Рішення від 01.04.2024 по справі 640/20849/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року № 640/20849/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач 1, ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), ідентифікаційний код: 43315602, адреса: 02002, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д), Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач 2, Дніпровський ВДВС, ідентифікаційний код 35011660, адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту також третя особа 1, Департамент, ідентифікаційний код 42452947, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі по тексту також третя особа 2, АТ «Універсал Банк», ідентифікаційний код 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19), ОСОБА_2 (далі по тексту також третя особа 3, ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер невідомий, адреса: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не виправлення допущеної технічної помилки в процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні №32354664 від 24.07.2012 року, зокрема в ідентифікаційному номері боржника;

- скасувати державну реєстрацію обтяження речового права нерухомого майна (арешту нерухомого майна), що належить позивачу, яке було внесено записом №2452333 від 11.09.2013 року, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №5781235 від 11.09.2013 року державного реєстратора Середи Олени Василівни Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, та Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони №32354664 від 24.07.2012 року, виданої ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, з одночасним припиненням такого обтяження (арешту нерухомого майна).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про помилкове накладення арешту та заборону його відчуження на належне позивачу майно з огляду на технічну описку в ідентифікаційному коді в межах ВП №32354664, оскільки позивач не є боржником у межах означеного ВП.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 відкрито провадження у справі.

Відповідачем 2 подано заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що провадження виконавчих дій здійснюється державним виконавцем виключно в межах виконавчого провадження на примусовому виконанні. Водночас, відповідно до наявної в АСВП інформації встановлено, що виконавчі документи відносно ОСОБА_1 станом на 13.04.2021 до Відділу не надходили та на примусовому виконанні не перебувають. Однак за параметрами пошуку (за РНОКПП) встановлено, що на виконанні перебувало ВП, в якому боржником була ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Департаментом подано до суду пояснення, в яких зазначено, що арешт на нерухоме майно було зареєстровано державним виконавцем на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони №32354664 від 24.07.2012, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5781235 від 11.09.2013. Водночас, у разі наявності помилки в реєстрі, зміни до нього вносяться на підставі рішення суду.

Позивачем подано до суду письмові заперечення на заперечення відповідача 2, в яких зазначено, що Дніпровським ВДВС не надано жодних пояснень стосовно невірно зазначеного у межах ВП №32354664 ідентифікаційного номеру позивача, яка не є боржником за означеним виконавчим провадженням. Позивач вважає незаконним накладення арешту на належне їй майно, оскільки під час прийняття такого рішення була допущена технічна помилка в РНОКПП боржника шляхом помилкового зазначення РНОКПП позивача замість ОСОБА_2 .

Відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Департамент зазначив, що він є неналежним відповідачем у цій справі.

У наданих позивачем письмових поясненнях (запереченнях) на відзив відповідача 1, зазначено, що встановлюючи склад відповідачів, керувався тим, що підставою для внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5781235 від 11.09.2013 державного реєстратора Середи О.В. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві; підставою для державної реєстрації зазначено постанову державного виконавця Дніпровського ВДВС від 24.07.2012 №32354664.

В свою чергу, правонаступником Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві є саме відповідач 1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022 адміністративну справу прийнято до провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/20849/21 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/20849/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.02.2021 №24510469 за параметрами запиту «РНОКПП НОМЕР_1 » міститься запис про державну реєстрацію обтяження від 11.09.2013 №2452333, внесеного ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві. Підставою для державної реєстрації зазначено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони №32354664 від 24.07.2012, виданої ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, старшим державним виконавцем Коровайко О.С.. Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5781235 від 11.09.2013, винесеного ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві. Вид обтяження арешт нерухомого майна. Обтяжувач: ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві. Особа, майно якої обтяжуються: ОСОБА_2 .

Листом Дніпровського РДВС від 18.02.2021 №10367 на запит представника позивача повідомлено, що 26.04.2012 до Відділу надійшов виконавчий документ, а саме, виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва, виданий 21.03.2012 по справі №2-5389/2011 про стягнення з ОСОБА_2 , ПНОКПП НОМЕР_1 на користь ПАТ «Універсал-Банк» заборгованості в розмірі 223868,32 грн. Дата відкриття виконавчого провадження 26.04.2012 №32354664. 02.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачу згідно пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження передано до архіву. На підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо майна, належного боржнику на праві приватної власності відсутні. Згідно відповіді УДАІ м. Києва рухоме майно за боржником на праві власності не зареєстровано. З виходом за адресою проживання боржника майно, що належить боржнику та підлягає опису, не виявлено.

Станом на 09.02.2021 означене виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання.

Листом Дніпровського РДВС від 12.04.2021 №33640 на заяву позивача повідомлено, що перевіркою АСВП встановлено, що виконавчі документи відносно ОСОБА_1 . Станом на 13.04.2021 до Відділу не надходили та на примусовому виконанні не перебувають. Однак перевіркою АСВП за параметрами пошуку «РНОКПП» встановлено, що на виконання перебувало виконавче провадження, боржником в якому є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та повідомлено позивача, що провадження виконавчих дій, в тому числі і зняття арешту, відбувається виключно за наявності виконавчого документа. У зв`язку з відсутністю відкритого виконавчого провадження відсутні підстави для провадження виконавчих дій, в тому числі і зняття арешту. Позивачу запропоновано звернутись до суду.

Не погоджуючись з правомірністю вчинених відповідачами дій, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV, чинний на момент накладення арешту на нерухоме майно позивача, втратив чинність 02.06.2016).

Відповідно до статті 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 2 Закону №606-ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Частиною другою статті 11 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону №606-ХІV Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно положень частини другої статті 17 Закону №606-ХІV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

В силу положень частин першої та другої статті 25 Закон у№606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 32 Закону №606-ХІV заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно положень частин першої п`ятої статті 57 Закону №606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про наявність у державного виконавця в межах виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника та оголосити про заборону його відчуження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у Дніпровському РДВС перебувало ВП №32354664 за виконавчим листом №2-5389/2011 від 21.03.2012, виданим Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь АТ «Універсал-Банк» боргу в розмірі 223868,32 грн.

Постановою від 26.04.2012 відкрито ВП №32354664.

Постановою від 24.07.2012 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №32354664 звернено стягнення на майно боржника ( ОСОБА_2 ,).

Постановою від 02.12.2015 ВП №32354664 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-ХІV (відсутність у боржника майна).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що РНОКПП № НОМЕР_1 присвоєно ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера від 03.12.2001.

З наданих Дніпровським РДВС відповідей на запити представника позивача вбачається, що 26.04.2012 до Відділу надійшов виконавчий документ, а саме, виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва, виданий 21.03.2012 по справі №2-5389/2011 про стягнення з ОСОБА_2 , ПНОКПП НОМЕР_1 на користь ПАТ «Універсал-Банк» заборгованості в розмірі 223868,32 грн. Дата відкриття виконавчого провадження 26.04.2012 №32354664. 02.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачу згідно пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження передано до архіву. На підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо майна, належного боржнику на праві приватної власності відсутні. Згідно відповіді УДАІ м. Києва рухоме майно за боржником на праві власності не зареєстровано. З виходом за адресою проживання боржника майно, що належить боржнику та підлягає опису, не виявлено.

Станом на 09.02.2021 означене виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання.

Перевіркою АСВП встановлено, що виконавчі документи відносно ОСОБА_1 станом на 13.04.2021 до Відділу не надходили та на примусовому виконанні не перебувають. Однак перевіркою АСВП за параметрами пошуку «РНОКПП» встановлено, що на виконання перебувало виконавче провадження, боржником в якому є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та повідомлено позивача, що провадження виконавчих дій, в тому числі і зняття арешту, відбувається виключно за наявності виконавчого документа. У зв`язку з відсутністю відкритого виконавчого провадження відсутні підстави для провадження виконавчих дій, в тому числі і зняття арешту. Позивачу запропоновано звернутись до суду.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.02.2021 №24510469 за параметрами запиту «РНОКПП НОМЕР_1 » міститься запис про державну реєстрацію обтяження від 11.09.2013 №2452333, внесеного ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві. Підставою для державної реєстрації зазначено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони №32354664 від 24.07.2012, виданої ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, старшим державним виконавцем Коровайко О.С.. Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5781235 від 11.09.2013, винесеного ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві. Вид обтяження арешт нерухомого майна. Обтяжувач: ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві. Особа, майно якої обтяжуються: ОСОБА_2 .

Таким чином, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивач не був боржником у межах ВП №32354664 як і відсутні інші виконавчі провадження, в яких боржником є ОСОБА_1 , внаслідок чого відсутні підстави, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на майно позивача арешту постановою від 24.07.2012 ВП №32354664 про арешт майна боржника.

Суд зауважує, що відповідачами, на яких покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надано також жодних пояснень та доказів щодо наявності відносно позивача відкритих виконавчих проваджень, які б зумовили необхідність накладення арешту на її майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Відтак, виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності арештів, які не тягнуть за собою забезпечення примусового виконання будь-яких виконавчих проваджень.

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №32354664 від 24.07.2012, такий за відсутності виконавчого провадження підлягає зняттю, а належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування такої постанови.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що виконавчі провадження, в межах яких на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебувають.

Відмовляючи у скасуванні арешту відповідач 2 керувався тим, що оскаржуваний арешт може бути знятий виключно на підставі рішення суду, а тому, на думку суду, діяв в межах своїх повноважень та у порядку, передбаченому Законом №1404-VIII.

Таким чином, з огляду на відсутність у державного виконавця можливості винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виправлення допущеної технічної помилки в процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні №32354664 від 24.07.2012 року, зокрема в ідентифікаційному номері боржника.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №32354664 від 24.07.2012.

При цьому, позовні вимоги про скасування державної реєстрації обтяження речового права нерухомого майна (арешту нерухомого майна), що належить позивачу, яке було внесено записом №2452333 від 11.09.2013 року, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №5781235 від 11.09.2013 року державного реєстратора ОСОБА_3 Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, та Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони №32354664 від 24.07.2012 року, виданої ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, з одночасним припиненням такого обтяження (арешту нерухомого майна) не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки за наявності чинної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №32354664 від 24.07.2012, у відповідачів були відсутні підстави для вчинення спірних дій.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу позивачки на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1860 грн згідно квитанцій про сплату від 23.07.2021 №15380 та №15335, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №32354664 від 24.07.2012.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №32354664 від 24.07.2012.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1860,00 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 35011660, адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 01.04.2024

Суддя Панченко Н.Д.