Ухвала

від 01.04.2024 по справі 452/854/24

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/854/24

Провадження № 1-кп/452/200/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої

юридичної особи ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140290000946 від 29 липня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стрілковичі Самбірського району Львівської області, з вищою освітою, працює на посаді головного економіста Самбірського управління водного господарства, раніше не судимої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 1 березня 2024 року з Самбірської окружної прокуратури Львівської області надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140290000946 від 29 липня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Також до суду надійшов цивільний позов, пред`явлений прокурором Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, до ОСОБА_5 в порядку ст. 128 КПК України.

Ухвалою судді від 05 березня 2024 року призначено підготовче судове засідання на 01 квітня 2024 року (а.с.18).

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 просила суд звільнити її від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Вину у скоєнні даного кримінального правопорушення повністю визнала. Цивільний позов просила залишити без розгляду.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання, вважав, що оскільки з дня вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України минуло понад п`ять років є правові підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільний позов просив залишити без розгляду, процесуальні витрати віднести на рахунок держави.

Представник потерпілої юридичної особи - Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну - ОСОБА_4 проти заявленного клопотання не заперечував.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді головного економіста Самбірського управління водного господарства Державного агентства водних ресурсів України, обіймала в державній установі посаду, пов`язану з виконанням адміністративно господарських та організаційно - розпорядчих функцій, внаслідок чого, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, була службовою особою. Згідно посадової інструкції ОСОБА_5 забезпечувала цільове і ефективне використання бюджетних коштів та коштів спеціального фонду, організовувала розроблення перспективних та поточних планів (прогнозів) економічного і соціального розвитку управління та природоохоронних заходів, забезпечувала розроблення штатних розписів, вносила пропозиції щодо визначення посадових окладів і тарифних ставок, надбавок і доплат до них у відповідності з галузевими нормативними документами, розробляла показники і порядок преміювання, організовувала підготовку проекту колективного договору та здійснювала контроль за його виконанням, проводила роботу з удосконалення структури управління, готувала пропозиції щодо чисельності та взаємозамінністі працівників, виходячи з чинних нормативів, лімітів та особливостей виробництва, здійснювала економічний аналіз фінансово-господарської діяльності управління, забезпечувала узагальнення та своєчасне подання відповідним органам і організаціям встановленої звітності, сприяла скороченню матеріальних, фінансових і трудових витрат, раціонального використання виробничих фондів і всіх видів ресурсів, брала участь у проведенні атестацій та раціоналізації робочих місць за умовами праці тощо.

Всупереч Нормативів чисельності працівників водного господарства організацій Державного агентства водних ресурсів України, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 28 від 26.02.2013 року, згідно якого формуються штатні розписи працівників Самбірського УВГ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, якими передбачено утримання посади машиніста котельної установки (кочегар) один в зміну на опалювальний період та передбачена посада машиніста насосних установок, в порушення ПКМУ № 65 від 01.03.2014 року «Про економію бюджетних коштів та недопущення втрат бюджету» та змінами до неї, якою було обмежено заповнення вакантних посад, та всупереч положень про преміювання працівників від 31.05.2006 року

№ 49 (Положення № 49) та від 30.11.2015 року №96 (Положення № 96), які погоджені головою профкому управління, згідно якого пунктом 2.1.2 обумовлено, що премія виплачується при виконанні фактично всіх показників по управлінню за відповідний період та передбачено преміювання за виконання робіт за надання платних послуг на замовлення (по спецфонду) ОСОБА_5 діючи умисно упродовж 2013 - 2015 років не забезпечила цільове і ефективне використання бюджетних коштів та коштів спеціального фонду, розробила штатний розпис із включенням посад всупереч положень та підготувала пропозиції щодо чисельності та взаємозамінності працівників, несвоєчасно підготувала звітність по доведеному обсягу робіт, внаслідок чого кочегару Самбірського УВГ ОСОБА_7 було виплачено заробітної плати на загальну суму 13020,33 грн., машиністу насосних установок Самбірської дільниці № 2 Самбірського УВГ ОСОБА_8 за квітень-грудень 2015 року було виплачено заробітної плати на загальну суму 22975,14 грн. та відповідо до наказу № 69 від 27.11.2013 року працівникам Самбірського УВГ за листопад місяць 2013 року було виплачено премій на загальну суму 33389,21 грн., чим спричинила розтрату бюджетних коштів та внаслідок чого Самбірському УВГ було заподіяно збитки на загальну суму 69384,68 грн.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Нормою ст. 58 Конституції України передбачено, що що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно частини 2, 3 статті 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

За загальним правилом, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України закон про кримінальну відповідальність має пряму дію у часі. Це означає, що закон поширює свою дію на ті кримінально-правові відносини, які виникли після набрання ним чинності (тобто на момент їх виникнення відповідний закон про кримінальну відповідальність уже набрав чинності і ще не втратив її).

Щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність необхідно констатувати, що у будь-якому випадку вона не допускається, якщо закон про кримінальну відповідальність встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи (ч. 2 ст. 5 КК України) (Постанова ВП ВС від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 191 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідного діяння) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до статті 12 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідних діянь), залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Отже, відповідно до статті 12 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідних діянь), злочин, передбачений частиною 2 статті 191 КК України кваліфіковано як злочин середньої тяжкості.

Згідно частини 1 статті 49 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідних діянь) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Чинна ч. 1 ст. 49 КК передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно з обвинувальним актом кримінальні правопорушення у яких обвинувачується ОСОБА_5 були вчинені впродовж 2013 - 2015 років. Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений, тобто, згідно обвинувального акту останній - 31 грудня 2015 року і ця обставина сторонами не заперечується. Обвинувальний акт до суду надійшов 01 березня 2024 року. Отже, на момент розгляду судом заяви ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за

ст. 49 КК України пройшло понад п`ять років. Перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався.

Таким чином, строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідних діянь), вчинене особою згідно з обставинами, викладеними в обвинувальному акті в кримінальному провадженні за № 12016140290000946 від 29 липня 2016 року, закінчились.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо (Постанова ВП ВС від 17.06.2020 року у справі № 589/1781/17).

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу. Імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання (Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18).

Шляхом опитування обвинуваченої ОСОБА_5 судом встановлено, що вона правильно розуміє і не оспорює формулювання обвинувачення, характер висунутого обвинувачення та правову кваліфікацію своїх дій за ч. 2 ст. 191 КК України, у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої позиції обвинуваченої, а відтак діяння, які поставлені обвинуваченій у провину, дійсно мали місце, і вони отримали правильну кримінально-правову оцінку судом.

Окрім цього, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 розуміє свої права, підставу звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України, що не є реабілітуючою.

Відтак, відсутні правові перешкоди щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

За змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах (Постанова ВС від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання обвинуваченої та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо (Постанова ВП ВС від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17).

Згідно Постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17 якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Згідно з обвинувальним актом по даному кримінальному провадженню була призначена та проведена судова економічна експертиза № СЕ-19/120-24/1912-ЕК від 29.02.2024 року. Витрати на проведення даної експертизи становлять 12116,48 грн. (а.с.4).

Оскільки ініціатором проведення вказаної судової експертизи у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, тому витрати на її проведення не підлягають стягненню з ОСОБА_5 , а покладаються на державу.

Щодо цивільного позову, пред`явленого прокурором Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, до ОСОБА_5 в порядку ст. 128 КПК України, суд зазначає наступне.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 10 серпня 2021 року у справі

№ 161/694/20, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК України, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Отже, з огляду на зазначене, цивільний позов прокурора Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, до ОСОБА_5 про стягнення шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, суд вважає за необхідне залишити без розгляду.

За повідомленням прокурора ОСОБА_3 речові докази по справі відсутні.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченої не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 284, 286, 314, 372, 376, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2

ст. 191 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12016140290000946 від 29 липня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України - закрити.

Процесуальні витрати за проведені експертиз віднести на рахунок держави.

Цивільний позов прокурора в інтересах Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну - залишити без розгляду.

Речові докази по справі відсутні.

Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено в нарадчій кімнаті, проголошено, надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 04.04.2024 року о 9:00 год.

Суддя