Постанова

від 01.04.2024 по справі 910/5635/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5635/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Пакеліані Роми Бадрійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (колегія суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.) у справі

за позовом приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1", 2) фізична особа-підприємець Пакеліані Рома Бадрійович, про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, поданою до суду на стадії нового розгляду справи.

Хронологія спору

1. Приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж" (далі - ПП "ТМ "Престиж") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) від 25.04.2022 № 1623/5, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 13.07.2016 № 30433046 про реєстрацію права власності за позивачем на об`єкт нерухомого майна, що порушує права останнього як законного його володільця.

2. 01.11.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, про відмову у позові.

3. 14.06.2023 Верховний Суд прийняв постанову, якою скасував ці судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. 10.07.2023 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про прийняття справи до розгляду.

5. 20.09.2023 фізична особа-підприємець Пакеліані Р. Б. (далі - ФОП) як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору звернулася з позовом, в якому просила: визнати відсутнім у ПП "ТМ "Престиж" права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою на просп. Героїв Сталінграду, 6, корпус 9, приміщення 1, у м. Києві, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2016 № 30433046, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнишем Ю. В., про реєстрацію права власності на це майно за ПП "ТМ "Престиж".

6. ФОП вважає, що предметом розгляду справи є реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке перебуває у його власності, адже приміщення за адресою: місто Київ, проспект Володимира Івасюка (раніше - проспект Героїв Сталінграду), буд. 6, корпус 8, приміщення 47, загальною площею 363 кв.м та приміщення за адресою: місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 6, корпус 9, приміщення 1, загальною площею 359 кв.м, є одним і тим самим майном з огляду на відсутність за цією адресою корпусу 9.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. 21.09.2023 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, про повернення цієї позовної заяви з посиланням на положення статті 49 та частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та за власною ініціативою залучив ФОП до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

8. Судові рішення мотивовані тим, що ФОП у позовній заяві заявляє інший предмет, ніж заявлений ПП "ТМ "Престиж"; у межах цього спору перевіряється лише правомірність скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності за позивачем, а тому у предмет доказування входить правомірність дій відповідача щодо скасування рішення реєстратора про набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна. ФОП, вважаючи, що позивач претендує саме на належне йому нерухоме майно, наголошує на тому, що реєстрація за позивачем права власності на нерухоме майно є неправомірною, а, отже, зазначена особа своїм позовом здебільшого підтримує позицію відповідача у справі щодо незаконності реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно за рішенням державного реєстратора. Предметом позову ФОП є інші вимоги, які знаходяться поза межами предмета спору у цій справі, розгляд якої вже розпочався. До того ж справа перебуває на новому розгляді, що є сумнівним, з точки зору процесуальної економії, подання на цій стадії позовів (зустрічних чи третьої особи з самостійними вимогами, які не розглядалися до направлення справи на новий розгляд).

Короткий зміст касаційної скарги

9. ФОП оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття його позовної заяви до розгляду. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

10. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статті 49 цього ж Кодексу, оскільки фактично ототожнили предмет спору та предмет позову. На переконання ФОП, предметом спору у цій справі є нерухоме майно (нежитлове приміщення), державну реєстрацію права власності на яке намагається відновити ПП "ТМ "Престиж" шляхом подання первісного позову, тоді як ФОП також заявляє про свої права на це ж нерухоме майно шляхом подання позовної заяви як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору про визнання відсутнім у ПП "ТМ "Престиж" права власності на це приміщення та скасування рішення про державну реєстрацію прав за ним.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. Мін`юст у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, повністю погоджуючись із висновками судів, зокрема, про те, що предметом спору у цій справі є наказ і в цій справі не вирішується питання щодо визнання чи невизнання Мін`юстом як єдиним відповідачем у справі права власності на спірне нерухоме майно, оскільки Мін`юст не оспорює і не може оспорювати права власності інших осіб. Наполягає на тому, що у цій справі не заявлялося позовних вимог про визнання чи невизнання права власності на спірне нерухоме майно, а також враховуючи, що скасування оскаржуваного наказу жодним чином не вплине на право власності інших осіб, у тому числі ФОП, ці позовні вимоги повинні бути заявлені до належного відповідача або відповідачів у самостійному позові.

Позиція Верховного Суду

12. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви ФОП як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

13. За приписами статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

14. Позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

15. Відповідно до частин другої та третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

16. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

17. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

18. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

19. Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

20. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

21. Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

22. Слід розрізняти поняття "предмет спору" і "предмет позову". Так, предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (пункт 8.8 постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 904/2181/22).

23. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо відмінності між поняттями "предмет позову" і "предмет спору". Водночас не можна погодитися з тим, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позовну заяву скаржнику, виходили саме з формального розуміння "предмету позову" та матеріально-правових вимог позивача до відповідача.

24. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими за принципом реєстраційного підтвердження володіння може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90), від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

25. Відповідно до абзацу вісімнадцятого частини сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції у разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно). Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 26 цього Закону у чинній редакції у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі рішення Міністерства юстиції України відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

26. Таким чином, в разі скасування (анулювання) Мін`юстом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за певною особою, до Державного реєстру вноситься новий запис про реєстрацію права власності за тією особою, за якою воно було зареєстроване раніше (до державної реєстрації на підставі анульованого рішення державного реєстратора). Внаслідок цього особа, яка стала володільцем нерухомого майна в результаті державної реєстрації за нею права власності на підставі анульованого рішення державного реєстратора, втрачає володіння, а таке володіння повертається особі, за якою право власності було зареєстроване раніше.

27. Отже, при розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін`юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно. Натомість до повноважень Мін`юсту належить повернення майна у володіння скаржника (особи, за якою було зареєстроване право власності до оскаржуваної реєстрації), якщо майно вибуло з володіння скаржника за відсутності його волевиявлення, а державна реєстрація вчинена з порушенням закону, внаслідок чого інша особа за посередництва державного реєстратора самоправно заволоділа майном скаржника (тобто Мін`юст здійснює посесорний захист володіння скаржника). Повернення майна у володіння скаржника на підставі наказу Мін`юсту можливе лише в тому випадку, якщо право власності на майно досі зареєстроване за тією особою, за якою воно було зареєстроване на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора. При цьому розгляд скарги має відбуватися відповідно до законодавства, зокрема з додержанням прав заінтересованих осіб.

28. Якщо ж позивач (особа, яку було позбавлено володіння майном на користь попереднього володільця на підставі наказу Мін`юсту) вважає такий наказ незаконним, то інтерес позивача полягає у поверненні володіння майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за позивачем (відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21, пункти 4.21, 4.25-4.26, 4.28-4.29).

29. Тож суди попередніх інстанцій правильно виснували, що в межах спору ПП "ТМ "Престиж" та Мін`юсту не вирішується спір між ПП "ТМ "Престиж" та фізичною особою-підприємцем про право власності на нерухоме майно.

30. Таким чином, суди попередніх інстанцій у загальному дійшли правильного висновку про повернення позову третьої особи з самостійними вимогами, адже вимоги ФОП спрямовані на захист права, що знаходиться поза предметом спору між ПП "ТМ "Престиж" та Мін`юстом, а тому відсутні підстави для скасування ухвалених судових рішень, оскільки заявлений ФОП позов не взаємопов`язаний з первісним позовом, що унеможливлює їх спільний розгляд.

31. Отже, суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу ФОП на те, що останній може заявити вимоги у самостійному позові до ПП "ТМ "Престиж", якщо він вважає, що саме ПП "ТМ "Престиж" заволоділо належним йому нерухомим майном.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. За наведених обставин висновок судів попередніх інстанцій щодо повернення позовної заяви ФОП як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відповідає вимогам статей 49, 180, 236, 269 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови як таких, що ухвалені без порушень норм процесуального закону.

34. Ураховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують висновку суду першої інстанції про повернення позовної заяви ФОП, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судові витрати

35. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Пакеліані Роми Бадрійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5635/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач