Рішення

від 03.04.2024 по справі 220/1740/23

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1740/23

Номер провадження № 2/220/46/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Беспалова В.П.

представника позивача прокурора Левченко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області Авдан Р.К. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 , третя особа: Селянське (фермерське) господарство «Алчієв та сини» про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 р. Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясовано, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, від 09.08.2017 р. № 513, посвідченого приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В., набула право власності на земельну ділянку з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 площею 0,5396 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Комарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (нині - Комарська сільська територіальна громада Волноваського району Донецької області). Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.08.2017 за № 21801304 приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1323010214212). При цьому зі змісту договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, від 09.08.2017 № 513 вбачається, що останній укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підписали даний договір з метою поділу спадкового майна, а саме земельної ділянки з кадастровим № 1421282400:02:001:1635 площею 1, 0800 га, яка належала зазначеним особам на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 11.07.2017 №№ 384, 387. В подальшому земельна ділянка з кадастровим № 1421282400:02:001:1635 на підставі технічної документації із землеустрою щодо розподілу та об`єднання земельної ділянки, виготовленої ТОВ «ЗЕМАГРО», поділена на дві земельні ділянки: з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 та кадастровим № 1421282400:02:001:2219. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 на підставі договору оренди землі від 19.10.2017 передана ОСОБА_1 в оренду селянському (фермерському) господарству «Алчієв та сини» на строк до 19.10.2024 р. Відповідно до умов договору сторони дійшли згоди щодо розміру орендної плати, яка повинна бути не меншою, ніж 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 09.08.2017 № 23627729, яка знаходиться в матеріалах реєстраційної справи № 1323010214212 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суб`єктом права власності на земельну ділянку з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 є громадянка російської федерації ОСОБА_1 , документована національним паспортом іноземця серії та номеру НОМЕР_1 , виданий 15.06.2006, видавник: МВС м. Невтеюганська Ханти-Мансійського автономного округу-Югри Тюменської області. За результатами розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1 отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2017 № 94129218, що підтверджує факт державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку саме за Відповідачем, що документована національним паспортом громадянина російської федерації із зазначеними вище реквізитами. Крім того, в матеріалах зазначеної реєстраційної справи № 1323010214212 наявна скан-копія зазначеного документа, що посвідчує особу ОСОБА_1 , а також картки платника податків, виданої відповідачеві 16.08.2013. Таким чином, з наведених вище відомостей вбачається, що ОСОБА_1 станом на дату набуття права власності на вказану земельну ділянку (09.08.2017) мала громадянство російської федерації. Згідно листа Головною управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 19.05.2023 № 1401.3.1-2618/14.3-23 за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області та інформаційної підсистеми ЄІАС УМП ДМС України громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться. Згідно ІП «Реєстрація місця проживання» ЄІАС УМС ДМС України зареєстрованою/знятою з реєстрації місця проживання на території Донецької області, не значиться. З питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, набуття громадянства України, ОСОБА_1 не зверталася. Також з інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що за результатами перевірки даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Донецькій області, проведеної з 01.01.2016 по теперішній час, актових записів цивільного стану про смерть, зокрема, щодо ОСОБА_1 не виявлено. Таким чином, на підставі зазначених вище відомостей у їх сукупності достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації. Разом з тим, остання, набувши право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, всупереч вимогам Земельного кодексу України не відчужила даний об`єкт зі спливом законодавчо визначеного строку та досі залишається його власником. У зв`язку із вказаним, на теперішній час наявні підстави для конфіскації у ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 площею 0, 5396 га шляхом припинення права власності на неї з одночасним визнанням права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, попри поінформованість щодо встановленого прокуратурою порушення у сфері земельного законодавства та наявність нормативно визначених функцій на звернення до суду із відповідним позовом, через обмеженість бюджетних асигнувань на сплату судового збору фактично не вжило та не планує в майбутньому вживати будь-які юридично значущі заходи щодо конфіскації спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 на користь держави. Тому просить конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 з кадастровим номером 1421282400:02:001:2220 площею 0, 5396 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Комарської сільської ради у межах Великоновосілківського (нині - Волноваського) району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1323010214212), шляхом припинення права власності, відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 09.08.2017 за № 21801304 та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, а також стягнути з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури судові витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 4026,00 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2024 р. по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу надано строк для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов суду не подав.

Ухвалою від 21.02.2024 р. підготовче провадження по справі закрите. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві.

Представник позивача-Головного управлінняДержгеокадастру уДонецькій області в судовезасідання нез`явився,будучи належнимчином оповіщенимпро деньта часрозгляду справи.Подав заявув якійпросить розглянути справу за його відсутності, задовільнити позовні вимоги у повному обсязі та постановити рішення згідно вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином через оголошення на офіційному сайті суду, у відповідності до вимог ч.11 ст.128, ст.ст.129, 130 ЦПК України.

Представник третьої особи СФГ «Алчієв та сини» в судове засідання також не з`явився, за зареєстрованим місцем його знаходження поштові відділення не працюють, в зв`язку з чим викликався до суду шляхом направлення процесуальних документів та судових повісток на електронну адресу.

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, відповідача та третьої особи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приписами ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, успадкувала частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1421282400:02:001:1635.

З копії договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, від 09.08.2017 р. № 513, посвідченого приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В., вбачається, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 площею 0,5396 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Комарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (нині - Комарська сільська територіальна громада Волноваського району Донецької області). Зі змісту договору вбачається, що останній укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підписали даний договір з метою поділу спадкового майна, а саме земельної ділянки з кадастровим № 1421282400:02:001:1635 площею 1, 0800 га, яка належала зазначеним особам на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 11.07.2017 №№ 384, 387. В подальшому земельна ділянка з кадастровим № 1421282400:02:001:1635 на підставі технічної документації із землеустрою щодо розподілу та об`єднання земельної ділянки, виготовленої ТОВ «ЗЕМАГРО», поділена на дві земельні ділянки: з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 та кадастровим № 1421282400:02:001:2219.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.08.2017 за № 21801304 приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1323010214212).

Таким чином, саме 11.07.2017 р. громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Великоновосілківського району Донецької області.

Відповідно до змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 09.08.2017 № 23627729, яка знаходиться в матеріалах реєстраційної справи № 1323010214212 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суб`єктом права власності на земельну ділянку з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 є громадянка російської федерації ОСОБА_1 , документована національним паспортом іноземця серії та номеру НОМЕР_1 , виданий 15.06.2006, видавник: МВС м. Невтеюганська Ханти-Мансійського автономного округу-Югри Тюменської області. За результатами розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1 отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2017 № 94129218, що підтверджує факт державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку саме за відповідачем, що документована національним паспортом громадянина російської федерації із зазначеними вище реквізитами. Крім того, в матеріалах зазначеної реєстраційної справи № 1323010214212 наявна скан-копія зазначеного документа, що посвідчує особу ОСОБА_1 , а також картки платника податків, виданої відповідачеві 16.08.2013.

Таким чином, з наведених вище відомостей вбачається, що ОСОБА_1 станом на дату набуття права власності на вказану земельну ділянку (09.08.2017) мала громадянство російської федерації.

З листа Головною управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 19.05.2023 № 1401.3.1-2618/14.3-23 вбачається, що за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області та інформаційної підсистеми ЄІАС УМП ДМС України громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться. Згідно ІП «Реєстрація місця проживання» ЄІАС УМС ДМС України зареєстрованою/знятою з реєстрації місця проживання на території Донецької області, не значиться. З питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, набуття громадянства України, ОСОБА_1 не зверталася.

З листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що за результатами перевірки даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Донецькій області, проведеної з 01.01.2016 по теперішній час, актових записів цивільного стану про смерть, зокрема, щодо ОСОБА_1 не виявлено.

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 на підставі договору оренди землі від 19.10.2017 передана ОСОБА_1 в оренду Селянському (фермерському) господарству «Алчієв та сини» на строк до 19.10.2024 р.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, оскільки земельна ділянка належить до нерухомого майна в силу ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, знаходиться на території України, то на спірні правовідносини поширюється дія права України.

Відповідно до ст.ст.373, 374 Цивільного кодексу України, ст.80 Земельного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Суб`єктами права приватної власності на землю, згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст.81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті, в тому числі, у разі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч.4 ст.81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 протягом року виконала покладений на неї обов`язок та відчужила земельну ділянку. Зазначений факт підтверджується інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі невиконання вимог ч.4 ст.81 ЗК України настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення ( конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 ЗК України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №513/444/15-ц зроблено висновок, що, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Суд вважає, що примусове відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачу її вартості буде порушенням права власності.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 вказаного Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, поновити порушені інтереси держави у даному випадку в майбутньому можливо шляхом внесення державним реєстратором змін до відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про вищевказану земельну ділянку у вигляді припинення права приватної власності Відповідача на таку ділянку.

При цьому суд зазначає, що вимоги про визнання за Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області права власності на земельну ділянку є передчасними, оскільки суду не надано доказів наявності спору в цій частині, з урахуванням положень п.9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також суд зазначає, що компетентним суб`єктом владних повноважень у даних відносинах є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Згідно з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Так, ч. 4 ст.145 Земельного кодексу України передбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Відповідно до Положення про Державну служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Зокрема, підпунктом 42 пункту 4 Положення передбачено, що Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 р. №603, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Донецької області.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Донецької області. Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, надає адміністративні послуги у сфері земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру та національної інфраструктури геопросторових даних. Відповідно до підпункту 36 пункту 4 даного Положення Головне управління подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

В даному випадку, нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не вжило будь-яких заходів із конфіскації земельної ділянки у іноземця.

Згідно з висновками про застосування норм права, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2018 р. у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Судом встановлено, що Волноваська окружнапрокуратура проінформувала Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 03.05.2023р.№ 51-933вих-23, щодо виявлених порушень ОСОБА_1 як іноземною громадянкою національного земельного законодавства у вигляді невідчуження належної їй земельної ділянки з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 протягом року з дня набуття на неї права власності.

Разом з цим, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 12.05.2023 № 9-5-0.62-966/2-23 повідомило Волноваську окружну прокуратуру, що Головне управління не зверталося з позовом до суду щодо конфіскації земельної ділянки з кадастровим № 1421282400:02:001:2220 через обмежене фінансування на сплату судового збору. Крім того, у відповідь на запит прокуратури від 13.11.2023 № 51-2781ВИХ-23 Головне управління листом від 28.11.2023 № 10-5.0.62-2736/2-23 повторно повідомило про невжиття заходів щодо звернення до суду із позовом про конфіскацію спірної земельної ділянки та про відсутність такої можливості на даний час.

Зазначене свідчить про те, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області самоусунулось від вжиття заходів із захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними і потребують захисту.

Для здійснення прокурором представництва інтересів держави не має значення з яких причин (об`єктивних чи суб`єктивних) компетентний орган не здійснив їх захист. Важливо лише те, що захист інтересів держави не здійснено і вони його потребують.

З огляду на це, суд вважає, що у прокурора були підстави для подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. В даному випадку представництво інтересів держави здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишилися незахищеними.

Прокурором дотримано вимоги абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

На виконання зазначених норм, Волноваською окружною прокуратурою попередньо листом від 07.12.2023р.№ 51-3069вих-23 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір в розмірі 4 026,00 грн., сплата якого підтверджена випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на земельну ділянку з кадастровим номером 1421282400:02:001:2220 площею 0, 5396 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Комарської сільської ради у межах Великоновосілківського (нині - Волноваського) району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1323010214212), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська обл., поштовий індекс: 36039, ЄДРПОУ 39767332).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UА918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскарженев апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.04.2024 р.

Суддя О.М. Якішина