Ухвала

від 03.04.2024 по справі 420/32227/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32227/23

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 07.02.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року по справі за позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 07.02.2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Одеська митниця подала апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч.2 ст.298 КАС України, у зв`язку з несплатою судового збору та надано апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

12.03.2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору, а у разі неможливості відстрочення - продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, яка обґрунтована тим, що у Одеської митниці відсутня можливість надати докази оплати судового збору, так як в умовах воєнного стану у Одеської митниці відсутні бюджетні надходження на оплату судового збору. Також Одеська митниця додатково зазначила, що з метою недопущення відмови у відкритті апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору у встановленому розмірі у справі №420/32227/23 в.о. начальника Одеської митниці надав розпорядження Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Одеської митниці щодо сплати судового збору за подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі №420/32227/23, але у Одеської митниці тимчасово відсутні бюджетні асигнування на оплату судового збору за подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, клопотання про продовження строку на усунення недоліків задоволено, строк встановлений ухвалою суду від 07.03.2024 року продовжено, надано апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

27.03.2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла друга заява про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яка обґрунтована тим, що з метою недопущення відмови у відкритті апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору у встановленому розмірі у справі №420/32227/23 начальник Одеської митниці надав розпорядження Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Одеської митниці щодо сплати судового збору за подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі №420/32227/23, але у Одеській митниці тимчасово відсутні бюджетні асигнування на оплату судового збору за подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, що підтверджується відповідною випискою, яка додається.

Наведені вище доводи апелянта є аналогічними доводам зазначеним в попередніх заявах.

Колегія суддів вважає наведені доводи в заяві апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги неповажними, а недоліки апеляційної скарги не усуненими.

Органи митної служби є державними органами, тобто суб`єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, або, як в даному випадку, для продовження терміну усунення недоліків на невизначений строк.

Органи митної служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Крім того, ст.44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов`язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Одним із таких процесуальних обов`язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), що також вимагалось і в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.

Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, для чого, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

При цьому, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі Смірнова проти України зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Разом із тим, повідомлені суду обставини, зокрема про відсутність коштів на розрахунковому рахунку апелянта взагалі не можуть виступати поважними причинами для продовження встановленого судом строку, оскільки згідно висновків ЄСПЛ у справах Рисовський проти України та Лелас проти Хорватії, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain (заява №11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів наголошує, що матеріали справи також не містять жодних доказів вчинення апелянтом послідовних та регулярних дій з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у цій справі в найкоротші строки.

Також колегія суддів звертає увагу, що апелянт є державним органом, а тому, посилання на відсутність надходження коштів з бюджету не є достатньою підставою для встановлення суб`єкту владних повноважень додаткового строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги, оскільки обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на запровадження військового стану на території України, як на підставу для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі №200/1913/21.

Отже, на момент винесення даної ухвали від апелянта до суду не надійшло документу про сплату судового збору.

Колегія суддів також звертає увагу, що в провадженні колегії знаходились такі справи: №420/3672/23; №420/8167/23; №420/5978/23; №420/6207/23; №420/5018/23; №420/2952/23 та багато інших справ, в яких апелянтом виступала Одеська митниця, у всіх випадках митницею при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовій збір та кожен раз митниця просила надати або продовжити строк на усунення недоліків апеляційних скарг. Ухвалами суду по вказаним справим апеляційні скарги митниці залишалися без руху та неодноразово встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжувався. Однак, Одеською митницею так і не було сплачено судовий збір за подані апеляційні скарга, навіть і після неоднократного продовження строку наданого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, в результаті чого всі апеляційні скарги Одеської митниці були повернуті апелянтові.

Ці обставини додатково свідчать про недоцільність задоволення заяви Одеської митниці про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України (з урахуванням положень ч.2 ст.298 КАС України) апеляційна скарга повертається апелянтові, якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, оскільки апелянт після залишення апеляційної скарги без руху не усунув недоліки, які були визначені ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року, на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України апеляційну скаргу слід повернути апелянтові.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.298, ст.169 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року - повернути апелянтові.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту вручення судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька