Рішення

від 03.04.2024 по справі 480/2645/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року Справа № 480/2645/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2645/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про відмову в призначенні/переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 22 квітня 2021 року пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ, згідно із заявою від 22 квітня 2021 року із врахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області з 11.04.2013.

Вказує, що первинно позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з 11.04.2013, втім у подальшому позивачку автоматично, без її звернення, за матеріалами пенсійної справи було переведено на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.05.2020.

22.04.2021 позивач звернулася із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", однак рішенням Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (без дати та номеру) їй відмовлено у такому переведенні.

На переконання представника, враховуючи, що на час звернення (22.04.2021) ОСОБА_1 досягла необхідного віку, мала достатній стаж державної служби та загальний страховий стаж, рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову у призначенні/перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Програмою "Діловодство спеціалізованого суду" дану справу було розподілено судді Дісці А.Б.

Ухвалою суду від 29.03.2023 позовна заява залишена без руху, оскільки подана з порушенням ст. 171 КАС України: позивач звернувся до суду з пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства шестимісячного строку.

Ухвалою суду від 24.04.2023 у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та додані до неї документи повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 по справі № 480/2645/23 - скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

14.11.2023 справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 № 342, на підставі рішення Вищої Ради Правосуддя № 935/0/15-23 від 28 вересня 2023 року "Про відрядження судді Сумського окружного адміністративного суду Діски А.Б. до Київського адміністративного суду для здійснення правосуддя", наказу голови Сумського окружного адміністративного суду № 6-АГП від 5 жовтня 2023 року та рішення зборів суддів Сумського окружного адміністративного суду № 6 від 13 жовтня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/2645/23.

Програмою "Діловодство спеціалізованого суду" дану справу було розподілено судді Кравченку Є.Д.

Ухвалою суду від 17.11.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за змістом пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами КМУ, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ передбачає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами КМУ, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, представник зауважив, що згідно з пунктом 3-1 Порядку № 622 передбачається обчислення раніше призначених пенсій відповідно до Закону № 3723-ХІІ на умовах Порядку № 622 особам: які на 01.05.2016 займали посади державної служби; яким призначено пенсію відповідно до Закону №3723 у період з 01.10.2011 до 01.05.2016; які в період роботи на «спецпосадах» не отримували пенсію згідно Закону № 3723-ХІІ до дня набрання чинності Законом № 889-VІІІ, тобто до 01.05.2016; після звільнення з посади державної служби.

Оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посади державної служби (звільнена з 31.03.2014) та отримувала пенсію, призначену по Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", обчислену відповідно до норм статті 37 Закону України 3723-ХІІ "Про державну службу", тому права на обчислення пенсії на умовах Порядку № 622, на переконання представника, позивач не має.

Таким чином, вважає, що Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинних нормативно-правових актів України.

Копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 17.11.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Втім на виконання вимог ухвали відповідач 2 надав витребувані судом докази.

Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з 11.04.2013 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що підтверджується протоколом призначення пенсії від 18.04.2013 № 156 (а.с. 157).

У подальшому, з 01.05.2020 позивача переведено на пенсію за віком за матеріалами пенсійної справи на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що визнається Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області у листі від 22.01.2021 № 333010215/Б-02/8-1800/21 (а.с. 116).

22.04.2021 позивач звернулася із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (а.с. 108).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області прийняло рішення (без дати та номеру) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії (а.с. 125).

При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що вік заявника становить 64 років; необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 39 років, за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

З урахуванням змін, внесених постановою № 469, з 01.01.2020 р. право на обчислення пенсії на умовах Порядку № 622 мають особи:

- які на 01.05.2016 займали посади державної служби;

- яким призначено пенсію відповідно до Закону "Про державну службу" № 3723-ХІІ у період з 01.10.2011 до 01.05.2016;

- які в період роботи на «спецпосадах» не отримували пенсію згідно Закону № 3723-ХІІ до дня набрання чинності Законом № 889-VІІІ, тобто до 01.05.2016;

- які звільнились з посади державної служби, в тому числі до 01.01.2020.

Всі зазначені умови повинні бути дотримано одночасно.

Враховуючи, що норми чинного законодавства України не містять положення про перерахунок пенсій, призначених за нормами Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу», ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії виходячи із нових складових заробітної плати державного службовця.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Так, позивачу була призначена пенсія за віком з 11.04.2013 згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що не заперечується сторонами.

Відповідно до частини сьомою статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III (у редакції, чинної станом на дату призначення пенсії ОСОБА_1 ) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 22 Закону Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Так, на час виникнення спірних правовідносин, призначення пенсії за віком державним службовцям було врегульовано Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII (далі - Закон № 889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, за приписами пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відтак, як вже зазначалось, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 року у справі № 607/2474/17.

Виходячи з системного аналізу положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, із набранням чинності Законом № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом із цим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

У свою чергу, вимоги щодо віку для призначення пенсій визначає стаття 26 Закону № 1058-ІV. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років (абзац 1 частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV). Як обумовлено абзацом 2 частини 1 цієї статті, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд зазначає, що на момент звернення із заявою про перехід на пенсію за віком (22.04.2021) позивач досягла віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. Матеріали справи свідчать, що страховий стаж позивача становить понад 40 років (зв. бік а.с.156). Крім того, стаж позивача на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становить більше 20 років. Наявність необхідного 20-річного стажу державної служби також підтверджується протоколом про призначення пенсії від 18.04.2013 № 156 (а.с.157).

У свою чергу, пунктом 1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок), визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено судом з оскаржуваного рішення та з відзиву, підставою для відмови у переведенні/призначенні пенсії за віком на підставі Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ було те, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посади державної служби (звільнена з 31.03.2014) та отримувала пенсію, призначену по Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" обчислену відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, тому права на обчислення пенсії на умовах Порядку № 622, на переконання представника відповідача, позивач не має.

Втім суд не погоджується з такими висновками відповідача-1 та наголошує на тому, що Закон № 889-VIII не пов`язує нарахування пенсії за віком з отриманням раніше пенсії за Законом № 3723-ХІІ, та право на пенсію одержують зазначені в пунктах 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII громадяни, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік.

Відповідно, Порядок № 622 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі пункту 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а тому має відповідати положенням вказаного закону, а не суперечити йому, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом.

До того ж, Порядок № 622 встановлює додаткову умову для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, а саме: якщо до набрання чинності Законом №889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII. У той же час, ні Закон № 3723-XII, ні Закон № 889-VIII такої умови не містять.

При цьому, суд враховує, що ЄСПЛ у пункті 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 22.04.2021 зверталася до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а не про призначення пенсії. Таким чином, відсутні підстави для застосування положень, які регулюють правовідносини, пов`язані з реалізацією права особи на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ вперше, а не перехід на такий вид пенсії, як просила позивач у своїй заяві.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачка з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки вона досягла встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку, має необхідний страховий стаж та не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а отже відповідала всім умовам, визначених законодавством, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії, прийняте Біловодським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області (без дати та номеру), підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.

Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-XII з 22.04.2021 (з дня подання заяви).

Вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен здійснити переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно із пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що 09.08.2023 позивач звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії, проте за результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, за її заявою оскаржуване рішення прийнято Біловодським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах є Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, оскільки саме цей орган розглянув заяву позивачки про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Водночас, відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» у Луганській області Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Згідно із частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З відомостей, які міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських організацій, Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41247269) було припинено, а його правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461).

Отже, в спірних правовідносинах належним відповідачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як правонаступник реорганізованого Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зобов`язано здійснити переведення позивача на пенсію за віком відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII з 22.04.2021.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію, то суд відмовляє у їх задоволенні, з огляду на передчасність таких вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що захист прав позивача саме в такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, не привласнює їх і не підміняє Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, а лише зобов`язує відповідача вчинити певні дії, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію угоди про надання правничих послуг від 19.03.2023, укладеного між позивачем та адвокатським бюро Єфіменко Лідії Іванівни (а.с. 128); квитанцію до прибуткового касового ордеру від 28.03.2023 щодо сплати 2000,00 грн. (а.с. 99), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ № 1035070 (а.с. 130), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 181 (а.с. 129).

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем, як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 1500,00 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань у заявленому представником позивача розмірі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 21782461) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію за віком відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII з 22.04.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 21782461) витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко