Ухвала

від 02.04.2024 по справі 420/7722/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7722/24

УХВАЛА

02 квітня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз Трейдінг» про визнання договорів недійсними, скасування записів про державну реєстрацію права власності,

встановив:

Головне управління ДПС в Одеській області (далі позивач, ГУ ДПС в Одеській області) звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Сервіс» (далі відповідач 1, ТОВ «Карго-Сервіс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз Трейдінг» (далі відповідач 2, ТОВ «Бриз Трейдінг»), в якому просить:

визнати договори купівлі-продажу від 26.02.2019 року реєстраційні номери 1561, 1562, 1563,1564 недійсними;

скасувати записи 30465281, 30465278, 30465227, 30465225 про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав.

У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 18.03.2024 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

01.04.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 29.03.2024) на виконання ухвали суду представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просить:

продовжити строк для усунення недоліків у зв`язку з необхідністю сплати судового збору;

поновити строк звернення до суду.

Заява мотивована тим, що незважаючи на те, що акт опису майна №8/15-32-17-01-33 було складено 12.02.2019, а зареєстровано податкову заставу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.03.2019, проте позивачу не було відомо про виділення майна, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Хімічна, буд 1-а, в частки власності 1/1 з присвоєнням нових адресів: м Одеса, вул. Хімічна, буд. 1-а, 1-д та м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 1/36. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по коду підприємства відображалась адреса м. Одеса, вул. Хімічна, буд 1-а. Про зміни в інформації про дане нерухоме майно та продаж цього майна Головному управлінню ДПС в Одеській області стало відомо з листування.

Щодо надання копій договорів від 26.02.2019 реєстраційні номери 1561, 1562, 1563, 1564 Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що відповідно до ст. 114 КАС України має намір подати заяву про витребування даних договорів.

Дослідивши вказану заяву, суддя приходить до такого.

Слід зазначити, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18.03.2024 чітко зазначені недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, а саме: «З огляду на викладене позовна заява відповідно до ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для подання до суду:

обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними причинами пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду;

копій договорів купівлі-продажу від 26.02.2019 року реєстраційні номери 1561, 1562, 1563,1564;

документу про сплату судового збору у сумі 9084,00 грн».

Щодо клопотання про продовження строку для усунення недоліків суддя зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду юридичною особою або фізичною особою підприємцем позову немайнового характеру судовий збір складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 становить 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Звернувшись до суду, позивачем заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру.

Судовий збір за подання даного позову становить 12112,00 грн (3028,00 грн х 4 позовні вимоги).

Позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 3028,00 грн за одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачу необхідно було доплатити судовий збір у сумі 9084,00 грн та надати документ про його сплату.Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Клопотання про продовження строку для усунення недоліків позову позивач обґрунтовує необхідністю сплати судового збору.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконати ухвалу суду в цій частині позивачем не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника позивача про продовження строку для усунення недоліків позову не підлягає задоволенню.

Щодо наміру позивача подати заяву про витребування копій договорів від 26.02.2019 реєстраційні номери 1561, 1562, 1563, 1564 суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 160 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить визнати договори купівлі-продажу від 26.02.2019 року реєстраційні номери 1561, 1562, 1563,1564 недійсними, при цьому, зазначені договори не долучено до матеріалів справи, як і не заявлено клопотання про їх витребування.

Посилання позивача на ст. 114 КАС України як на підставу для витребування доказів є безпідставними, оскільки ст. 114 КАС України визначає підстави та порядок забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

У підсумку, позивачем не надано ні клопотання про витребування доказів, ані заяви про забезпечення доказів, як не наведено і причин, які перешкоджали йому протягом установленого строку для усунення недоліків позовної заяви подати такі клопотання або заяву.

Таким чином, ухвала суду від 18.03.2024 в частині надання копій договорів купівлі-продажу від 26.02.2019 року реєстраційні номери 1561, 1562, 1563,1564 або клопотання про їх витребування позивачем не виконана.

Щодо клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду суддя зазначає наступне.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Суддя зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Згідно сталої та послідовної судовою практикою підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність тих обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали б від волевиявлення особи.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з такого.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (заява №20347/03 §35) зазначено «… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…».

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Як видно з матеріалів справи, позивач просить визнати нечинними договори купівлі-продажу нерухомого майна, які укладені між ТОВ «Карго-Сервіс» та ТОВ «Бриз Трейдінг» 26.02.2019, а також скасувати відповідні записи про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав, які були вчинені так само 26.02.2019.

При цьому суддя враховує, що відчужене з вказаними договорами нерухоме майно знаходилось у податковій заставі та відносно якого позивачем проведено опис майна ТОВ «Карго-Сервіс» і складено акт опису майна №8/15-32-17-01-33 від 12.02.2019 та зареєстровано податкову заставу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №30896790 від 26.03.2019.

У цьому контексті суддя зазначає таке.

Відповідно до підпункту 20.1.24 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від органів, що забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, необхідну для здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків. У випадках, передбачених законом, податковий керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, які містяться в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Строк надання інформаційних довідок цими органами на письмові запити контролюючих органів не може перевищувати п`яти робочих днів з дня отримання таких запитів.

Також підпунктами 20.1.1-1, 20.1.3, 20.1.20 та 20.1.26 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право:

- аналізувати фінансовий стан платника податків, що має податковий борг, та стан забезпечення такого боргу податковою заставою;

- отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали щодо платників податків, а у визначених цим Кодексом випадках - стосовно керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників;

- одержувати безоплатно необхідні відомості для ведення Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру акцизних накладних, формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від платників податків, а також Національного банку України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним особам, та утриманих з них податків, зборів, платежів; від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб`єктів, видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - про державну реєстрацію та видачу ліцензій суб`єктам господарської діяльності; від органів, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього; від органів державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли; інформацію, необхідну для забезпечення реєстрації та обліку платників податків, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням;

- користуватися інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами відповідно до закону.

За змістом підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зокрема інформація: про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати.

Посилання позивача на те, що про зміни в інформації про нерухоме майно та продаж цього майна останній дізнався з листування суд не бере до уваги, огляду на наступне.

Як визначено статтею 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є:

- гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

- обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

- одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав;

- публічність державної реєстрації прав;

- внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

- відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Слід урахувати, що за приписами статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, враховуючи статус відомостей Державного реєстру прав, знаходження спірного майна у податковій заставі та надане законодавством контролюючим органам право на отримання інформації з Державного реєстру прав, позивач як контролюючий орган повинен був дізнатись про відчуження (перехід права власності) майна, яке перебуває у податковій заставі з часу державної реєстрації права власності нового власника на підставі оспорених у цій справі договорів, які є нотаріально посвідченими.

Як видно з матеріалів позовної заяви, у тому числі й із сформованої самим же позивачем «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта», відомості щодо відчуження спірного майна внесені до Державного реєстру прав 26.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А. як державним реєстратором.

Отже, починаючи з 26.02.2019 року позивач як контролюючий орган повинен був дізнатись про наявність підстав для звернення до суду щодо оскарження договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яке перебувало у нього в податковій заставі.

Крім того, отримання від ТОВ «Бриз Трейдінг» листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

До суду позивач звернувся лише 07.03.2024 року, тобто із пропуском тримісячного строку, установленого статтею 122 КАС України.

Будь-яких доказів на підтвердження існування інших перешкод для своєчасного звернення до суду позивач не надав.

Суддя зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, частиною 5 статті 169 КАС України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, що не позбавляє останнього права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Суддя вважає за необхідне також звернути увагу позивача на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 сформувала правовий висновок про те, що оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів. До визначених ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.

Позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз Трейдінг» про визнання договорів недійсними, скасування записів про державну реєстрацію права власності разом з доданими документами - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя А.С. Пекний