, позивачем 02.04.2024 подано до суду заяву, згідно якої просить вважати правильною дату винесення оскаржуваної постанови - 28.02.2024.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

28.02.2024 відносно ОСОБА_1 інспектором Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Тудзьо Р. В. винесена постанова серії RVN №032639, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.

За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 27.02.2024 о 10:43 годині за адресою: м. Рівне, вул. Квітки-Основ`яненка, 10, порушив правила стоянки, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушив п.15.10 «в» ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 500. Фотозйомка проводилася спецзасобом марки SAMSUNG A235F/DSN.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження у цій справі за спірними правовідносинами є протиправність постанови інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Суд враховує, що згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.п.«в» п.15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем чи мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, щоб для руху пішоходів залишалося щонайменше 2 м.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

Частинами 3-5 ст.279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 28.02.2024 відповідачем здійснено фотофіксацію автомобіля марки «Mitsubishi Pagero», державний номерний знак якого « НОМЕР_1 ».

Згідно здійсненої фотофіксацій, вказаний вище транспортний засіб дійсно частково розташований на тротуарі за адресою: м. Рівне, вул. Квітки-Основ`яненка, 10.

Водночас, суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 122 КАС України є можливим за наявності фактів, зокрема, того, що зупинка чи стоянка транспортного засобу здійснена з порушенням правил дорожнього руху, і що такі зупинка чи стоянка створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Якщо ж немає факту створення транспортним засобом перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, то відповідальність за порушення правил зупинки чи стоянки транспортного засобу наступає за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Судом враховується, що зі змісту спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення RVN №032639 від 28.02.2024 видно, що порушення позивачем правил стоянки транспортного засобу полягає в тому, що транспортний засіб поставлено на стоянку на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушено п.15.10 «в» ПДР України.

Згідно з п.п.«в» п.15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Як було судом вказано вище, факт стоянки ТЗ марки «Mitsubishi Pagero», державний номерний знак якого «BK1987IH» на тротуарі підтверджується доказами в справі.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що для руху пішоходів на цьому тротуарі залишається менше 2 метрів, і що в такій ситуації створена перешкода дорожньому руху або загроза безпеці руху.

Так, із наявних у справі фотоматеріалів, які надані відповідачем, видно зображення ТЗ марки «Mitsubishi Pagero», державний номерний знак якого «BK1987IH», який частково знаходиться на тротуарі, інша частина цього ТЗ - на проїзній частині дороги.

Водночас, немає жодних доказових даних про те, якою являється загальна ширина цього тротуару, яку саме ширину цього тротуару зайняв для стоянки ТЗ і якою залишилась вільною для руху пішоходів ширина такого тротуару (від краю тротуару до найближчої бокової частини транспортного засобу).

Тобто, в матеріалах справи немає доказів того, що для руху пішоходів на цьому тротуарі залишається менше 2 метрів.

При цьому, доводи відповідача про те, що факт порушення підтверджується замірами ручного лазерного світловіддалеміра марки BOSCH GLM 500, є необґрунтованими, з огляду на те, що на одній із наявних фотографії з місця події видно зображення попереду ТЗ руки особи, яка тримає лазерний світловіддалемір марки BOSCH, на екрані якого містяться цифри «1,518 m».

Однак, немає жодних підстав вважати, що ці цифри «1,518 m» стосуються саме вільної (залишкової) для руху пішоходів ширини такого тротуару, оскільки знаходиться цей лазерний світловіддалемір марки BOSCH не збоку, а попереду ТЗ, і жодним чином не фіксує відстань від краю тротуару до найближчої бокової частини транспортного засобу.

Підсумовуючи встановлене, суд вважає, що у розглядуваній справі не підтверджено достатніми належними та допустимими доказами того, що позивач 27.02.2024 о 10:43 годині за адресою: м. Рівне, вул. Квітки-Основ`яненка, 10, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Pagero», державний номерний знак якого «BK1987IH», порушив правила стоянки, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим п.15.10 «в» ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП

Суд наголошує, що в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України на відповідача покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, однак надані докази на підтвердження факту порушення позивачем правила зупинки, що потягло за собою створення перешкоди дорожньому руху або загрози дорожньому руху є недостатніми.

В даному контексті також слід зазначити, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/1-а.

На переконання суду відповідач не довів факт скоєння позивачем правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та правомірність його притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що достовірність змісту оскаржуваної постанови, а відповідно питання наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП є недоведеними.

Враховуючи те, що відповідач не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому позов слід задовольнити шляхом скасування оскаржуваної постанови, а провадження у справі закрити.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на користь позивача витрат по сплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 241-245, ст. 250, 286 КАС України , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії RVN№032639 від 28.02.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн 00 коп., а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради (м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 44, код ЄДРПОУ 44350009).

Повне судове рішення складене та підписане 03.04.2024.

Суддя Левчук О. В.