Рішення

від 01.04.2024 по справі 520/2328/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 р. № 520/2328/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картку відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2023/000668/2 від 27.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2023/000765.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2023/000668/2 від 27.12.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2023/000765, прийняті відповідачем під час митного оформлення товарів позивача, є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на підставі зовнішньоекономічного контракту ТОВ «КОЛОТЕКС» імпортувало на митну територію України фурнітуру для виробництва текстильної продукції, здійснило процедуру митного оформлення.

27.12.2023 Харківською митницею за результатом розгляду поданих під час митного оформлення позивачем документів було винесено картку відмови № UА807200/2023/000765 та рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2023/000668/2.

Оскаржувані рішення митниці були прийняті на підставі поданих позивачем контракту, інвойсу, доказів оплати товару та інших документів, які передбачені законодавством та є достатніми і вірними для визначення митної вартості товарів.

25.10.2021 між Zheinjiag Fortune Enterprise Co., Ltd. з однієї сторони (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колотекс» з іншої сторони (далі - покупець) укладено договір про те, що в порядку та на умовах визначених Договором, постачальник зобов`язується здійснити поставку текстильної продукції - тканини для виробництва сумок, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, яка визначена Сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, що поставляється за цим Договором, здійснити митне очищення товару.

Розділом 3 укладеного Договору визначено, що Товар передається в тарі/упаковці Виробника. Тара поверненню виробнику не підлягає. Отже, вартість упаковки включена в первісну вартість партії товару та окремо оплаті і зарахуванню до митної вартості не підлягає. Відповідна інформація була наявна у митниці під час прийняття рішення, оскільки декларантом було надано контракт при декларуванні товару.

Розділом 5 укладеного Договору визначені умови постачання товару. Умовами поставки визначено FОВ Китай. Відповідно до правил Інкотермс вказаний базис поставки передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З урахуванням застосованих правил Інкотремс, завантаження, упаковка, митне очищення також включені до договірної вартості товару, який передається покупцю повністю готовий до експорту.

Строк поставки кожної конкретної партії Товару узгоджується Сторонами у відповідній Специфікації. Після підписання відповідної специфікації, Постачальник направляє Покупцеві рахунок (інвойс) на здійснення оплати.

Отже, сторонами у порядку, визначеному договором та правилами ділового обороту щодо порядку виконання міжнародних договорів, визначено, що основними документами, які супроводжують товар та відображають основні вартісні та кількісні характеристики, відображають умови поставки є специфікація, інвойс, пакінг - лист.

Пунктом 5.10 укладеного Договору визначено, що одночасно із Товаром, Постачальник передає наступні товарно - супровідні документи:

- Коносамент або телекс - реліз;

- Інвойс, пакувальний лист;

- Інші документи на вимогу покупця.

Ціна договору визначена розділом 6 укладеного договору. Сторонами погоджено, що вартість конкретної партії товару, що має бути поставлена, ціна за одиницю товару, і загальна вартість товару, що поставляється, визначається згідно із погодженою сторонами Специфікацією з урахуванням Змін до специфікації. Вартість товару визначається на підставі цін постачальника, що діяли на дату погодження Специфікації.

Оплата за поставлений товар здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків (інвойсів).

Остаточна кількість товару, номенклатура, його ціна та інші характеристики були погоджені сторонами в Специфікації № 1 від 18.10.2023, відповідно до якої до постачання передбачалась тканина на загальну суму 18 134,861 доларів США в кількості 326 рулонів.

В подальшому, разом із специфікацією та на її основі, сторонами погоджено інвойс № FТ23 - А 1002 від 18.10.2023. Відповідно до умов наданого інвойсу також до поставки та оплати підлягала продукція у кількості 326 рулонів на загальну суму 18 134,86 доларів США.

Як встановлено матеріалами справи, позиції, номер контракту, вартісні та кількісні характеристики в даних документах співпадають та розбіжностей не містять.

Як вбачається із умов укладеного між постачальником та покупцем Договору, поставка відбувалась на умовах FОВ, Китай (порт міста Шанхай). З метою подальшого направлення товару Продавцем було сформовано та надано для митного оформлення в країні відправлення пакінг - лист та видано декларацію країни відправлення. Із аналізу даних документів вбачається, що вони також не містить розбіжностей щодо виду товару, його кількості, адреси поставки, тощо. А саме для відправлення в адресу покупця - ТОВ «КОЛОТЕКС», було оформлено 326 рулонів. Вказана кількість продукції повністю кореспондується із експортною вантажною митною декларацією Китайської Народної Республіки, яка надавалась продавцем для виконання умов Контракту поставки в розрізі базису FОВ, Китай (порт міста Шанхай).

З метою перевезення вантажу та потребою у експедиторських послугах, позивачем було укладено Контракт № 13/06 від 13.06.2023. Предметом укладеного договору є надання Замовнику експедиторських послуг у портах та організації перевантаження та перевезення вантажів морським, залізничним та автомобільним транспортом, тощо.

В подальшому, після виконання митних формальностей в країні відправлення, товар для подальшої доставки було передано перевізнику, про що складено коносамент № MWSHGDA23102153FDB від 24.10.2023, який був наданий до органі митниці при митному оформленні товарів.

Транспортування товару здійснювалось в два етапи та в складі одного контейнеру, а саме маршрут транспортування контейнеру MRSU419310 (зазначений в коносаменті та повністю співпадає із іншими товаросупровідними документами) відбувався по маршруту із порту міста Шанхай (Китай) в порт міста Гданськ (Польща) та в подальшому із міста Гданськ до міста Ягодин як митної території України.

В зазначеному контейнері перевозилось декілька видів вантажу, а тому вартість перевезення такого кожного вантажу підлягає розподіленню, але все одно була заявлена декларантом в повному обсязі та підтверджена документами, які було надано митному органу для визначення загальної митної вартості.

В рамках укладеного Контракту, виконавцем по Контракту (Агентом) було виставлено інвойс № 0037, згідно із яким оплаті підлягали послуги із перевезення товару із порту міста Шанхай (Китай) в порт міста Гданськ (Польща). Витрати по перевезенню морським транспортом склали 1758,00 доларів США, які були включені до складу загальних витрат на перевезення згідно контейнеру MRSU419310 (в контейнері окрім задекларованого товару перевозились інші партії іншого товару).

На підтвердження транспортування із порту міста Гданськ до митної Території України (місто Ягодин) та розміру витрат, митному органу при митному декларуванні було надано накладну СМR та документ, що підтверджує сам факт перевезення, кількість та вид товару, вартість такого перевезення знову ж таки в складі загальної партії товару в загальному контейнері.

Перевезення декількох партій, видів товару в одному контейнері обумовлено великою вартістю перевезення та невеликими обсягами поставленої продукції, яка не заповнює весь контейнер повністю. За таких обставин, витрати на транспортування товару підлягають конкретизації та розподіленню.

Так, відповідно до поданих для митного оформлення документів, вартість перевезення становила 3 339,81 доларів США у валюті по курсу 37,37 станом на дату декларування.

Таким чином, витрати на транспортування товару складались із витрат на морське перевезення із порту міста Шанхай (Китай) в порт міста Гданськ (Польща) у розмірі 868,81 доларів США за транспортування 8 975,00 кілограмів ваги (що відповідає вазі товару визначеному в пакінг - листі). Витрати на транспортування автомобільним транспортом за транспортування товару із порту міста Гданськ до митної території України (місто Ягодин) становлять 2 471,00 доларів США за транспортування 8 975,00 кг кілограмів задекларованого товару. Описані витрати загалом становлять заявлену при митному оформленні суму 3 339,81 доларів США у валюті по курсу 37,37 станом на дату декларування.

Вказані витрати на транспортування та витрати на оплату партії товару було проведено в повному обсязі, що підтверджується наданими при митному оформленні платіжними дорученнями. Так як поставки товарів та надання послуг в рамках укладених договорів як з перевізником, так і з постачальником продукції здійснюються на постійній основі, то оплата була в обсязі більшому, ніж передбачено наданими інвойсами. Натомість у вказаних платіжних дорученнях реквізити та підстави оплати співпадають у повному обсязі, що додатково підтверджує повну відповідність документів, заявленому розміру митної вартості.

В подальшому, відповідач, з метою обґрунтування рішення про коригування митної вартості використав альтернативний метод визначення вартості імпортованої продукції та не застосував передбачений положеннями статей 52 - 57 Митного Кодексу України першочерговий порядок за договірною ціною.

Відповідачем в якості підстав застосування альтернативного методу визначення митної вартості вказано наявність у митного органу цінової інформації ЄАСІС та АСМО а також не надання інформації декларантом щодо інших, аналогічних угод на такі товари.

Складові митної вартості перелічені та вказані в положеннях статті 53 Митного Кодексу України. Отже, визначення митної вартості є конкретним числовим елементом (складовою) загальної митної вартості товарів. Зважаючи на це, декларантом надано до митного органу для декларування конкретну цифру із покроковим доказом транспортування та понесених витрат. Саме покрокове обґрунтування маршруту та чітке зазначення розміру витрат, які повністю співпадають із загальною заявленою вартістю, спростовує позицію митниці щодо можливого включення не всіх складових митної вартості.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення контролюючий орган вказав не підтвердження позивачем підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару, зокрема, він зазначив, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: транспортні документи не в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Розглядаючи вказані доводи, суд зауважує, що відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Тобто вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Суд зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості серед іншого в якості підстав застосування альтернативного методу визначення митної вартості вказано наявність у митного органу цінової інформації ЄАСІС та АСМО, а також не надання інформації декларантом щодо інших, аналогічних угод на такі товари. При цьому відповідачем конкретно не зазначено, які саме конкретні дані та числові значення не внесені до митної вартості товару, а загальне посилання на статті Митного Кодексу України не є обґрунтуванням подібних донарахувань.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтована позиція щодо неможливості застосування першого методу визначення вартості товару, за договірною, задекларованою вартістю.

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем за повної відсутності розбіжностей в товаро - супровідних документах було зазначено, доведено та враховано при визначені загальної митної вартості всі кількісні та вартісні характеристики товару. В поданій декларації та сукупності товаросупровідних документів, які надавались декларантом до митного органу під час митного оформлення, позивачем в повній мірі підтверджено понесені витрати, які були відображені при визначені загальної вартості товарів та сукупний розмір витрат на транспортування склав: 3 339,81 доларів США у валюті по курсу 37,37 станом на дату декларування. Відповідні дані відображені в графі 17 рішення про коригування митної вартості як складові вартості товару в додаток до ціни договору. В поданих документах для митного очищення інформації щодо додаткових витрат не зазначено, такі витрати декларантом не понесені.

Доказів порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару, відповідачем не подано.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" підлягають задоволенню.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення на користь ТОВ "КОЛОТЕКС" (код ЄДРПОУ 41891481) витрат на залучення перекладача по справі у розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626), суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

Проте, в порушення вищезазначених норм, позивачем не надано документів на підтвердження витрат на залучення перекладача по справі, тобто не надано договору, рахунку, платіжного документу про оплату таких послуг тощо.

Отже, клопотання представника позивача про стягнення на користь ТОВ "КОЛОТЕКС" витрат на залучення перекладача по справі у розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" (вул. Муромська, буд. 38, м. Харків, 61054, ЄДРПОУ 41891481) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картку відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2023/000668/2 від 27.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2023/000765.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" (ЄДРПОУ 41891481) сплачену суму судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов