Рішення

від 02.04.2024 по справі 120/13878/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 квітня 2024 р. Справа № 120/13878/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" (далі ТОВ "Компанія-Будінвест", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи щодо проведення перевірки, складення акту №12675/02-32-09-01/35111044 від 24.07.2023 року та прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.08.2023 року, зазначає, що наказ заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій від 12.07.2023 №1996 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Компанія-Будінвест» (код ЄДРПОУ 35111044)» не містить чітких підстав для проведення перевірки, а містить загальне посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Позивач вказує, що само по собі посилання на виконання функцій контролюючим органом не звільняє контролюючий орган від обов`язку чітко визначати підстави та предмет перевірки.

Крім того, позивач звертає увагу, що фактичною перевіркою, проведеною з 12.07.2023 тривалістю 10 діб встановлено порушення за період з 17.12.2020 до 06.09.2021 щодо обов`язку реєстрації акцизного складу за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 10 та за період з 06.09.2021 до 08.10.2021 щодо отримання та зберігання пального в резервуарі на акцизному складі за відсутності обладнання цього резервуара рівнеміром-лічильником рівня пального. Оскільки перевірка дотримання вимог законодавства за минулий час має характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в межах фактичної перевірки та слугували підставою для застосування відповідальності. Більше того, на час перевірки, у проведення документальних перевірок заборонено законом

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 24.08.2023 №13118/02-32-09-01/35111044, позивач зазначає, що підстави для реєстрації акцизного складу в період з 17.12.2020 по 06.09.2021 у ТОВ "Компанія-Будінвест" були відсутні, оскільки оптова реалізація пального протягом вказаного періоду здійснювалась ТОВ «Компанія-Будінвест» на підставі відповідної ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, з використанням акцизного складу пересувного - Н/пр-цистерни-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яку ТОВ «Компанія-Будінвест» орендує у ТОВ «Каскад-Будінвест» відповідно до договору оренди транспортних засобів №011220 від 01.12.2020.

Щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 24.08.2023 №13119/02-32-09-01/35111044, №13120/02-32-09-01/35111044, позивач зазначає, що у Акті фактичної перевірки резервуари є єдиним резервуаром, який використовується платником податків через одну паливороздавальну колонку, а встановлений рівномір-лічильник відображає загальний рівень пального, а тому висновок відповідача про необладнання одного резервуара, введеного у експлуатацію, рівнеміром-лічильником є безпідставним.

Крім того, позивач вважає, що висновок відповідача про здійснення отримання та зберігання позивачем пального в резервуарі на акцизному складі у період з 06.09.2021 до 08.10.2021 за відсутності обладнання цього резервуара рівнеміром-лічильником рівня пального є безпідставним тa спростовується наданими відповідачу під час проведення перевірки документами, які підтверджують факт проведення монтажних робіт зі встановлення рівнеміра-лічильника 27.08.2021.

Звертає увагу, що пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України не передбачено відповідальності за відсутність позитивного результату повірки або оцінки відповідності витратомірів-лічильників.

Зазначає, що у Акті фактичної перевірки в контексті як порушення зазначено про відсутність позитивного результату повірки або оцінки відповідності на дві паливороздавальні колонки, а у доданому до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) зазначено по відсутність позитивного результату повірки або оцінки відповідності витратомірів-лічильників у кількості 2 одиниці, що не є тотожним.

Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, сторонам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

03.10.2023, у встановлений судом строк, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ДПС у Вінницькій області, в якому відповідач просить у задоволенні вимог позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень представник ГУ ДПС у Вінницькій області зіслався, зокрема на те, що наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.07.2023 року №1996 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Компанія-Будінвест" (ЄДРПОУ 35111044)», призначено фактичну перевірку суб`єкта господарювання TOB "Компанія-Будінвест" за адресою місця здійснення господарської діяльності: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 10. за період діяльності з 01.08.2020 року. Правовою підставою для призначення вказаної перевірки стали положення ПП. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, a фактичною доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.07.2023 № 1116/02-32-09 та наявна у контролюючого органу інформація баз даних ІТС "Ліцензійна програма", "Реєстр платників акцизного податку 3 реалізації пального та спирту етилового" "Відомості про акцизні склади" ТОВ "Компанія-Будінвест" здійснює діяльність із оптового продажу та зберігання пального за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 10 на підставі ліцензій: - на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі: № 990614202000743 з терміном дії з 30.11.2020 року до 30.11.2025 року (анульовано на підставі розпорядження від 10.01.2022 року No 4/р/л, дата вручення розпорядження 18.01.2022 року); - на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі: № 9906142022000946 з терміном дії з 15.07.2022 року до 15.07.2027 року; - на право здійснення зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки): № 02280414202000523 з терміном дії з 19.02.2020 року до 19.02.2025 року.

Вважає, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень від 24.08.2023 №13118/02-32-09-01/35111044, №13119/02-32-09-01/35111044, №13120/02-32-09-01/35111044, діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Крім того, 03.10.2023 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

10.10.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують позовні вимоги.

Ухвалою від 02.04.2024 в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Вінницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.07.2023 № 1996к призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Компанія-Будінвест» за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Айвазовського, 10 з 12.07.2023 тривалістю 10 діб, за період діяльності з 01.08.2020 по дату закінчення перевірки з метою протидії незаконному обігу пального, впорядкування обліку пального та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального.

У результаті проведеної перевірки посадовими особами податкового органу складено Акт від 24.07.2023 № 12675/02-32-09-01/35111044 «Про результати фактичної перевірки ТОВ «Компанія-Будінвест» за період з 01.08.2023 по 21.07.2023», яким встановлено порушення вимог:

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: відсутність реєстрації акцизного складу за період з 17.12.2020 до 06.09.2021;

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності на дві паливороздавальні колонки, один резервуар, введений в експлуатацію, не обладнано рівнеміром-лічильником та на один рівнемір-лічильник рівня пального - зонд магнітострикційний моделі SYW-A № 2104071 з 04.06.2023 відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності, або калібрування за період з 04.06.2023 по 21.07.2023.

10.08.2023 позивачем подав відповідачу заперечення до Акта фактичної перевірки від 24.07.2023 № 12675/02-32-09-01/35111044.

Відповідно до листа Головного управління ДІС у Вінницькій області від 23.08.2023 №25966/6/02-32-09-01-19 заперечення ТОВ «Компанія-Будінвест» від 10.08.2023 №542 на акт фактичної перевірки від 24.07.2023 № 12675/02-32-09-01/35111044 задоволено частково, абзац перший висновків акта залишено без змін, а абзац другий викладено в такій редакції:

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме, відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності на дві паливороздавальні колонки, один резервуар, введений в експлуатацію не обладнано рівнеміром-лічильником та за період з 06.09.2021 до 08.10.2021 здійснено отримання та зберігання пального в резервуарі на акцизному складі за відсутності обладнання цього резервуару рівнеміром-лічильником рівня пального.

В подальшому відповідачем 24.08.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 13118/02-32-09-01/35111044, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 000 000, 00 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;

- № 13119/02-32-09-01/35111044, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 40 000,00 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;

-№ 13120/02-32-09-01/35111044, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 40 000,00 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 іпункту128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Отже, незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями контролюючого органу від 24.08.2023 року спонукала його звернутися до суду із цим адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1 пункту 80.2 статті 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 80.2.6 пункту 80.2 статті 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15), від 04.02.2019 (справа № 807/242/14), від 25 травня 2023 року (справа №640/32632/20).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог закону щодо процедури проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Отже, наказ є індивідуальним правовим актом, який вичерпує дію з проведенням перевірки. У зв`язку з цим наказ може бути самостійним предметом оскарження до початку перевірки, на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі 816/228/17, відповідно до якої у разі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Водночас, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Як слідує з матеріалів справи, підставою проведення фактичних перевірок, на підставі матеріалів по яким контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вказано підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 сталі 80, підпункт 75.13 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області № 1116/02-32-09 від 11.07.2023.

Зокрема підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, підставою для проведення фактичної перевірки визначає здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, як самостійну обставину, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу, оскільки за умовами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в спірному випадку підставою для проведення фактичної перевірки мала бути саме наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

На переконання суду, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України виключає можливість проведення фактичної перевірки платника податків щодо здійснення ним функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за відсутності інформації про порушення ним вимог законодавства.

В наказі від 12.07.2023 № 1996к в частині формулювання підстав перевірки зазначено такі підстави як доповідна записка, а також здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері обігу пального.

Водночас, суд зазначає. що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПІК щодо змісту наказу про проведення перевірки.

Зазначивши у наказі одночасно такі підстави: (1) доповідна записка, згідно із якою отримано інформацію та (2) здійснення визначених законом функцій, контролюючий орган не визначився яка ж саме з альтернативних підстав була підставою для проведення перевірки. При встановленні підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Зазначене узгоджується із висновками Постанов Верховного Суду від 12.10.2021 у справах № 120/5729/20-a та № 120/5229/20-a.

Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 Податкового кодексу України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); забезпечення контролю за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку (п.п.19-1.1.15); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16).

У свою чергу, суд зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2022 у справі №440/6887/20 визнав протиправними наслідки аналогічним чином проведеної фактичної перевірки платника, зазначивши (п.п. 41- 42), що "..відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю, а саме право на проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій та вказує на те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення підприємством вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

Ці ж висновки Верховний Суд також застосував у постановах від 10.11.2022 в справі №440/1074/21, від 11.05.2023 в справі №500/5559/21, та інших.

Невиконання відповідним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, та обґрунтованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Отже, за результатами розгляду справи суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ "Компанія-Будінвест" призводять до відсутності правових наслідків такої.

Таке правозастосування відповідає сталій позиції Верховного Суду, який, наприклад, у постанові від 25 травня 2023 року у справі №640/32632/20 зазначив: "податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду встановлена судами протиправність наслідків податкової перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень, з огляду на що до аналізу решти доводів позовної заяви та відзиву не переходить.

Такі правові висновки відповідають доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини», "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що, як слідує з наказу 12.07.2023 № 1996к наказано провести з 12.07.2023 тривалістю 10 діб, фактичну перевірку ТОВ "Компанія-Будінвест" за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 10, за період з 01.08.2020 по дату закінчення перевірки.

Аналізуючи положення статей 75, 80 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це кореспондується із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб`єкта господарювання.

Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Отже, суд вважає, що перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятись в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Отже, відповідач при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень використовував у тому числі відомості, які не були отримані в ході проведення фактичної перевірки ТОВ "Компанія-Будінвест".

Окрім того, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, з огляду на результати перевірки та застосованого відповідачем виду перевірки у формі фактичної перевірки.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскільки судом встановлено допущення контролюючим органом порушень вимог законодавства в ході призначення та проведення перевірки позивача, то такі порушення тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.08.2023 №13118/02-32-09-01/35111044, від 24.08.2023 №13119/02-32-09-01/35111044, №13120/02-32-09-01/35111044 є протиправними та підлягають скасуванню.

При прийнятті рішення судом враховані правові висновки Верховного Суду, сформовані у справі №816/3238/15 (постанова від 15.05.2020), №120/1431/20-а (постанова від 16.09.2021), у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), у справі №440/6887/20 (постанова від 18.04.2022) та у справі №380/13375/21 (постанова від 02.03.2023).

Суд також враховує встановлений ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи.

Таким чином, на думку суду, застосування штрафних санкцій до позивача порушуватиме зокрема принцип правової визначеності та верховенства права.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оцінюючи встановлені судом факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 16 200 грн, що підтверджується наданим до суду платіжним документом.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 16 200 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.08.2023 №13118/02-32-09-01/35111044, від 24.08.2023 №13119/02-32-09-01/35111044, №13120/02-32-09-01/35111044.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судовий збір у розмірі 16 200 грн (шістнадцять тисяч двісті гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" (21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 10, код ЄДРПОУ 35111044)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович