Рішення

від 26.03.2024 по справі 607/783/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2024 Справа №607/783/24 Провадження №2/607/1109/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

представника позивача адвоката Вароди П.Б.,

представника відповідача адвоката Берегуляка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

УСТАНОВИВ:

11.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 15.09.2012 до 23.05.2023 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на даний час дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. До січня 2024 року відповідач надавав позивачу кошти на утримання сина. Однак розмір таких виплат щомісяця зменшувався, а тому позивач вирішила звернутись до суду з даним позовом.

При цьому відповідач є фізично здоровий, зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом підприємницької діяльності «Стоматологічна практика», інші особи на утриманні відповідача не перебувають. Також у власності відповідача наявне нерухоме та цінне рухоме майно, а саме: дві земельні ділянки та житловий будинок у с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, нежитлове приміщення (стоматологічний кабінет) в м. Збаражі Тернопільської області та два транспортні засоби.

За таких підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

12.01.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначене судове засідання на 12.02.2024 та наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.

09.02.2024 відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Берегуляк В.Ф., подав до суду письмові пояснення, які фактично є відзивом на позовну заяву. У даному відзиві відповідач позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що відповідач у добровільному порядку здійснює утримання сина, для чого щомісячно переказує на рахунок позивача грошові кошти та додатково оплачує навчання дитини, купує одяг та поповнює сину мобільний рахунок. Відтак, на думку відповідача, жодне право позивача не є порушеним та відсутні підстави для звернення позивача з даним позовом до суду.

12.02.2024 судове засідання відкладене на 04.03.2024 за клопотанням представника відповідача.

04.03.2024 судове засідання відкладене на 26.03.2024 з підстав вручення представнику відповідача копії позовної заяви з додатками.

У судовому засіданні 26.03.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Варода П.Б. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю. Додатково пояснив, що після розлучення між сторонами існувала домовленість, згідно з якою відповідач щомісячно мав сплачувати позивачу кошти у сумі 5000 грн на утримання сина. Така сума обумовлена тим, що сторони мають фінансову можливість витрачати такі кошти на утримання дитини, а тому усі необхідні для проживання та виховання сина речі (продукти харчування, одяг, взуття, шкільне приладдя тощо) купували кращої якості. Разом з тим відповідач поступово зменшував суму, яку сплачував позивачеві, а тому остання вирішила звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів. Позивач визначила розмір аліментів вже у сумі 6000 грн, оскільки збільшились витрати на утримання сина.

У судовому засіданні 26.03.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Берегуляк В.Ф. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, та просив у позові відмовити повністю. Додатково пояснив, що відповідач належним чином виконує свій обов`язок щодо матеріального утримання сина, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача аліментів у примусовому порядку. Зазначив, що відповідач не бажає, щоб було постановлене судове рішення та здійснювалось виконавче провадження з приводу стягнення аліментів. Відповідач вважає, що у подальшому такі обставини будуть використовуватись позивачем в інших судових спорах з метою доведення того, що відповідач добровільно не утримує дитину. Разом з тим не заперечував, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти у розмірі 6000 грн щомісячно. Також не заперечував, що з моменту пред`явлення даного позову відповідач перестав перераховувати кошти на користь позивача на утримання сина.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не з`явились, однак приймають участь у судовому процесі через своїх представників.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що з 15.09.2012 до 20.04.2023 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.04.2023 у справі № 607/1661/23 (а.с. 12-13).

У даному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади від 09.01.2024, дитина зареєстрована та проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11 та зв.бік). Указані обставини також визнавались та не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Так само і положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Правовідносини щодо утримання батьками дитини регулюються главою 15 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов`язок є рівним для обох батьків і покладається на них, не зважаючи на те, з ким із батьків проживає дитина (ст. 180 СК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними . За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Суд встановив, що після розірвання шлюбу відповідач сплачував на користь позивача кошти на утримання спільної дитини, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Так, 31.12.2022 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у сумі 2800 грн, 26.01.2023 - у сумі 5000 грн, 28.02.2023 - у сумі 5000 грн, 09.04.2023 - у сумі 5000 грн, 21.05.2023 - у сумі 10000 грн, 25.06.2023 - у сумі 10000 грн, 14.08.2023 - у сумі 4000 грн, 06.09.2023 - у сумі 4000 грн, 09.11.2023 - у сумі 4000 грн, 18.11.2023 - у сумі 4000 грн, 07.01.2024 - у сумі 2800 грн (а.с. 17-27).

Також відповідач сплачував кошти за навчання дитини у школі програмування у сумі 2100 грн, 1760 грн, 2100 грн, 2100 грн (а.с. 49-50). Крім цього, відповідач купував дитині велосипед, одяг, взуття та оплачував послуги мобільного зв`язку, що підтверджується відповідними платіжними документами (а.с. 51-63) та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Разом з тим в обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що розмір матеріальної допомоги, яку надавав відповідач на утримання сина, поступово зменшувався, а з 07.01.2024 відповідач взагалі перестав сплачувати кошти на рахунок позивача. Указані обставини визнавались представником відповідача під час судового розгляду справи.

Відтак суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення аліментів у судовому порядку, оскільки ч. 3 ст. 181 СК України передбачає можливість стягнення аліментів на підставі рішення суду, що не суперечить іншим положенням чинного законодавства та відповідає найкращим інтересам неповнолітньої дитини.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 СК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Так, мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку встановлений на законодавчому рівні.

Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.

Суд приймає до уваги, що відповідач не заперечував, що має фінансову можливість щомісячно сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 6000 грн щомісячно.

Також суд враховує, що відповідач є працездатним, стан його здоров`я є задовільним, інші особи, які перебувають на утриманні відповідача, відсутні.

При цьому відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності 86.23 Стоматологічна практика (а.с. 14).

Крім цього, як вбачається з договору про поділ майна подружжя від 16.03.2023, за домовленістю між сторонами в особисту приватну власність відповідача перейшло таке майно: земельна ділянка, кадастровий номер 6125280600:02:001:3906; земельна ділянка, кадастровий номер 6125280600:02:001:3905; житловий будинок у с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області; автомобіль марки «Infinity QX50», 2019 року випуску, та автомобіль марки «Jeep Cherokee», 2018 року випуску (а.с. 15-16). Докази того, що таке майно станом на даний час відчужене та не належить відповідачу, суду не надані.

За таких обставин, приймаючи до уваги необхідний рівень матеріального забезпечення дітей відповідного віку та рівний обов`язок батьків утримувати дітей, суд вважає справедливими та фінансово можливими для відповідача і достатніми для забезпечення належного рівня дитини сторін аліменти у розмірі 6000 грн щомісячно.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, суд встановив, що у позовній заяві позивач вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, становить 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 500 грн гонорар за надання консультацій; 2000 грн гонорар за складення позовної заяви, витребування доказів; 2500 грн гонорар за участь у судових засіданнях у цій справі.

09.01.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Вародою П.Б. укладений договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат Варода П.Б. зобов`язався надати ОСОБА_1 правову допомогу та представляти права і законні інтереси клієнта під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с. 28).

Пунктом 3.1 цього договору сторони визначили, що за надану професійну правничу допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 5000 грн.

У додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 зроблено правовий висновок, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Крім цього, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.

З урахуванням викладеного, ураховуючи, що позов задоволений повністю, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн, які позивач понесла у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Варода Павло Борисович, місцезнаходження: майдан Волі, буд. 4, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідача: адвокат Берегуляк Володимир Федорович, місцезнаходження: вул. С.Крушельницької, буд. 17А, м. Тернопіль.

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 01.04.2024.