Ухвала

від 03.04.2024 по справі 683/943/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/943/24

2/683/570/2024

У Х В А Л А

03 квітня 2024 року м. Старокостянтинів

Суддя Старокостянтинівськогорайонного судуХмельницької областіКутасевич О.Г.розглянувши заявузаступника керівникаХмельницької окружноїпрокуратури вінтересах державив особіоргану уповноваженогодержавою здійснювативідповідні функціїу спірнихправовідносинах Головногоуправління Держгеокадаструу Хмельницькійобласті прозабезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони на земельну ділянку,

встановив:

25 березня 2024 року заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.

Того ж дня, одночасно із подачею вищезазначеного позову до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6824283900:05:019:0135 площею 2,5303 га, що розташована на території Старокостянтинівської міської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області (на території колишньої Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області), а також заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здiйснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6824283900:05:019:0135 з iншими земельними ділянками.

В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_1 , яка є громадянином російської федерації, в порядку спадкування набула права власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва iз кадастровим номером 6824283900:05:019:0135 площею 2,5303 га, що розташована на території Старокостянтинівської міської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області (на території колишньої Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області).

Однак, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 28 жовтня 2020 року по даний час) не відчужила її, у зв`язку з чим у держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області виникло право на її конфіскацію у власність держави та подальше розпорядження нею.

Тому, як зазначає заявник, враховуючи те, що земельна ділянка на даний час знаходяться у власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 , з порушенням норм та законів України, є підставою для забезпечення даного позову, оскільки існує можливість її відчуження третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділ), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки державі.

Указане зумовлює необхідність у забезпеченні позову відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України у вигляді накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, вважаю, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.153 ЦПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Провадження у справі відкрито 03 квітня 2024 року.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень п.1, п.2 та п.4 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц.

Ураховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та можливість відповідача здійснити відчуження майна, що є предметом спору на користь третіх осіб в будь-який час, а тому незастосування забезпечення позову шляхом накладенням арешту на зазначене майно та забороною на його відчуження може зробити неможливим виконання рішення суду, що порушить права заявника, тому необхідність забезпечення позову у спосіб, обраний заявником, слід визнати обґрунтованим.

При цьому, забезпечення даного позову саме у такий спосіб не позбавлятиме відповідача права користування спірною земельною ділянкою та не порушуватиме його прав та законних інтересів.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157,158, 258- 260 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Заяву заступникакерівника Хмельницькоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі органууповноваженого державоюздійснювати відповідніфункції успірних правовідносинахГоловного управлінняДержгеокадастру уХмельницькій областіпро забезпеченняпозову, шляхом накладення арешту та заборони на земельні ділянки - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6824283900:05:019:0135 площею 2,5303 га, що розташована на території Старокостянтинівської міської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області (на території колишньої Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області).

Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здiйснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6824283900:05:019:0135 з iншими земельними ділянками.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали для відома та виконання надіслати заявнику, а після її виконанняОСОБА_1 .

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя