Рішення

від 03.04.2024 по справі 560/631/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/631/24

РІШЕННЯ

іменем України

03 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є суддею у відставці та згідно з рішення пенсійного органу йому проведено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання. Вказує, що розмір нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 не відповідає розміру, установленому статтями135,142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»на 01.01.2021 визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 2270 грн.; стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»на 01.01.2022 визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 2600 грн.; стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»на 01.01.2023 визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 2684 грн. Тому вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, який відмовив у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн.; станом на 01.01.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2600 грн., станом на 01.01.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн, порушено його право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, встановленому законодавством України, так як розмір такої виплати встановлюється територіальним органом ПФУ саме на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видається відповідачем.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач працював на посаді судді Полонського районного суду Хмельницької області та з 08.05.2009 є суддею у відставці.

24.10.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогоЗаконом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Відповідачем позивачу видані три довідки №1213\23 від 03.11.2023 про суддівську винагороду судді Полонського районного суду Хмельницької області для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначаєЗакон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII(далі Закон № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 142Закону № 1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначенимЗаконом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Згідно з ч. 3 ст. 142Закону № 1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 142Закону № 1402-VI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно дост. 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита Законом. Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першоюстатті 135 Закону № 1402-VIIIпередбачено, що суддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини третьоїстатті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», серед іншого, установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», серед іншого, установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» серед іншого, установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 2684 гривень; працездатних осіб на 2023, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, становить 2102 грн.

Таким чином, вказаною нормоюЗакону, разом із встановленням на 01.01.2021 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн.; на 01.01.2022 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2600 грн.; на 01.01.2023 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів», розмір якого становить 2102,00 грн.

Позивач наполягає, що суддівську винагороду у 2021 році має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2270 грн., у 2022 році має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2600 грн., у 2023 році має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2684,00 грн.

Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами доКонституції України, внесенимиЗаконом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»(далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності 30.09.2016.

ЦимЗаконом, серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Таким чином,Конституція України, у редакціїЗакону № 1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першоїстатті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Крім того суд зазначає, що такого виду прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів» не передбачено уЗаконі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV. ВказанимЗакономсудді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

При закріпленні в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, законодавцем не внесено змін доЗакону № 1402-VIIIв частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірні періоди (січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року), а також вЗакон № 966-XIVщодо визначення прожиткового мінімуму.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

ВизначеніКонституцією Українита спеціальним законодавчим актом, яким єЗакон № 1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Водночас,Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другоюстатті 130 Конституції Українита частиною третьоюстатті 135 Закону № 1402-VIII.

ОскількиЗаконом № 1402-VIIIзакріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно достатті 135 Закону № 1402-VIIIмає право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 складає 2270 грн., на 01.01.2022 складає 2600 грн., на 01.01.2023 складає 2684,00 грн., а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2270 грн., статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481 грн., статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2684 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статей 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2270 грн., Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481 грн., Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2684 грн.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (вул. Соборна, 75,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 26293548)

Головуючий суддя І.І. Тарновецький