Рішення

від 02.04.2024 по справі 420/16059/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16059/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 04.07.2023 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050014173 від 20.04.2023 р. щодо відмови гр. ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно до п. а ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення в зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років відповідно до п. а ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про повернення переплати пенсії в сумі 9568,57 грн. за період з 16.02.2023 по 31.03.2023 р.

Ухвалою 10.07.2023 позов залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 13.10.2023 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

До суду від позивача за вх. № 26240/23 надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.11.2023 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

01.12.2023 року засобами поштового зв`язку від позивача до суду надійшла позовна заява з уточненими позовними вимогами.

Згідно позовної заяви від 29.11.2023 року, позивачем уточнено позовні вимоги та викладено їх у наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050014173 від 20.04.2023 р. щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто з 16.02.2023 р. з урахуванням виплачених сум пенсії;

Ухвалою від 11 грудня 2023 року, прийняти до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що ОСОБА_1 , звернулась з заявою № 307 від 16.02.2023 р. до відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з приводу призначення пенсії за вислугу років. За наслідком розгляду заяви позивачки з поданими документами їй призначено пенсію за вислугу років, яку вона отримувала за період з 16.02.2023 р. по 31.03.2023р. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050014173 від 20.04.2023 р. було відмовлено позивачці в призначенні пенсії на заміну рішення від 23.02.2023р. В рішенні про відмову було зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 02.11.1990 р. по 20.01.1997 р. з 27.08.2009 р. по 01.02.2023 р. згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2023 р. №97, оскільки заявниця, працювала оглядачем вагонів ( оглядачем вагонів ремонтником) пункту контрольно-технічного обслуговування, що не передбачено Списками професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом па пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. №583.В рішенні №156050014173 від 20.04.2023 р. вказано, що загальний страховий стаж роботи складає 34 роки 07 місяців 01 день. Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно пункту а) статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.04.2023 р. за вих. № 1600-0302-9\28589 надіслало до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, лист щодо перегляду рішення про відмову призначенні пенсії гр. ОСОБА_2 30.05.2023р. за вих. № 1500-0504-8\68432 ОСОБА_1 , отримала лист відділу з питань відрахувань управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про повернення переплати пенсії в сумі 9568,57 гри. за період з 16.02.2023 по 31.03.2023 р. З листом відділу з питань відрахувань управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050014173 від 20.04.2023 р. про відмову в призначені пенсій ОСОБА_1 , не згодна повністю і звернулася з позовом до суду.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено,що вимоги, викладені у позовній заяві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , звернулася 16.02.2023 із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Прозагальнообов`язкове державне пенсійне страхування та пункту а статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачці було призначено пенсію за вислугу років рішенням від 06.03.2023 №156050014173 з 16.02.2023. В ході перевірки правильності призначення пенсії ОСОБА_1 . Головним управлінням виявлено, що відповідно до уточнюючої довідки від 03.02.2023 № 97 позивач з 02.11.1990 по 20.01.1997 та з 27.08.2009 по 01.02.2023 працювала оглядачем вагонів (оглядачем вагонів ремонтником) пункту контрольно-технічного обслуговування, що не передбачено Списками професій посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583. У зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 20.04.2023 №156050014173. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 02.11.1990 по 20.01.1997 та з27.08.2009 по 01.02.2023, оскільки позивач працювала оглядачем вагонів (оглядачемвагонів ремонтником) пункту контрольно-технічного обслуговування, що непередбачено Списками професій посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень ізабезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583. У позивача виникла переплата пенсії в сумі 9568,57 грн за період з 16.02.2022 по 31.03.2023 та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 25.05.2023 № 1964. Також відповідач посилаючись на ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат є безпідставними та не підлягають задоволенню.

02.02.2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на адміністративний позов, де з посиланням на Положення про Пенсійний фонд України, ст. 19 Конституції України, п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 7, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанову Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992, постанову Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, зазначено, що відповідач вважає, що позовна заява позивача не підлягає задоволенню виходячи з наступного. У Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, наявні наступні професії: оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу. Посади, на якій працювала позивач вказаним списком не передбачено. Також зазначено у відзиві, що суд не може підміняти державний орган і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги і заперечення та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для призначення пенсії за вислугу років 16.02.2023 року звернулася з заявою № 307 до Суворовського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі.

З розпискиповідомлення вбачається, що позивачкою до заяви були додані: паспорт та ідентифікаційний код, довідку про зміну назви організації, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, свідоцтво про народження дитини, трудова книжка НОМЕР_2 .

27.02.2023 року ОСОБА_1 подала заяву № 384 до Суворовського об`єднаного управління ПФУ в м. Одеси про призначення пенсії за вислугу років.

Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.02.2023 року було призначено пенсію за вислугу років, яку позивач отримувала за період з 16.02.2023 року по 31.03.2023 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050014173 від 20.04.2023 р. було відмовлено позивачці в призначенні дострокової пенсії за вислугу років на заміну рішення від 23.02.2023року. В рішенні зазначено, що загальний страховий стаж роботи заявника складає 34 роки 07 місяців 01 день. Аналіз документів, які надано 16.02.2023 р., для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , показує, що стаж за вислугу років відсутній. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 02.11.1990 по 20.01.1997 р. з 27.08.2009 по 01.02.2023 р. згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2023 р. № 97 оскільки заявниця працювала оглядачем вагонів, (оглядачем вагонів ремонтником) пункту контрольно-технічного обслуговування, що не передбачено Списками професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р.№ 583 (а.с. 23).

Вважаючи рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050014173щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за вислугу років протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачено право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються, зокрема, трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 52 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Відповідно пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 (далі Рішення КСУ № 2-р/2019) визнано такими, що не відповідають Конституції України (е неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі -Закон № 1788) зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VITI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213) та Законом України від 24.12.2015 № 91 1-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 911 ).

На виконання Рішення КСУ № 2-р/2019 положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1 788 застосовуються без внесених до них змін Законами №213, №911.

В свою чергу, згідно з положеннями пунктів 2-1 та 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII -Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі Закон №2148), який набрав чинності 11.10.2017, право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом №2148 (станом на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, .55 Закону № 1788.

Враховуючи зазначене, пенсії за вислугу років робітникам локомотивних бригад і окремим категоріям працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, призначаються відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788 при досягненні чоловіками віку 55 років, жінками 50 років та за наявності станом на 11.10 2017 у чоловіків не менше 26 років 6 місяців страхового стажу, з них вислуги років не менше 12 років 6 місяців, у жінок не менше 21 рік 6 місяців страхового стажу, з них вислуги років не менше 10 років.

Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на такий вид пенсії.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами п. 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З дослідженої судом копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 наданої до суду позивачем та відповідачем в додатках до позову та відзиву, судом встановлено наступні записи, де позивачка працювала зокрема:

-з 02.11.1990 р. оглядачем вагонів по збереженню 4р.ПКТО Берегова (наказ № 926 від 02.11.1990),з 08.10.1994 р. переведена оглядачем вагонів ремонтником 4 р. (наказ № 599 від 07.10.1994); з 20.01.1997 року звільнена за власним бажанням (наказ № 38 від 20.01.1997 року), записи в трудовій книжці № 6-8. Стаж роботи: 06 років 02 місяці 19 днів.

- з 27.08.2009 р. переведена оглядачем вагонів зі збереження вагонного парку3р.ПКТО Берегова (наказ №291 о/с від 13.08.2009); з 01.07.2011 переведена оглядачем вагонів 5 р. ПКТО Берегова (наказ № 382 / ос від 30.06.2011); з 03.10.2016 переведена оглядачем вагонів 5 р. пункту технічного обслуговування вагонів Берегова пункту технічної передачі вагонів Хімічна (наказ № 408 /ос від 3.10.2016);з 01.02.2023 р. переведена черговою по будинку відпочинку локомотивних (поїзних) бригад (наказ № 36/ос від 25.01.2023, записи в трудовій книжці № 29-37.Стаж роботи: 13 років 05 місяців 06 днів.

З метою підтвердження стажу роботи на посадах оглядача вагонів по збереженню, позивачем були надані відповідачу та до суду: довідку Виробничого підрозділу Служби вагонного господарства «експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава 1» регіональної філії Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 40 від 21.07.2022 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідку Виробничого підрозділу Служби вагонного господарства «експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава1» АТ «Українська залізниця» № 43 від 19.07.2022 щодо реорганізації ДП «Одеська залізниця»; наказ Виробничого підрозділу Служби вагонного господарства «експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава1» № 428/ВЧДЕ від 28.04.2017 року «Про реорганізацію структури пунктів для виконання технічного обслуговування вагонів»; довідка Виробничого підрозділу Служби вагонного господарства «експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава1» регіональної філії Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 97 від 03.02.2023 року; довідку Виробничого підрозділу Служби вагонного господарства «експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава 1» АТ «Українська залізниця» № 98 від 03.02.2023 щодо реорганізації ДП «Одеська залізниця».

Щодо посилання відповідача у рішенні на те, що ОСОБА_1 працювала оглядачем вагонів (оглядачем вагонів ремонтником) пункту контрольно-технічного обслуговування, що не передбачено Списками, затвердженими постановою КМУ № 583 від 12.10.1992 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583, зокрема, оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу, оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу, мають право на пенсію за вислугу років.

Згідно роз`яснення «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років» №25 від 18.11.1992 року Міністерства соціального забезпечення України. відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто, старші, головні, провідні, а також помічники.

Професія «оглядач-ремонтник на пунктах технічного обслуговування вагонів» передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 66 Залізничний транспорт і метрополітен), затвердженим наказом Міністерства транспорту України №601 від 17.12.1999 року та погодженим Міністерством праці та соціальної політики України (діяв до 20.05.2016 року), в якому визначені завдання та обов`язки, необхідні знання та кваліфікаційні вимоги до вказаної професії.

Крім того, додатком А до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327, передбачено професійну назву роботи «Оглядач вагонів» та «Оглядач-ремонтник вагонів» за кодом КП 7233.

Відповідно до примітки 2 Додатка В до «Класифікатора професій» назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що в даному випадку відповідачем при прийнятті рішення № 156050014173 від 20.04.2023 року не враховано роз`яснення профільного Міністерства та застосовано формальний підхід до оцінки назви посади, на якій працювала позивачка.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу - довідка формиОК-5 до спеціального стажу ОСОБА_1 , на підприємстві код ЄДРПОУ 26133678 зараховано період роботи з квітня 2010 року до листопада 2015 року та на підприємстві з кодом ЄДРПОУ 40081200 зараховано період роботи з грудня 2015 року по грудень 2022 року всі спірні періоди роботи код підстави для обліку спецстажу ЗП3055А1 та відповідно сплачено страхові внески.

«Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства» був затверджений постановами Правління ПФУ №26-1 від 05.11.2009, від 08.10.2010 року №22-2, №25-2 від 03.12.2013, в подальшому наказами Мінфіна №435 від 14.04.2015 р., №814 від 28.12.2020 року.

Код підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства за № ЗП3055А1 - робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України

Отже, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підтверджено у позивачки наявність стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність прийнятого рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком та протиправно не зарахував до стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.11.1990 по 20.01.1997 р. з 27.08.2009 по 01.02.2023 р. на посадах оглядача вагонів та оглядача вагонів ремонтника, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 20.08.2023 №156050014173 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплату пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі Порядок №22-1), передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (п.4.3).

Згідно з п. 4.10. Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.

А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням встановлених судом при розгляді даної справи обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню шляхом:

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 який, стаж роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.11.1990 року по 20.01.1997 року з 27.08.2009 року по 01.02.2023 року на посадах оглядача вагонів.

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16 лютого 2023 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачкою за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (а.с. 8).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №156050014173 від 20.04.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , стаж роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.11.1990 року по 20.01.1997 року з 27.08.2009 року по 01.02.2023 року на посадах оглядача вагонів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16 лютого 2023 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13814885).

СуддяО.А. Вовченко