Постанова

від 26.03.2024 по справі 260/5090/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Ващилін Р.О.

26 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5090/22 пров. № А/857/3027/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Пославського Д.Б.

представника апелянта:Бурі О.О.

представника відповідачів:Ільтьо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі № 260/5090/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Мукачівської міської ради, Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Мукачівське міське комунальне підприємство "Мукачівводоканал" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2022р., позивач, Головне управління ДПС у Закарпатській області звернувся з позовом до Мукачівської міської ради, Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Мукачівське міське комунальне підприємство "Мукачівводоканал", у якому просив суд:

- стягнути кошти з рахунків Мукачівської міської ради та Виконавчого комітету Мукачівської міської ради на погашення суми податкового боргу у розмірі 16769646,01 грн., який обліковується за Мукачівським міським комунальним підприємством «Мукачівводоканал».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління ДПС у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.12.2023р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Представник апелянта Буря О.О. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.

Представник відповідачів Ільтьо І.І. просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Із змісту виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видно, що Мукачівське міське комунальне підприємство Мукачівводоканал (далі ММКП Мукачівводоканал) зареєстроване за адресою: вул. Духновича Олександра, буд. 103В, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600; та йому присвоєно код 03344556.

Як видно із Статуту ММКП Мукачівводоканал, який затверджений рішенням позачергової сесії Мукачівської міської ради 8-го скликання №39 від 22.12.2020р., власником та засновником комунального підприємства є Мукачівська міська територіальна громада в особі Мукачівської міської ради.

Станом на 01.11.2022р. за ММКП Мукачівводоканал рахується податковий борг у розмірі 16769646,01 грн. за наступними платежами:

? 30 21081400 Надходження податків і зборів (обов`язкових платежів), які справлялися до 01 січня 2011 року, але не визначені ПКУ - 288804,56 грн;

? 85 13020401 Надходження рентної плати за спеціальне використання води у розмірі 1109167,79 грн;

? 85 13030100 Плата за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 13661943,02 грн.;

? 85 19010200 Надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у розмірі 1709730,64 грн.

05.07.2021р. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/1539/21 стягнуто з ММКП Мукачівводоканал податковий борг в загальному розмірі 21029320,04 грн, в тому числі за наступними платежами:

? по платежу 30 21081400 Надходження податків і зборів (обов`язкових платежів), які справлялися до 01 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом у розмірі 288804,56 грн;

? по платежу 85 13020401 Надходження збору за спеціальне використання води у розмірі 1109167,79 грн;

? по платежу 85 13030100 Плата за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 12771262,12 грн;

? по платежу 85 19010200 Надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у розмірі 2029760,00 грн.

23.07.2021р. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/2211/21 стягнуто з ММКП Мукачівводоканал податковий борг у розмірі 2197154,24 грн, в тому числі, по платежу 85 13030100 Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 890680,90 грн.

ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З метою забезпечення виконання вказаних вище судових рішень та стягнення наявного податкового боргу, Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС у Закарпатській області) направляв інкасовані доручення до банківських установ, у яких відкриті рахунки ММКП Мукачівводоканал. Однак, такі були повернуті без виконання за відсутності коштів на рахунках.

09.12.2021р. Головне управління ДПС у Закарпатській області надіслав до Мукачівської міської ради подання №14234/5/07-16-13-04-08 в порядку ст.96 Податкового кодексу України. Таке подання аргументоване тем, що станом на 01 грудня 2021 року Мукачівською міською радою всупереч рішенню Закарпатського окружного адміністративного суду №804/430/18 про надання дозволу Головному управлінню ДФС у Закарпатській області на погашення суми податкового боргу в розмірі 4075504,81 грн. за рахунок майна ММКП Мукачівводоканал, не прийнято рішення відповідно до ст.ст. 59, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні щодо надання дозволу на аукціонний продаж майна, що знаходиться в комунальній власності та перебуває в податковій заставі згідно акту опису майна №1 від 02.06.2017р. (крім номерів 57, 30, 31, 59, 47, 52, 55, 54).

20.10.2022р. Головне управління ДПС у Закарпатській області повторно направив до Мукачівської міської ради подання в порядку ст.96 Податкового кодексу України №5592/5/07-16-13-05-06 з аналогічним змістом.

Враховуючи відсутність сплати наявного податкового боргу в добровільному порядку, Головне управління ДПС у Закарпатській області звернувся до суду із даним позовом щодо стягнення такого в примусовому порядку.

В ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ст.36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції встановив, що в ММКП Мукачівводоканал станом на день розгляду даної адміністративної справи наявна сума податкового боргу у розмірі 16769646,01 грн, що підлягає стягненню за рішеннями Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 №260/1539/21 та від 23.07.2021р. №260/2211/21.

п.95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, видно, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

п.95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

п.88.1 ст.88 ПК України, встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок майна платника податків.

В ст.89 ПК України видно, що право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 89.3 ст. 89 ПК України).

Нормами п.89.5 ст.89 ПК України встановлено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

п.95.3 ст. 95 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно п.95.7 ст.95 ПК України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

п.95.22 ст. 95 ПК України, визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

У разі якщо сума коштів, отримана в результаті продажу майна платника податків, є недостатньою для погашення податкового боргу платника податків, податковий керуючий здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку, визначеному ст.89 цього Кодексу (п.95.24 ст.95 ПК України).

Податковий орган в апеляційній скарзі зазначає, що контролюючий орган вчиняв всі можливі дії, передбачені нормами ПК України, для забезпечення стягнення суми податкового боргу до бюджету, однак такі не призвели до позитивного результату, оскільки інкасові доручення повертались без виконання з огляду на відсутність на рахунках підприємства коштів.

Крім того, Головне управління ДПС у Закарпатській області також зазначив, що реалізованого на підставі наданого рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.07.2018р. №807/430/18 дозволу майна ММКП Мукачівводоканал, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна № 1 від 02 червня 2017 року, не вистачило для покриття всієї суми боргу.

п.96.1 ст. 96 ПК України визначено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

? виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

? затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

? ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

? прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

В п.23 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні видно, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Згідно п.96.3 ст.96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених у п.96.1 та п.96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Отже, нормами податкового законодавства передбачена можливість погашення податкового боргу комунального підприємства, в тому числі за рахунок коштів місцевого бюджету, однак лише за умови дотримання встановленої процедури досудових дій.

Так, зокрема, передумовою звернення контролюючого органу до органу місцевого самоврядування (органу виконавчої влади) у порядку ст. 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.

Норми ПК України встановлюють порядок дій, які повинен вчинити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу з платника податків, а саме: стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В ст.96 ПК України видно, що особливий порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінює послідовності дій стягнення податкового боргу, визначеної ст.95 вказаного кодексу.

Тобто, застосування передбаченої ст. 96 ПК України процедури є допустимим за умови неможливості погашення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому ст. 95 ПК України, та недостатності суми коштів, отриманих від продажу майна платника для погашення податкового боргу.

В подальшому право контролюючого органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді від такого органу місцевого самоврядування.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах від 02 серпня 2021 року у справі №280/101/19, від 04 серпня 2022 року у справі №320/5487/20, від 31 травня 2023 року у справі №160/7090/22.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що у спірних правовідносинах та в межах розгляду даної справи податковий орган не дотримав вищезазначену процедуру.

Так, рішеннями Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.07.2021р. №260/1539/21 та від 23.07.2021р. №260/2211/21 вирішено стягнути з ММКП Мукачівводоканал податковий боргу, в тому числі у розмірі 16769646,01 грн.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження вжиття передбачених положеннями ст. 95 ПК України заходів для погашення податкового боргу в першу чергу з ММКП Мукачівводоканал, у тому числі щодо складення акту опису майна у податкову заставу або відсутності того майна, звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган не надав суду.

Одночасно, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на надані на вимогу суду 18 квітня 2023 року копії документів, оскільки такі в переважній більшості (крім подання 09 грудня 2021 року та 20 жовтня 2020 року) стосуються зовсім іншого податкового боргу.

Крім того, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.07.2018р. №807/430/18, яким Головному управлінню ДФС у Закарпатській області надано дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 4075504,81 за рахунок майна ММКП Мукачівводоканал, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №1 від 02 червня 2017 року, оскільки таке стосувалося податкового боргу за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у адміністративній справі №807/1379/16.

Також, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання апелянта на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.05.2021р. №260/3584/20, оскільки таке стосується питання стягнення коштів з рахунків Мукачівської міської ради на погашення суми податкового боргу ММКП Мукачівводоканал інших періодів податкової перевірки..

Одночасно із змісту скерованого до Мукачівської міської ради 09 грудня 2021 року та 20 жовтня 2020 року подання (а. с.51, 52, т. 1), чітко видно, що нереалізованим в порядку ст. 95 ПК України залишається частина майна ММКП Мукачівводоканал, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №1 від 02.06.2017р., дозвіл на реалізацію якого надано рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.07.2018р. №807/430/18.

Отже, колегія суддів звертає увагу апелянта, що у ММКП Мукачівводоканал перебуває майно, що може бути використане, як джерело погашення податкового боргу, однак податковий орган не вжив відповідних заходів щодо можливості погашення податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, на те, що із змісту подань чітко видно, що причиною не здійснення реалізації вказаного майна є відсутність згоди Мукачівської міської ради.

Однак, податковий орган не надав суду жодних доказів щодо звернення до Мукачівської міської ради з вимогою надати таку згоду для погашення спірного в даній адміністративній справі боргу або оскарження такої бездіяльності в судовому порядку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує те, що акт опису майна ММКП Мукачівводоканал складений 02 червня 2017 року. Тобто, задовго до виникнення в контролюючого органу права на стягнення спірного податкового боргу з боржника. Поряд з цим ММКП Мукачівводоканал є діючим підприємством та продовжує здійснювати свою діяльність, може набувати право власності на майно та отримувати прибуток від здійснення своєї діяльності.

Підтвердженням вказано є наявна в матеріалах справи копія рішення 3 позачергової сесії 8-го скликання Мукачівської міської ради №64 від 22.12.2020р., яким ММКП Мукачівводоканал передано на баланс майно у кількості 56 шт. (а.с.108, а.с.109 110, т. 2).

Незважаючи на це, будь-яких відомостей щодо вжиття заходів з виявлення майна та активів ММКП Мукачівводоканал, на які можливо звернути стягнення відповідно до вимог Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №586, в тому числі щодо включення до податкової застави іншого майна (за наявності такого), на яке боржник набув право власності у майбутньому, в тому числі дебіторської заборгованість, строк погашення якої настав, та яка також може бути джерелом погашення податкового боргу, податковий орган не надав суду.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що Головне управління ДПС у Закарпатській області, як суб`єкт контролю надходження та сплати податків взагалі не здійснював дослідження можливості знаходження додаткових джерел погашення податкового боргу саме за рахунок коштів та майна ММКП Мукачівводоканал, як платника податків, що допустив виникнення податково боргу.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган обмежився наявними в нього відомостями про майно боржника, взяте в податкову заставу, що стосувалося податкового боргу попередніх періодів, та за відсутності співпраці Мукачівської міської ради щодо забезпечення його реалізації шляхом продажу на аукціоні, вважає, що сума боргу може бути стягнута з рахунків органу місцевого самоврядування.

Проте, така позиція контролюючого органу не узгоджується в першу чергу із задекларованим Конституцією України обов`язком кожного платника податків сплачувати податки та збори. Кошти місцевого бюджету не можуть бути джерелом сплати податкових зобов`язань комунальних підприємств у разі наявності можливості у таких самостійно погасити суму податкового боргу.

Суд звертає увагу апелянта на те, що разове застосування процедури стягнення боргу за рахунок коштів місцевого бюджету не звільняє контролюючий орган від обов`язку в майбутньому вчиняти дії щодо стягнення податкового боргу, який виникає в наступних періодах, в першу чергу з платника податків із застосуванням всього спектру можливих заходів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Зокрема, не доведено належними та допустимими доказами дотримання процедури стягнення суми податкового боргу.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі № 260/5090/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 03.04.2024р