Ухвала

від 01.04.2024 по справі 420/9631/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9631/24

УХВАЛА

01 квітня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) стосовно ненарахування та невиплати добових витрат, пов`язаних з відрядженням в межах України солдата ОСОБА_1 з 07.08.2022 по 01.09.2022 включно, згідно посвідчення про відрядження № 415 від 06.08.2022;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) стосовно ненарахування та невиплати добових витрат, пов`язаних з відрядженням в межах України та за кордон молодшого сержанта ОСОБА_1 з 09.08.2023 по 10.09.2023 включно, згідно посвідчення про відрядження №1647 від 09.08.2023;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 добові витрати пов`язані з відрядженням в межах України з 07.08.2022 по 01.09.2022 включно, згідно посвідчення про відрядження №415 від 06.08.2022 (26 днів) в розмірі 7800 гривень;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 добові витрати пов`язані з відрядженням в межах України та за кордон з 09.08.2023 по 10.09.2023 включно, згідно посвідчення про відрядження №1647 від 09.08.2023 (33 дні) в розмірі 32282 гривні.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

В порушення вказаної норми позивачем не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як слідує з матеріалів справи предметом розгляду даної справи є незгода позивача щодо ненарахування та невиплати добових витрат на відрядження.

Тобто, позивач фактично про порушення своїх прав мав дізнатися у серпні 2022 року та у серпні 2023 року, а звернувся до адміністративного суду із даним позовом лише 27.03.2023, тобто поза межами місячного строку, встановленого частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що позивач намагався в порядку досудового врегулювання спору відновити порушені права шляхом подання заяв від 10.11.2023, 11.01.2024 до ВЧ НОМЕР_1 , від 17.01.2024, 05.02.2024 до НГУ, від 16.02.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, зазначає, що з 10.09.2023 по 20.10.2023 проходив військову службу та виконував бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Щодо відрядження до оперативного підпорядкування командира РТГр « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 126 обр ТрО строком на 26 днів дізнався випадково з відповіді Військової частини НОМЕР_1 № 3/12/12-299 від 30.01.2023.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з такого.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до посвідчення про відрядження № 415 від 06.08.2022 ОСОБА_1 був відряджений в оперативне підпорядкування командира РТГр « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 126 обр ТрО.

Відповідно до посвідчення про відрядження № 1647 від 09.08.2023 ОСОБА_1 був відряджений до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), навчального полігону (LONGMOOR) Сполученого Королівства Великої Британії.

10.11.2023 позивач звернувся до Військової частини із заявою, у якій просив відшкодувати добові витрати пов`язані з відрядженням з 09.08.2023 по 10.09.2023 включно у розмірі 210 гривень та 868 доларів США.

На звернення Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 05.12.2023 № 3/12/12-2978 повідомила, що ОСОБА_1 у складі групи військовослужбовців, перебуваючи у відрядженні з 09.08.2023 по 10.09.2023 повністю були забезпечені перевезенням, проживанням, харчуванням за рахунок держави, тому виплати добових за цих обставин не передбачені.

Також позивач звернувся із заявою від 11.01.2024 до ВЧ НОМЕР_1 , заявами від 17.01.2024, від 05.02.2024 до НГУ, заявою від 16.02.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування добових витрат на відрядження.

На звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 12.03.2024 № 3/8/1-917 повідомило, що грошове забезпечення за період перебування у відрядженні з 09.08.2023 по 10.09.2023 виплачено в повному обсязі.

Листом від 30.01.2023 № 3/12/12-229 Військова частина НОМЕР_1 надала відомості, інформацію та документи, а саме: довідку про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації від 26.01.2024 № 7 на 1 арк. у 1 прим. лише адресату, завірена копія посвідчення про відрядження від 06.08.2022 № 415 на І арк. у 1 прим. лише адресату, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 07.08.2022 № 211 на 1 арк. у 1 прим. лише адресату, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02.09.2022 № 240 на 1 арк. у 1 прим. лише адресату, завірену копію довідки від 04.09.2022 № 1619/157/3153 на 1 арк. у 1 прим. лише адресату, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08.09.2022 № 250дск на 1 арк. у 1 прим. лише адресату.

Відповідь на заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання відповідної інформації, тощо.

Як стверджує сам позивач після отримання відповіді від 30.01.2023 № 3/12/12-229 дізнався про порушення своїх прав щодо відрядження з 07.08.2022 по 01.09.2022.

Суддя вважає за необхідне зазначити, що навіть з врахуванням того факту, що порушення своїх прав щодо відрядження з 07.08.2022 по 01.09.2022 позивач дізнався з листа від 30.01.2023 № 3/12/12-229, однак, до суду звернувся з пропуском місячного строку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2021 року у справі №380/5208/20 вказав, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Верховний Суд у постанові 29.09.2021 року у справі №200/1709/20-а зазначив, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта власних повноважень. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Суддя зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Таким чином, підстави, зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суддя визнає неповажними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовна заява відповідно до ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для подання до суду:

позовної заяви в новій редакції із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі;

обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними іншими підставами для поновлення строку.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалив:

Підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнати неповажними.

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/9631/24 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя А.С. Пекний