Рішення

від 02.04.2024 по справі 398/1099/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1099/24

Провадження №: 2-а/398/36/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" квітня 2024 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Буличової Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні у залі суду в м. Олександрія адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені і в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ :

Адвокат Ковальов А.І., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, відповідно до якої просить скасувати постанову від 23.02.2024 року серія БАД №082444, складену поліцейським сектору реагування патрульної поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_2 про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 20400 грн, та закрити провадження у справі.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23 лютого 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області капралом поліції Ткаченком Євгеном Олександровичем стосовно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 082444.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 23 лютого 2024 року об 11 год. 50 хв. у м. Олександрії по пр. Соборному ОСОБА_3 керував транспортним засобом ВАЗ 2109, днз. НОМЕР_1 , на якому не працював задній габаритний ліхтар, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Своїми діями позивач, за висновком поліцейського, скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 та ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності на накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. Вважають висновки, зроблені поліцейським, безпідставними у зв`язку з чим постанова є незаконною та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Так, на думку позивача та його представника, винесена посадовою особою відповідача постанова не повною мірою відповідає вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП, оскільки не містить точної інформації щодо місця вчинення адміністративного правопорушення. В ній зазначено, що інкриміноване ОСОБА_5 правопорушення вчинене ним у м.Олександрія по пр. Соборному біля будинку, при цьому без зазначення його номера, що є грубим порушенням зазначеної норми закону. Крім того, поліцейським не представлено жодного доказу вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому адміністративних правопорушень, що дозволяє зробити висновок про їх відсутність та суперечить вимогам п. 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України та, ч. 1 ст. 9, ст.ст. 251, 252 КУпАП. При цьому, позивач стверджує, що 23 лютого 2024 року транспортним засобом ВАЗ 2109, д.р.н. НОМЕР_1 , не керував і жодних технічних недоліків зазначений автомобіль того дня не мав. Також, відповідачем не надано жодного доказу тієї обставини, що ОСОБА_3 дійсно позбавлений права керування транспортними засобами, а сам по собі факт складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не може бути підставою для висновку про позбавлення позивача права керування транспортними засобами. Вказані обставини ОСОБА_3 неодноразово намагався пояснити відповідачеві, однак останній на них не реагував, продовжуючи складати оскаржувану постанову. Враховуючи викладене, позивач та його представник вважають, що оскаржувана постанова є протиправною, з огляду на що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.03.2024 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.03.2024 року від Олександрійського РПВ ГУНП в Кіровоградській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушень, за які стосовно нього було складено оскаржувану постанову, надано DVD-диск з записом складання адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 23 лютого 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області капралом поліції ОСОБА_2 .

26.03.2024 року Олександрійським РПВ ГУНП в Кіровоградській області надано копію постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.11.2023 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 262 КАС України).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 23 лютого 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області Ткаченком Євгеном Олександровичем стосовно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 082444.

Відповідно до вказаної постанови, 23 лютого 2024 року об 11 год. 50 хв. у м. Олександрії по пр. Соборному ОСОБА_3 керував транспортним засобом ВАЗ 2109, днз. НОМЕР_1 , на якому не працював задній габаритний ліхтар, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Своїми діями позивач, за висновком поліцейського, скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 та ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності на накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно з пунктом 2.1 а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Приписами підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ч.1 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Частиною 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) передбачено, що посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку ч. 4 ст. 126 КУпАП.

За змістом норм ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів (ст. 280 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121, ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

З оскаржуваної постанови вбачається, що 23.02.2024 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за керування транспортним засобом ВАЗ 2109, д.р.н. НОМЕР_1 , на якому не працював задній габаритний ліхтар, та під час під час перевірки документів встановлено, що позивач був позбавлений права керування транспортними засобами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Отже, транспортний засіб позивача був зупинений працівником поліції згідно п.2 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

З наданого відповідачем DVD-диску, який було досліджено судом встановлено що, 23.02.2024 року об 11 год 50 хв працівниками поліції було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2109, днз. НОМЕР_1 , на якому не працював задній лівий габаритний ліхтар, про що відразу після зупинення транспортного засобу було повідомлено водія, який впевнившись у вказаній несправності намагався її усунути на місці зупинки транспортного засобу. Під час встановлення особи водія та перевірки працівником поліції посвідчення водія останнім було встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яку позбавлено права керування транспортними засобами на підставі постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.11.2023 року за вчинення 12.02.2023 року правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 зазначив, що не знав про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами, однак не заперечував, що стосовно нього 12.02.2023 року було складено протокол про адміністративне правопорушення. Отже доводи представника позивача на те, що ОСОБА_1 23.02.2024 року взагалі не керував транспортним засобом ВАЗ 2109, д.р.н. НОМЕР_1 , а також, що вказаний транспортний засіб не мав жодних технічних несправностей, спростовуються відеозаписом, який надано відповідачем.

Разом з тим, як вбачається з наданої відповідачем копії постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.11.2023 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, під час розгляду справи в судовому засіданні 27.11.2023 року був присутній захисник ОСОБА_1 - Ковальов А.І.

Отже, після зупинки транспортного засобу позивача, інспектор, оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, врахувавши обставини вчинених правопорушень, інспектор розглянув справу про адміністративні правопорушення, та виніс постанову за ч.1 ст.121 та ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Розглядаючи адміністративну справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, та ч. 4 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України є доведеною.

Щодо посилань представника позивача на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено номер будинку, біля якого працівниками поліції було зупинено ОСОБА_1 , то слід зазначити, що дана неточність містить формальний характер, що не впливає на правомірність винесеної постанови. Окрім того в оскаржуваній постанові в графі "Місце розгляду справи", яке є одночасно місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено: АДРЕСА_1 .

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправний такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог ПДР України, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №826/15341/15 та постанові від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

При цьому, Верховний Суд у Постанові від 22.05.2020 по справі № 825/2328/16 зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Отже, недолік, на який вказує позивач у своєму позові, не є тим дефектом адміністративного акта, що впливає на зміст прийнятого рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Отже, доводи позивача стосовно недотримання інспектором норм КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою /рішення від 18 вересня 2015 року у справі «Ушаков та Ушакова проти України» п. 78, заява № 10705/12; рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, Series А заява №25.

Таким чином, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що поліцейським сектору реагування патрульної поліції Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_2 було дотримано вимоги ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, при цьому оскаржувана постанова за змістом відповідає вимогам ст.283КУпАП.

Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивач суду не надав.

В той же час, надані представником відповідача докази підтверджують вину позивача у вчиненні ним зазначених в постанові правопорушень.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені і в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі, не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 242-246, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені і в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі, відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Ковальов Андрій Ігорович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КР №000205 від 02.07.2018 року.

Відповідач: Олександрійський РВП ГУНП в Кіровоградській області, юридична адреса: вул. 6-го Грудня,49, м. Олександрія, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 40799158.

Суддя Я.М.Подоляк