Постанова

від 01.04.2024 по справі 140/24614/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/24614/23 пров. № А/857/20708/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Гудима Л.Я., Заверухи О.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Дмитрук В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агро-Дім» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

Приватне підприємство «Агро-Дім» 25 серпня 2023 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9162362/36452836 від 11.07.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати складену Приватним підприємством "Агро-Дім" податкову накладну № 6 від 13.06.2023.

Обґрунтовує позов тим, що за результатами виконання господарського договору позивачем сформовано та подано до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні. Проте, контролюючим органом зупинено реєстрацію вказаних податкових накладних в ЄРПН з посиланням на їх відповідність вимогам п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем надані контролюючому органу всі необхідні пояснення та документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Проте, такі документи не взяті до уваги контролюючим органом та прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Також зауважує, що контролюючий орган витребував документи без будь-якої конкретизації, що суперечить вимогам п. 11 Порядку № 1165.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що пакет документів наданий позивачем на розгляд комісії є недостатнім для однозначної ідентифікації проведення господарської операції та реєстрації спірної податкової накладної.

Позивач, 05.02.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Агро-Дім» (Постачальник) та ФГ «Щедра Нива» (Покупець) укладено договір поставки від 01.12.2022 № 08/22, за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах цього Договору поставляти та передати у власність Покупця товар (комбікорма, кормо суміші, премікси, БМВД, концентрати, кормові добавки тощо) (надалі Продукція), визначену у п. 2.1 цього Договору, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору, Продукція за Договором може передаватися у власність Покупця як однією, так і декількома партіями, кожна з яких оформляється окремою специфікацією до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

На умовах вказаного договору ПП «Агро-Дім» здійснено постачання продукції ФГ «Щедра Нива», що підтверджується видатковою накладною від 14.06.2023 № 277.

Даний товар оплачено в сумі 157 523,00 в.т.ч. ПДВ 26 253,83 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку від 14.06.2023 та платіжною інструкцією від 13.06.2023 № 2871.

За наслідками зазначеної господарської операції, ПП «Агро-Дім» складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 13.06.2023 № 6 на загальну суму 157 523,00 грн.

Згідно із квитанцією від 29.06.2023 реєстрація ПН від 13.06.2023 № 6 була зупинена з таких підстав: обсяг постачання товару/послуги 2309, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій; запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Для підтвердження господарської операції, відображеної у ПН від 13.06.2023 № 6, позивач подав письмові пояснення від 30.06.2023 та копії таких документів: договір поставки № 8/22 від 01.12.2022; видаткова накладна № 277 від 14.06.2023, специфікація № 7 від 13.06.2023, товарно-транспортна накладна від 14.06.2023, доручення, платіжну інструкцію про оплату товару від 13.06.2023 та виписку банку від 13.06.2023.

Від контролюючого органу надійшло повідомлення № 9122061/36452836 від 05.07.2023 про необхідність надання додаткових пояснень. У даному повідомленні в графі «документи, які не надано» зазначено про необхідність долучення первинних документів щодо: постачання, придбання товарів; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. В додатковій інформації зазначено: відсутні розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки), що підтверджують факт оплати (ФГ «Щедра Нива») та підтверджуючі документи щодо походження/придбання кормосуміші, підкислювача, токсібінду.

ПП «Агро-Дім» 06.07.2023 до контролюючого органу направлено повідомлення про подання додаткових пояснень. До вказаного повідомлення долучено: виписку з банку та платіжне доручення.

Комісією ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення від 11.07.2023 № 9162362/36452836 про відмову у реєстрації ПН від 13.06.2023 № 6 з підстав: ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Позивач 18.07.2023 подав скаргу на рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області від 11.07.2023 № 9162362/36452836.

Однак, рішенням Комісії ДПС України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія ДПС України) від 11.07.2023 № 9162362/36452836 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня - без змін, з таких підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у комісії регіонального рівня не було належних та законних підстав, відповідно до встановленого порядку, для відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 6 від 13.06.2023, а також зазначив що, для захисту порушених прав позивача слід зобов`язати ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну, оскільки це є ефективний спосіб захисту, який забезпечить поновлення порушеного права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» № 520 від 12.12.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 за № 1245/34216) (далі Порядок № 520), цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня) (п. 2 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку № 520).

За правилами пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7 Порядку № 520).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 5 Порядку № 520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, однак такий перелік не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 420/7850/22.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку N 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

При цьому, в залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова накладна для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем подано на розгляд комісії контролюючого органу пояснення та документи, щодо господарських операцій, на підставі яких ним сформовано спірну податкову накладну № 6 від 08.04.2022, а саме подано: договір поставки від 01.12.2022 08/22, договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2021 № 03/02, специфікація № 7 від 13.06.2023, рахунок на оплату № 34 від 13.06.2023, видаткова накладна № 277 від 14.06.2023, виписка по рахунку від 13.06.2023, платіжна інструкція № 2871 від 13.06.2023, акт звірки взаємних розрахунків за червень 2023 року, товарно-транспортна накладна № 277 від 14.06.2023, подорожнього листа вантажного автомобіля від 14.06.2023, наказ № 25-К від 30.11.2022 з додатком (штатний розпис), договір на виробництво (переробку) продукції № 08/07 від 08.07.2022, договір поставки № 29 від 01.04.2022; від 20.04.2022, видаткова накладна № ЦБ1131 копія договору поставки № ТД 479 від 21.07.2017, видаткова накладна № 3080 від 19.05.2023, договір поставки від 19.12.2022, податкова накладна № 900243 від 09.06.2023, видаткова накладна № 88 від 21.04.2023, договір найму (оренди) транспортного засобу від 04.07.2018, договір купівлі продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ від 01.03.2021, видаткова накладна № РН-2208003 від 30.06.2023.

Однак, контролюючий орган оскаржуваними рішеннями відмовив у реєстрації наведеної вище податкової накладної.

Так, відповідно до п. 9 та п. 11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що наведеним нормативно-правовим актом визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 та 19 липня 2023 року у справі № 420/7850/22

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано відповідачем, що позивачем було виконано вимоги контролюючого органу, а саме надано відповідні пояснення до яких долучено копії наявних документів, що підтверджують проведення господарської операції. Натомість посилаючись на те, що вказаних документів не достатньо податковий орган відмовив у реєстрації відповідної накладної.

Доказів та обґрунтувань щодо того, що подані документи складені/оформлені з порушенням вимог чинного законодавства відповідачем не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Разом з тим, квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не містять інформації, які документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 справа № 500/2237/20.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач під час здійснення операцій з постачання/надання товарів/послуг вчинив усі необхідні дії щодо реєстрації податкової накладної.

Щодо зобов`язання Державної податкової служби України у реєстрації податкової накладної суд апеляційної інстанції вважає, що судом було здійснено правильні висновки, і даний спосіб захисту є найефективнішим, оскільки є похідним та забезпечує відновлення порушеного права та не є передчасним.

Проаналізувавши подані документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем надано необхідні документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній, та яка є достатньою для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію спірної податкової накладної, а зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду цієї справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при Головному управлінні ДПС у Волинській області будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не зазначено, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання дій протиправними, скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання зареєструвати спірну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової допомоги від 15.08.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 1311 від 28.05.2021, акт від 25.08.2023 до договору про надання правової допомоги від 15.08.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера № 8 від 25.08.2023, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС № 1069332 від 25.08.2023.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України, а тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу з кожного з відповідачів по 1 500 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то суд зазначає таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції подано, зокрема: копії договору про надання правничої допомоги від 15.08.2023, акт до «договору про надання правничої допомоги від 15.08.2023» від 05.02.2024 та платіжну інструкцію кредитованого переказу коштів № 1469 від 05.02.2024 на суму 3500 грн.

Відповідно до акта до договору про надання правничої допомоги адвокат надав такі послуги:

- підготовка та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу (3,5 год).

Вартість робіт (послуг) з надання правової (правничої) допомоги, становить у 3500 грн.

Відповідна платіжна інструкція підтверджує сплату позивачем адвокату Нівчику А.М. коштів на суму 3500 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що час затрачений на написання відзиву не відповідає критеріям обґрунтованості та співмірності, оскільки за своєю суттю текст вказаного відзиву збігається з текстом заяви позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені, а розглядувана справа є незначної складності і розглядалася за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що необхідно стягнути витрати на правничу на користь позивача з кожного відповідачів по 500 грн.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 140/24614/23 без змін.

Стягнути на користь приватного підприємства «Агро-Дім» (ЄДРПОУ 36452836) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (ЄДРПОУ 44106679) витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь приватного підприємства «Агро-Дім» (ЄДРПОУ 36452836) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим О. Б. Заверуха