Постанова

від 03.04.2024 по справі 200/5035/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року справа №200/5035/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Гуревича Родіона Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 200/5035/22 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2023 року у справі № 200/5035/22, позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві - задоволено, зокрема: зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з грудня 2016 по листопад 2019 року включно, з урахуванням виплачених сум.

20 березня 2023 року Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 200/5035/22 видано виконавчий лист.

12 травня 2023 року відкрито виконавче провадження № 7178061 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа № 200/5035/22, виданого 20 березня 2023 року Донецьким окружним адміністративним судом.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року задоволено заяву позивача про заміну сторони у виконавчому листі в адміністративній справі 200/5035/22, а саме, замінено боржника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою суду від 4 грудня 2023 року заяву Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесі Євгенівни про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі № 200/5035/22 повернуто без розгляду.

8 січня 2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 200/5035/22, в якій заявник просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 01.02.2023 року у справі №200/5035/22 та зобов`язати відповідача у місячний строк подати звіт про виконання цього судового рішення до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 200/5035/22; встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року в адміністративній справі № 200/5035/22; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до 13 лютого 2024 року звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року в адміністративній справі №200/5035/22.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 13 лютого 2024 року надійшов звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 200/5035/22, згідно якого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року у справі № 200/5035/22, яке набрало законної сили 4 березня 2023 року, позивачу проведено призначення страхових виплат за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року. Загальна сума заборгованості за цей період складає 354829,91 грн. Зазначена сума заборгованості обліковується та буде виплачена відповідно до п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», за якою суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Також, зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві вчинено всі залежні від нього дії у відповідності до змісту резолютивної частини щодо нарахування заборгованості по страховим виплатам за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року включно. Заборгованість в розмірі 354829,91 грн. буде виплачена після видання Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

До звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано розрахунок витрат для проведення призначення страхових виплат за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2023 року у справі № 200/5035/22, відповідно до якого сума виплати за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року складає 354829,91 грн. та скріншот з підсистемі ІКІС ПФУ, з якого вбачається, що щомісячна страхова виплата потерпілого за рішенням суду за період з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року складає 354829,91 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2024 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року в адміністративній справі №200/5035/22.

Представник позивача не погодився з ухвалою суду першої інстанції від 15.02.2024 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду через порушення норм процесуального права, відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року в адміністративній справі № 200/5035/22; зобов`язати ГУПФУ в м. Києві подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року у справі № 200/5035/22 у місячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.

Апелянт зазначив, що до теперішнього часу судове рішення не виконано, а обставини справи свідчать, що відповідач ухиляється від його виконання, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для прийняття звіту відповідача.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду, з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За ч.ч. 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, суд може вжити заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту, накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Водночас такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду або якщо наведені у звіти причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Верховний суд в постанові від 3 травня 2018 року у справі № 805/402/18 зазначив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Крім того, Велика Палата Верховного суду в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 дійшла висновків, щоКАС Українирегламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

В постанові від 23 квітня 2020 року у справі № №560/523/19 Верховний суд зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

За матеріалами справи на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року у справі № 200/5035/22 ГУПФУ в м. Києві нараховано страхові виплати позивачу за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року, сума заборгованості за цей період складає 354829,91 грн., яка обліковується в ГУПФУ в м. Києві.

До суду не надано жодних доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.

В ухвалі Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18 зазначено, що Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З урахуванням позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, але не до накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу, що не призведе до відновлення порушених прав позивача. При цьому, як було зазначено, відповідачем вжито залежних від нього заходів щодо виконання судового рішення. Подальші заходи щодо здійснення фінансування виплати заборгованості позивачу не залежить від діяльності відповідача.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року в адміністративній справі №200/5035/22.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 241, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Гуревича Родіона Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 200/5035/22 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 3 квітня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Геращенко

СуддіІ.Д. Компанієць

Е.Г. Казначеєв