Постанова

від 03.04.2024 по справі 380/7264/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7264/22 пров. № СК-А/857/15983/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року в справі №380/7264/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Альтернативбуд» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Грень Н.М.,

час ухвалення рішення 28.07.2022 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Приватне підприємство «Альтернативбуд» (далі позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.01.2022 року № 3681413/30618332 та зобов`язання Державну податкову службу України вчинити дії щодо реєстрації (зареєструвати) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 31.12.2021 року датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач ГУ ДПС у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції у судовому рішенні безпідставно зазначено про те, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено чіткого переліку документів, щоб реєстрація податкових накладних стала можливою, однак відповідно до п.п.3 п.11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затв. Постановою КМ України №1165 від 11.12.2019 зазначено, що пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Твердить скаржника, що зміст господарської операції, у зв`язку з виконанням якої відбувається реєстрація ПН, податковому органу невідомий. Тобто, сам платник податку має визначити які первинні документи необхідно надати податковому органу на підтвердження реальності господарської операції та прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. У квитанціях чітко визначено критерій, передбачений п.1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, за яким здійснено моніторинг податкових накладних. Зазначає апелянт те, що позивачем не надано доказів оплати за оренду землі (платіжні доручення, виписки з банку).

Наголошує, що долучений позивачем до матеріалів справи перелік копій документів не відповідає переліку документів, наданих контролюючому органу разом із поясненнями на підтвердження господарських операцій та є значно розширеним.

Також податковий орган зазначає, що повноваження ДПС України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, відтак зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну є передчасним.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, приватне підприємство «Альтернативбуд» (ідентифікаційний код 30618332) зареєстроване як юридична особа; основним видом його діяльності є надання в орендуексплуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).

ПП «Альтерантивбуд» є власником основних фондів, будівель та споруд, які розміщені за адресою: вул. Промислова 5, с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Так, 28.02.2021 між Приватним підприємством «Алтернативбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тирегод Україна» укладено договір оренди виробничо-складських приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М.І.

На виконання умов вказаного договору та додатку №1 до нього (схема розмежування територій) 31.07.2019 орендодавець за актом прийманняпередачі об`єкта оренди передав у користування орендарю наступні об`єкти оренди, що розташовані за адресою : Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, вул. Промислова 5: - цех під літ. «А-1»,загальною площею 3740, 2 кв. м; - частину адміністративно- побутового корпусу під літ. «Б-2», площею 541, 6 кв.м; - майстерню під літ. «Е-1», загальною площею 79,1 кв.м; - фарбувальну майстерню під літ. «Д-1»,загальною площею 170, 5 кв.м.

Строк оренди становить 5 років, до 31.07.2024(п.3.1. договору).

Відповідно до п.4.8 договору орендар зобов`язується сплачувати орендну плату та компенсувати орендодавцю комунальні та інші компенсаційні витрати на підставі рахунків та Актів виконаних робіт/наданих послуг не пізніше 15 числа наступного місяця.

З огляду на приписи п.п.4.7, 4.8 договору, задля документального оформлення операції оренди за грудень 2021 року, сторонами було складено та підписано акт №А-00000056 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2021 на загальну суму 613583, 89 грн, в тому числі ПДВ102263, 98 грн.

Також орендарю, з метою здійснення оплати за надані послуги, було надано рахункифактури від 31.12.2021 №А-00000057, №А-00000058, №А-00000059, №А-00000060.

Так, 19.01.2022 ТОВ «Тирегод Україна» (орендар) здійснило повну оплату отриманих у грудні 2021 року послуг, що підтверджується випискою по рахунку ПП «Альтернативбуд» від 19.01.2022.

За фактом вказаної вище операції позивач подав на реєстрацію податкову накладну №1 від 31.12.2021, реєстрація якої була зупинена.

Однак, 11.01.2022 позивач отримав квитанцію №9411248317 про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2021 з підстав, що кодиУКТЗЕД/ДКППтовару/послуг 68.20.12-00.00 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу його придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, 14.01.2022 позивач подав повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку №1, реєстрацію якої зупинено.

За результатами розгляду наданих ПП «Альтернативбуд» пояснень та копій підтверджуючих документів, 20.01.2022 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення №3681413/30618332, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2021.

Підставою для відмови відповідачем зазначено ненадання платником розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Так, 02.02.2022 позивач оскаржив у адміністративному порядку рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Львівській області від 20.01.2022 №3681413/30618332, проте рішенням ДПС України від 09.02.2022 №7078/30618332/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Вважаючи протиправною таку відмову відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Підпунктом14.1.60пункту 14 статті14 Податкового кодексуУкраїни (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту187.1 статті 187 ПК Українидатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом201.10 статті 201 ПК Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цьогоКодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно зУКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог пункту201.16 статті 201 ПК Україниреєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінет Міністрів України 11 грудня 2019 року прийняв постанову № 1165 ,,Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних(далі- Порядок №1165, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з приписами пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

За правилами пунктів 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Критерії ризиковості платника податку на додану вартість зазначено у Додатку №3 до Порядку №1165, зокрема, пунктом 1 передбачено: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженийнаказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216 (далі Порядок №520, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно із приписами пункту 5 вказаного Порядку перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Як стверджується матеріалами справи, підставою зупинення реєстрації податкової накладної № 1 від 31.12.2021 послужило те, що податкова накладна відповідає вимогам п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, оскільки кодиУКТЗЕД/ДКППтовару/послуг 68.20, відсутні в таблиці даних платника ПДВ, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Разом з тим, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначений у п.5 Порядку №520, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами п.185.1 ст.185 ПК України.

За встановлених обставин справи, відповідно до пропозиції надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 1 від 31.12.2021 в ЄРПН, позивачем було надіслано пояснення з документами в підтвердження реальності здійснення господарської операції, про що описано вище.

Комісією Головного управління ДПС України у Львівській області прийнято оскаржуване рішення від 20.01.2022 №3681413/30618332 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2021 в ЄРПН.

Як підставу відмови зазначено про не надання платником податку розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження господарської операції, відображеної в ПН №1, позивач надав контролюючому органу відповідні пояснення та наступні документи:витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, договір оренди виробничо-складських приміщень, акт прийманняпередачі об`єкта оренди, акт здачіприйняття робіт (надання послуг), договір оренди земельної ділянки, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податківфізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, в контексті доводів долучення до позовної заяви відмінного переліку документів, від поданого Комісії податкового органу, що саме по собі долучення позивачем до позовної заяви більшого обсягу документів від того, що надавався комісії з питань реєстрації/ відмови у реєстрації ПН, не може свідчити про необґрунтованість позовних вимог, адже визначальним є встановлення достатності поданих позивачем документів та інформації в них до контролюючого органу і можливість суду з такого обсягу документів дійти висновку про реєстрацію податкової накладної.

Аналіз наведених вище первинних документів свідчить про те, що такі в повній мірі підтверджують як перебування переданого в оренду майна у власності позивача, так реальність здійснення господарської операції щодо передачі такого в оренду, за результатами якої складено податкову накладну №1 від 31.12.2021.

Суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку зазначивши, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «Тирегод Україна», свідчили б про невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, а також підстав для відмови у реєстрації податкової накладної № 1 від 31.12.2021 в ЄРПН.

Щодо не надання платником податку розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, суд першої інстанції підставно зазначив, що позивач не міг надати докази здійснення оплати за надані послуги оренди, оскільки податкова накладна №1 від 31.12.2021 була складена за фактом «першої події» - надання послуги, а не здійснення оплати як передумови виникнення в платника податку обов`язку зареєструвати податкову накладну в ЄРПН. Надання послуги, як перша подія, не підтверджується банківськими чи розрахунковими документами. Крім того, відповідно умов договору оренда оплата за надані послуги здійснюється не пізніше15 числа наступного місяця оренди (п.4.8 договору), а тому на час подання ПН не насупив граничний термін для такої оплати.

Водночас податковий орган відмовив у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання платіжних доручень, виписок з банку, які б підтверджували сплату позивачем орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходяться виробничо-складські приміщення.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зауважує, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.06.2015 виникли зовсім інші правовідносиниміж позивачем та Львівською обласною державною адміністрацією, і такі не стосуються господарської операції, за результатами якої була складена ПН №1 від 31.12.2021.

При цьому, судом першої інстанції правильно зазначено, що, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції позивача на предмет її реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормамиПодаткового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.11.2019 у справі №1640/2650/18, від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Наявність вказаних обставин у межах спірних правовідносин судом не встановлено. Більше того, контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надсилав.

На підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне рішення повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної із зазначенням, зокрема, які саме документи не надані платником податків, які були б достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної, зокрема, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування тощо.

Отже, посилання апелянта на вказані в спірному рішенні підстави в обґрунтування прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність такого рішення.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд також додатково зазначає, що рішення відповідачів про відмову в реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії.

Суд звертає увагу скаржника на те, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретних обставин за відповідним критерієм оцінки ступеня ризиків. Вживання контролюючим органом загальних посилань на певний критерій ризиковості платника податків, без наведення конкретних обставин за яких його застосовано, які документи необхідно надати, призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків на участь в прийнятті рішення, оскільки такий платник не знає, які саме конкретно зауваження є в податкового органу до операції такого платника, а які документи йому необхідно подати.

Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17 (адміністративне провадження № К/9901/62719/18).

Проте, як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачами зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що саме лише зазначення про ненадання копій документів чи розрахункових документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Відповідачами ґрунтовних недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не вказано у відповідному рішенні, а відмова у реєстрації спірної податкової накладної є немотивованою.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначенихПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкової накладної.

Суд дійшов висновку, що рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняте без урахування всіх обставин та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, додатково, в розрізі вищевказаних зауважень, варто зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту настання першої події - постачання товарів/послуг, або отримання коштів, які, в свою чергу, підтверджені первинними документами, на підставі яких і складена податкова накладна.

Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами,а також те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної, так як спірне рішення не відповідає встановленим у ч.2ст.2 КАС Україникритеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенийКонституцієюта законами України.

Отож, апеляційний суду приходить до переконання про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення комісії ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №3681413/30618332 від 20.01.2022 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 31.12.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, судова колегія зазначає, що задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача як суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є можливим в разі встановлення судом необхідності спонукати (заставляти) рішенням суду такого відповідача до вчинення дій, які він повинен (зобов`язаний) вчинити у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів також зазначає, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації можливу поведінку (дії, бездіяльність) між альтернативами варіантами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас, суб`єкт владних повноважень за даних, конкретних фактичних обставин не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд.

Крім цього, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.

Проте, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію спірної податкової накладної №1 від 31.12.2021, що складена Приватним підприємством «Альтернативбуд», в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність спірних (оскаржуваних) рішень про відмову в реєстрації в ЄРПН спірних податкових накладних, ознак щодо порушення позивачем вимог законодавства щодо складення таких накладних немає, відтак є достатні підстави для прийняття рішення про їх реєстрацію.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року в справі №380/7264/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 03 квітня 2024 року.