Постанова

від 02.04.2024 по справі 751/8566/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 751/8566/23 Суддя першої інстанції: Овсієнко Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шведа Е.Ю.,

суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М.,

при секретарі - Левкович А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошене у відкритому судовому засіданні о 09 годині 22 хвилині рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відповідач, Новозаводський ВДВС) про зобов`язання головного державного виконавця Ткача Сергія Геннадійовича (або іншої відповідальної посадової особи, яка його замінює) Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт з рахунку НОМЕР_3, IBAN НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.03.2024 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами не підтверджується належність рахунку Позивача НОМЕР_3 до рахунків із спеціальним чи обмеженим використанням, на вказаний рахунок окрім заробітної плати можуть зараховуватися й інші грошові кошти, а тому зважаючи на встановлену законодавцем можливість під час дії воєнного стану використовувати протягом місяця з відповідного рахунку кошти в сумі не більше двох розмірів мінімальної заробітної плати, то підстави для зняття з такого рахунку арешту відсутні.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд при вирішенні цього спору не врахував практику Верховного Суду, безпідставно застосував норми законодавства, які регулюють питання розпорядження коштами з арештованих рахунків під час дії правового режиму воєнного стану, залишив поза увагою порядок звернення стягнення на заробітну плату, визначений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, наголошує, що суд не надав належної оцінки доказам належності банківського рахунку Позивача до зарплатного, внаслідок чого ОСОБА_1 було позбавлено права на вільне володіння майном.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 26.03.2024.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.04.2024.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тарабанька Дмитра Миколайовича про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та одночасно попереджено останнього про те, що відповідно до ч. 5 ст. 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні 02.04.2024 було з`ясовано, що у представника Позивача відсутня з технічних причин можливість брати участь у ньому з підстав відсутності з ним зворотного зв`язку з незалежних від суду причин.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

У зв`язку з викладеним, враховуючи приписи ч. 5 ст. 195, а також ч. 3 ст. 268 КАС України, судом апеляційної інстанції було продовжено розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, головним державним виконавцем Новозаводського ВДВС прийнято постанову від 01.06.2023 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 з примусового виконання постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27.02.2023 №751/4944/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 123 026 грн (а.с. 13-14).

Крім того, постановою від 01.06.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с. 17-18).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського ВДВС із заявою від 06.06.2023 про, зокрема, зняття арешту з рахунку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 з підстав, що на цей рахунок остання отримує зарплатні виплати (а.с. 26-32). До вказаної заяви було додано довідку АТ КБ «Приватбанк» від 05.06.2023 №FRSALKKNI5V1R6MI, згідно якої на вказаний рахунок Позивач отримує заробітні виплати, водночас на яку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 19).

Листом від 09.06.2023 НОМЕР_4 Новозаводський ВДВС повідомив ОСОБА_1 про те, що питання щодо зняття арешту з коштів на її рахунку у банківській установі може бути вирішено після надання нею (банківською установою) документів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», або погашення Позивачем заборгованості за виконавчими провадженнями. У цьому листі ОСОБА_1 роз`яснено можливість визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» (а.с. 20-22).

У подальшому, постановою головного державного виконавця Новозаводського ВДВС від 03.10.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с. 50).

У жовтні 2023 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій (а.с. 51).

Постановою головного державного виконавця Новозаводського ВДВС від 06.10.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 визначено для боржника - ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», для здійснення видатковий операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного року (а.с. 52).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 3, 18, 48, 52, 56, 59, 70 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки Відповідачем правомірно накладено арешт на кошти Позивача, підстави для його скасування відсутні, а шляхом визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій ОСОБА_1 надано можливість розпоряджатися коштами в установленому законом розмірі.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа закріплені у ч. 1 ст. 4 Закону.

За правилами ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Абзацом 1 пункту 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Приписами ст. 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, державний виконавець вправі приймати постанову про арешт майна (коштів) боржника як під час відкриття виконавчого провадження, так і після їх виявлення - майна та/або рахунків. При цьому, арешт може бути накладений також і на рахунки, відкриті після прийняття постанови про накладення арешту.

У свою чергу, вичерпний перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, визначений у статті 73 Закону, і заробітна плата до нього не включена.

Відповідно до ст. 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів (ч. 1).

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати (ч. 2).

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч. 3).

Отже, умовами стягнення на заробітну плату на підставі ч. 1 ст. 68 Закону є відсутність у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах та відсутність чи недостатність майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Водночас, стягнення на заробітну плату за іншими виконавчими документами без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника здійснюється на підставі письмової заяви стягувача або за виконавчим документом, сума стягнення за яким не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

При цьому, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ч. 1 ст. 70 Закону).

За правилами ч. 2 ст. 70 Закону із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Таким чином, відрахування із заробітної плати боржника у межах цієї справи можуть складати не більше 20 відсотків, як то передбачено ч. 2 ст. 70 Закону. У свою чергу, метою арешту коштів на рахунку боржника є забезпечення виконання виконавчого документа. Такий арешт, як правило, накладається у межах належної до стягнення суми та витрат виконавчого провадження.

Матеріали справи свідчать, що згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від 05.06.2023 №FRSALKKNI5V1R6MI ОСОБА_1 станом на 05.06.2023 має у банку картку (рахунок № НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, як зазначено у цій довідці, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 19).

Отже, на згаданий вище картковий рахунок здійснюється виплата Позивачеві заробітної плати. Проте, як правильно зауважив суд першої інстанції, на нього боржник вправі отримувати й інші виплати (перекази).

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписи ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Із змісту ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 15, ст. 22, ч. ч. 1, 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» випливає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Аналогічні норми, як вже було зазначено вище, закріплені й у статті 70 Закону.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кошти, які отримує особа в якості заробітної плати, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення безпосередньо у повному обсязі.

Разом з тим, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», який набрав чинності 06.05.2023.

Цим Законом пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» викладено у новій редакції, за якою тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови, в т.ч. надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку);

3) припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Викладене свідчить, що законодавець і на період воєнного стану не припинив звернення стягнення на заробітну плату, одночасно забезпечивши її охорону від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сім`ї, та можливість виконання рішення суду, дотримуючись положень ч. 2 ст. 10 Конвенції «Про захист заробітної плати».

Тобто, законодавець дозволив боржникам - фізичним особам, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, користуватися сумою у розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати (з 01.01.2023 - 13 400,00 грн) за умови, що боржник звернеться до виконавця з відповідною заявою.

Як було встановлено раніше, відповідним правом ОСОБА_1 скористалася та за результатами розгляду її заяви від 04.10.2023 головним державним виконавцем Новозаводського ВДВС було прийнято у виконавчому провадженні НОМЕР_4 постанову від 06.10.2023, якою визначено для боржника - фізичної особи ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

При цьому доказів неможливості щомісячного використання коштів в сумі 13 400 грн з вказаного рахунку, а також того, що відповідна сума є меншою від розміру заробітної плати, яка після відрахування всіх обов`язкових платежів надходить на рахунок ОСОБА_1 , останньою ні до Новозаводського ВДВС, ні до судів першої та апеляційної інстанції не надано.

У контексті наведеного посилання Апелянта на безпідставність застосування судом до спірних правовідносин положень Закону України №3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» з підстав, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, визначений статтею 70 Закону, не змінився, колегія суддів вважає помилковим, оскільки статтею 70 Закону встановлено розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а не розмір стягнення з арештованих коштів боржника.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.06.2021 у справі № 520/4794/2020.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

За правилами ч. 4 ст. 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1); надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника (п. 2).

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, що прямо передбачено ч. 5 ст. 59 Закону.

За таких обставин, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів існування обставин, передбачених абз. 2 ч. 2 та ч. 4 ст. 59 Закону, з якими законодавець пов`язує виникнення у державного виконавця обов`язку із зняття арешту на майно (кошти), а також доказів надходження на рахунок НОМЕР_1 , визначений Позивачем поточним, коштів у вигляді заробітної плати у розмірі, що перевищує 13 400 грн (у 2023 році) щомісячно, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки накладення арешту на кошти боржника обумовлено метою забезпечення виконання постанови суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави грошових коштів.

Посилання Апелянта на безпідставне неврахування судом першої інстанції правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справах №905/361/19 (постанова від 19.05.2020) та №756/8815/20 (постанова від 20.04.2022) колегія суддів вважає помилковим. Так, постанова у справі №905/361/19 стосувалася можливості накладення та зняття арешту з рахунку підприємства, з якого здійснюється виплата заробітної плати. Постанова ж у справі №756/8815/20 прийнята хоча й за подібних правовідносин, однак без урахування положень Закону України №3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», який, як було встановлено раніше, набрав чинності 06.05.2023.

Аргументи апеляційної скарги про те, що всупереч вимог ст. 68 Закону Відповідачем не було вирішено питання про звернення стягнення на заробітну плату Позивача, а замість цього протиправно не знято арешт з банківського рахунку, колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше, відповідна бездіяльність не визначена предметом оскарження у межах цієї справи, по-друге, згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження НОМЕР_4, доступ до якого суду було надано Позивачем шляхом надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2023, постановою головного державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткача Сергія Геннадійовича від 15.03.2024 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які вона отримує у ТОВ «Альянс Груп ТМ», шляхом здійснення відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця.

Колегія суддів зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 242-244, 250, 271-272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05 березня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Е.Ю. Швед

Судді О.В. Голяшкін

М.М. Заїка

Повний текст постанови складено 02 квітня 2024 року.