Постанова

від 19.03.2024 по справі 280/3505/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3505/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

при секретарі судового засідання Рівній В.В.

за участі представника позивача Железняк-Коанг І.В.,

представника відповідача Гаврика С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного Управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року в адміністративній справі №280/3505/19 (головуючий суддя першої інстанції Батрак І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс» до Головного Управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 19.07.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009571407 від 08.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1457276,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 364319,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено про необгрунтованість висновків акту перевірки про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан буд» з придбання брухту чорних металів на митній території України не мали реального характеру, не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки товар фактично є товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання по ланцюгу постачання у контрагентів або виробництво та реальний рух до позивача. Як зазначає позивач, контролюючий орган вважає, що надані під час перевірки документи первинного бухгалтерського обліку за наслідками здійснення операцій не мають юридичної сили, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність у 2018 році, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 8095976,00 грн.. Отже заниження податку на прибуток доводиться контролюючим органом виключно висновком про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами внаслідок відсутності факту (джерела) законного походження та законного введення товару в обіг. Відтак, на переконання позивача, прийняте відповідачем на підставі таких висновків спірне податкове повідомлення-рішення, є протиправним та належить скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2023 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.20202 року у справі №280/3505/19 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанції неповно з`ясовано усі обставини справи з огляду на те, що з метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи з урахуванням специфіки предмету та умов укладених правочинів. Однак, зі змісту судових рішень неможливо встановити перелік наданих позивачем документів на підтвердження факту реальності господарських операцій, відповідно, неможливо перевірити обсяг безпосередньо досліджених судами документів. Поряд з цим, судами не надано оцінки спірним господарським відносинам позивача з його контрагентами ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» з урахуванням приписів Закону України «Про металобрухт». Не перевірено судами й відповідність ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» вимогам Закону України «Про металобрухт» та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.03.2016 року №524 «Про затвердження переліку обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом». Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Верховний Суд дійшов висновку, що судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування спірних податкових зобов`язань.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009571407 від 08.07.2019 року, прийняте Головним Управлінням ДПС у Запорізькій області, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1457276,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 364319,00 грн..

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процессуального права. Скаржник вказує, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1457276,00 грн.. Так, зокрема, у періоді що перевірявся позивач мав господарськи взаємовідносини з ТОВ «ВІСМА ГРУП» та з ТОВ «ТАРХАН-БУД». При цьому, в ході перевірки не встановлено ланцюг придбаного товару контрагентами позивача, який в подальшому був придбаний ТОВ «Ековторресурс». Так, згідно з баз ІС «Податковий блок» та даних Державної фіскальної служби України, архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що контрагенти позивача не придбавали в достатньому обсязі товар, який в подальшому був реалізований позивачу. Крім того, відповідач зазначив, що у контрагентів позивача відсутні достатні трудові та виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності. Слід також врахувати факт відкриття кримінального провадження відносно контрагента ТОВ «ВІСМА ГРУП» за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України. За таких обставин, ТОВ «ВІСМА ГРУП» та ТОВ «ТАРХАН-БУД» здійснювали нереальні господарські операції з ТОВ «Ековторресурс» через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, транспортування товарів (продукції, сировини) та відсутністю в ланцюгу ідентифікованих товарів від постачальників за попередні податкові періоди товарів, які були придбані позивачем, з урахуванням того, що контрагенти позивача не є виробниками товару, який був в подальшому ними поставлений.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс» (код ЄДРПОУ 34373632) є юридичною особою, зареєстрований 06.05.2006 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 11031020000013275. Основний вид діяльності - оптова торгівля відходами та брухтом (46.77), а також діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (46.12), оптова торгівля металами та металевими рудами (46.72) (а.с.32 т.1).

Відповідач - Головне Управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 23.05.2019 року по 29.05.2019 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ековторресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включених до декларацій з ПДВ з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за 2018 рік з питань придбання та подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності) товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування (ст.197 розділу V Кодексу, підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди)) за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, за результатами якої 07.06.2019 року складено акт перевірки №336/08-01-14-07/34373632 (а.с. 34-47 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1457276 грн. за перевіряємий період.

Позивачем подавалось заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 08.07.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0009571407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1457276,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 364319,00 грн. (а.с.61 т.1).

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного та безперервного документування. Записи в облікових регістрах здійснюються на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (п.1.2 Положення №88).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За змістом наведених норм право платника податку на прибуток на формування витрат, які впливають на визначення об`єкту оподаткування, виникає у разі фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтвердження понесених витрат належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція не відбулася, первинні документи, складені з метою створення видимості господарської операції, не відповідають дійсності і не можуть враховуватися при визначенні показників податкової звітності.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - властивостей придбаних товарів, умов перевезення, зберігання тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Вісма Груп» (ЄДРПОУ 41721014) та ТОВ «Тархан-буд» (ЄДРПОУ 35924723) щодо постачання металобрухту.

Висновок акту перевірки про заниження фінансового результату до оподаткування обґрунтований контролюючим органом нереальністю господарських операцій з постачання металобрухту від ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» та, як наслідок, безоплатного отримання позивачем вказаного товару (активу) невідомого походження, що вплинуло на правильність формування фінансового результату.

До такого висновку контролюючий орган дійшов, виходячи з невідповідності вказаних контрагентів вимогам спеціалізованого підприємства, яке здійснює операції з металобрухтом у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності, транспортування товару (продукції, сировини) та відсутністю ланцюгу ідентифікованих товарів у ТОВ «Вісма Груп», ТОВ «Тархан-Буд» від постачальників у попередні податкові періоди зазначених вище товарів, які документально оформлено на ТОВ «Ековторресурс», наявністю кримінальних проваджень за ч.1 ст.277, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України відносно контрагентів постачальників позивача, неможливістю встановлення походження металобрухту по ланцюгу постачання на весь обсяг постачання; відсутністю посвідчення (сертифікатів) якості, посвідчення про вибухобезпечність і актів радіаційної та хімічної безпеки брухту.

Відповідно до наведених вище норм податкового законодавства, що визначають правила формування показників податкової звітності, порядок визначення прибутку, суд ще раз наголошує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Під час розгляду справи суд враховує правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19, згідно якої норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий перід позивач мав взаємовідносини з вказаними вище контрагентами ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» з поставки металобрухту на підставі укладених договорів поставки.

Так, 19 березня 2018 року між ТОВ «Вісма Груп» (постачальник) та ТОВ «Ековторресурс» (покупець) укладено договір №2018/5-м, за умовами якого постачальник зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні (далі брухт), зазначені в специфікації (додаток №1). Постачання брухту здійснюється щомісячно узгодженими партіями. Сума договору становить орієнтовно 13000000 грн. без ПДВ. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх специфікацій. Сума за цим Договором не може перевищувати 13000000 грн. без ПДВ. Датою поставки товару (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання. Постачальник гарантує якість брухту, що відповідає ДСТУ 4121-2002. Постачальник або відправник зобов`язаний додати до партії брухту товарно-транспортну накладну, посвідчення (сертифікат) якості, посвідчення вибухобезпечність і акт радіаційної та хімічної безпеки брухту. Договір набуває чинності 19.03.2018 і діє в частині поставок продукції по 31 грудня 2018 року(а.с.63-67 т.1).

Обсяги поставленого брухту за Договором №2018/5-м визначаються Специфікаціями №1-15 (а.с.76-90 т.1).

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи:

- видаткові накладні №№1/2203, 1/2703, 1/0204, 2/0304, 1/0304, 1/1004, 1/1104, 1/1304, 1/1404, 1/1904, 1/2504, 1/2604, 1/205, 1/305, 2/305, 1/405, 1/505, 1/1005, 1/1805, 1/1905, 1/2305, 1/2505, 1/2805, 1/3005, 1/506, 1/706, 1/1506, 1/2006, 1/2106, 1/2406, 1/2606, 1/3006, 1/307, 1/707, 1/1007, 1/1207, 1/1707, 1/1807, 1/2407, 1/2607,1/2707, 1/0108, 1/0208, 1/0308, 1/0808, 1/0908, 1/1008, 1/1508, 1/1708, 1/1908, 1/2208, 1/2408, 1/2908, 1/0809,1/1109, 1/1709, 1/1909, 2/1909, 1/2109, 1/2509,1/2609, 1/2809, 1/0510, 1/0910, 1/1210, 1/1510, 1/1710, 1/1910, 1/2510, 1/0111, 1/0811, 1/1611, 1/2711, 1/2811, 1/0512, 1/0612, 1/1212 (а.с.91-167 т.1);

- акти приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма №19, які містять інформацію про джерело походження металів, відповідність товару вимогам ДСТУ 4121-2002, вибухо, хімічну і радіаційну безпеку (а.с.168-244 т.1).

Згідно товарно-транспортних накладних вбачається, що поставку товару здійснював постачальник ТОВ «Вісма Груп» (а.с. 1-77 т.2).

Якісний склад товару та походження брухту підтверджується Паспортами якісного складу, Актами про походження брухту кольорових та чорних металів, специфікаціями (а.с.90 т.1, 78-154 т.2).

Позивачем в повному обсязі проведено розрахунки за отриманий брухт згідно платіжних доручень (а.с.155-195 т.2).

На час укладення договору №2018/5-м та проведення господарських операцій постачальник ТОВ «Вісма Груп» був зареєстрований як юридична особа та платник податків. У відповідності до виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.02.2018 року, відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.03.2018 року основний вид діяльності ТОВ «Вісма Груп» « 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом» (а.с.68-71 т.1).

Крім того, 01 грудня 2017 року між ТОВ «Тархан-буд» (постачальник) та ТОВ «Ековторресурс» (покупець) укладено Договір №2017/11-м, п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні, зазначені у специфікації (додаток № 1). Постачання брухту здійснюється щомісячно узгодженими партіями. Сума договору становить орієнтовно 26000000 грн. без ПДВ. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх специфікацій. Сума за цим Договором не може перевищувати 26000000 грн. без ПДВ. Датою поставки товару (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання. Постачальник гарантує якість брухту, що відповідає ДСТУ 4121-2002. Постачальник або відправник зобов`язаний додати до партії брухту товарно-транспортну накладну, посвідчення (сертифікат) якості, посвідчення вибухобезпечність і акт радіаційної та хімічної безпеки брухту. Договір набуває чинності 01.12.2017 року і діє в частині поставок продукції по 31 грудня 2018 року (а.с. 119 -124 т.3).

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем під час перервірки та до матеріалів справи надано наступні документи: специфікації 1-2, акт приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма №19, які містять інформацію про джерело походження металів, відповідність товару вимогам ДСТУ 4121-2002, вибухо-, хімічну і радіаційну безпеку та видатковою накладною №РН-0000019 від 20.02.2018 року. Якісний склад товару та походження брухту підтверджується Сертифікатом якості і Актом походження металу (а.с.124-125, 136, 137, 138 т.3).

Поставку товару здійснено постачальником ТОВ «Тархан-буд» за товарно-транспортною накладною №180220 від 20.02.2018 року (а.с.135 т.3).

Оплату за товар проведено згідно платіжного доручення №50 від 22.02.2018 року (а.с.139 т.3).

На час укладання договору №2017/11-м та проведення господарських операцій постачальник ТОВ «Тархан-буд» був зареєстрований як юридична особа та як платник податків. Згідно Статуту ТОВ «Тархан-буд», затвердженого Установчими зборами товариства протокол №1 від 14.05.2008 року, основним видом діяльності товариства визначається, зокрема, заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових та чорних металів (а.с.126-134 т.3).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів позивача з вказаними контрагентами.

Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зміст укладених позивачем з ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які свідчать про обізнаність платника податків (позивача) щодо неправомірної діяльності (поведінки) його контрагентів та злагодженість дій між ними, та в матеріалах справи такі докази відстуні.

За результатом дослідження документів, якими позивач підтверджує факт здійснення господарських операцій з поставки металобрухту з вказаними вище контрагентами постачальниками, суд дійшов висновку, що наведені документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операції, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Наявні первинні документи дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, що спростовує висновки перевірки про нереальність спірних операцій постачання.

Відповідачем під час проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки металобрухту меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд бере до уваги, що відносини, що виникають у процесі збирання, заготівлі та здійснення операцій з металобрухтом, урегульовано нормами Закону України «Про металобрухт».

За змістом статті 4 вказаного Закону операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про металобрухт» суб`єкти господарювання, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам.

Виходячи зі специфіки та умов укладених позивачем з його контрагентами договорів, надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів, невідповідність постачальників металобрухту вимогам спеціалізованого підприємства в розумінні Закону України «Про металобрухт».

Такі висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, а така податкова інформація носить виключно інформативний характер, тому посилання контролюючого органу на цю інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки вона сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що зустрічних перевірок контрагентів позивача не проводилось. Крім того, пояснив, що позивач повинен проявляти обачність щодо вибору контрагентів. Проте, представник не зміг пояснити, у який спосіб суб`єкт господарювання повинен пересвідчитись у добросовісності свого контрагента, не маючи доступу до баз даних податкового органу.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів - установчих документів ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд», акту обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств (брухт чорних металів) від 20.02.2018 року, актів приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма №19, які містять інформацію про джерело походження металів, відповідність товару вимогам ДСТУ 4121-2002, вибухо-, хімічну і радіаційну безпеку, посвідчень про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпеку металобрухту чорних металів ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» відповідають вимогам Закону України «Про металобрухт» та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.03.2016 року №524 «Про затвердження переліку обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом» (а.с.72-75 т.1, а.с. 67-143 т.4).

Походження металобрухту, придбаного позивачем у ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд», підтверджується: актами приймання вказаними контрагентами металів чорних (вторинних) спеціалізована форма №19, Актами про походження брухту кольорових та чорних металів, Актом походження металу (а.с.168-244 т.1, а.с.78-154 т.2, а.с.136, 138 т.3).

При цьому, ТОВ «Тархан-буд» реалізовано позивачу металобрухт власного походження, що підтверджується актами походження металу, виданими контрагентом, внаслідок чого спростовується висновок контролюючого органу про не підтвердження придбання ТОВ «ТАРХАН-БУД» цього металобрухту по ланцюгу постачання.

Відповідачем вказані обставини в апеляціній скарзі не спростовано.

Факт перевезення металобрухту від постачальників на корить позивача підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 1-77 т.2).

Суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу, як на підставу нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на відсутність у позивача окремих посвідчень про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність на поставлений позивачу металобрухт, згідно з вимогами ДСТУ 4121-2002, оскільки відповідні відмітки щодо вибухобезпечності, хімічної та радіаційної безпечності були зазначені в актах приймання металів чорних (вторинних).

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку акти приймання металів чорних (вторинних) спеціалізована форма №19, містять інформацію щодо джерела походження металів, відповідність товару вимогам ДСТУ 4121-2002, вибухо-, хімічну і радіаційну безпеку (а.с.168-244 т.1, а.с.136 т.3).

За таких обставин відсутність окремого документу щодо радіаційної безпеки, вибухобезпечності та хімічної безпечності не може бути підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, якщо з інших первинних документів та встановлених обставин справи вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Апеляційний суд також вважає помилковими та такими, що не впливають на здійснення позивачем операцій з придбання металобрухту та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, наведені відповідачем доводи про пересортування товарів, що були придбані та реалізовані контрагентами постачальників позивача, повноту та правильність виконання такими контрагентами податкових зобов`язань, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 року у справі №300/1753/21 дійшов висновку, що правовідносини контрагента з третіми особами (у ланцюгах постачання), з якими платник не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин платника з його безпосередніми контрагентами в разі відсутності інших об`єктивних та не підтверджених даних про порушення платником податкового законодавства.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. У разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Аналіз норми ч.8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.09.2022 року у справі №825/3582/15-а, який також зазначив, що таким чином, у приписах частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» найшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою.

В свою чергу контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Апеляційний суд звертає увагу, що за змістом п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України та відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 року, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагентів позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст. 75 КАС України. Тому вказані вище доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарської операції з поставки металобрухту, надання послуг вказаними вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно цих контрагентів.

Стосовно посилань відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів постачальників позивача, апеляційний суд зазначає, що контролюючим органом ані під час перевірки, ані під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не надано доказів набравших законної сили вироків або ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності із встановленням певних фактів щодо незаконної діяльності означених підприємств, в тому числі при взаємовідносинах з позивачем.

Отже, матеріали таких кримінальних проваджень самі по собі не мають жодної доказової сили для цієї адміністративної справи.

Стосовно трудових ресурсів контрагентів податковий орган не врахував, що кількість штатних працівників не впливає на результат праці, тому що законодавство України не містить заборони щодо залучення для співпраці суб`єктів господарювання будь яких організаційно-правових форм, а посилання на відсутність такої інформації не може бути підставою для невизнання реальності господарських операцій.

Згідно із ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Здійснення поставок металобрухту від ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату отриманого товару, виданими відповідно до укладених позивачем договорів на поставку товарів із вказаними контрагентами.

Відповідач не заперечує повноту розрахунків між ТОВ «Ековторресурс» та ТОВ «Вісма Груп» та ТОВ «Тархан-буд» за поставлений товар.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовані.

В подальшому позивачем товар реалізований до ПрАТ «Дніпроспецсталь», про що свідчить нульове сальдо бухгалтерського рахунку 281 «Товари на складі» як на початок 01.01.2018 року, так і на 31.12.2018 року, підтверджене актом перевірки, товарно-транспорнтими накладними (а.с.36 т.1, а.с.1-77 т.2).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що для зберігання металобрухту не потрібно було приміщення, металобрухт відразу транспортом контрагентів позивача постачався до ПрАТ «Дніпроспецсталь» на відкритий майданчик площею 200 кв.м (земельна ділянка за адресою:м.Запоріжжя, Донецьке шосе, 4) (а.с.72-75 т.1).

Вказане спростовую посилання відповідача про відсутність складських приміщень для зберігання поставленого товару.

Наведені обставини відповідачем не спростовано.

Зазначаючи про заниження позивачем доходів у зв`язку з відсутністю підтвердження факту їх поставки, контролюючим органом не встановлено завищення позивачем доходу від реалізації таких товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відповідач фактично самостійно визнає, що дані товарно-матеріальні цінності реально існували і в подальшому були реалізовані позивачем.

Досліджені контролюючим органом документи свідчать про те, що в межах спірних господарських операцій з ТОВ «Вісма Груп» та з ТОВ «Тархан-буд» позивач виступав у ролі покупця та мав право сформувати за наслідками здійснення господарських операцій витрати та податковий кредит, а, виступаючи продавцем і отримавши дохід від реалізації товару ПрАТ «Дніпроспецсталь», зобов`язане було включити до об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств отриманий дохід та, відповідно, сплатити податок. Проте господарські операції з ПрАТ «Дніпроспецсталь» в рамках даної перевірки не досліджувались.

Виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилань контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток у сумі 1457276 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача про безпідставне відображення зазначених господарських операцій у податковому обліку позивача з підстав наявності недоліків у первинних документах, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

З огляду на викладене, відповідачем за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Податковий кодекс України не ставить в залежність підтвердження правомірності формування показників податкової звітності від результатів діяльності контрагентів суб`єкта оподаткування, якщо платник податків виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження цього.

Більш того, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України є загальною нормою, яка встановлює обов`язок для всіх платників податків вести бухгалтерський та податковий облік на підставі первинних документів та безпосередньо не впливає на обчислення податку на прибуток чи ПДВ.

Порядок обчислення податку на прибуток передбачений п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 ПК України, але вказані норми є бланкетними, оскільки відсилають до інших положень Кодексу, до національних положень, стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за якими складається фінансова звітність підприємства.

Таким чином, посилання в акті перевірки на виявлені, на думку податкового органу, порушення Податкового кодексу України щодо нереальності господарських операцій не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із встановленим заниженням податку на прибуток за перевіряємий період.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірностість прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 242, 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного Управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року в адміністративній справі №280/3505/19 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року в адміністративній справі №280/3505/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2024 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко