Рішення

від 02.04.2024 по справі 580/12327/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року справа № 580/12327/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедтекстиль» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедтекстиль» (далі позивач) з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову № 031963 від 05 грудня 2023 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою відповідач застосував адміністративно-господарський штраф за відсутність на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та зазначає, що позивач не здійснював та не користувався послугами перевезення, натомість водій товариства у період з 23 по 25 жовтня 2023 року здійснював перевезення власної продукції позивача та для власних потреб останнього. Вважає, що законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників, у зв`язку із чим вважає, що приписи Інструкції № 385 на позивача не поширюються. Стверджує, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

11.01.2024 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що відповідно до п. 6.1 Положення № 340, зокрема вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Маса транспортного засобу позивача становить більше 3,5 тони, тому автомобіль повинен бути обладнаний діючим і повіреним тахографом. Транспортний засіб позивача оснащено аналоговим тахографом, однак термін його дії закінчився. Норми Положення № 340 не містять виключень щодо звільнення позивача від обов`язку, щоб його транспортний засіб був обладнаний діючим та повіреним тахографом та розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів для власних потреб. При цьому, саме Інструкцією № 385 визначено порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах, зокрема, порядок здійснення повірки тахографів та виконання їх перевірки та адаптації, за результатами яких оформлюється протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який в свою чергу є підтвердженням, зокрема, його придатності/не придатності до експлуатації. Інших нормативно-правових актів, які б визначали порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) не прийнято. Діючих протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу водій позивача на момент перевірки не надав. Вказав, що з урахуванням змісту норм Закону № 2344-ІІІ слідує, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт, перевезення вантажів транспортними засобами. Зазначив, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів. Позивач на момент перевірки згідно ТТН № 130000021103 від 23.10.2023 був автомобільним перевізником, у розумінні ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, у зв`язку із чим вважає, що до позивача правомірно застосовано штраф.

22.01.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій, крім доводів, що зазначені у позові, вказав, що не заперечує факт відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа. Натомість заперечує необхідність технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобів при здійсненні перевезення власної продукції та для власних потреб.

25.01.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому, крім доводів, що наведені у відзиві на позовну заяву, зазначив, що позивач на момент перевірки згідно ТТН № В0000021103 від 23.10.2023 був автомобільним перевізником, який надавав транспортну послугу із доставки вантажу до ПП «Укрфарм».

Ухвалою від 26.12.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 20.10.2023 № 000108 та графіку проведення рейдових перевірок посадовими особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складено акт від 24.10.2023 №005055, в якому зафіксовано, що о 10 год 40 хв 23.10.2023 на а/д М-30 Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине 916 км + 897 м ТОВ «Укрмедтекстиль» (згідно ТТН №В0000021103 від 23.10.2023) за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки MERCEDF.S-BENS д/н НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу марки MERCEDES-BENS д/н НОМЕР_1 .

Водій з актом ознайомився, про що свідчить його особистий підпис та надав пояснення про те, що акт адаптації є, але закінчився термін дії.

За вказане порушення постановою відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.12.2023 № 031963 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Ч. 14 статті 6 Закону №2344-III встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-ІII, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

У пункті 15 Порядку №1567 визначений виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як установлено пунктами 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

З акта перевірки слідує, що при здійсненні 23.10.2023 перевезення вантажу транспортним засобом, що перебуває у користуванні ТОВ «Укрмедтекстиль», водій ОСОБА_1 не надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Статтею 48 Закону №2344-ІII визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Згідно з частинами першою та другою статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вжите в частині другій статті 48 Закону №2344-III словосполучення «інші документи, передбачені законодавством» означає, що перелік документів згідно з вказаною нормою не є вичерпним.

Така конструкція норми зумовлена обов`язками, які Закон №2344-III покладає на автомобільного перевізника.

Зокрема, статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241; далі - Інструкція №385).

Згідно з пунктом 1.3 розділу І Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). За визначенням, наведеним у пункті 1.4 розділу I Інструкції №385, перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку установлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів від 07.06.2010 №340, яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.3 розділу I Положення №340).

Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 розділу VI Положення №340).

Вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 до 12 тонн чинна з 01 червня 2015 року (відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №40).

Як установлено пунктом 6.3 розділу VI Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

З аналізу наведених норм слідує, що індивідуальна контрольна книжка водія (в разі необладнання транспортного засобу тахографом) є документом, наявність якої необхідна під час перевезення перевізником вантажу, та є «іншим документом, передбаченим законодавством» в розумінні частини другої статті 48 Закону №2344-ІІІ.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції №385 та Положення №340 викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі №340/5660/22.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17 Верховний Суд також зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону №2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі необладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією №385 та Положенням №340.

Завдяки зазначеним документам здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа.

Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17, від 14 грудня 2023 року у справі №340/5660/22).

Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Ще одним документом, який під час здійснення перевізником перевезення вантажів автомобільним транспортом зобов`язані пред`явити водії особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, про що прямо зазначено в частині другій статті 48 Закону №2344-III.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568; далі Правила №363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

При цьому, в главі 1 Правил №363 терміни і поняття мають таке значення: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

У Законі №2344-IIІ норми щодо підвищення відповідальності автомобільних перевізників в частині наявності товарно-транспортних накладних встановлені Законом №1534-IX (набрав чинності 01 жовтня 2021 року).

Наведений у статті 1 Закону №2344-IIІ термін товарно-транспортна накладна має таке визначення: це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

З аналізу цієї норми слідує, що відсутність обов`язку оформлювати товарну транспорту-накладну має місце у випадку перевезення вантажу для власних потреб та за власний рахунок лише фізичною особою.

Абзацом першим частини першої статті 60 Закону №2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.

У цій справі спірним є питання, чи є ТОВ «Укрмедтекстиль» автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-III та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону. При цьому слід зауважити, що відсутність у водія на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу марки MERCEDES-BENS, д/н НОМЕР_1 , позивач в поданих заявах по суті справи не заперечує.

Як визначено у статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, характерною ознакою автомобільного перевізника є саме перевезення ним пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому обставина отримання/неотримання доходу за таку діяльність не впливає визначення вказаного поняття.

Суд враховує практику Верховного Суду, який у постанові від 23.11.2023 у справі №340/4637/22 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові 14.12.2023 у справі №340/5660/22.

За обставин цієї справи під час перевірки транспортного засобу MERCEDES-BENS, д/н НОМЕР_1 , водій надав уповноваженим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну від 23.10.2023 №В0000021103, відповідно до якої автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Укрмедтекстиль» (позивача), який надавав транспортну послугу з перевезення вантажу вантажоодержувачу ПП «Укрфарм» (код ЄДРПОУ 36297056).

При цьому юридичною адресою ТОВ «Укрмедтекстиль» є 18018, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Максима Залізняка, будинок 165а. Водночас пунктом навантаження в зазначеній ТТН вказано саме юридичну адресу позивача, а саме: м. Черкаси, вул. М. Залізняка, 165А, а пуктом розвантаження м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 171, що значиться в ТТН як адреса саме ПП «Укрфарм». Тому, зважаючи на те, що автомобільний перевізник (ТОВ «Укрмедтекстиль») та вантажоодержувач (ПП «Укрфарм») не є однією і тією ж особою, то відсутні підстави для висновку, що перевезення вантажу здійснювалося для власних потреб.

Вказані обставини свідчать, що позивач здійснював доставку вантажу на замовлення іншої особи ПП «Укрфарм» автомобільним транспортом (перебуває у користуванні позивача) із використанням найманої праці водія, тобто надавав транспортну послугу.

Як уже зазначалося судом, автомобільний перевізник (якщо він не є фізичною особою) при виконанні будь-яких перевезень (комерційні, некомерційні) зобов`язаний забезпечити водія протоколом перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу.

Отже, твердження позивача про те, що він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ, не відповідає матеріалам справи.

Непред`явлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, під час проведення перевірки (у спірному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу) свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених частиною третьою статті 60 Закону №2344-ІІІ. При цьому санкція статті застосовується незалежно від того, один чи кілька документів не були надані особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін письмовими доказами, суд дійшов висновку, що приймаючи постанову від 05.12.2023 № 031963 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, тому підстави для задоволення позову відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО