Рішення

від 01.04.2024 по справі 380/29475/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 рокусправа № 380/29475/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 24.02.2022 по 30.06.2022;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 24.02.2022 по 30.06.2022.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень. Стверджує, що Відповідач не вжив заходів щодо нарахування та виплати позивачу передбаченої законодавством додаткової винагороди.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечив та вказав, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Натомість у затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисах Служби судової охорони на 2022 та 2023 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 проходить службу в Службі судової охорони, а саме в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області.

Позивач зазначає, що з 24.02.2022 територіальне управлінні Служби судової охорони у Львівській області нараховує позивачу грошове забезпечення без врахування вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Листом від 13.12.2023 ТУ ССО у Львівській області повідомило позивача, що у затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисах Служби судової охорони на 2022 роки і відповідно кошторисах територіального управління, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс територіального управління не дозволяє здійснити таку виплату.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.7 ст.161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із ч.2 ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Відповідно до абзацу другого п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 року №289, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі постанова №289), порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 року №384, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 384), грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Згідно з п.10 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, строк якого продовжувався Указами від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, №341/2022 від 17.05.2022 року, №451/2023 від 26.07.2023 року та діє на час ухвалення рішення.

Водночас, приписами абзацу першого п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у первісній редакції, далі Постанова №168) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом другим цієї ж норми передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

При цьому, до Постанови №168 неодноразово вносились зміни, зокрема, Постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 року, №350 від 22.03.2022 року, №400 від 01.04.2022 року, №754 від 01.07.2022 року, №793 від 07.07.2022 року, №1066 від 27.09.2022 року, №1146 від 08.10.2022 року.

Однак, зміни, які стосуються спірних правовідносин, були викладені саме у Постанові Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» від 07.07.2022 року №793.

Так, вказаною постановою були внесені зміни до Постанови №168, а саме у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Окрім того, доповнено постанову №168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Відповідно до п.2 Постанови №793 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Як наслідок, суд звертає увагу, що первинна редакція абзацу першого п.1 постанови №168 у розрізі даного спору зазнала змін в частині суми додаткової винагороди, а також порядку її нарахування та виплати, з 24.02.2022 року.

Відтак, на час розгляду спору норми, які стосуються даного спору мають наступну редакцію.

Згідно з п.1 Постанови №168 (в чинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 (в чинній редакції) передбачено установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Пунктом третім Постанови № 168 (в чинній редакції) встановлено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що на період дії воєнного стану, співробітникам Служби судової охорони, у тому числі позивачу, Постановою №168 передбачена виплата додаткової винагороди.

Проте, позивачу за період проходження служби під час дії воєнного стану не виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 та не видавалися накази Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про її виплату,

Вказане сторонами не заперечується.

Водночас, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» від 20.01.2023 року №43 з числа осіб, які мають право на отримання додаткової винагороди виключено співробітників Служби судової охорони.

Вказана постанова набрала чинності 21.01.2023 року.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові від 21.09.2023 року у справі №260/3564/22 Великою Палатою Верховного Суду зроблені наступні висновки: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року слід визначати з розрахунку до 30 000 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30 000 на місяць, як вважає суд першої інстанції, оскільки в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів. Системний аналіз пункту 2-1 постанови КМУ № 168 (у редакції постанови КМУ № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги» не є тотожним праву встановлювати «розміри додаткових винагород».

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, встановлених обставин справи, а також правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.

При цьому, зазначена бездіяльність відповідача призвела до порушення права позивача на її отримання.

Оцінюючи доводи відповідача суд звертає увагу, що відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати згаданої винагороди не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У постановах від 18.12.2018 року у справі №820/4619/16 та від 14.03.2019 року у справі №820/660/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати допомоги не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог».

У постанові від 21.11.2018 року у справі №824/166/15-а Верховний Суд зазначив, що держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Беручи до уваги згадані висновки, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд звертає увагу, що додаткова винагорода, яку позивач просить нарахувати та виплатити, чітко передбачена Постановою №168.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено позивачу вказаної винагороди за згаданий період, а тому позовні вимоги у цій частині є підставними та обґрунтованими.

При цьому, інші твердження відповідача не беруться судом до уваги, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача з приводу не нарахування та невиплати позивачу додаткової щомісячної винагороди з 24.02.2022 не відповідає критерію правомірності передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Як наслідок, підлягають задоволенню також і вимоги щодо спонукання до вчинення дій у спосіб, що визначений постановою Верховного Суду у зразковій справі.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 30.06.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області (ЄДРПОУ 43167274) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 24.02.2022 по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн. на місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Желік О.М.