Постанова

від 03.04.2024 по справі зпп/320/4/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № ЗПП/320/4/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

при секретарі Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» до подання позовної заяви звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд:

- зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області №1091-Р від 21.12.2023 щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026, та анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, - до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

- заборонити ГУ ДПС у Київській області вчиняти дії щодо виключення з Єдиного реєстру місць зберігання відомостей про місця зберігання алкогольних напоїв Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, за наступними адресами та з наступними характеристиками: складське приміщення у будівлі №3, літ. Р, площею 2000,00 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Проліски, вул.Промислова, 9; складські приміщення літ. В-1, площею 884,10 кв.м. та складське приміщення літ. Г-1, площею 515,90 кв.м., що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вул.Обухова, 66-а; складське приміщення ангару площею 1125,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Чигиринська, 11; складське приміщення, літ. С, площею 646,00 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Одеса, Миколаївська дорога, 128; складське приміщення, літ.Х-ІІ, площею 900,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул.Смілянська, 168; складські приміщення площею 416,70 кв.м., що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Умань, вул.Дерев?янка, 26; складське приміщення, літ.А-ІІ, площею 70,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Квіткова, 4; складське приміщення, літ.Б-1-1, площею 131,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Чернігів, вул.Любецька, буд.76; складське приміщення, літ. А-1 площею 507,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 110Е ; складське приміщення, літ. В-1, площею 554,90 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул.Горішня Брама, 183; складське приміщення, літ.А-І площею 600,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м.Первомайськ, вул. Київська, 127; складське приміщення, літ. Є площею 433,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Водопійна, 34/5.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2023 №1091-Р щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026, та анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2023 №1091-Р. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останню та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що наведені позивачем обґрунтування зупинення дії розпорядження відповідача до набрання рішенням суду по даній справі законної сили, не можуть бути прийняті судом в якості підстав для забезпечення позову. Апелянт зазначив, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що оскаржуване рішення є очевидно протиправним. На думку контролюючого органу, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження може свідчити про передчасний висновок суду про незаконність спірного рішення, що є неприпустимим. Апелянт зазначив, що наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи по суті. Також апелянт зазначив, що зупинення господарської діяльності не може слугувати належною підставою для застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову до відповідача, зважаючи на те, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових втрат та інше.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції прийшов до правомірних і обгрунтованих висновків про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, державі та третім особам внаслідок фактичного позбавлення останнього права на здійснення основного виду господарської діяльності з оптової торгівлі алкогольними напоями, зазначеними в анульованих ліцензіях, та настання вищезазначених негативних і незворотних наслідків у зв`язку з прийняттям відповідачем вищезазначеного Розпорядження, захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. На переконання позивача суд першої інстанції прийняв обгрунтовану і законну ухвалу від 10.01.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За приписами частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як підсумок, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна дійти висновку, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції установив, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видані позивачу ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку (стаття 15 вказаного Закону).

Отже, правильними є висновок суду першої інстанції, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з оптової торгівлі алкогольними напоями, без відповідної ліцензії.

Колегія суддів повторно зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди першої інстанції обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями з моменту їх отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Зокрема, долученими заявником до матеріалів справи доказами підтверджується, що позивачу (постачальнику) згідно умов договорів поставки укладених з ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ», ТОВ «ОМЕГА» у зв`язку з невиконання замовлень (заявок) на поставку алкогольних напоїв здійснюється нарахування штрафних санкцій в значних розмірах та компенсацію збитків, завданих не поставкою алкогольних напоїв.

За твердженням позивача, у зв`язку з прийняттям ГУ ДПС у Київській області розпорядження №1091-Р від 21.12.2023 він був змушений припинити виконання своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами поставки, що призвело до невиконання ним заявок (замовлень) на поставку алкогольних напоїв, а саме:

- не виконані електронні замовлення ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» від 25.12.2023 №40338903, №92430457, №40338916, №92430733, №40338907, №40338920, №40338908, від 26.12.2023 №92434892, №92435026, №92435296, від 29.12.2023 №92445716, №92445186, №92445427, від 02.01.2024 №92453083, №92453736, від 04.01.2024 №92460922, при цьому передбачений умовами п.7.3 Договору поставки №P95721 від 01.01.2022 штраф за невиконання поставки зазначених в замовленні товарів понад 1 (один) календарний день становить 20% від загальної вартості непоставленого товару;

- не виконані електронні замовлення ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» від 21.12.2023 №31171128, від 28.12.2023 №31172484, у той час як передбачений умовами п.8.3.2 Договору поставки №TA0644/13 від 01.08.2013 штраф за невиконання поставки товарів становить 5% від загальної вартості непоставленого товару, а також в разі не поставки товарів понад 2 (два) календарних днів додатково до вищезазначеного штрафу нараховується пеня в розмірі 0,5% від загальної вартості непоставленого товару за кожний день прострочки поставки (п.8.4. Договору);

- не виконані електронні замовлення ТОВ «ОМЕГА» від 04.01.2024 №361883, №341651, а передбачений умовами п.6.7. Договору поставки №68 від 14.06.2021 штраф за невиконання поставки товарів понад 1 (один) календарний день становить 20% від загальної вартості непоставленого товару.

Вказані обставини призвели до того, що за невиконання електронних замовлень ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ», ТОВ «ОМЕГА» вже нарахували штрафні санкції за невиконання договірних зобов`язань щодо поставки алкогольних напоїв, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про нарахування штрафних санкцій від 09.01.2024 №3506; від 08.01.2024 №7712; від 08.01.2024 №5830.

Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суд першої інстанції також обґрунтовано вважав, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2023 №1091-Р до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2023 №1091-Р є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Правомірність вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 21.09.2023 у справі №600/1531/23-а, від 28.11.2023 у справі №160/7089/23, від 29.11.2023 у справі №380/11108/23, від 11.03.2024 у справі № 380/14867/22 дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що аргументи апеляційної скарги про неправильність зроблених судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.

При цьому, доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.150, 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03.04.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких